Тема 6. Організаційний процес

1. Які основні підходи до організаційної діяльності?

1.системний; ситуаційний;

2.примусу; порядку;

3.примусу; зорієнтований на природні процеси;

4.системний; примусу.

2. Підґрунтям є ідея автономії дії на систему незалежно від умов її функціонування і зворотного зв’язку це принцип:

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

3. У системах задається не вхідна дія на об’єкт (управління), а необхідний (бажаний) стан системи, тобто наслідок дії на об’єкт у тому числі управління це принцип:

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

4.Прагнення ліквідувати нерегулююмий вплив збурень (зовнішнього середовища) на функціонування системи це принцип:

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

5.Велике коло управлінських проблем вимагає здійснення однократного акту управління – певного рішення, наслідки якого виявляються тривалий час це принцип:

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

6. Організаційні процеси включають такі види:

1. організація, самоорганізація, поєднання;

2. самовідтворення, спонтанність, зародження;

3. самовдосконалення, самоорганізація, розвиток;

4. зародження, згасання, функціонування.

7. Метод, за яким на об'єкт, поряд з командами управління подаються спеціальні сигнали тестування, реакція на які заздалегідь визначена – це:

1. метод дуального управління;

2. детермінований метод управління;

3. програмно-цільовий метод управління;

4. ціннісно-орієнтований метод управління.

 

8. Найбільш розповсюдженим в організаціях бюрократичного типу є:

1. метод дуального управління;

2. детермінований метод управління;

3. програмно-цільовий метод управління;

4. ціннісно-орієнтований метод управління.

 

9. Здебільш притаманний організаціям органічного типу:

1. метод дуального управління;

2. детермінований метод управління;

3. програмно-цільовий метод управління;

4. ціннісно-орієнтований метод управління.

 

10. Метод, за якім механізм зворотного зв’язку сприяє синергітичним тенденціям в організації, орієнтуючи її на саморозвиток – це:

1. метод дуального управління;

2. детермінований метод управління;

3. програмно-цільовий метод управління;

4. ціннісно-орієнтований метод управління.

 

11. Якій метод можливо розглядати як модель узагальненої концепції сучасного управління?

1. метод дуального управління;

2. детермінований метод управління;

3. програмно-цільовий метод управління;

4. ціннісно-орієнтований метод управління.

 

12. В якому методі управління визначальним чинником є система цінностей?

1. методі дуального управління;

2. детермінованому методі управління;

3. програмно-цільовому методі управління;

4. ціннісно-орієнтованому методі управління.

 

13. Якщо початковим станом будь-якої системи є безлад, хаос, то

1. Її організація припускає створення порядку з хаосу

2. Її організація припускає створення умов для розвитку системи

3. Необхідно орієнтуватися на саморегуляцію й саморозвиток систем

4. Хаос – це також порядок, але більш складний, тому менш доступний розумінню

 

14. Якщо система розуміє, що нема нічого більш природного ніж хаос, то

1. Її організація припускає створення порядку з хаосу

2. Її організація припускає створення умов для розвитку системи

3. Створений порядок необхідно підтримувати,

4. Необхідно залучити додаткові ресурси, інакше знову настане хаос

 

15. Директивний стиль грунтується на використанні принципу:

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

 

16. Авторитарний стиль грунтується на використанні принципу:

1. розімкненого управління з компенсацією збурення;

2. замкненого управління;

3. однократного управління.

4. розімкненого управління;

 

17. Припускається знання стану середовища і системи в її функціонуванні.

за використанням принципу

1. розімкненого управління з компенсацією збурення;

2. замкненого управління;

3. розімкненого управління;

4. однократного управління.

 

18. Можливо визначити реакцію системи на визначену дію за використанням принципу:

1. розімкненого управління з компенсацією збурення;

2. замкненого управління;

3. однократного управління.

4. розімкненого управління;

 

19. Можливість врахування збурень, а тому і ліквідація неймовірності апріорної інформації ґрунтується на доступності збурень вимірам (моніторингу) використовується за принципом

1. розімкненого управління;

2. замкненого управління;

3. розімкненого управління з компенсацією збурення;

4. однократного управління.

 

20. Вимірювання збурень, що дозволяє визначити компенсуюче управління і створення компенсаційного управління використовується за принципом

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління.

 

21. Система підлягає як програмному, так і корегуючому управлінню.

за використанням принципу

1. розімкненого управління;

2. замкненого управління;

3. однократного управління.

4. розімкненого управління з компенсацією збурення;

 

22. Можлива ситуація, коли збурення позитивно діє на динаміку системи, або наближає її стан до бажаного за використанням принципу

1. розімкненого управління;

2. розімкненого управління з компенсацією збурення;

3. замкненого управління;

4. однократного управління

 

Тема 7. Самоорганізація

 

1. Сутнісна побудова організації:

1. стійкість;

2. гомеостаз;

3. цілеспрямованість;

4. цілісність.

 

2. Стійкість організації, що динамічно розвивається, забезпечує:

1. гомеостатичну рівновагу;

2. морфогенетичну рівновагу;

3. статистичну рівновагу;

4. оперативну рівновагу.

 

3. Основні риси самоорганізації:

1. незворотність, випадковість, спонтанність;

2. оборотність, хаотичність, впорядкованість;

3. неповторність, цілеспрямованість, координованість;

4. організованість, зібраність, залежність.

 

4. Самоорганізація характеризується:

1. спонтанністю і оборотністю;

2. від’ємним і позитивним зворотним зв'язком;

3. неповторністю і хаотичністю;

4. цілеспрямованістю.

 

5. У самоорганізованих системах впорядкованість і саморозвиток виникають в результаті:

1. свідомої діяльності людини;

2. державного втручання;

3. утворення кооперативних процесів з безладдя;

4. використання правил дії й впливу.

6. Гнучкість організації — це:

1. поступове формування організацією нових властивостей її складових;

2. здатність організації до адаптації, модернізації, рефор­мації;

3. досягнення максимального рівня реалізації властивос­тей організації;

4. повернення до повторення вихідного стану.

7. Зміни в організації:

1. є небажаними;

2. є неможливими;

3. є необхідними для забезпечення її розвитку;

4. властиві лише промисловим підприємствам.

 

8. Синергетика характеризується такими ключовими ідеями:

1. лінійність, самоорганізація, відкриті системи;

2. лінійність, примус, відкриті системи;

3. лінійність, самоорганізація, закриті системи;

4. не лінійність, самоорганізація, відкриті системи.

 

9. Реакція системи на зовнішню зміну (збурення) шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

 

10. Реакція системи на зовнішні зміни (збурення) шляхом модифікації себе – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

 

11. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації зовнішнього середовища – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

 

12. Реакція системи на внутрішні зміни шляхом модифікації самої себе – це:

1. адаптування один до одного елементів зовнішнього середовища;

2. адаптування системи до зовнішнього середовища;

3. адаптування зовнішнього середовища до системи;

4. адаптування системи самої до себе.

 

13. Згідно з концепцією самоорганізації головною метою управління організацією є створення:

1. життєво стійкої організації;

2. прибуткової організації;

3. дохідної організації;

4. успішної організації.

14. Відносно сталий стан системи, який якби притягує безліч “траєкторій” системи, які визначаються різними початковими умовами – це:

1. біфуркація;

2. аттрактор;

3. ф р а к т а́ л;

4. “детермінований хаос”.

 

15. Точка розгалуження шляхів еволюції системи – це:

1. точка біфуркації;

2. аттрактор;

3. фр а к т а́ л;

4. “детермінований хаос”.

 

16. Об'єкти, які мають властивості самоподібності – це:

1. точки біфуркації;

2. аттрактори;

3. ф р а к т а́ л и;

4. “детермінований хаос”.

 

17. Структурна одиниця підприємства, яка діє самостійно і є самоорганізованою – це:

1. точка біфуркації;

2. аттрактор;

3. фракта́л;

4. “детермінований хаос”.

 

18. Здатність всіх до підприємницького мислення й діяльності – це:

1. важливіша вимога до бізнесменів;

2. важливіша вимога до менеджерів;

3. важливіша вимога до найманих працівників;

4. важливіша вимога до середовища фракталу.

 

19. Явище, коли результат діяльності об'єднаних у систему елементів зменшує адитивний внесок (суму результатів), що одержується кожним елементом окремо:

1. самозбереження;

2. синергія;

3. пропорційність;

4. негергія.

 

20. Зміна пріоритетів і часткових цілей за збереженням головних:

1. гнучкість орієнтації;

2. виробнича (технологічна) гнучкість;

3. гнучкість реалізації;

4. гнучкість в досягненні мети.

 

21. Якщо динамічна стійкість досягається зовнішнім впливом, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

 

22. Якщо динамічна стійкість визначається своєчасним реагуванням на зміни зовнішнього середовища, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

 

23. Якщо динамічна стійкість досягається шляхом формування, збереження й розвитку внутрішнього потенціалу, то це:

1. зовнішній тип стійкості;

2. внутрішній тип стійкості;

3. спадковий тип стійкості;

4. набутий тип стійкості.

 

24. Якщо стійкість організації забезпечується зусиллями, які спрямовані на утримання її рівноважного стану шляхом придушення будь-яких збурень, то це:

1. статична стійкість;

2. динамічна стійкість;

3. спадкова стійкість;

4. набута стійкість.

 

25.Здатність організації адекватно реагувати на теперішні і можливі майбутні виклики зовнішнього середовища – це:

1. статична стійкість організації;

2. динамічна стійкість організації;

3. спадкова стійкість організації;

4. збалансований розвиток організації.