Система організаційних принципів цивільного процесуального права і їх роль в здійсненні правосуддя у цивільних справах

за об'єктом регулювання розрізняють організаційно-функціональні - ті, що є одночасно принципами організації правосуддя (принципи судоустрою) і функціональними, та функціональні - принципи, що визначають процесуальну діяльність суду і учасників процесу. До організаційно-функціональних принципів правосуддя належать: здійснення правосуддя виключно судами, незалежність суддів та підкорення їх лише закону, колегіальний та одноособовий розгляд справи, рівність громадян перед законом та судом, гласність судового розгляду, публічність, державна мова судочинства.

Здійснення правосуддя тільки судом. Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя здійснюється тільки судом. Вказаний принцип є формою реалізації принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову і включає наступне: правосуддя у цивільних справах здійснює тільки суд. Правосуддя в цивільних справах підвідомче судам загальної юрисдикції та здійснюється лише цими судами у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Система судів загальної юрисдикції у відповідності до Конституції України будується на принципах територіальності та спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: насамперед, єдиними принципами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, у нашому випадку – цивільного; обов'язковістю виконання на території України судових рішень. Державні органи і посадові особи не вправі вторгатися в компетенцію і вирішувати справи, віднесені до виняткового ведення суду. Згідно зі ст. 124 Конституції делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами і посадовими особами не допускається. Тільки суд загальної юрисдикції має право (і повинен) при розгляді та вирішенні цивільних справ застосовувати норми цивільного процесуального права та виносити у цивільній справі рішення іменем держави України. Справи, віднесені до відання судів загальної юрисдикції, можуть розглядатися й іншими органами: третейськими судами, комісіями з трудових спорів тощо, які, однак, правосуддям не є, та у своїй діяльності вони не вправі використовувати цивільну процесуальну форму для розгляду та вирішення справ, у тому числі виносити рішення ім'ям України. Крім того, якщо за законом спір може розглядатися декількома юрисдикційними органами, саме суд виносить остаточне рішення.

Рівність учасників процесу перед законом і судом. Цей принцип має свої основи у конституційному праві. Відповідно до ст. ст. 24, 129 Конституції України та ст. 5 ЦПК України правосуддя здійснюється на засадах рівності перед законом і судом усіх учасників процесу незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Засади рівності знайшли своє відображення не тільки в національному законодавстві, але й в низці міжнародно-правових документів. Так, Загальна декларація прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., у ст. 10 проголосила: „Кожна людина для визначення своїх прав і обов’язків..., має право, на підставі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута... незалежним і неупередженим судом”. Рівність громадян перед законом закріплено і в ст. 7 Загальної декларації прав людини, в якій зазначається: „Всі люди рівні перед законом і мають право без будь-яких відмінностей на рівний захист закону”. Змістом розглянутого принципу є наступні положення. Суд загальної юрисдикції при вирішенні справ застосовує цивільне законодавство до всіх учасників процесу у рівній мірі, безвідносно до того, хто є сторонами, третіми особами, заявниками, заінтересованими особами. Окрему увагу необхідно приділити такому положенню ст. 5 ЦПК України: “Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівність перед законом і судом”, яке закріплює лише ознаки фізичних осіб як учасників цивільного процесу. Гарантіями принципу рівності учасників процесу перед законом і судом є встановлення кримінальної відповідальності за обмеження у правах залежно від політичних чи релігійних переконань, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками; право учасників процесу на оскарження рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку та скасування рішення на підставі порушення процесуальних норм (правила рівності учасників процесу перед законом і судом). Таким чином, принцип рівності забезпечується тим, що кожна цивільна справа розглядається в одному й тому ж процесуальному порядку і з однаковим обсягом гарантій для осіб, які беруть участь у справі.

Принцип одноособового і колегіального розгляду і вирішення цивільних справ. Усі цивільні справи в судах згідно зі ст. 129 Конституції України і ст. 18 ЦПК України розглядаються і вирішуються колегіально чи одноособово суддями, обраними у встановленому законом порядку. Цивільні справи у судах першої інстанції за загальним правилом розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє як суд. У випадках, встановлених ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегіально. У порядку окремого провадження судом у складі одного судді і двох народних засідателів провадиться розгляд справ про: – обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; – визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; – усиновлення; – надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; – обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ст. 234 ЦПК України). Розгляд справ в апеляційному порядку здійснюється колегіально в складі трьох професійних суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку. Розгляд цивільних справ у суді касаційної інстанції провадиться колегією у складі не менше трьох суддів. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинами переглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а в випадках, установлених ЦПК України, колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому його було ухвалено (одноособово або колегіально). Гарантіями принципу є можливість скасування рішення суду судом апеляційної чи касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду (ст. ст. 311, 338 ЦПК України).

Незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. 47 Закону “Про судоустрій та статус суддів” при здійсненні правосуддя у цивільних справах судді незалежні і підкоряються тільки закону. Сутність цього принципу полягає в тому, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні розгляду і вирішенні цивільних справ незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підпорядковуються лише закону. У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ у відповідності до їх внутрішнього переконання, яке ґрунтується на вимогах закону. Гарантіями незалежності суддів виступають організація судової системи і ряд процесуальних інститутів і положень, встановлених Конституцією України і Законом “Про судоустрій та статус суддів” від 07.07.2010 р.: – особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності і звільнення суддів; – порядок здійснення судочинства, встановлений процесуальним законом, таємниця постанови судового рішення; – заборона втручання у здійснення правосуддя; – відповідальність за неповагу до суду чи судді, яка встановлена законом; – особливий порядок фінансування й організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом; – належне матеріальне і соціальне забезпечення суддів; – функціонування органів суддівського самоврядування; – визначення законом засобів забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх родин, майна, а також інші засоби правового захисту.

Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 12 Закону “Про судоустрій та статус суддів ” і ст. 7 ЦПК України судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом. Особи, які беруть участь у справі і не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому ЦПК України.

Отже, значення принципів цивільного процесуального права в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших Інститутів, у зв'язку з чим вони дають можливість пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.

12. Проблемні питання реалізації функціональних принципів цивільного