За причини виникнення ДЗ:
-виправдану ДЗ – строк оплати не настав, бо становить 1 місяць;
-невиправдану ДЗ – прострочен.заборгованість.
За ступенем вірогідності погашення ДЗ:
-сумнівну ДЗ (п-во має сумніви щодо погашення);
-безнадійну ДЗ (є впевненість у погашенні).
Для обліку товарної і немов. ДЗ викор. Рахунки 3 класу «Кошти, розрахунки та інші активи».
Для обліку товарної ДЗ викор. Р-36 «Розрахунки з покупцями та замовниками – ( а, б)
Дт – відобр. продана реалізаціяп-ції товарів,робіт, послуг,що вкл.. до ПДВ, акциз.податок. Кт – відобр.суму платежів, що надійшли від дебіторів в рах. Погашення заборгованості.
361 – розр.з вітчизн.покупцями;
362 – розр.з іноз.ропокупцями;
363 – розр.з учасниками пром.фін.груп.
Р-34 «Короткострокові векселі одержані» - (а,б)
Дт- відобр.отримання векселя;
Кт- відобр.отрим.коштів по погашенню векселів, продаж 3 особі.
341- коротк.векселі одержані в нац.валюті;
342- коротк.векселі одержані в іноз.валюті.
Р-37 «Розрахунки з різними дебіторами» - (а,б)
Дт-відобр.зрост.виник.заборгов.;
Кт-відобр. Її погашення.
371- розр.з виданими авансами, 372- розр.з підзвітними особами, 373- розр.за нарахов.доходами, 374 – розр.за претензіями, 375 – розрах.за відшкодування завд.збитків, 376- розр.з позиками членам крид.спілок, 377- розр.з іншими дебіторами, 378- розр.з держ.цільовими фондами.
Для обліку довгострок. ДЗ використовують
Р-18 «Довгострокова ДЗ та інші необоротні активи» - (а, б)
Дт- відобр.виник.ДЗ
Кт- відобр.погаш.ДЗ
181- заборг.за майно; 182-довгостр.векселі одерж; 183- інша ДЗ; 184- інші НА.
[3.Документальне оформлення виробітку та нарахування з\п.]
Нарахування заробітної плати працівникам бюджетної установи являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань. Нарахування зарплати здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків, наказів, документів про присвоєння вчених звань та наукових ступенів тощо.
Типові форми первинних документів з обліку розрахунків із заробітної плати затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р. № 144.
Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць. При почасовій оплаті праці підставою для нарахування зарплати є табель обліку використання робочого часу. Працівник бухгалтерії, відповідальний за нарахування зарплати, перевіряє табель як з точки зору правильності його оформлення, так і за змістом: склад осіб, внесених до табеля; погодження з відповідними документами дат відпустки, хвороби, відрядження, зарахування, тощо. Перевіряється також правильність підрахунку кількості відпрацьованих годин (днів) кожним працівником та кількості невиходів на роботу з різних причин. Нарахування зарплати за відпрацьований час може здійснюватися безпосередньо в табелі або в розрахунковій (розрахунково-платіжній) відомості, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та встановленого місячного окладу (погодинної ставки оплати).
Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то сума заробітку визначається множенням кількості відпрацьованих за місяць годин на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок. Окремо визначаються доплати за роботу в нічні години, у святкові та неробочі дні. Так, доплата за нічні години роботи (з 10 години вечора до 6 години ранку ) визначається множенням кількості відпрацьованих годин у нічний час на погодинну ставку оплати і на коефіцієнт доплати (наприклад — 0,4). Аналогічно визначається сума доплати за роботу у святкові та неробочі дні.
При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається множенням кількості виконаної роботи (виробленої продукції) на розцінку за одиницю роботи (продукції). Крім основної оплати за виконану роботу або відпрацьований час, працівники бюджетних установ можуть отримувати різного виду доплати, передбачені законодавством. Так, медичним працівникам нараховуються доплати за тривалість безперервної роботи, за категорію, за роботу у спеціальних медичних закладах; викладачам вищих навчальних закладів — за стаж викладацької роботи у ВИЗ, за науковий ступінь, вчене звання; персоналові загальноосвітніх шкіл — за перевірку зошитів, державним службовцям — за ранг, вислугу років на державній службі, за знання і використання в роботі іноземної мови.
Працівники бюджетних установ, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законодавчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпусток є "Кодекс законів про працю України" та Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96—ВР, зі змінами і доповненнями. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки. При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час), виробничі премії, винагороди за підсумками року. Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру, компенсаційні виплати на відрядження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів.
Середня заробітна плата визначається відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, виходячи з виплат за останні шість календарних місяців роботи перед захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Гранична сума місячної зарплати (доходу), з якої утримуються страхові внески, кожен рік визначається Законом про Державний бюджет. На кінець 2008 р. вона становила 10035 грн.
[4.Класифікація господарських засобів та джерела формування і цільовим призначенням.]
Господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням поділяють на власні (сформовані за рахунок власних джерел) та залучені (сформовані за рахунок залучених джерел). За рахунок власних джерел формують власний капітал підприємства, до якого належать фонди, резерви, нерозподілений прибуток. Грошові фонди підприємства мають цільовий характер, їх утворюють за рахунок відповідних джерел фінансування (внесків засновників, прибутку тощо), зокрема - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інший додатковий капітал. Резерви формують із внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат, зокрема на підприємствах можуть створювати резервний фонд (капітал), страхові резерви тощо. Нерозподілений прибуток є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів підприємства.
До залучених джерел формування господарських засобів належать: - забезпечення подальших витрат платежів; - довгострокові зобов'язання; - поточні зобов'язання; - доходи майбутніх періодів.
Забезпечення - це зобов'язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату складання балансу. Підприємства мають право формувати забезпечення оплати майбутніх відпусток, забезпечення гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення. До забезпечення належать також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Довгострокові зобов'язання - це всі зобов'язання підприємства, що не є поточними, тобто які будуть погашені протягом періоду більше року від дати складання балансу або більше одного операційного періоду: довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, зобов'язання та залучення позикових коштів, крім банківських кредитів, на які нараховують відсотки, відтерміновані податкові зобов'язання. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом одного операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу: короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за векселями виданими, поточними зобов'язаннями за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги тощо.
Класифікацію джерел формування господарських засобів наведено нарис. 1.
[5. Первинна документація з обліку запасів]
Для оформлення операцій по надходженню і вибуттю запасів призначено ряд типових форм документів, затверджених Інструкцією № 130 та наказом Мінстатистики № 193.
Матеріали надходять в установу безпосередньо від постачальників та різних організацій, від підрозділів установи, в порядку гуманітарної допомоги, централізованого постачання, від підзвітних осіб. Матеріальні цінності, що отримуються в склад установи від постачальників оприбутковуються на основі належне оформлених документів постачальників: накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур. Попередньо документи постачальника реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає на склад для контролю при прийнятті вантажу. Приймання матеріалів у склад здійснюється завскладом. При цьому він перевіряє дані, що вказані в супроводжуючих документах та фактичною наявністю матеріалів, відповідність їх назвам, сортам, розмірам чи інших показників, що вказані в документах. В акті послідовно зазначається: найменування, одиниця виміру, номер субрахунку, на яких обліковуються запаси, номенклатурні номери, кількість, ціна, вартість матеріалів. Акт складається тільки на фактично прийняті запаси. Акт підписується комісією. Акт складається в двох примірниках.
Якщо ж розходжень не встановлено, то завскладом оприбутковує матеріали. При оприбуткуванні запасів на підставі супроводжуючих документів постачальника завскладом оформляє Прибутковий ордер ф. М-4 в одному примірнику на кожний документ. Надходження готової продукції від виробничих майстерень та с-г підрозділів оформляється Актом про приймання матеріалів, який затверджує керівник.
Безоплатне отримання запасів (гуманітарна допомога, благодійні надходження) оформляється комісією призначеною наказом керівника установи. Комісія, переважує отримані матеріали та складає Акт приймання запасів, в яком вказує назву, кількість і вартість отриманих матеріалів по ринкових цінах на аналогічні матеріали. За цим Актом матеріали передаються матеріально-відповідальній особі на відповідальне зберігання чи використання, про що вона розписується в Акті. Отриманні запасів, що придбані за готівку (підзвітними особами) оформляється на основі Звіту про використання коштів наданих на відрядження та під звіт та прикладених до нього документів: чеків, накладних тощо.
Як зазначено в інструкції № 125, при відпуску використовуються форми документів встановлені наказом Мінстатистики № 193: М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли"; М-2а "Акт списання бланків довіреностей"; М-3 "Журнал реєстрації довіреностей"; М-4 "Прибутковий ордер"; М-7 "Акт про приймання матеріалів"; М-8 "Лімітно-забірна картка"; М-9 "Лімітно-забірна картка"; М-10 "Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів"; М-11 "Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів"; М-12 "Картка №__складського обліку матеріалів"; М-13 "Реєстр №__приймання - здачі документів"; М-14 "Відомість обліку залишків матеріалів на складі"; М-15 "Акт про приймання устаткування"; М-15а "Акт приймання - передачі устаткування до монтажу"; М-16 "Матеріальний ярлик";
Крім того використовуються наступні форми документів. - Акт списання ф. № 3-2. Використовується для списання запасів, що встановлені як непридатні для подальшого використання. - Накладна (вимога) ф. № З-3. Використовується для видачі запасів стороннім організаціям та внутрішнього переміщення. - Меню-вимога на видачу продуктів харчування Ф. № З-4 Служить підставою для відпуску та списання продуктів харчування. - Меню-вимога на видачу продуктів харчування ф. № З-4а. - Забірна картка ф. № З-5. Призначена для оформлення відпуску матеріалів, продукції молочних кухонь та інших запасів, що відпускаються систематично на протязі місяця. - Подорожній лист вантажного автомобіля, легкового автомобіля. Використовується для списання фактично витраченого пального на роботу вантажних та легкових автомашин, але не більше норм витрат, встановлених для окремих марок автотранспорту.
[ 6. Класифікація рахунків за призначенням і структурою]
Класифікація рахунків за призначенням і структурою має в більшій мірі практичне значення, оскільки вона показує для яких цілей і для отримання яких показників передбачено рахунок, що відображується по дебету, кредиту, а також що характеризує залишок відповідного рахунка.
За призначенням і структурою бухгалтерські рахунки можна об'єднати у наступні групи: 1) основні; 2) регулюючі; 3) операційні; 4) фінансово-результативні;5) позабалансові.
Основні рахунки, що в сукупності характеризують майновий стан підприємства поділяються на:- інвентарні; - по обліку власного капіталу; - розрахункові
1. Інвентарними називаються рахунки, на яких відображаються цінності, що враховуються при проведенні інвентаризації на підприємстві. Інвентарні рахунки поділяються на :а) матеріальні - на яких здійснюється облік наявності і руху матеріальних цінностей (рах. 10 "Основні засоби", рах. 20 "Виробничі запаси", рах. 28 "Товари"); б) нематеріальні - на яких здійснюється облік наявності і руху нематеріальних цінностей (рах. 12 "Нематеріальні активи");
в) грошові - на яких здійснюється облік наявності і руху грошових коштів підприємства (рах. 30 "Каса", рах. 31 "Рахунки в банках" та ін.).
2. На рахунках по обліку власного капіталу знаходять відображення власні джерела утворення господарських засобів (рах.40 "Статутний капітал", рах. 42 "Додатковий капітал", рах. 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін.). Всі рахунки по обліку власного капіталу є пасивними.
3. Для здійснення обліку розрахунків із різними як юридичними, так і фізичними особами (суб'єктами господарювання або працівниками підприємства) використовуються розрахункові рахунки, які можна розділити на три групи:
• активні розрахункові рахунки;
• пасивні розрахункові рахунки;
