Людство не знає такого суспільства, у якому всі його члени поводять себе відповідно до загальних нормативних вимог.
У суспільстві завжди існують особи чи групи, що порушують встановлені суспільством правила.
Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальним нормам, називається девіантною. Люди, котрим притаманна така поведінка, - девіантами. Пояснити сутність і причини девіацій намагалися такі відомі соціологи, як Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, Р. Мертон, В. Шелдон та ін.
Загальна теорія девіантності має свою структуру й охоплює такі елементи:
• характеристика та класифікація девіантних вчинків, їхні наслідки для індивіда і суспільства, взаємозв'язок, структура, динаміка, тенденції;
• соціальна природа, причини й умови їх існування та прояву, соціальні і психологічні механізми їхнього формування;
• профілактика, що передбачає попередження девіацій, планування і здійснення соціальних та індивідуальних механізмів зміцнення суспільного порядку.
Девіація пов’язана з поняттям "норма".
Норми -це формальні чи неформальні приписи, вимоги, очікування поведінки індивідів, соціальних груп, організацій.
Норми, що діють у суспільстві, залежать від традицій, історичного шляху та рівня розвитку суспільства. Вони релятивні, не завжди чітко визначені, що й ускладнює визначення девіації.
Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід порушує норми своєї групи чи суспільства, а також на груповому рівні, коли яка-небудь група відмовляється від встановлених суспільством правил.
Девіантна поведінка завжди оцінюється з позицій тих норм, які існують у суспільстві. Це набуває прояву в тому, що одні відхилення засуджуються, а інші - схвалюються.
Більшість суспільств схвалюють відхилення, що сприяють прогресивному розвиткові суспільства (наукова, художня творчість, героїзм та ін.).
Що ж стосується порушень закону та норм моралі, то такі відхилення завжди засуджуються.
Соціологічне пояснення девіантної поведінки першим спробував дати Е. Дюркгейм. У суспільстві, що швидко змінюється, у якому немає єдиної, чіткої системи норм, багато норм і цінностей різних субкультур вступають у суперечність одна з одною. Наявність у буденному житті суперечливих норм, невизначеність можливої моделі поведінки, може спричиняти таке явище, як аномія (розбалансованість у суспільстві).
Людина втрачає соціальні орієнтири, надійність і стабільність у виборі лінії нормативної поведінки.
Сучасний соціолог Р. Мертон відзначає, що аномія виникає від неможливості для багатьох індивідів поводити себе відповідно до тих норм, які вони сприймають. Головна причина девіацій - дисгармонія між культурними цілями та легальними засобами здійснення цих цілей.
Соціальні відхилення відіграють у суспільстві подвійну роль: вони загрожують стабільності суспільства - з одного боку, а з другого - підтримують цю стабільність, стимулюючи суспільство до адаптації культури відповідно до соціальних змін. Однак варто зазначити, що більшість соціальних відхилень мають деструктивний характер.
На сьогодні жодна із соціологічних теорій не може дати вичерпної відповіді на питання: чому виникають девіації?
Узагальнюючи їх, можна дійти висновків, що девіаціям сприяє неоднакове становище різних соціальних верств та груп у суспільстві, яке породжує нерівність у реалізації потреб:
• соціальну невлаштованість;
• суперечність між домінантною культурою та різними субкультурами;
• втрату особистістю морально-ціннісних орієнтирів;
• статусну неузгодженість;
• аномію.
Різновиди девіантної поведінки:
• злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціальних норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі;
• пияцтво й алкоголізм також набули значного поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80 % опитуваних уже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років;
• самогубство, рівень скоєння котрих, як свідчать дослідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптивних можливостей людини. Підлітки та молоді люди здійснюють самогубства через непорозуміння з батьками, конфлікти у сім'ї, нещасливе кохання тощо. Багато самогубств пов'язані з асоціальною поведінкою особистості (наркоманією, алкоголізмом, проституцією та ін.).
