Особливості системи цивільних процесуальних правовідносин

У науці цивільного процесуального права, поняття «система цивільних процесуальних правовідносин» обґрунтована і детально розглянута Н.О. Чечіною. Авторка зазначала, що цивільні процесуальні правові відносини існують завжди, як складові частини певної системи, тобто знаходяться у взаємному й обов’язковому зв’язку одні з іншими. Жодне процесуальне правовідношення не може існувати і розвиватись відокремлено, само по собі, без послідуючих, обов’яз-ково виникаючих після нього відносин, або без наявності відносин, які передують їм у часі. Отже, на відміну від матеріальних правовідносин, кожне з яких може існувати само по собі, цивільні процесуальні правовідносини пов’язані між собою та існують лише в системі.

Система цивільних процесуальних правовідносин – організована і впорядкована нормами цивільного процесуального законодавства сукупність цивільних процесуальних правовідносин, функціонування яких зумовлює поступовий рух цивільного процему для досягнення мети і завдань цивільного судочинства через процесуальну діяльність їх суб’єктів і забезпеується коплексом гарантій та заходів процесуального примусу.

Ознаки системи:

1) Загальні - мають чітко визначені складові елементи (суб, об, зміст), які взаємопов’язані, взаємодіють між собою і утворюють єдність

2) Специфічні – виникнення системи ЦПП має диспозитивних характер і залежить від волі суб’єктів, складається з підсистем субординаційного характеру. Між її елементами вникають структурний і функціональні зв’язки

3) Рух системи знаходить відображення в процесуальних документах

4) Динамічність – санкціонується судом і забезпечується за рахунок діяльності її суб’єктів

5) Для забезпечення нормального розвитку цієї сстеми процесуальне законодавство передбачає комплекс гарантій і заходів поцесуального примусу

В доктрині ЦПП зазначається, що цивільні процесуальні правовідносинни мають внутрішню структуру, до якої входять:

• зміст

• суб’єкти

• об’єкти

В процесуальній літературі проблемним питанням є зміст цивільних процесуальних правовідносин відносно якого існує дискусія вчених-процесуалістів. Мається на увазі 3 підходи до цього поняття:

1) Класично-традиційний. Його прихильники (Зейдер, Чечинов) відтворюють розуміння змісту процесуальних правовідносин як сукупності прав і обов’язків їх суб’єктів.

2) Процесуальний. Його прихильники (Бурліч, Щеглов) – визначення змісту ЦПправовідносин пов’язується суто з діяльністю суду та інших учасників цивільного процесу.

3) Комплексний. Його представники (Штефан, Комаров, Кіреєва) поєднуючи положення перших 2 напрямків важаєть, що зміст ЦПП становлять як процесуальні права і обов’язки, так і діяльність їх суб’єктів.

Змістом цивільних процесуальних правовідносин є цив-процесуальні права і обов’язки, а також їх процесуальна діяльність. Під час розгляду і вирішення справи вказані елементи перебувають у взаємозв’язку і взаємодії. Такий зміст має подвійну дворівневу структуру:

1) об’єктивно-юридичну, якими є цивільні процесуальні права і обов’язки

2) суб’єктивно-фактичну – цивільна процесуальна діяльність.

Тільки у свої єдності вони забезпечують нормальне функціонування системи цивільних процесуальних правовіднсин.

В доктрині ЦПП існують різні підходи до поняття об’єкту цивільних процесуальних правовідносин.

1) Зейдер вперше визначив поняття загального і спеціального об’єкта правовідносин

• загальний – для всієї системи правовідносин

• спеціальний – щодо кожного елементарного правовідношення

2) Гукасян – об’єктом є матеріально-правовий спір.

3) Зайцев – об’єктом є як матеріально-правовий спір, так і охоронюваний законом інтерес під спеціальним об’єктом вони розуміють результат, який досягається в процесі здійснення конкретного праовідношеня.

Учасники - це особи, які в силу цив проц законодавства наділяються правами і обов’язками, беруть участь в розгляді і вирішенні цив справ з метою захисту порушених прав.

Учасники: суд, сторони, треті особи із/без заявлення самостійних вимог, прокурор, перекладач, експерт, захисник тощо.