Подолання Україною економічної кризи можливе лише за умови підвищення ефективності суспільної праці. Слід відзначити, що питання результативності й ефективності людської діяльності завжди стояли в центрі уваги економічної теорії та господарської практики. В загальному розумінні в економічній теорії під ефективністю суспільного виробництва розуміють відношення результату діяльності (яким можуть бути обсяги і вартість виробленої та реалізованої продуктдії, величина доданої вартості, прибуток тощо) до витрат на його виробництво. Останні визначаються вартістю використаних економічних ресурсів (вартості людського капіталу, вартості природних ресурсів і вартості засобів виробництва). Відношення результату до витрат вважається економічною ефективністю. Крім економічної ефективності, існує поняття соціальної ефективності, під якою розуміють відповідність результату суспільної праці потребам суспільства та особистості.
Ефективність суспільної праці визначається великою кількістю різноманітних і взаємодоповнювальних показників, які відображають результати праці з того чи іншого боку і використовуються в господарському механізмі ринкової економіки. Одним із таких показників є показник продуктивності. Під продуктивністю розуміють відношення кількості продукції, створеної виробничою системою за певний період часу, до кількості ресурсів, витрачених для створення, виробництва цієї продукції за цей же період.
Поняття продуктивності передбачає множинність свого числового представлення та утворює систему показників ефективності. Розрізняють продуктивність у широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні продуктивність розуміють як показник у вигляді відношення продукції до одного або декількох основних виробничих ресурсів. У широкому розумінні продуктивність характеризує система взаємопов'язаних показників.
Для підприємства, на якому виробляється один або декілька продуктів, обчислення продуктивності досить просте. Для визначення продуктивності на рівні народного господарства застосовується ряд окремих показників, наприклад: відношення обсягів продажу до чисельності зайнятих; відношення прибутку до вкладеного капіталу; відношення виробничої площі, що використовується до площі, що є в наявності; відношення прибутку до власного капіталу; відношення ціни підприємства до ринкової ціни; відношення фактичних питомих витрат праці до нормативних; відношення фактично відпрацьованого фонду робочого часу до його календарного фонду. Всі ці відношення можна виразити формулою
де Q - кількість виробленої продукції (товарів, послуг);
І - затрати (праця, капітал, енергія тощо).
Найбільш поширеним показником ефективності праці є продуктивність праці. Продуктивність праці - це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу,— з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин виділяють два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток - прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:
або 
де W - продуктивність праці;
Q - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);
Т - час, витрачений на виробництво продукції;
N - чисельність працівників.
Виробіток може бути годинним, денним, місячним, квартальним, річним.
Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:
Залежно від складових частин трудомісткості виділяють такі її види.
Технологічну трудомісткість, що визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування, що визначається витратами праці допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління, що визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Повну трудомісткість продукції, яка відображає всі витрати на виготовлення одиниці кожного виробу.
За характером і призначенням затрат праці визначають нормовану, фактичну і планову трудомісткість.
За об'єктом обчислення визначають трудомісткість операції, виробу, товарної та валової продукції.
Залежно від сфери прикладання праці визначають трудомісткість підприємства, цехову трудомісткість, трудомісткість дільниці, бригадну трудомісткість і трудомісткість робочого місця.
