Лідерство — явище цілком внутрішньогрупове. Лідером називають людину, яка володіє найбільшим авторитетом і неформальним визнанням у малій групі Лідера не призначають, він висувається сам завдяки своїм особистим якостям.
Лідерство — відносини домінування й підпорядкування, впливу й наслідування в системі внутрішньогрупових відносин Саме по собі лідерство—- це прояв індивідом його здібностей особистісних якостей у поведінці, що відповідає ролі лідера. Виконання індивідом ролі лідера можливо в силу прояву ним індивідуальних якостей, які є видатними в порівнянні з якостями інших членів групи або в силу володіння ним високим формальним статусом
У всіх випадках висування в лідери обумовлене, в остаточному підсумку ефективністю внеску члена групи в рішення групових завдань Інакше кажучи, лідер з'являється в тому випадку, якщо члени групи визнають діяльність якого-небудь індивіда найбільш значущою, а його внесок у діяльність групи найціннішим При цьому мова йде тільки про користь для групи в цілому Іншими словами, індивід може мати виняткові особистісні якості, але не бути лідером, якщо його діяльність не приводить до істотного підвищення ефективності діяльності групи в цілому.
До основних функцій, які виконують лідери в групах, насамперед належать новаторська, комунікативна, організаторська координаційна, організаційна.
Новаторська функція означає, що лідер свідомо вносить нові, конструктивні ідеї функціонування й розвитку групи. Акумулюючи й генеруючи нові ідеї лідер формулює нові цілі й задачі, обґрунтовує пріоритети в розвитку групи, тактичні способи й методи їхнього досягення.
Комунікативна функція припускає відбиття всього спектра потреб і інтересів членів групи. Лідер — своєрідний акумулятор ідей і настроїв у групі, виразник інтересів і потреб групи, являє їх у взаєминах з іншими групами.
Організаторська функція логічно випливає з новаторської й комунікативної функцій. Щоб направляти й організовувати дії групи, лідер повинен мати організаторські якості, уміння завойовувати довіру членів групи, поєднувати їхні зусилля для досягнення певних цілей.
Координаційна функція є продовженням організаторської й спрямована на координацію й узгодження дій всіх членів групи, а також практичних виконавських рішень
Інтегративна функція спрямована на підтримку цілісності й стабільності групи.
Особливості виконання лідером названих функцій залежать від типу групи и характеру її діяльності. Так, у спортивній команді лідер, насамперед, організує й координує дії гравців, забезпечує «зарядженність» команди на перемогу; у науковому колективі лідер у першу чергу виконує новаторську функцію, будучи «генератором ідей» що визначають основні напрямки роботи
Типова для лідера манера поведінки називається стилем лідерства. Класична теорія стилів лідерства створена в 30-ті роки XX ст. К. Левіним. Він виділив три стилі:
— авторитарний — система твердих прийомів управління (впливу), припинення ініціативи підлеглих, одноосібне прийняття рішень і деталізований контроль за виконанням;
— демократичний — заохочення ініціативи підлеглих, спільне об контроль за виконанням, м'які прийоми управління,
— попускний {стиль потурання) — відмова від управління й втручання в дії підлеглих, повна передача їм ініціативи и відповідальності.
Авторитарний стиль необхідний при виконанні простих робіт, де можливості працівника виразити себе невеликі, у той же час робота повинна бути виконана обов'язково. Демократичний стиль використовується там, де виникають дуже складні завдання, що потребують максимального використання потенціалу працівників. Багато хто вважають його єдино правильним.
