Соціальні умови й теоретичні засади виникнення соціології. О. Конт як родоначальник соціології

Соціологія виникає наприкінці 30-х — початку 40-х років XIX ст. У соціальній сфері це був час крайньої нестабільності, У часи рішучих і швидких змін у людей виникає потреба в узагальнюючій теорії, здатній прогнозувати, куди рухається людство, на які орієнтири можна обпертися, знайти своє місце й свою роль у цьому процесі.

Найбільш значними відкриттями в науці того часу є відкриття клітки, на основі якого була створена клітинна теорія будови живої речовини, і створення Ч. Дарвіним теорії еволюції видів. Ці відкриття стали основою для створення вчення про суспільство, заснованого на принципах біології, — «органічної теорії розвитку суспільства».

Родоначальником соціології як науки вважають видатного фран­цузького мислителя Огюста Конта (1798—1857). Саме він в 1839 році придумав і сам термін «соціологія». За Контом, соціологія (спочатку він називає її «соціальною фізикою») — єдина наука, що покликана відкривати універсальні закони розвитку й функціонування суспіль­ства, невіддільні від законів природи. Свої відкриття вона робить за допомогою чотирьох методів: спостереження, експеримент, порівняння й історичний метод. Причому застосовуватися вони повинні об'єктивно й незалежно від оцінних суджень дослідника. Такий підхід з того часу називають позитивізмом.

Саму соціологію О. Конт підрозділяв на дві основні частини — со­ціальну статику й соціальну динаміку. Перша покликана вивчати умови існування й закони функціонування соціальних систем; друга — зако­ни їхнього розвитку й зміни.

Соціальна статика, за Контом, — це, по суті справи, анатомія сус­пільства, теорія громадського порядку, найкращої організації суспіль­ства, досягнення соціальної гармонії.

Суспільство він порівнює з живим організмом, що мас різні органи, які виконують свої специфічні функції. Але точно та к само, як не можна розглядати функціонування будь-якого окремого органа у відриві від цілісного організму, так і в суспільстві як соціальній системі не можна правильно зрозуміти окремі його структурні еле­менти поза його цілісністю.

Соціальна динаміка О.Конта — це позитивна теорія суспільного розвитку, що розкриває закони й етапи зміни суспільства. Наслідками вивчення соціальної динаміки є дослідження в області соціального прогресу, що являє собою розвиток по висхідній лінії. Первинні фактори такого прогресу — духовний розумовий розвиток людини вторинні — клімат, раса, тривалість життя.

Конт сформулював також основний закон суспільного прогресу або закон трьох стадій.

Перша стадія — теологічна — охоплює стародавність і раннє Се­редньовіччя {приблизно до початку XI століття). Вона характеризується пануванням релігійного світогляду. Друга — метафізична — охоплює XIV—XVIII ст. Конт розглядав її як перехідну, для якої характерне руйнування старих вірувань — фундаменту громадського порядку. Найважливіші події цієї епохи — Реформація. Французька революція. їх супроводжувало поширення критичної філософії, котра призвела до занепаду авторитетів Суспільство, занурене в анархію, має потребу в ноти ідеології, що виконує інтегруючу роль Така, за Контом філософія позитивізму, що знаменує настання наступної стадії.

На третій вищій — позитивній — стадії, що почалася у XIX ст.. разом із твердженням позитивної наукової свідомості наступає розквіт промисловості, науки гармонійний розвиток усіх елементів громадського життя.

Значення соціології О.Конта визначається тим. що на основі синте­зу досягнень суспільствознавства того періоду він уперше обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства й можливість пізнання законів його розвитку, визначив соціологію як особливу науку, що спирається на спостереження: обґрунтував закономірний характер роз витку історії, загальні контури соціальної структури й ряду найважливіших інститутів суспільства.