Соціальний статус і соціальні ролі особистості

 

Соціалізація починається в ранньому дитинстві і не припиняється по-суті до глибокої старості. Вона охоплює всі процеси прилучення індивіда до

культури: його навчання і виховання, взаємодію з іншими людьми, засвоєння ним, цінностей, норм суспільства, різних соціальних ролей і видів сумісної діяльності, набуття певних прав і обов'язків поглядів, звичок і т.д. В результаті людина з біологічної істоти поступово перетворюється в істоту соціальну, здатну жити і діяти в суспільстві.

 

Яким чином особистість інтегрується до суспільства? Завдяки приналежності до різноманітних соціальних спільнот, шляхом засвоєння норм та цінностей, що склалися у цих спільнотах наданому етапі їх розвитку, особистість стає членом суспільства.

 

Як вже зазначалося в темі №4, ми живемо у ^ратифікованому суспільстві, тобто у суспільстві, де має місце соціальна нерівність.

Окремі члени суспільства і соціальні групи різняться між собою за ^рівнем багатства й доходів, ^обсягом владних повноважень і ^доступом до політичної влади, за рівнем освіченості і престижністю професії, і завдяки цьому - вони займають неоднакове місце у соціальній ієрархії.

 

Розрізняють статуси соціальний і особистий.

 

Соціальний статус - це становище індивіда (або групи людей) у системі соціальних зв'язків і відносин, що обумовлюється її приналежністю до певної соціальної спільноти та визначає сукупність її прав та обов'язків.

 

Статус людини формується різноманітними ознаками, серед яких є ті, які успадковуються - # стать, ♦ етнічна приналежність, ♦ соціальне походження,

а також ті, які людина здобуває завдяки власним зусиллям - * освіта, *■ професія, * доходи тощо.

Відповідно до цього розрізняють статус аскриптивний (приписаний) і статус здобутий.

 

Соціальний статус	Особистий статус
становище індивіда в суспільстві у відповідності з його статтю, віком, поход­женням, освітою, власністю, сімейним ста­ном тощо	становище індивіда в малій групі (сім'я, частина трудового, навчаль­ного колективу тощо), яке визнача­ється становленням до нього оточу­ючих людей
Приписаний	Здобутий	наприклад, працівник: працелюбний, відповідальний, ініціативний, комунікативний, компетентний, старанний;   начальник: справедливий, добродушний, вимогливий, уважний, стриманий, наполегливий
одержаний незалежно від бажання волі й зусиль самого індивіда   наприклад, стать, національність, раса, успадкований титул та ін.	одержаний завдяки волі й зусиль самого індивіда   наприклад, освіта, кваліфікація, посада, почесне звання та ін.

 

Будь-яку людину можна охарактеризувати за допомогою певного статусного набору - це сукупність усіх статусів, що має дана людина. Але її положення у суспільстві визначає, так званий, головний статус.

 

Увага! Головним є статус, котрий визначає стиль життя людини коло її спілкування, манеру вдягатися тощо

 

Якщо соціальний статус визначає місце індивіда в суспільстві, то особистий - його позицію в середовищі безпосередньо оточуючих його людей.

 

Особистий статус - це становище людини в малій (первинній) групі, що обумовлюється тим, як ставляться до нього оточуючі.

 

У соціології використовуються також поняття соціальна позиція та соціальний престиж: (франц. - авторитет, престиж:).

Поняття "соціальна позиція" відображає усвідомлення особистістю своєї належності до певної спільноти, інтереси і цінності якої людина розцінює як свої власні та прагне реалізувати їх у своїй діяльності. Важливо розуміти, що люди, котрі об'єктивно за своїм походженням або належністю є членами однієї спільноти, можуть ототожнювати себе з іншою, свідомо відстоювати її інтереси. Самосвідомість людини як суб'єктивний чинник формування її соціальної позиції, як правило, відбиває складну сукупність соціальних зв'язків і відносин, складність соціальної структури суспільства.

 

У відповідності до пануючої у суспільстві системи цінностей, суспільна свідомість порівнює окремі соціальні групи, належних до них людей за статусними ознаками та вибудовує їх ієрархію.

 

Співвідносна оцінка, яку дає суспільство статусу особи або соціальної групи, називається соціальним престижем.

 

Соціальний престиж тісно зв'язаний у суспільній свідомості із престижем професії. Останній є відображенням у суспільній свідомості відносної цінності різних видів діяльності, професій з огляду на відповідні їм рівень оплати, складність праці, рівень відповідальності виконавця, необхідний рівень фахової освіти. Оцінки престижності є дієвим регулятором поведінки членів суспільства, вони у значній мірі визначають структуру професійної зайнятості, різні види соціальної мобільності, перебіг інших процесів у суспільстві.

 

В емпіричних соціологічних дослідженнях престижність позиції визначається за допомогою таких індикаторів, як

Урівень освіти, У престиж: професії та Урівень доходів (добробуту).

Визначений на основі досліджень інтегральний показник називають соціально-економічним індексом позиції (узагальненим статусом).

 

Інтеграція особистості до соціального середовища забезпечується не лише шляхом обіймання статусної позиції, а й засвоєнням особистістю відповідних соціальних ролей. Виконуючи соціальні ролі, людина безпосередньо включається у життєдіяльність різноманітних соціальних груп.

 

У сучасному суспільстві кожна людина виконує низку ролей,

скажімо, • студента, • громадянина держави, • сина, • члена спортивної команди, • клієнта, • покупця та інші.

 

Уся сукупність соціальних ролей, що виконується однією особистістю, називається рольовим набором. Людина не є абсолютно вільною у виборі та виконанні ролей.

Набір ролей визначається її соціальним положенням у конкретній соціальній структурі - демографічній, сімейно-родовій, економічній, професійній, політичній тощо.

 

Соціальні ролі - це певні способи дій, поведінки індивіда (або групи), які відповідають прийнятим у суспільстві нормам та здійснюються у залежності від соціального статусу.

 

Якщо сам статус визначає позицію людини в суспільстві (учень, студент, військовий, дружина),

то соціальна роль - функція, яка виконується нею в даній позиції.

Функції (рольові дії) в кожному суспільстві визначаються загальноприйнятими в ньому нормами і часто закріплюються в різних документах (законах, правилах, інструкціях, статутах і т.д.).

Американський антрополог Р.Лінтон вважає соціальну роль динамічним аспектом соціального статусу особистості.

Ще давні римляни говорили: "Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику".

 

Вимоги оточення (у вигляді приписів, побажань, очікувань) щодо виконання певних соціальних ролей втілюються у конкретні соціальні норми (правило, взірець, керівне начало).