Національні інтереси України. Американські дослідники Г

Американські дослідники Г. Морген-тау і В. Маркусь були абсолютно пра­ві, коли заявили, що головним завданням зовнішньої політики будь-якої держави є забезпечення її національного інтересу. Під національним інтересом розумі­ють реальну причину дій нації і держави, цілеспрямованих на своє виживання, функціонування і розвиток, або іншими сло­вами, це сукупність національних цілей і базових цінностей, які відіграють важливу роль у стратегії і тактиці в галузі наці­ональної безпеки.

Розвинені держави Заходу, досягши за післявоєнний період високого матеріального і культурного рівня, прагнуть стабіль­ності в регіоні. Вони зацікавлені у всебічному (ідейно-політи­чному, культурному й економічному) об'єднанні континенту, в ліквідації в усіх його частинах імовірних джерел конфліктів. А це можливо лише тоді, коли краши колишнього комуністи­чного табору приймуть західноєвропейські цінності: терпи­мість, лібералізм, демократію, ринкову економіку тощо. Іншими словами, коли ці країни виявлять волю до об'єднан­ня із Західною Європою.

Більшість держав колишнього соціалістичного табору, зок­рема Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болга­рія, а також балтійські держави — Литва, Латвія, Естонія вже визначились із цього питання і твердо взяли курс на інтегра­цію із Заходом, а такі з них, як Польща, Чехія та Угорщина, стали членами Північно-Атлантичного альянсу. Культурно-економічний і військово-політичний союз із західноєвропей­ськими державами вони розглядають як гарант незалежності й економічного зростання своїх країн.

Щодо східноєвропейських країн, які входять до так званої Співдружності Незалежних Держав (СНД), то більшість із них ще остаточно не визначилась у своїх пріоритетах. Лише Біло­русь однозначно заявила про свою інтеграцію з Росією. Укра­їна, Молдова, Грузія, Вірменія й Азербайджан, враховуючи посилення імперських тенденцій в головній державі СНД — Росії, намагаються знайти середню лінію між інтересами Росії та Європи. Що ж, це право кожної держави вирішувати доле­носні питання самостійно, виходячи з власних інтересів. Пра­вильне розуміння національного інтересу є необхідною передумовою досягнення національної безпеки, забезпечення оптимальних умов існування держави. Виходячи з цього, можна сформулювати національні інтереси України таким чином:

— гарантування суверенітету, державної незалежності, само­стійності;

— дотримання територіальної цілості і непорушності кордо­нів України;

— досягнення надійної безпеки України у всіх її вимірах: військово-політичному, економічному, екологічному, гумані­тарному та ін.;

— подолання економічної кризи і стрімкий розвиток народ­ного господарства, на основі якого можна досягти стабільно високого життєвого рівня населення;

— створення правової демократичної держави, яка б інтег­рувалася в європейську і світову спільноту;

— забезпечення національної злагоди, політичної і соціаль­ної стабільності, гарантування прав людині, національних меншин;

— налагодження добросусідських відносин з країнами близького і далекого зарубіжжя, дотримання правил міжна­родного співжиття, проведення політики миру і співробіт­ництва.

Зовнішню політику треба проводити таким чином, щоб жодна зовнішньополітична акція не обмежувала суверенітету України, не звужувала кола її дій, а виконання міжнародних обов'язків нашою країною не повинно зашкодити національ­ним інтересам. Конституція України формулює цю проблему так: "Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом під­тримання мирного і взаємовигідного співробітництва з члена­ми міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".

Зовнішня політика будь-якої держави випливає з внутріш­ньополітичних інтересів її громадян і залежить від того, які сили посіли владу і чого вони домагаються. Якщо говорити про Україну, то ситуація в ній досить невизначена. Як сус­пільство в цілому, так і владні структури поділені на кілька груп, які ведуть між собою запеклу боротьбу. Можна з певні­стю сказати, що сьогодні в Україні немає жодної політичної течії, яка б відповідала інтересам більшості народу. Така роз'­єднаність спричинює слабкість вищої державної влади, хис­ткість і непослідовність українського керівництва у прийнятті рішень, загальну невиразність його політичної лінії. Саме з цієї причини Україна й досі не визначилась, з ким бути, і проводить досить небезпечну політику балансування між ін­тересами європейських держав і Російської Федерації.

Проте, коли виходити з національно-державницьких інте­ресів України, то курс на якнайтіснішу інтеграцію з Євро­пою є єдино правильним. Адже Росія в "перспективі" не бачить Україну державою, а факт виникнення незалежної України розглядає як щось випадкове, помилкове і тимча­сове. Тому широкомасштабний союз України з Росією несе в собі небезпеку для нашої незалежності.