Особливості елементів структури судового доказування

Судове доказування — це процесуальна діяльність сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яка за своєю суттю зводиться до обґрунтування обставин цивільної справи та спрямована на встановлення цих обставин і вирішення спору між сторонами по

Елементи доказування визначають послідовність дій, які здійснюються суб’єктами доказування і складають процес доказової діяльності.

Структуру судового доказування можна визначити у вигляді сукупності наступних елементів:

1) мета доказування – встановлення обставин, які мають значення для справи і обґрунтовують висновки суду про ці обставини;

2) засоби доказування;

3) процес доказування;

4) результат доказування.

І. Мета доказування – встановлення обставин, які мають значення для справи і обґрунтовують висновки суду про ці обставини;визначаться завданнями і метою цивільного судочинства, тому без встановлення фактів неможливо реалізувати завдання цивільного судочинства. Тому для досягнення цілей цивільного судочинства необхідно до встановлення фактів застосування відповідної норми матеріального права, без якого неможливо зробити правильний висновок про дійсні права і обов’язки сторін, тобто правильно вирішити справу. Таким чином, факти і …, які мають значення для справи, складають предметний зміст мети доказування, тобто на початковому етапі доказування вирішується завдання визначення таких фактів, тобто визначення предмету доказування. Мета доказування – закріплення в нормах цивільного процесуального права необхідного результату процесуальної діяльності суду та інших суб’єктів доказування, які забезпечують правильне і своєчасне встановлення фактичних обставин справи. Мета доказування при порушенні справи – встановлення передумов права на пред’явлення позову і дотримання порядку пред’явлення позовної або іншої вимоги (ст. 120 ЦПК). Виявлення наявності правильного і своєчасного встановлення фактичних обставин у суді першої інстанції. Для досягнення мети вирішуються завдання щодо визначення кола…, які підлягають встановленню і докази необхідного для цього забезпечення взаємної інформованості осіб, які беруть участь у справі, і суду щодо фактичних обставин справи, тому на цій стадії створюються оптимальні умови для встановлення фактичних обставин справи у суді першої інстанції, і такі дії носять службову і допоміжну функцію (ч. 6 ст. 130 ЦПК).

Мета доказування на стадії судового розгляду – правильне і своєчасне вст. фактичних обставин у справі.

Мета доказування у перевірочних інстанціях – виявлення судових помилок, допущених при встановленні фактичних обставин справи суді першої або апеляційної інстанції. Завдання доказової діяльності суду є правильна і своєчасна перевірка фактичних обставин справи, встановлення нових обставин і тому завдання доказової діяльності дає можливість реалізувати повноваження перевірочних інстанцій щодо скасування незаконних і необґрунтованих судових рішень.

Зміст предмету доказування становлять сукупність фактів, які обґрунтовують вимоги щодо предмету спору, інші обставини, необхідні для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предмет доказування визначаться вимогами сторін і нормами матеріального права. Факти, що входять до предмету доказування, мають різний характер і правове значення. В процесуальній науці виділяють декілька видів фактів, які встановлюються в цивільному судочинстві за допомогою доказів:

1) юридичні факти, які мають матеріально-правове значення, з наявністю яких закон пов’язує виникнення, зміну та припинення матеріальних правовідносин; на них, як правило, вказує гіпотеза і диспозиція норм матеріального права;

2) доказові факти – хоча вони не мають самостійного значення, але у випадках їх достатності і доведеності з допомогою судових доказів дозволяють зробити висновок щодо наявності або відсутності основних юридичних фактів;

3) юридичні факти, які входять до предмету доказування – юридичні факти, які мають самостійне процесуально-правове значення (ч. 1 ст. 201 ЦПК), такі факти впливають на:

– виникнення права на пред’явлення позову (стаття 122 ЦПК);

– зупинення провадження (стаття 201 ЦПК);

– закриття провадження (стаття 205 ЦПК);

– залишення заяви без розгляду (стаття 207 ЦПК);

– здійснення інших процесуальних дій;

вказівки на дані факти містяться в нормах ЦПК.

4) факти, встановлення яких необхідно для виконання виховних попереджувальних завдань правосуддя, і тому порушення законності посадовими особами є підставою для постановлення окремої ухвали (статті 211 і 320 ЦПК).

Досягнення мети доказування передбачає застосування визначених законом засобів доказування.

ІІ. Засоби доказування є судовим…, які виконують роль інформаційної функції, оскільки дозволяють отримати інформацію і знання про обставини справи, але встановити обставини справи за допомогою доказів можливо лише за умови, якщо вони будуть використані у визначеному законом порядку в процесі доказування.

ІІІ. Процес доказування – сукупність послідовно здійснюваних процесуальних дій, направлених на обґрунтування вимог і заперечень сторін і встановлення обставин справи; включає три групи дій:

1) подання доказів – передача доказів суду, їх прийняття судом; так, обов’язок подання доказів впливає на сторони; витребування доказів, судові доручення здійснює суд.

В ЦПК немає інституту розкриття доказів! Тому порушується принцип рівності сторін у доказовій діяльності, так як позивач не зобов’язаний надавати докази в обґрунтування свого заперечення.

2) дослідження доказів – способи здійснення залежать від виду доказів; беруть участь у дослідженні сторони, суд, інші особи в судовому засіданні з дотриманням принципів безпосередності, усності і безперервності;

3) оцінка доказів – логічна процесуальна діяльність суб’єктів доказування, направлена на визначення якості судових доказів, а саме: належності, допустимості, достовірності, достатності в їх сукупності в їх сукупності і взаємозв’язку для встановлення фактів та інших обставин, які мають значення для правильного розгляду і вирішення справи (стаття 212 ЦПК).

IV. Результат доказування – фактично реальне встановлення обставин, які мають значення, і практичне обґрунтування висновків…

Результат розгляду і вирішення справи є ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення на підставі встановлених в результаті доказування обставин справи і застосування до даних обставин відповідних норм матеріального права, що дозволяє зробити висновок про дійсні права і обов’язки сторін у даній справі.