Як держава регулює грошовий обіг

Грошовий обіг є найскладнішою і найтаємничішою сферою. Тому дати відповідь на винесене у заголовок теми питання буде непросто.

“Функціонування грошей та кредитної системи, — зауважував видатний економіст, лауреат Нобелівської премії Фрідріх Август фон Хайєк, — так само, як мова і мораль, являють собою випадки спонтанного порядку, що найгірше піддається спробам адекватного теоретичного пояснення...” Намагаючись пояснити, як держава впливає на цей спонтанний порядок, ми, звичайно, спрощуватимемо дійсність. Тому ця тема рясніє схемами, в яких відображені лише найголовніші зв’язки.

Після вивчення теми ви дізнаєтеся:

· що таке ринок грошей та від чого залежить попит і пропозиція на цьому ринку;

· які типові принципи покладені в основу побудови банківської системи та що є особливого у банківських системах деяких розвинутих країн;

· як пропонують регулювати грошову сферу представники різних напрямів економічної думки;

· в якому стані перебуває грошово-кредитна система сучасної України.

Грошовою називають політику, головна мета якої — здійснювати управління грошовою масою, впливаючи через неї на такі параметри економіки, як сукупний попит, рівень цін, курс національної валюти тощо.

Обсяг грошової маси формується з врахуванням попиту на гроші та їх пропозиції. У свою чергу, попит і пропозиція залежать від низки чинників. Провідна роль у цьому регулюванні належить центральному (національному) банку країни. Чинники попиту на гроші та їх пропозиції в економіці зображені на схемі.

 

Схема 63

Попит і пропозиція грошей

Пояснення до схеми:

Попит на гроші з боку виробників і споживачів залежить від рівня економічної активності, оскільки вона передбачає збільшення обсягів поточних угод між підприємцями і, відповідно, вимагає зростання грошової маси.

Попит на гроші з боку підприємців залежить від потреби в інвестиціях, яка (потреба) зростає в період економічного піднесення та структурних перебудов економіки.

Попит на гроші з боку держави залежить від балансу державного бюджету. Зростання бюджетного дефіциту породжує державний борг, необхідність повернення та сплати процентів по якому визначає попит на гроші з боку держави.

Пропозиція грошейу ринковій економіці формується банківською системою. Емісійна політика уряду реалізується через центральний банк. Саме він здійснює додатковий випуск грошей (емісію).

Від активності комерційних банків та інших фінансово-кредитних посередників залежить бажання клієнтів вкладати кошти, і відповідно цим визначається маса грошей, що може бути запропонована в кредит (К13). Можливості комерційних банків здійснювати кредитування формуються також центральним банком країни. Банк визначає розмір кредитних резервів, тобто тих коштів, які мають бути передані центральному банку на зберігання і які тому не можуть надаватись як кредити.

Центральний банк може збільшити або зменшити кількість грошей в обігу, викуповуючи в населення або продаючи йому цінні папери — облігації державних позик. Зокрема, коли держава продає населенню облігації державного боргу, то кількість грошей в обігу зменшується.

 

При визначенні пропозиції грошей користуються тими грошовими агрегатами (М₁, М₂, М₃), про які йшлося у темі 2.3. Нагадуємо, що всі згадані агрегати включають різні види депозитів, а отже, враховують те, що пропозиція грошей формується за участі банків.

Чому так важливо зрозуміти, що визначає попит на гроші та їх пропозицію. У випадку, коли попит на гроші перевищує їх пропозицію, гроші дорожчають. Ставка процента збільшується. Навпаки, коли пропозиція перевищує попит, гроші стають дешевшими, і ставка процента зменшується.

Оскільки в регулюванні пропозиції грошей беруть участь Національний та комерційні банки, то слід розглянути, як побудована банківська система.

У різних країнах банківська система має свої особливості, але існують і спільні риси.

1. Незважаючи на форму, в якій існує центральний банк (наприклад, в Японії центральний банк лише частково належить державі і ця частка власності банку становить 55%, а у США функції центрального виконують 12 регіональних банків), діяльність центрального банку визначається урядом. Центральний банк є банком уряду. Як банк уряду, він здійснює емісію грошей, обслуговує державний борг і рахунки уряду.

2. Центральний банк керує комерційними. Останні безпосередньо обслуговують клієнтів, надаючи їм кредити та здійснюючи їхні поточні розрахунки. Центральний банк щодо комерційних визначає обов’язкові нормативи резервів грошей та через обсяг грошей, що можуть бути надані у кредит, впливає на рівень кредитних ставок. Розглянемо діяльність центрального банку та побудову банківської системи на прикладі трьох країн: Великобританії, США, Німеччини.

Великобританія демонструє найусталеніші класичні зразки відносин, адже її система формувалася з XVII ст. Банк Англії як установа, що кредитує уряд і регулює емісію, виник у 1694 р. США демонструє модернізовану і децентралізовану банківську систему. Німеччина подає зразок значної автономії свого федерального банку від уряду та багатоманітності форм власності при створенні фінансово-кредитних установ.

 

Схема 64

Банківська система Англії

Пояснення до схеми:

Банківська система Англії складається з трьох рівнів. Найвищий рівень обіймає Банк Англії.

У функції Банку Англії входить:

а) кредитування уряду, інших банків, деяких вітчизняних та іноземних установ;

б) обслуговування державного боргу проведенням ринкових операцій на фондовій біржі, контроль за ринком коротко- і середньострокових позичок через встановлення мінімальної ставки позичкового процента;

в) консультування Міністерства фінансів, окремих фірм і міжнародних фондів.

Середній поверх належить торговельним (акцептним) банкам і дисконтним будинкам.

Термін “торговельні (акцептні)” застосовується до 16 членів Комітету акцептних банків — особливих установ, що спеціалізуються на кредитуванні зовнішньої торгівлі, їхніми головними операціями є акцепт (тобто згода або гарантія оплати) векселів (В6) експортерів, а також внутрішніх векселів, випуск в обіг іноземних цінних паперів тих держав, які потребують кредитів (К13).

Дисконтні будинки — 11 фірм, які складають Асоціацію Лондонського дисконтного ринку, — займаються наданням коштів під векселі до закінчення строку їх дії за нижчою ціною. Таким чином, дисконтні будинки забезпечують короткострокові позички урядові, іншим банкам, фірмам.

Нижчий поверх займають комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи. Комерційні банки збирають вільні кошти і надають їх клієнтам за умови повернення з процентом, обслуговують поточні рахунки. Будівельні товариства збирають кошти і надають їх як кредити тим, хто бажає придбати нерухомість. Фінансові будинки обслуговують придбання через кредит товарів довготермінового користування. Страхові компанії надають у кредит кошти, отримані від тих фізичних осіб та підприємств, які страхують своє життя, майно, доходи тощо.

 

Схема 65