Відповідно до ч. 1 ст. 76 КУ конституційний склад ВРУ - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Якісний склад ВРУ, природно, не передбачається ні конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільними та демократичними.
Депутатські фракції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій, які за результатами виборів отримали депутатські мандати.
Політична партія має право формувати у ВР лише одну депутатську фракцію.
Принципи функціонування депутатської фракції повинні бути демократичними і не суперечити вимогам КУ, ЗУ "Про статус народного депутата України" та Регламенту.
Важливим елементом структурування парламенту демократичної держави є його поділ на парламентську більшість та парламентську меншість (парламентську опозицію).
Етимологія словосполучення "парламентська більшість" дозволяє використовувати його у двох значеннях:
1) як кількість голосів депутатів, що становить більше половини від конституційного складу парламенту. Однак такий спосіб вживання словосполучення, не може використовуватися офіційно в Україні, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства України, зокрема КУ, в якій не використовується термін "парламентська більшість", натомість вживається "більшість від конституційного складу ВРУ";
2) як структурне утворення парламенту, що створюється відповідно до визначеної законодавством або парламентськими традиціями процедури, до складу якого входять депутатські фракції, з чисельністю депутатів, що становить більшість від конституційного складу парламенту, яке має на меті спільну участь його членів у виробленні державної політики, та в обсязі, визначеному національним законодавством, є відповідальним за її здійснення.
Іншим структурним елементом парламенту є парламентська меншість (опозиція). Вона формується тими фракціями, що не підтримують політику глави держави та/або уряду. Сьогодні статус парламентської опозиції в Україні не врегульований законодавчо. У теорії КП вважається, що її основним призначенням є так звана "тріада дій опозицій": контроль, критика та пропонування альтернативи діяльності офіційної влади.
Основними галузевими органами ВРУ є її комітети. Відповідно до ст. 89 КУ ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Комітети ВРУ здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень ВРУ.
ВР створює комітети у складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів. Голови комітетів, перші заступники, заступники голів комітетів, секретарі, персональний склад членів комітетів обираються ВР більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. Народний депутат може бути членом лише одного комітету.
Для здійснення своїх контрольних повноважень парламенти можуть створювати спеціальні органи та призначати спеціальних посадових осіб. В Україні ними є:
1) Рахункова палата України, яка відповідно до ст. 98 КУ здійснює контроль від імені ВРУ за використанням коштів Державного бюджету України. Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначаються ЗУ "Про Рахункову палату" від 11.07.1996 р.
2) Уповноважений ВРУ з прав людини, який згідно зі ст. 101 КУ призначається для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Статус Уповноваженого визначається ЗУ "Про Уповноваженого ВРУ з прав людини" від 23.12.1997 р.
