Теоретичні засади поняття «економіка».
Продуктивні сили і виробничі відносини. Система виробничих відносин.
1. Теоретичні засади поняття «економіка»
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задоволення їх є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.
Термін економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:
1) народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;
2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;
3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;
4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.
Економіка як складна різноманітно структурована система є об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.
Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.
Економіка утворює каркас цивілізації, адже вона утримує на собі усі інші сфери людського суспільства. Наука, культура, соціальна сфера, мораль, політика, ідеї – усе це людство може дозволити собі лише тому, що в економіці визрівають необхідні матеріальні умови. Отже, економіка – це основа життя людини і суспільства.
Виробництво благ – це перш за все процес праці. Він включає кілька основних моментів: працю, засоби праці і предмети праці.
Праця – це діяльність людини по створенню життєвих благ; при цьому вона спрямована на оточуючу природу і має осмислений, цілеспрямований характер. У процесі праці відбувається споживання робочої сили.
Предмети праці – те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ. Предмети праці можуть бути речовиною природи, яка вперше піддається дії праці (вугілля і руда в надрах, дерево в лісі та ін..), а також сировиною, тобто предметами праці, які раніше вже пройшли певну обробку працею. Сьогодні абсолютна більшість предметів праці – сировина.
Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці для їх перетворення у життєві блага.
До засобів праці в першу чергу відносять знаряддя праці (інструменти, машини, механізми, обладнання, тощо), землю – основний засіб праці, а також виробничі будівлі і споруди, транспортні шляхи і комунікації.
Засоби і предмети праці у своїй сукупності складати засоби виробництва.
ПРОДУКТИВНІ СИЛИ І ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ. СИСТЕМА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН
Вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія- продуктивні сили.
Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.
Засоби виробництва і люди, що є носіями комплексу навичок і знань, завдяки яким вони в змозі створювати засоби виробництва і приводити їх у рух утворюють продуктивні сили суспільства.
Рівень розвитку продуктивних сил виступає як найважливіший критерій і найбільш змістовний показник суспільного прогресу. Перехід від одного етапу розвитку суспільства до наступного не перериває розвитку й не вимагає знищення наявних продуктивних сил, щоб усе починати заново. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер. А це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.
Стадії суспільного виробництва:
1. Виробництво (предметів споживання, засобів виробництва)
2. Розподіл (робочої сили, засобів виробництва; продукту)
3. Обмін (діяльністю; продуктами)
4. Споживання (особисте; виробниче)
На всіх цих стадіях суспільного виробництва люди вступають між собою в певні відносини. Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.
Суть і основу названих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Тому що вони характеризують: по-перше, суспільний спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, по-друге, відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; по-третє, умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва. Ця група виробничих відносин отримала назву соціально-економічних відносин.
Проте виробничі відносини виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним. Ця група відносин називається організаційно-економічними відносинами. Специфіка організаційно-економічних відносин полягає в тому, що вони характеризують лише стан виробництва, відображають особливості розвитку факторів виробництва, їх суспільну комбінацію.
Отже структура виробничих відносин суспільства неоднорідна. Вона включає в себе соціально-економічні та організаційно-економічні відносини. Основою ж усіх виробничих відносин виступають відносини власності. В сукупності всі ці відносини складають систему виробничих відносин суспільства.
Рис. Система виробничих відносин
Суспільне виробництво має дві сторони: продуктивні сили як відносини людей до природи та виробничі відносини як відносини між людьми в процесі створення ними необхідних засобів існування (матеріальних благ).
Продуктивні сили та виробничі відносини знаходяться у взаємозв'язку, взаємодії й суперечливій єдності, яка, виступає внутрішнім джерелом розвитку суспільного виробництва.