Управління продуктивністю праці

Проблема підвищення ефективності праці полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці. Останнє виступає однією з економічних закономірностей суспільства, що зумовлена зростаючими потребами громадян у матеріальних і духовних бла­гах, необхідністю їх задоволення в умовах обмеження виробничих ресурсів. Підвищення ефективності праці безпосередньо пов'язане з головною метою суспільства - забезпечення економічного зрос­тання, яке визначається збільшенням ВНП як у цілому, так і на душу населення.

Сучасний етап розвитку економічної системи в Україні харак­теризується вкрай низькою ефективністю використання праці. За деякими даними, продуктивність праці в Україні у 2-3 рази нижча, ніж у таких країнах, як Росія, Польща, та у 7-10 разів нижча, ніж у розвинутих країнах (Японія, США) [6, с. 251]. Особливо низькою є ефективність використання ресурсів праці у сільському господарстві. Продуктивність праці у цій галузі відстає від показника СШАбільше між у 10 разів (табл. 4.1).

З огляду на це виникає нагальна потреба в підвищенні ефектив­ності праці на рівні кожного підприємства - первинної ланки су­спільного виробництва в усіх галузях народного господарства. Керівники і спеціалісти підприємств повинні розробляти і впрова­джувати програми управління продуктивністю.

Управління продуктивністю праці - це частина більш широкого процесу управління підприємства, яка охоплює планування, орга­нізацію, керівництво, контроль і регулювання підвищення продук­тивності праці. Сутність управління продуктивністю полягає в то­му, щоб досягати максимально можливого рівня її підвищення за наявних економічних умов. У своїй організації управління продук­тивністю виходить із таких положень:

- вироблення загального підходу до розуміння проблем резуль­тативності й продуктивності праці;

Таблиця 4.1

Продуктивність праці в галузях економіки в Україні та деяких країнах, 1999 р.* (США = 100%)

* Продуктивність праці визначалась як відношення виробленого ВВП у доларах США за ПКС в розрахунку на одного зайнятого в економіці країни чи її галузях.

- розробки стратегічних програм росту продуктивності праці;

- розробки підходів до методів вимірювання та оцінки продук­тивності праці;

- розробки методів контролю за підвищенням продуктивності праці;

- забезпечення організації планування та ефективного впрова­дження всіх елементів програми управління підвищенням продук­тивності праці.

Якщо вважати показником продуктивності праці є відношення виробленої продукції до витрат, то продуктивність праці може підвищуватися, коли:

1) обсяг продукції зростає, а витрати зменшуються;

2) обсяг продукції зростає швидшими темпами порівняно з ви­тратами;

3) обсяг продукції залишається незмінним, а витрати зменшу­ються;

4) обсяг продукції зростає за незмінних витрат;

5) обсяг продукції зменшується повільнішими темпами, ніж витрати.

З урахуванням цих випадків повинна вибиратись і управлінська стратегія щодо забезпечення зростання продуктивності праці. Пе­редовсім слід звернути увагу на те, як можна збільшити обсяги виробництва продукції.

Управління підвищенням продуктивності суспільної праці пе­редбачає не тільки врахування факторів, які впливають на ефектив­ність праці безпосередньо на виробництві. Важливу роль у цьому випадку відіграють фактори, які визначають загальні пропорції праці в народному господарстві, механізм їх регулювання, рівень розвитку науки і знань, здатність суспільства реалізувати їх у ве­ликих масштабах, гнучкість і маневрованість економічних методів управління, пріоритети інвестиційної політики, розподілу і коопе­рації праці, суспільну організацію праці, відтворення робочої сили. Власне, мова йде про механізм багатофункціонального взаємо­зв'язку між виробничими силами і виробничими відносинами.