Вивчення будь-якої науки починається із з'ясування її предмета, методу, місця й ролі в системі наук.
Уже з самого найменування даної науки — «соціологія» (від латинського societas, тобто суспільство, і грецького logos, тобто навчання) — з усією очевидністю випливає, що мова йде про науку, що вивчає суспільство. Але настільки ж очевидно й те, що суспільство е об'єктом вивчення й багатьох інших наук: історії, філософії, економічної теорії, політології, демографії та ін.
Своєрідність соціології як самостійної науки серед інших суспільних наук знаходить своє вираження а тому, що вона вивчає суспільство, його функціонування й розвиток під специфічним кутом зору — крізь призму соціальних явищ, процесів, відносин, що становлять основний зміст соціальної реальності — соціуму як об'єкта соціології.
Соціологія — наука про загальні й специфічні соціальні властивості й закономірності організації, функціонування й розвитку суспільства.
Поняття «метод соціології» позначає методологічні принципи соціологічного дослідження суспільства. Соціологія проводить дослідження суспільства на макрорівні, тобто як цілісної соціальної системи, на середніх рівнях, тобто на рівнях окремих її елементів, підсистем, і на мікрорівні, тобто рівні міжособистісної взаємодії.
Соціологія розвивається в постійному взаємозв'язку з іншими гуманітарними науками. Особливо варто виділити взаємозв'язок соціології й соціальної філософії, історії, політології, економічної теорії.
Соціальна філософія націлена на встановлення закономірностей розвитку людського суспільства. Опираючись на конкретно-історичні реалії, соціальна філософія прагне виявити загальні тенденції й закономірності. Соціологія ж, використовуючи знання цих загальних закономірностей, здійснює аналіз ролі й місця людини в житті суспільства, її взаємодії з іншими членами суспільства в рамках різних соціальних інститутів, досліджує специфіку спільностей різного типу й рівня.
Взаємини соціології и історії визначаються тим що соціологічні положення и висновки безпосередньо спирають ся на узагальнення історичних фактів історичного досвіду. З іншого боку розширення й поглиблення соціологічних досліджень дозволяє історикам успішніше переборювати описово-фактологічний підхід до відбиття історичного процесу глибше аналізувати його й підніматися до широких і глибоких історичних узагальнень.
Тісний зв'язок соціології й політології обумовлюється тим, що, по-перше, соціальні спільності, соціальні організації й Інститути є найважливішими суб'єктами й об'єктами політики; по-друге, політична діяльність являє собою одну з основних форм життєдіяльності особистості і її спільностей, що безпосередньо впливає на соціальні зміни в суспільстві, по-третє, політика як дуже широке складне й багатогранне явище виявляється в усіх сферах громадського життя й багато в чому визначає розвиток суспільства в цілому.
Оскільки закономірності політичного життя суспільства можуть бути правильно зрозумілі лише з позиції знання соціальних законів що лежать в основі суспільства як цілісної системи, остільки соціологія від грає роль загальнотеоретичної й методологічної основи стосовно політології. Разом з тим, політичні дослідження забезпечують нагромадження теоретичного й емпіричного матеріалу необхідного для відносно більш широких соціологічних узагальнень.
Економічна наука зосереджує свої зусилля на дослідженні матеріального виробництва, економічної діяльності людей, зміни в яких позначаються на соціальних процесах. Тому соціологія не може не спиратися на економічну теорію, не взаємодіяти з нею. З іншого боку самі економічні процеси усе більше виявляються залежними від впливу соціальних умов і факторів, а також їхнього використання у виробництві, розподілі, обміні й споживанні і це також потребує посилення взаємодії економічної й соціологічної наук.
