Міжнародні гроші
У попередній темі були розглянуті проблеми міжнародної торгівлі. Але в кожній країні існує своя національна валюта. Виникає питання: як країни здійснюють міжнародні розрахунки, якими грошима вони оплачують імпортовані товари і приймають розрахунки за експорт? Щоб відповісти на нього, треба ознайомитися з валютними аспектами міжнародної торгівлі.
Після вивчення теми ви дізнаєтесь:
· як рух товарів, послуг і капіталів за кордон пов’язаний з рухом валюти;
· що таке міжнародна валютна система;
· які етапи у своїй еволюції пройшла міжнародна валютна система за останні 100 років;
· що впливає на курс національної валюти та як його можна підтримувати.
Вам неодноразово доводилося чути висловлювання: “Стійкість гривні як валюти залежать від політики Національного банку”, “Україні необхідна валюта, щоб закупити ліки та енергоносії”. Уже з цих двох прикладів видно, що в слово “валюта” вкладається різне розуміння.
Справді, термін “валюта” використовують у кількох значеннях:
1) грошова одиниця певної країни — її національна валюта;
2) грошові знаки іноземних держав, які використовують у міжнародних розрахунках.
У цій темі нас, передусім, цікавитиме друге з наведених значень.
Міжнародні валютні відносини є похідними від торговельних. Це означає, що коли у відносини вступають дві країни, то кожна з них потребує валюти свого партнера для здійснення розрахунків. Нехай у відносини вступають Україна та Росія. Уявімо, що ці відносини набули цивілізованого характеру і розрахунки здійснюються через комерційні банки обох країн. Україна продає цукор і купує газ. Український експорт цукру сприяє тому, що в українських банках з’являться російські рублі (пропозиція рублів), а імпорт газу створює в його українських споживачів попит на російські рублі. Під впливом попиту та пропозиції формується курс рубля до гривні і гривні до рубля. Природно, що чим більшим буде експорт цукру (за умови незмінності або зменшення імпорту газу), тим більшим стає попит на гривні і, відповідно, — курс гривні до рубля.
Попит на іноземну валюту залежить не лише від імпорту товарів, а й від придбання послуг (страхових, транспортних, туристичних) та від того, чи здійснює країна інвестиції в економіку інших країн. В усіх перелічених випадках стає необхідною валюта інших країн. Вся різноманітність грошових операцій відбивається у платіжному балансі країни.
Платіжний баланс — це систематизований запис підсумків усіх угод між домогосподарствами, підприємницьким сектором та урядом однієї країни і всім зовнішнім світом. Розглянемо спрощену схему платіжного балансу.
Схема 71
Платіжний баланс
Пояснення до схеми:
Схема платіжного балансу відображає те, що його головними підрозділами є поточні операції та рух капіталів. Ці два підрозділи пов’язані між собою: якщо країна має дефіцит по поточних операціях (позиція 9), то він може компенсуватися за рахунок руху капіталів (позиція 12).
Позиції 1, 2, 4, 5 відображають те, що кожна країна експортує та імпортує певні товари і послуги.
Позиція 7 — це різниці між доходами на вітчизняні інвестиції в інших країнах і доходами від інвестицій іноземних інвесторів у цій країні.
Позиція 8 — це різниця між переказами громадян цієї країни за кордон і переказами іноземних громадян.
Рахунок руху капіталів відбиває всі міжнародні угоди з активами. До останніх належать: продаж акцій, облігацій, нерухомості, підприємств іноземцям і купівля акцій, облігацій, нерухомості, підприємств за кордоном.
Бажаним є отримання за позицією 13 (Баланс по поточних операціях і руху капіталів) нульового результату. Це означатиме, що у міжнародних розрахунках країна заробила стільки ж валюти, скільки витратила. Якщо ж за позицією 13 отриманий від’ємний результат, то нестачу надходжень іноземної валюти компенсують із валютних резервів, що містяться у центральному банку (позиція 14).
Отже, платіжний баланс відображає те, що рух валюти обслуговує рух товарів, послуг, доходів, капіталів за кордон та з-за кордону. Цей рух передбачає узгодженість грошових систем окремих країн.
У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних зв’язків відбувається інтеграція національних грошових і валютних відносин, розвивається міжнародна валютна система. Міжнародна валютна система виникла в XIX ст. на основі грошових систем, що існували в окремих країнах, і пройшла складну еволюцію до нашого часу.
Міжнародна валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, закріплена міждержавною домовленістю. Міжнародна валютна система являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних організацій, за допомогою яких відбуваються платежі та розрахунки країн у межах світового господарства.
Міжнародна валютна система включає елементи, які зображені на схемі.
Схема 72
