Поняття «соціальний статус» спочатку відображало правове положення юридичної особи. У науковий вжиток його запровадив М. Вебер, в працях якого статус, клас і влада є головними вимірами соціальної стратифікації і визначають місце та роль особистості в системі соціальних зв'язків.
Статус він трактував як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.
У сучасному розумінні це поняття охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки). Усе це Р. Мертон назвав «статусним набором».
Соціальний статус особистості — позиція особистості в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи, спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.
Соціальний статус людини має субстанціональний (який можна конкретно визначити: стать, вік, національність, культурне і соціальне походження, освіта, професія, володіння мовою як комунікативною системою) і релятивний (відносний, який характеризує становище у соціальних системах у термінах соціальної ситуативної нерівності — відносини між керівниками і підлеглими) виміри.
Соціальні статуси поділяють на привласнені — отримані незалежно від суб'єкта, найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність)
і досягнуті — надбані зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний рівень тощо), а також інтегральний та допоміжні.
Характеристики статусу історично та етнографічно змінні:
на певних етапах розвитку людства ними були фізична сила, вік, ступінь аристократизму,
у сучасному суспільстві — професія, розмір доходу, рівень освіти, етнічна належність тощо.
Соціально-економічний аспект статусу відображається у життєвих стилях людей.
Наприклад, в англомовному суспільстві можна розрізнити типові життєві стилі багатих людей, представників середнього класу і бідноти.
Рольовий аспект статусу виявляється в узагальненні ним багатьох соціальних ролей (стійких шаблонів поведінки, дій, думок і почуттів людей).
Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.
Людина в суспільному житті виконує кілька соціальних ролей, які утворюють, за термінологією Р. Мертона, «рольовий набір».
Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (законом чи іншим правовим актом) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).
Одним із перших систематизував соціальні ролі Т. Парсонс, виокремивши такі їх характеристики:
— емоційність (одна роль вимагає емоційної стриманості, інша — цілковитої розкутості);
— спосіб набуття (одні ролі органічно притаманні особистості, інші вона виборює);
— масштабність (сформульовані і суворо обмежені або нечіткі й розмиті);
— ступінь формалізації (дія за жорстко встановленими правилами і приписами або довільна дія);
— характер і скерованість мотивів (орієнтовані на особисте або загальне благо).
Рольова поведінка вибудовується за певним шаблоном, будучи обмеженою щодо свободи дій. Конкретні виміри мають ролі батьків, офіцера, пасажира, однак не можлива роль людини взагалі. Соціальні ролі мають нормативний характер, тобто їх виконавці повинні реалізувати певні норми поведінки. Так, покупець має право розглядати товар, не погоджуватися із ціною, але не може піти з ним, не розплатившись.
Соціальна роль пов'язана із соціальною позицією особистості — місцем особистості у системі соціальних відносин.
Для пізнання її важливі такі поняття, як сегменти позиції — сукупності соціальних зв'язків; рольові очікування — соціальні норми, орієнтовані на особистість як представника певної ролі; рольові партнери — агенти рольових очікувань; рольові приписи — внутрішній контроль над рольовою діяльністю.
Ролі неоднорідні, вони можуть бути обумовлені постійними і змінними характеристиками людини (чоловік, батько, покупець, пацієнт тощо), існувати незалежно від суб'єкта (стать, вік, національність) або засвоюватись ним (професія, освіта).
Учасників офіційної (інституціональної) взаємодії поділяють на агентів і клієнтів.
Агенти — це представники соціальних інститутів (юристи, викладачі, лікарі); клієнти — люди, не пов'язані з соціальними інститутами (пацієнти, учні).
Соціальний статус людини може бути виражений у соціальній дистанції між учасниками соціального контакту, яка залежить від «диспозиції особистості».
Диспозиція (лат.— розміщую) особистості — схильність особи до певного сприйняття умов діяльності і певної поведінки в цих умовах.
Диспозиції поділяють на вищі, середнього типу і нижчі. Вищі диспозиції регулюють загальну поведінку особистості, визначають її концепцію життя, ціннісні орієнтації, узагальнені соціальні установки на типові соціальні об'єкти і ситуації, а також ситуативні соціальні установки (схильність особистості до конкретного типу поведінки у певних ситуаціях, предметному і соціальному середовищі). Диспозиції середнього типу диференціюють сприйняття і реакцію особистості на різні групи, сукупність об'єктів і явищ соціальної дійсності. Нижчі диспозиції виражають схильність до певної поведінки у конкретних сферах діяльності, скерованість дій і вчинків у типових ситуаціях. Структурно диспозиції містять три компоненти: когнітивний (усвідомлення особистістю об'єкта установки на абстрактно-теоретичному рівні); афективний (емоційна оцінка об'єкта); конативний, поведінковий (воля і прагнення до дії, скерована на об'єкт переддія).
Чим відчутніші відмінності між соціальним становищем соціальних суб'єктів, тим вірогідніше збільшення соціальної дистанції між ними.
Так, у кастовому суспільстві соціальні контакти представників різних страт найбільш формалізовані.
Водночас соціальна дистанція — динамічний феномен, зміна її є прерогативою вищого за статусом учасника соціальних контактів.
Нормативний аспект статусу розкривається в привілеях, престижі та повазі. Відмінності у становищі людей пов'язані з їхнім соціальним статусом, поведінкою, правами та обов'язками, з якими асоціюється їх місце в ціннісній шкалі конкретного суспільства.
Привілеями є особливі права, відсутні у представників інших верств; престиж пов'язаний із певною позицією в соціальній ієрархії; повага свідчить про наявність необхідних для зайняття певної позиції якостей.
Базовим символом в окресленні соціального статусу є престиж. Безпосередній вияв його має символічний характер, наприклад повага, нагорода орденами та медалями, присвоєння почесних звань тощо. Свідченнями престижу можуть бути членство у певній соціальній групі, контролювання колективу, формування порядку його життя. Основними його типами є: політичний, солідарно-інтеграційний, економічний і моральний.
Нормативний аспект статусу виявляється і в увазі, яка концентрується в особливих актах поведінки: привітаннях, звертаннях, автохарактеристиках тощо.
Соціальний статус особистості залежить від ставлення до неї референтних груп, оскільки надширокі соціальні утворення нездатні забезпечити її комфортне самопочуття та існування. Референтні групи більше відповідають її прагненням, інтересам і потребам, оскільки вона сама обирає їх, належить до них із власної волі.
Референтна група — соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав, належить і прагне належати в майбутньому.
Референтними групами можуть бути сім'я, клас, релігійні громади, виробничі кооперативи, політичні партії тощо.
Життєдіяльність особистості відчутно регулюють норми — правила, взірці, що обумовлюють мислення, дії, визначають установки, диспозиції, впливають на її соціалізацію.
Проблематика людини є центральною в соціогуманітарних науках. У соціології антропологічні проблеми тісно пов'язані із соціальною практикою людини.
Запитання. Завдання
1. У чому полягають відмінності між поняттями «людина», «індивід», «особистість»?
2. На яких підставах вік особистості тлумачать як соціальну категорію?
3. Охарактеризуйте особливості вікових етапів людського життя.
4. Що таке тендерна соціалізація? Які чинники впливають на цей процес? У чому полягають відмінності у соціалізації чоловіків і жінок?
5. Проаналізуйте сутність і роль тендерних стереотипів, тенденцію їх розвитку в сучасному суспільстві.
Піча
СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ
Суспільство - це світ людей. Людина живе у цьому світі. Вона в ньому народжується, розвивається, стає особистістю. Через нього сприймає певні знання, цінності, норми поведінки. Через нього включається в різні види діяльності, взаємодіє з оточенням, набуває певного соціального становища.
З усім цим пов'язана ціла низка таких важливих соціологічних понять, як соціалізація, соціальні статуси і ролі, структура особистості, девіантна поведінка і т.д., соціологічному аналізові яких й присвячена ця тема.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:
Знати:
специфіку соціологічного підходу до вивчення особистості;
основні соціологічні концепції особистості та її соціальну структуру;
соціологічний зміст понять "соціальний статус", "соціальна роль";
компоненти, етапи, основні підходи до визначення сутності соціалізації;
Вміти:
розкрити сутність соціологічної теорії особистості та її проблематику;
охарактеризувати основні соціальні типи особистості та їхні характерні риси;
визначити соціальні регулятори діяльності та основні типи девіантної поведінки;
розкрити суть основних тенденцій в взаємодії людини і суспільства в сучасних умовах.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
7.1. Поняття особистості Особливості соціологічного аналізу особистості
7.2. Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи.
7.3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості
7.4. Соціальна структура особистості
7.5. Соціальні регулятори діяльності та проблеми девіантної поведінки.
7.6. Соціальні типи особистості.
7.7. Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.
| Ключові поняття та | терміни |
| • людина | • потреби |
| • індивід | • інтеріоризація |
| • особистість | • рольові вимоги |
| • особа | • соціалізація |
| • індивідуальність | • агенти соціалізації |
| • структура особистості | • інтереси |
| • соціальні типи особистості | • рольовий конфлікт |
| • рольові вимоги | • соціальна санкція |
| • соціалізація | • соціальна роль |
| • соціальний престиж | • соціальний статус |
| • спрямованість особистості | • інтеріоризація |
| • соціальна адаптація | • особистий статус |
| • статус здобутий | • ціннісні орієнтації |
| • цінності | • статус аскриптивний |
| • соціальна норма | (приписаний) |
| • девіантна поведінка |
