Соціологія виникає наприкінці 30-х — початку 40-х років XIX ст. У соціальній сфері це був час крайньої нестабільності, У часи рішучих і швидких змін у людей виникає потреба в узагальнюючій теорії, здатній прогнозувати, куди рухається людство, на які орієнтири можна обпертися, знайти своє місце й свою роль у цьому процесі.
Найбільш значними відкриттями в науці того часу є відкриття клітки, на основі якого була створена клітинна теорія будови живої речовини, і створення Ч. Дарвіним теорії еволюції видів. Ці відкриття стали основою для створення вчення про суспільство, заснованого на принципах біології, — «органічної теорії розвитку суспільства».
Родоначальником соціології як науки вважають видатного французького мислителя Огюста Конта (1798—1857). Саме він в 1839 році придумав і сам термін «соціологія». За Контом, соціологія (спочатку він називає її «соціальною фізикою») — єдина наука, що покликана відкривати універсальні закони розвитку й функціонування суспільства, невіддільні від законів природи. Свої відкриття вона робить за допомогою чотирьох методів: спостереження, експеримент, порівняння й історичний метод. Причому застосовуватися вони повинні об'єктивно й незалежно від оцінних суджень дослідника. Такий підхід з того часу називають позитивізмом.
Саму соціологію О. Конт підрозділяв на дві основні частини — соціальну статику й соціальну динаміку. Перша покликана вивчати умови існування й закони функціонування соціальних систем; друга — закони їхнього розвитку й зміни.
Соціальна статика, за Контом, — це, по суті справи, анатомія суспільства, теорія громадського порядку, найкращої організації суспільства, досягнення соціальної гармонії.
Суспільство він порівнює з живим організмом, що мас різні органи, які виконують свої специфічні функції. Але точно та к само, як не можна розглядати функціонування будь-якого окремого органа у відриві від цілісного організму, так і в суспільстві як соціальній системі не можна правильно зрозуміти окремі його структурні елементи поза його цілісністю.
Соціальна динаміка О.Конта — це позитивна теорія суспільного розвитку, що розкриває закони й етапи зміни суспільства. Наслідками вивчення соціальної динаміки є дослідження в області соціального прогресу, що являє собою розвиток по висхідній лінії. Первинні фактори такого прогресу — духовний розумовий розвиток людини вторинні — клімат, раса, тривалість життя.
Конт сформулював також основний закон суспільного прогресу або закон трьох стадій.
Перша стадія — теологічна — охоплює стародавність і раннє Середньовіччя {приблизно до початку XI століття). Вона характеризується пануванням релігійного світогляду. Друга — метафізична — охоплює XIV—XVIII ст. Конт розглядав її як перехідну, для якої характерне руйнування старих вірувань — фундаменту громадського порядку. Найважливіші події цієї епохи — Реформація. Французька революція. їх супроводжувало поширення критичної філософії, котра призвела до занепаду авторитетів Суспільство, занурене в анархію, має потребу в ноти ідеології, що виконує інтегруючу роль Така, за Контом філософія позитивізму, що знаменує настання наступної стадії.
На третій вищій — позитивній — стадії, що почалася у XIX ст.. разом із твердженням позитивної наукової свідомості наступає розквіт промисловості, науки гармонійний розвиток усіх елементів громадського життя.
Значення соціології О.Конта визначається тим. що на основі синтезу досягнень суспільствознавства того періоду він уперше обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства й можливість пізнання законів його розвитку, визначив соціологію як особливу науку, що спирається на спостереження: обґрунтував закономірний характер роз витку історії, загальні контури соціальної структури й ряду найважливіших інститутів суспільства.
