Різноманіття зв'язків соціології з життям суспільства, її суспільне призначення визначаються, у першу чергу, функціями, які вона виконує. Однією з найважливіших функцій соціології, як і будь-якої іншої науки, є пізнавальна. Соціологія на всіх рівнях і в усіх своїх структурних елементах забезпечує приріст нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває закономірності й перспективи соціального розвитку суспільства. Цьому служать фундаментальні теоретичні дослідження, що виробляють методологічні принципи пізнання соціальних процесів і узагальнюють значний фактичний матеріал. Приросту знань сприяють і емпіричні дослідження, що надають конкретну інформацію про ті або інші сфери громадського життя.
Значна частина соціологічних досліджень орієнтована на вирішення практичних проблем. У цьому плані на перше місце виступає прикладна функція. Її суть у тому, що соціологічні дослідження надають конкретну інформацію для здійснення діючого соціального контролю над соціальними процесами. Без цієї інформації зростає можливість появи соціальної напруженості, соціальних криз і катаклізмів. У переважній більшості країн органи виконавчої й представницької влади, політичні партії й об'єднання широко використовують можливості соціології для проведення цілеспрямованої політики в усіх сферах громадського життя.
Прогностична функція соціології полягає в тому, що дана наука здатна виробити науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку соціальних процесів у майбутньому. Особливо важливо мати такий прогноз у перехідні етапи розвитку суспільства.
Особливо варто сказати про ідеологічну функцію соціології. Результати досліджень можуть використовуватися в інтересах яких-не-будь соціальних груп для досягнення ними певних соціальних цілей. Соціологічне знання найчастіше служить засобом маніпулювання поведінкою людей, формування певних стереотипів поведінки, створення системи цінностей і соціальних переваг.
Але поряд з ідеологічною, соціологія виконує й гуманістичну функцію, оскільки вона може сприяти поліпшенню взаємин, взаєморозумінню між людьми формуванню в. них почуття близькості що зрештою приводить до вдосконалювання суспільних відносин.
Структура соціологічного знання характеризується багаторівневим характером і включає такі елементи -
— загальна соціологічна теорія;
— спеціальні соціологічні теорії;
— конкретно-соціологічні дослідження.
Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як цілісний організм, розкриває місце й роль соціальних зв’язків у ньому, формулює основні принципи соціологічного пізнання основні методологічні підходи до аналізу соціальних явищ.
Спеціальні соціологічні теорії — галузі соціального знання, що мають своїм предметом дослідження щодо самостійних. специфічних підсистем соціального цілого й соціальних процесів
Розрізняють три види спеціальних теорій:
1) теорії що вивчають закони розвитку окремих соціальних спільностей: соціологія міста, села, молоді, родини тощо;
2) теорії, що розкривають закономірності и механізми функціонування спільностей у тих або інших сферах громадського життя: соціологія праці, економічна соціологія, соціологія освіти. соціологи спорту тощо.
3) теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму соціологія організацій, соціологія управління та ін.
Конкретно-соціологічні дослідження — це вимір конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів понять, показників які дають загальна соціологічна й спеціальна теорії
Швець
ТЕМА 1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО,
ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ.
