Визначення поняття «соціальна група». Типологія соціальних груп і фактори, що впливають на їхнє формування

Соціальна група — будь-яка сукупність людей, виділених за соціально значущими критеріями. Це можуть бути стать, вік, націо­нальність, раса, професія, місце проживання, прибуток, влада, рівень освіти й деякі інші.

Існують різноманітні об'єктивні причини й шляхи виникнення й формування соціальних груп. Наприклад групи можуть створюватися на основі біологічних особливостей (стать, вік). Групи можуть виника­ти в процесі об'єктивного поділу за ознаками власності, доходів. Такі статусні групи накладають на людину обов'язки дотримуватися певних правил, способу життя, часом навіть місця, де варто селитися людям відповідного соціального прошарку, Люди можуть утворювати групи свідомо, для задоволення потреби поєднуватися з однодумцями для захисту власних інтересів (профспілки, політичні партії), потреби в спіл­куванні й цілеспрямованій діяльності (коло друзів, клуб за інтересами).

 

Типологію соціальних груп можна провести за різними підставами:

— за розмірами виділяють великі й малі групи;

— за характером взаємин між членами групи виділяють первинні й вторинні групи;

— для цілей статистичного аналізу групи підрозділяють на номінальні й реальні.

Великі й малі групи. До великих соціальних груп відносять кла­си, етнічні групи, нації, територіальні спільності, великі корпорації тощо. Такі групи можуть нараховувати мільйони людей. їх поєднують спільні ознаки, властиві членам цих груп, а не факт безпосереднього спілкування.

Малою групою називають невелику кількість людей, які добре знають один одного й постійно взаємодіють між собою. Чисельність малих груп обмежена й становить від двох до декількох десятків людей Прикладами малих груп є сім'я, студентська група, спортивна команда, група друзів і ін.

Первинні й вторинні групи. Первинна група складаєть­ся з невеликої кількості людей, які вступають у пряму й без посередню взаємодію, що спирається на їхні індивідуальні особливості. Прикладом первинних груп є сім я. група друзів або будь яка група, між членами якої склалися глибокі емоційні відносини.

На відміну від первинної, вторинна група утворена з людей, між якими склалися лише слабко виражені емоційні відносини; їхня взає­модія націлена на досягнення певної мети. Індивідуальні, неповторні риси особистості не мають значення для функціонування вторинної групи. Іноді первинні групи формуються з індивідів усередині вто­ринної групи.

Номінальні й реальні групи. Номінальних груп існує безліч. Вони можуть конструюватися штучно для потреб статистики, існувати вірту­ально (у свідомості), виникати стихійно й легко розпадатися. У груп, які виділяють для статистичного обліку населення, є й друга назва — со­ціальні категорії Це, приміром, пасажири приміських поїздів, громадяни, що стоять на обліку в центрі зайнятості громадяни, що проживають в окремих або комунальних квартирах, багатодітні або малодітні сім'ї тощо Виділення таких груп необхідно в господарській практиці

Реальні групи називаються так тому що критерієм їхнього виділення служать реально існуючі ознаки, стать (чоловіки й жінки), прибу­ток (багаті, бідні, заможні), вік (діти, підлітки, молодь, дорослі, старі) споріднення и шлюб (неодружені, одружені, батьки, вдови), професія або рід занять (водії, учителі, інженери, лікарі), місце проживання (городяни, сільські жителі), національність (росіяни, поляки, угорці, турки)

Ці й деякі інші ознаки відносяться до числа соціально значущих. Оскільки це реальні ознаки, то вони не тільки існують об’єктивно (нап­риклад, біологічні — стать й вік або господарсько-економічні — при­буток і професія), але й усвідомлюються суб’єктивно. У представників однієї й тієї ж реальної групи схожі стереотипи поведінки, спосіб життя. ціннісні орієнтири.

32. Великі й малі соціальні групи. Вивчення згуртованості малої групи (соціометричний метод Дж. Морено)

До великих соціальних груп належать класи, етнічні групи, нації, територіальні спільності, великі корпорації й т.п. Та к групи нарахо­вують мільйони чоловік їх поєднують соціальні ознаки, а не факт безпосереднього спілкування. Такі групи можуть складатися на основі декількох соціальних ознак. Наприклад, професійні групи поєдну­ють людей за системою ознак характер і зміст праці рівень освіти, кваліфікація, престиж положення в суспільстві, певні спільні риси свідомості.

Історичні великі соціальні групи, наприклад, етнічні, існують протя­гом багатьох сотень або тисяч років Вони мають власну назву, історію закономірності розвитку й цікаві тим, що можуть персоніфікувати кон­кретне суспільство або ж істотно впливати на його характер.

 

Малою групою називають невелику кількість людей, які добре зна­ють один одного й постійно взаємодіють між собою Приклад - шкільний клас виробнича бригада, спортивна команда й т п

 

Найчастіше вказують на такі ознаки малої групи:

1. Обмежена кількість членів групи. Якщо група перевищує «кри­тичну масу», то розпадається на підгрупи, фракції.

2. Стабільність складу Мала група, на відміну від великої, тримаєть­ся на індивідуальній неповторності й незамінності учасник в.

З Внутрішня структура Вона включає систему неформальних ро­лей і статусів, механізм соціального контролю, санкції, норми й правила поведінки.

4. Кількість зв язків збільшується в геометричній прогресії, якщо кількість членів зростає в арифметичній.

5. Чим менша за розмірами група, тим інтенсивніші в ній взає­модії. Чим більша група, тим частіше відносини втрачають особистісний характер, формалізуються й перестають задо­вольняти членів групи.

6. Розміри групи залежать від характеру діяльності групи.

7. Приналежність до групи стимулюється надією знайти а ній задоволення особистих запитів Мала група, на відміну від великої, задовольняє найбільшу кількість життєво важливих потреб людини.

8. Взаємодія в групі лише тоді стійка, коли вона супроводжується взаємним підкріпленням її учасників. Якщо хтось перестає вносити необхідний вклад на доказ потреб інших, його виганяють з групи

9. Група надає кожному максимум доступних переваг, оскільки яв­ляє собою об'єднання корисних один одному індивідів Кожний з них одержує від перебування в даній групі більше користі, ніж у будь-який іншій.

 

Специфічним і особливо ефективним при вивченні малих груп є метод соціометрії Термін «соціометрія» (від лат. societas — спільність, суспільство й metha — виміру) позначає вимір міжособистісних відно­син у групі Основна заслуга в створенні методології соціометричних досліджень належить американському соціопсихологу Дж. Морено (1892—1974)

Взаємини між членами групи з'ясовують на основі таких процедур

— вибір (вираження бажання індивіда співробітничати з іншим індивідом),

— відхилення — негативний вибір (небажання індивіда співробітничати з іншим індивідом);

— зневага (один індивід залишає іншого поза власною увагою) Після створення програми дослідження розробляється соціометричний критерій, тобто питання, які задають всім членам групи з метою з'ясувати відносини між ними

Результати опитування заносяться в соціоматрицю що дає компак­тну первинну інформацію й спрощує математичну обробку зібраних даних.

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато чого може дати для розуміння взаємин у групі: хто лідер, хто аутсайдер, кого частіше ви­бирають, кого відхиляють, а кого взагалі не помічають

 

33. Первинні й вторинні соціальні групи (Ч. Кулі), референтні групи (Г. Хаймен)

Первинна група складається з невеликої кількості людей, між якими встановлюються взаємини, засновані на індивідуальних особливостях. Первинні групи невеликі, оскільки в противному випадку важко встано­вити безпосередні, особисті взаємозв'язки між всіма членами

Ч. Кулі вперше ввів поняття первинної групи стосовно до сім'ї, між членами якої складаються стійкі емоційні відносини. Сім'я є «первин­ною», тому що це група, яка відіграє основну роль у соціалізації дитини Згодом соціологи стали застосовувати цей термін при вивченні будь-якої групи, у якій сформувалися тісні особисті стосунки, що визначають сутність даної групи. Таким чином, закохані групи друзів, члени клубу, які не тільки разом грають у теніс, але й ходять один до одного є гості, являють собою первинні групи

Через первинну групу здійснюється соціалізація індивідів, ос­воєння ними зразків поведінки, соціальних норм, цінностей і ідеалів Можна сказати, що вона виконує роль первинної сполучної ланки між суспільством і особистістю, через неї людина усвідомлює свою при­належність до певних соціальних спільностей, за її допомогою бере участь у житті всього суспільства.

 

Вторинна група утворюється з людей, між якими майже відсутні емоційні відносини, їхня взаємодія обумовлена прагненням досягнення певних цілей. У цих групах основне значення надається не особистісним якостям, а вмінню виконувати певні функції. На підприємстві посади може займати будь-яка людина, що володіє відповідною під­готовкою. Якщо особи, що займають посади, справляються зі своєю роботою, організація може функціонувати. Індивідуальні особливості кожного майже нічого не значать для організації, і навпаки, члени родини або групи гравців унікальні. їхні особистісні якості відіграють важливу роль, жодного не можна замінити кимось іншим.

У силу того, що ролі у вторинній групі чітко визначені, її члени, як правило, нерідко дуже мало знають одне про одного, між ними не встановлюються емоційні відносини, характерні для друзів і членів родини. В організації, пов'язаній з трудовою діяльністю, основними є виробничі відносини. Таким чином, не тільки ролі, але й способи комунікації чітко визначені Комунікація часто носить формальний характер і здійснюється за допомогою письмових документів або телефонних дзвінків

Однак не слід перебільшувати знеособленість вторинних груп. Люди вступають у дружні відносини й утворюють нові групи на роботі. у школі й усередині інших вторинних груп. Якщо між індивідами, що беруть участь у спілкуванні, складаються досить стійкі відносини, можна вважати, що вони створили нову первинку групу.

Соціологічні дослідження, проведені протягом декількох десятиліть, свідчать про те, що в сучасному світі спостерігається панування вторинних груп. Але. у той же час, первинна група виявилася цілком стійкою й стала важливою сполучною ланкою між особистістю й більш формальною, організаційною стороною життя.

 

Поняття «референтна група» введено американським соціальним психологом Г Хайменом. Це реальна або уявна, зазвичай мала соціальна група, система цінностей і норм якої служить зразком, еталоном для тієї або іншої особистості. Індивід може входити, а може й не входити є таку групу. Але він звіряє свій статус і поведінку із цим зразком, виражаючи задоволеність або незадоволеність ними виробляючи певну установку на соціальне переміщення.

Вибір референтної групи відіграє важливу роль у процесах іден­тифікації, інтерналізації й соціалізації. Прикладом важливої ролі такої групи в поясненні поведінки молоді може бути ситуація, коли підліток або юнак починає поводитися зовсім не так. як його вчать батьки або школа, а так, як поводяться, наприклад, герої кинобоєвиків, що стали для нього зразком для наслідування.