КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни "Економіка підприємства"
для студентів спеціальності
"Економічна кібернетика"
Харків 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни "Економіка підприємства"
для студентів спеціальності
"Економічна кібернетика"
ЗАТВЕРДЖЕНО
кафедрою Економічної кібернетики
Протокол № 1 від 19.05. 2011 р.
Харків 2011
Конспект лекцій з дисципліни "Економіка підприємства" для студентів спеціальності "Економічна кібернетика" / Упоряд. О.І.Горбач., О.В. Степанова - Харків: ХНУРЕ, 2011. - с.
Упорядники: О.І Горбач,
О.В.Степанова
Вступ
Глибоке вивчення дисципліни “Економіка підприємства” має велике значення для формування спеціалістів взагалі, а тим більше для формування спеціаліста економічних служб підприємства і сфери управління.
Без знань економіки не можна зрозуміти сутності соціально-економічного розвитку, мети і шляхів забезпечення зростання ефективності підприємницької діяльності.
В сучасній економічній ситуації що швидко змінюється, особливого значення набуває кваліфіковане керування підприємством. Підприємству надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва та збуту продукції. При цьому підприємство виходить із власних ресурсних можливостей з урахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.
У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентноспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу. Усе це вимагає фундаментальних і глибоких економічних знань, а отже відповідної підготовки фахівців з економіки.
Економіка підприємства - це наука про ефективність виробництва, шляхи та методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.
Предметом вивчення економіки підприємства є методи та способи раціонального поєднання і ефективного використання усіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. Метою дисципліни "Економіка підприємства" є надання майбутнім спеціалістам з економіки ґрунтовних знань з основних розділів прикладної економіки на рівні підприємства.
Поряд з лекційними та практичними заняттями, направленими на оволодіння знаннями з курсу "Економіка підприємства", значне місце повинна займати самостійна робота студентів. Одним із основних видів самостійної роботи студента є вивчення теоретичного матеріалу за допомогою конспекту лекцій.
В даному конспекті лекцій наведено тексти лекцій відповідно до програми з дисципліни "Економіка підприємства", контрольні питання до самоконтролю, а також перелік рекомендованих підручників.
Тема 1: Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання
Мета лекції – ознайомлення з принципами та формами підприємницької діяльності, видами підприємств і цілями їх діяльності
Зміст:
1.1. Поняття підприємства;
1.2. Класифікація підприємств за різними ознаками;
1.3. Організаційна структура підприємства;
1.4. Майно підприємства;
1.5. Об'єднання підприємств
1.6. Підприємницька діяльність як основна сучасна форма господарювання;
1.7. Ринок і продукція
Ключові терміни і поняття
| * Підприємство; * Статут підприємства; * Колективний договір; * Структура підприємства; * Класифікація підприємств; | *Форми об'єднання підприємств; * Асоціація; * Корпорація; * Консорціум; * Концерн; * Холдинг; |
1.1 Поняття підприємства
Економіка (грецьке) – «закони господарювання» або «наука про правильне ведення господарства». Функціонування економіки відбувається у виді розширеного відтворення суспільного продукту виробничих відносин. Економіка вивчається різними науками. Матеріальні складові її вивчаються відповідними фундаментальними технічними науками: фізика, теорія машин і механізмів, науками про конструювання машин і т.д.
Виробничі відносини вивчаються економічними науками:
1. Теоретичні науки.
2. Система конкретних економічних наук (економічних галузей промисловості, економіка підприємства, організація виробництва, статистика).
Економіка підприємства як наука вивчає дії і форми прояву економічних законів стосовно умов підприємства. Основна задача курсу – навчиться знаходити шляхи і методи підвищення ефективності виробництва на кожнім підприємстві в умовах ринкової економіки.
Підприємство – складна виробнича динамічна система, що характеризується великою кількістю елементів, які входять до неї, складним характером зв'язків між ними і різноманітними функціями, що вони виконують, багатокритеріальністю керування і вибором оптимального варіанта в умовах обмеженості матеріальних ресурсів.
Склад виробничої системи будь-якого рівня ієрархії (підприємство, цех, ділянка, робоче місце) традиційно включають ресурси:
1. Технічні (особливості устаткування й ін.)
2. Технологічні (динамічність методів технології, наявність конкурентноздатності ідей, наукові заділи)
3. Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад працівників, їхня здатність адаптуватися до зміни цілей виробничої системи)
4. Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територія підприємства, комунікації, можливості розширення)
5. Ресурси організаційної структури системи керування (характер і гнучкість керуючої системи, здатність проходження керуючих впливів)
6. Інформаційні ресурси (інформація, яку має у розпорядженні виробнича система про зовнішнє середовище, про саму себе, вірогідність і можливість її розширення)
7. Фінансові ресурси
Поняття виробництва, як системи, може розглядатися в економічному, технічному, кібернетичному аспекті. Сполучення економічного, фізичного і кібернетичного аспектів дає представлення про реальну систему виробництва. Виробництво, як кібернетична система, складається з керованої і керуючої підсистем, з'єднаних між собою каналами передачі інформації.
Складна виробнича кібернетична система має ієрархічну структуру, тобто в кожен вищестоящий комплекс входить декілька нижчестоящих ланок або елементів. Наприклад, у керованій системі - підприємства, цехи, робочі місця; у керуючій підсистемі – директор, апарат керування підприємства, начальники цехів, виробничі майстри, бригадири.
Основною організаційною формою господарювання юридичних осіб – є підприємства відповідно до господарського кодексу України (ГКУ), що набрав сили з 1 січня 2004 р. Відповідно до ГКУ, підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компонентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємницької, так і для господарської некомерційної діяльності. Підприємство найчастіше діє на основі статуту, якщо не встановлене інше.
Статут:
- найменування підприємства;
- місце перебування;
- предмет і мета діяльності;
- органи керування і порядок їхнього формування;
- компетенція і повноваження трудового колективу;
- порядок створення майна;
- порядок, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства.
Крім статуту кожне підприємство має у своєму розпорядженні технічний паспорт, що містить:
- місце перебування;
- шляхи сполучення;
- рік появи;
- перелік основних видів виробів, що випускає підприємство;
- зведені дані за основними показниками матеріально-технічної бази:
- чисельність персоналу;
- основні фонди;
- дані про наявність і використання виробничих потужностей;
- організаційно-технічний рівень підприємства;
- відомості про загальнозаводську енергетику в складі підприємства;
- характеристика житлового фонду і культурно-побутових будинків.
До паспорта додається генеральний план підприємства, схематичний план місцевості, схема тепло- і енергопостачання, альбом фотографій основних промислових об'єктів.
У залежності від споживаної сировини, підприємство відноситься до видобувної або обробної промисловості. За призначенням продукції вони відносяться до підприємств, що виготовляють засоби виробництва або предмети споживання. За характером виробничого процесу поділяються на підприємства з безперервним і дискретним виробництвом.
Підприємство є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
1.2 Класифікація підприємств з різними ознаками
У залежності від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства наступних видів:
- Приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або суб'єктів господарювання.
- Підприємство, що діє на основі колективної власності.
- Комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади
- Державне підприємство, що діє на основі державної власності
- Підприємство, засноване на змішаній формі власності, на базі об'єднання майна різних форм власності.
У випадку якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100 %, вважається іноземним підприємством.
У залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні і корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається. Він же керує підприємством, формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більш засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства в залежності від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень. Усі інші підприємства визнаються середніми.У випадках існування залежності від іншого підприємства (передбаченої господарським кодексом України) підприємство визнається дочірнім.
1.3 Організаційна структура підприємства
Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, ділянок, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями по них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або інших установчих документів. Підприємства самостійно визначають свою організаційну структуру, установлюють чисельність працівників і штатний розклад.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відособлені підрозділи не мають статусу юридичної особи. Діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків, відповідно до закону.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений їм орган призначає (вибирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються термін найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях,у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору(контракту, угоди), що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами підприємства.
1.4 Майно підприємства
Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є:
- грошові і матеріальні внески засновників
- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг і інших видів господарської діяльності
- доходи від цінних паперів
- кредити банків і інших кредиторів
- капітальні вкладення і дотації з бюджету
- інші джерела, не заборонені законодавством України
Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод.
1.5 Об'єднання підприємств
Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність на умовах і в порядку, що встановлені господарським кодексом України та іншими законами. За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до повноважень яких відносяться управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств.
Об'єднання підприємств утворюються на невизначений термін або як тимчасові об'єднання. Залежно від порядку заснування, об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання, державні або комунальні господарські об'єднання. Господарські об'єднання – об'єднання підприємств, утворені за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.
Державне (комунальне) господарське об'єднання – об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.
Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені, на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерн – статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо)
Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання. Виконавчий орган господарського об'єднання вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені до його компетенції.
Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.
Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи). Промислово-фінансова група є об'єднанням, що створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.
До складу промислово-фінансової групи можуть входити:
- промислові й інші підприємства;
- наукові і проектні установи;
- інші установи й організації усіх форм власності.
У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.
Асоційовані підприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами установлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальнихзборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.
Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією і її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування.
1.6 Підприємницька діяльність як основна сучасна форма господарювання
Підприємство – це самостійний суб‘єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб‘єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Основні принципи підприємницької діяльності наведені на рисунку 1.1.
 |
Рисунок 1.1 – Основні принципи підприємницької діяльності
 | |
 |
1.7 Ринок та продукція
Будь-яку виробничу систему оточує сильно диференційоване середовище. Середовище ніколи не буває стабільним, і кожна організація повинна не тільки знати її середовище і природу її змін, але і вміти реагувати на ці зміни. Макросередовище можна розділити на середовище найближчого оточення, тобто споживачів, постачальників, конкурентів, фінансових інститутів, робочої сили. І віддалене, або загальне середовище підприємства, що характеризується соціальними, культурними, політичними, демографічними, юридичними, екологічними і технологічними факторами.
Мікросередовище підприємства – середовище, у якому приймаються конкретні рішення по веденню бізнесу, інтерпретуються як універсальні, поза залежністю від форми організації підприємства, поєднує усі функціональні середовища усередині виробничої системи. Усередині підприємства середовище представлене функціональними областями, загальними для всіх типів підприємств.
Функції:
- Маркетинг
- Кадрова функція здійснює управлінські дії, зв'язані з набором робочої сили
- Фінанси і бухгалтерський облік, включають збір, обробку й аналіз фінансових даних; фінанси – це керування засобами в плані їх витрати і збільшення
- Забезпечення постачаннями, припускає організацію процесу обслуговування виробничою системою всіма ресурсами, крім людських
- Система створення й освоєння нової техніки (дослідницька, конструкторська, технологічна й організаційна подготовка виробництва)
- Виробнича функція
Підприємство є суб'єктом ринкових відносин
Ринок – будь-яка взаємодія людей, які торгують один з одним.
 |
 | |||
 |
1.9 Контрольні запитання
1. Які ознаки характеризують підприємство?
2. Які основні законодавчі акти та інші документи регулюють діяльність підприємства в Україні?
3. Чим відрізняється виробнича та загальна структура підприємства?
4. Які фактори впливають на виробничу структуру підприємства?
5. Які існують форми об'єднання підприємств?
6. Які основні принципи підприємницької діяльності?
7. Які основні типи ринків?
Тема 2: Структура та управління підприємством
Мета лекції – ознайомлення з принципами, методами та структурами управління
Зміст:
2.1. Суть управлінської діяльності;
2.2. Принципи управління;
2.3. Методи управління (економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні);
2.4. Структури підприємства;
2.5. Основні напрями вдосконалення управління підприємствами.
Ключові слова:
Управління
Принципи управління
Методи управління
Модель управління
Типи організаційних структур управління
2.1 Суть управлінської діяльності
Сучасне управління – це особлива сфера економічних відносин, шо має свою логіку розвитку. Відомий англійський економіст Альфред Маршал (1842– 1924) виділив управління в окремий фактор виробництва поряд із трьома традиційними – капіталом, працею, землею.
Суть управлінської діяльностіполягає у впливі на процес через прийняття рішень. Необхідність управління пов'язана з процесами поділу праці на підприємстві і відокремленням управлінської праці від виконавчої.
Основоположником управління вважається американський інженер і дослідник Ф. Тейлор (1856–1915). Запропонована ним раціоналізація праці і відносин на виробництві дозволила корінним чином змінити організацію і управління, а значить і ефективність виробництва. Ф. Тейлор розглядав управління як „мистецтво знати точно, що слід зробити і як це зробити найкращим і найдешевшим способом“
Наука управління за останні два - три десятиріччя пережила більш глибокі зміни, ніж за весь попередній період свого розвитку. Вдосконаленню управлінської практики посприяв прогрес в оргтехніці і те, що відбувається сьогодні в теорії і практиці управління, називається „ тихою управлінською революцією " її початок співпав із вступом західного суспільства в інформаційні стадію. На зміну старій раціоналістичнійконцепції управління приходить нова неформальна, яку прийнято називати маркетингової, інформаційною.
2.2 Принципи управління
Принципи управління, актуальні і сьогодні, розробив сучасник
Ф. Тейлора француз А. Файоль. Всі здійснювані на підприємстві операції він поділив на шість груп:
Всі здійснювані на підприємстві операції він поділив на шість груп:
□ технічні;
□ обчислювальні;
□ комерційні;
□ охорона майна і осіб;
□ фінансові;
□ адміністративні.
В управлінні сучасною економікою зазвичай керуються такими принципами:
| Принципи управління економікою | * чіткого розподілу праці; |
| * додержання дисципліни і порядку; | |
| * повноваження і відповідальність; | |
| * використання мотивації високопродуктивної праці; | |
| * забезпечення рівної справедливості для всіх; | |
| * впевненості в постійності і стабільності роботи; | |
| * дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно ієрархічного ланцюга; | |
| * заохочення ініціативи. |
2.3 Методи управління (екологічні, адміністративно – правові, соціально - психологічні)
Основою використовуваних методів управління с закони, закономірності і принципи суспільного виробництва, науково-технічний рівень розвитку фірми, підприємства,. соціальні, правові і психологічні відносини між людьми.
