Майбутнє і науковий прогноз

З другої половини XX століття одним з ре­зультатів розвитку науки стало виділен­ня в окрему галузь знання прогностики. Предметом нової галузі знання стало вивчення майбутнього. В філософській, соціологічній літературі нова галузь знань одер­жала назву соціальне прогнозування, а на Заході - футурологія.

Футурологія - (від лат. futurum - майбутнє, греч. - logos -наука) галузь знання, що досліджує і що конструює майбутнє. Фу­турологія стала формуватися в кінці 60-х років XX століття. Поняття футурологія запропоноване в 1943 році німецьким соці­ологом Отто Флейтгеймом, який назвав так деяку надкласову філософію майбутнього. В 60-х роках у зв'язку зі спробами підве­сти теоретичну базу під практику прогнозування, поняття футу­рологія знаходить широке розповсюдження в наукових, філософсь­ких і соціологічних колах Заходу і використовується в наукових працях і публіцистиці. Поняття футурологія означає методику і спосіб прогнозування в різноманітних сферах і галузях знання. В сучасних умовах поняття футурологія вживається як синонім прогнозування і прогностики, визначаючи всю сукупність літера­тури про майбутнє, в філософській і соціологічний літературі його вживають стосовно до сучасних немарксистських концепцій май­бутнього людства. На Заході в багатьох країнах створені спеціальні наукові центри, одо займаються футурологічними дослі­дженнями. Вивченням майбутнього займаються в США -Гудзонівський і Гуверівський інститути, Центри вивчення май­бутнього є в Портлендському, Принстонському і Каліфорнійсько­му університетах, Інститут зовнішньополітичних досліджень при Пенсільванському університеті, Інститут світового порядку в Нью-Йорці та ін., в ФРН - Інститут Макса Планка і Товариство дослі­джень майбутнього, в Франції - центр Фотюрибль, в Англії - Комісія найближчих ЗО років та ін. З 70-х років провідне становище в футурології зайняв Римський клуб, а в 1974 році створена Все­світня федерація досліджень майбутнього. Футурологією розроб­ляються найрізноманітніші моделі майбутнього: постіндустріальне суспільство, суперіндустріальне суспільство, суспільство Третьої Хвилі, технотронне суспільство, постреволюційне суспільство, кібернетичне суспільство тощо.

В футурології виділяються напрямки:

техніцистський — предметом прогностичного аналізу виступають тен­денції науково-технічної революції і її соціальні наслідки;

екологічний - займається прогностичним аналізом взаємодії суспіль­ства і природи, включаючи дослідження основних аспектів взаємодії -народонаселения, природних ресурсів, забруднення навколишнього се­редовища, освіти та ін.;

аксіолоіічний - орієнтується па прогнозування проблем особи, люди­ни і її ціннісних орієнтацій, культури і способу життя.

Звичайно ж, футурологія не тільки розглядає та інтерпретує проблеми майбутнього, але намагається впливати на хід подій, виходячи з цінностей та ідеологічних настанов. В залежності від опису майбутнього, що є в соціально-політичних прогнозах, футурологія спонукає людину або активно прагнути до майбутнього, або протидіяти його наступу, або пасивно очікувати пришестя майбутнього. Природно, соціально-політичний прогноз виступає одним з засобів організації діяльності соціальних агентів по зміні або пролонгірованшо соціально-політичних процесів. Тому-то прогнози футурології ділять на самооздійснювані та саморозвива-ючі та саморуйиуючі. Ефект самоздійснення та саморуйнування прогнозів вперше досліджений американським соціологом, пред­ставником неопозитивізму Робертом Мертоном. Вплив на май­бутнє можливий шляхом цілеспрямованих впливів на тенденції розвитку сучасності. Висування на передній край суспільного про­гресу проблеми виживання в умовах загострення в сучасному світі глобальних суперечностей підвищує значення цілеспрямованого формування майбутнього, роль «майбутньотворчого планування, регулювання». Щоб уникнути катастрофи, дії людей важливо по­годжувати з можливими варіантами майбутнього.

У відповідності з бажаним виглядом майбутнього суспільству доведеться регу­лювати і економіку, і чисельність населення, і потреби тощо. Мобілізуючи сили народів і держав світу, прогностика здатна спри­яти тому, щоб світ уникнув небажаного майбутнього за умови, якщо прогноз побудований не шляхом волюнтаристських дій футурологів, а на основі аналізу об'єктивних тенденцій соціаль­ного розвитку, врахування загальної історичної необхідності. Звідси, хоча соціально-політичний і економічний вигляд майбут­нього формується в соціальній активності, проте творчо-переробляча діяльність людей, їх спроможність створювати майбутнє не можна уявляти як свавілля. В сфері дослідження майбутнього велика роль нормативного підходу, при якому образ майбутнього створюється з позиції належного, з позиції норми, ідеалу.

На порозі XXI століття всесвітньої історії передбачення май­бутнього стало соціальним велінням, від дотримання якого зале­жать життя людського співтовариства і долі грядущих поколінь. Окреслюючи віхи в розвитку суспільствознавства Заходу, а потім і Сходу, виділяють панівні в той або інший період концепції май­бутнього суспільства: в 50—60-і роки за впливом і значимості поза конкуренцією концепція індустріального суспільства, в 70-і роки -значне місце в теорії суспільства майбутнього займає концепція постіндустріального суспільства, запропонована американським соціологом Девідом Беллом, а з 90-х років видне місце займає концепція інформаційною суспільства і соціально-інтегрованого суспільства, розроблені американськими футурологами Олвіном Тоффлером, Девідом Несоітом та ін. Утвердження концепції індустріального суспільства в суспільно-політичній думці Заходу потрібно на період загальної ейфорії в 60-х роках з приводу мож­ливостей, що таяться в надрах промислової цивілізації. Могутність засобів впливу на природу і суспільство, які перебувають в руках людини, настільки велика, що виникає необхідність в сучасних умовах ретельно враховувати наслідки дій, що вживаються в зв'яз­ку з розгортанням соціального суспільного прогресу і відповід­но їх регулювати. Ось чому найважливішим складовим елемен­том внутрішньої та зовнішньої політики сучасних держав стає прогнозування міжнародно-правових відносин, внутрішньодержав­них соціально-політичних процесів тощо. Виділяються й види про­гнозування: по-перше, політичне і військове прогнозування (на Заході ним займається політична футурологія);

по-друге, економічне прогнозування, що розкриває тенденції економічного про­цесу;

о-третє, соціальне прогнозування, що вивчає перспекти­ви розвитку соціальних процесів тощо; по-четверте, технологічне прогнозування, що досліджує тенденції розвитку науки і техніки, технологічного прогресу та ін.

В футурології на Заході та в соціальному прогнозуванні на Сході важливе місце відводиться політичному прогнозуванню. Політичне прогнозування - це розробка уявлення про станови­ще, функціонування і напрямки змін соціально-політичних сис­тем в різні періоди в майбутньому. Об'єктом такого роду про­гнозів можуть бути функціонування і розвиток різноманітних політичних систем, починаючи від всесвітньої макросистеми полі­тичних відносин і до політичних систем різноманітних країн і їх політичних установ, політичних партій, конкретних ситуацій та ін. Політичне прогнозування виконує ряд найважливіших функцій:

по-перше, дає інформацію про майбутнє;

по-друге, визначає мож­ливі й оптимальні шляхи, засоби і способи досягнення поставле­ної мети;

по-третє, активно впливає на формування майбутнього. Політичне прогнозування здатне давати вірогідну інформацію про перспективи розвитку соціально-політичних процесів лише тоді, коли в основі прогностичного дослідження майбутнього соціально-політичної системи лежить наукова методологія, а саме, прин­ципи пізнання об'єктивної реальності світу, діалектичної суперечливості та альтернативності розвитку суспільства.

Звичайно ж, передбачення - це знання про майбутнє, тобто про те, чого ще немає в дійсності, але що потенційно є в сучасно­му у вигляді об'єктивних і суб'єктивних передумов очікуваного ходу розвитку матеріально-технічних умов, різноманітного роду ресурсів, інтелектуального потенціалу, певної мети, що ставлять люди, співвідношення соціальних і політичних сил. Теоретичною основою передбачення служить здатність вищої нервової діяльності до випереджаючого відображення дійсності, тобто передба­чення в різноманітних формах. Говорячи про соціально-політичні прогнози в футурології, не можна не помітити проблем і труднощів, з якими зустрічаються західні політологи і футурологи. їх можна докоряти у відносно слабкій розробленості деяких політичних про­блем, в розрізненості і фрагментарності футурологічних концепцій, в ідеологічній упередженості, в політичній наївності та примітивізмі світоглядних і загальнометодологічних настанов тощо.

Безперечно, що саме оригінальний вклад кожного народу виведе світову цивілізацію на принципово новий рівень соціального прогресу. В історії становлення і розвитку людства, цивілізації виді­ляються три важливі ступені: доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна, що охоплює становлення і розвиток інформаційного, соціально-інтегрованого суспільства. Сучасна епоха і є епохою рево­люційного поновлення світової цивілізації, становлення нової су спіль­но-економічної системи.

 

ЛІТЕРАТУРА

Баталов Э. Я. В мире утопии. М., 1980.

Иноземцев В. В. Капитализм, социализм или постиндустриаль­ное общество. М., 1991.

Гончаренко А. Н. XXI век в зеркале футурологии. М., 1987.

П о л ищу к М. Л.В преддверии натиска «третьей волны». М., 1987.

Семченко А. Т. Современный апокалипсис. М., 1989.

Пономаренко И. Б. Стремление к власти над пародами. Теория и практика американской политики «баланса сил». М., 1983.

Проскурин С. А. Баланс интересов государств - основа прогресса цивилизации, М., 1991.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

•Що таке сучасний суспільний прогрес?

Що таке глобальні проблеми? їх суть і місце в суспільному житті.

•Які основні теорії і концепції сучасного майбутнього суспіль­ства?

• Основні напрямки сучасної міжнародної політики.

В чому суть змін в незалежних державах Співдружності - в Ук­раїні, Росії, Білорусі та інших, в країнах Східної Європи?