Останніми роками стає все більше зрозумілим і очевидним:
- якість життя людини визначається, перш за все, якістю навколишнього природного середовища;
- матеріальні блага і багатства можуть виявитися даремними і непотрібними, якщо в гонитві за ними людина зруйнує навколишнє природне середовище.
Особливо зрозумілим це стало після аварії на ЧАЕС.
Тому постійно покращуючи умови свого життя в процесі господарської діяльності, роблячи їх комфортнішими за рахунок взятого у природи, людина повинна:
- вивчати і оцінювати можливі негативні наслідки своєї діяльності, з тим, щоб не допустити подальшого погіршення якості навколишнього природного середовища і прийняти заходи до її оздоровлення.
Вплив господарської діяльності на навколишнє природне середовище багатоманітне і різнопланове, різноманітні і наслідки такого впливу.
Основними чинниками антропогенної дії на навколишнє природне середовище є:
1. Забруднення навколишнього середовища, тобто надходження в неї величезної кількості відходів виробництва і споживання.
2. Інтенсивне вилучення і використання величезної кількості різноманітних природних ресурсів.
3. Техногенне перетворення обличчя планети, що росте, – ландшафтів:
- зростання міст;
- створення інфраструктури і штучних водосховищ;
- інтенсифікація і розвиток сільського господарського виробництва;
- виїмка і переміщення величезної кількості гірських порід і т.д.
4. Протікання в біосфері активних техногенних процесів, пов'язаних з виробничою діяльністю, які за своїми масштабами і енергонасиченістю порівняльні з природними, а по інтенсивності надходження в біосферу чужорідних для неї компонентів не мають аналога в природі.
5. Цілеспрямована зміна людиною течії і ходу деяких природних явищ і процесів:
- зміна мікроклімату в результаті створення штучних водосховищ, висушування боліт і інтенсивної рубки лісів;
- випадки землетрусів, що почастішали, унаслідок випробувань ядерної зброї;
- випадки цунамі, що почастішали, тайфунів унаслідок підводних вибухів.
Всі ці чинники тісно взаємозв'язані і можуть:
- або безпосередньо впливати на живі організми, екосистеми і ін. об'єкти живої і неживої природи;
- або приводити до зміни властивостей навколишнього середовища, що у свою чергу робить згодом негативний вплив на реципієнтів (від латів. recipientis – одержуючий, такий, що приймає).
Ефекти (результати) антропогенної дії виявляються в різних сферах життєдіяльності природи і глибоко зачіпають соціальні сторони життя суспільства. Основні з них:
1. Методико-біологічні і генетичні ефекти дії на людину.
2. Багатоманітні дії на екосистеми, у тому числі і віддалені наслідки, які проявляються.
3. Кількісні і якісні зміни природних ресурсів, які використовуються або використовуватимуться суспільством.
4. Дія на виробничі процеси і матеріальні компоненти, що входять в систему суспільного виробництва, що приводить до зміни його ефективності.
5. Зміна параметрів навколишнього природного середовища, що приводять до зменшення її комфортності і порушення естетичної цінності, а також до погіршення збереження культурних пам'ятників людства.
Антропогенна дія на навколишнє природне середовище в більшості випадків несприятлива для суспільства і живої природи і людство вже давно відчуло необхідність врегулювання своєї економічної діяльності, що приводить до небажаних наслідків.
Перша спроба економічної оцінки наслідків забруднення була зроблена в 1911 р. фахівцями інституту Меллона в США. Згідно цієї оцінки втрати від забруднення димом повітря м. Пітсбурга склали 8,5млн. дол. в рік. У нашій країні дослідження в області економічної оцінки втрат, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, почали проводитися в 70-х роках, точніше з 1969 р. в Сумах, на кафедрі економіки Сумської філії Харківського політехнічного інституту під керівництвом О.Ф. Балацького.
Саме у Сумах сформувалася наукова школа економістів-екологів, фахівців в області економіки охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
Тут вперше в країні економічна оцінка наслідків забруднення навколишнього середовища отримала визначення «економічного збитку від забруднення навколишнього середовища», що стало одним з основних понять економіки природокористування. Розроблені принципи і методи оцінки економічного збитку, що отримали визнання не тільки у нас, але і за кордоном.
У цій школі виросло п'ять докторів економічних наук і більше двох десятків кандидатів наук.
Є в ній також і академіки різних академій наук, а також спеціалізована рада із захисту кандидатських дисертацій, що свідчить про її авторитет і визнання.
Дослідження за економічною оцінкою наслідків, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища і у нас в країні, і за кордоном почали проводитися на прикладі забруднення атмосферного повітря. Це пояснюється наступними основними причинами:
1. Повітря присутнє скрізь, і люди дуже швидко відчувають зниження його якості і вимогливіші до якості повітря. Наявність в повітрі будь-яких пилоподібних або газоподібних домішок відразу відчувається і викликає дискомфорт.
2. Атмосфера є найбільш динамічним середовищем і будь-яке забруднення, що поступило в неї, стає практично некерованим. Відповідно і заходи по ліквідації такого забруднення складні в організаційному, технічному і економічному відношенні.
3. Економічні проблеми, що виникають унаслідок забруднення повітря, є характерними і для навколишнього середовища в цілому.
Враховуючи це, ми надалі, розглядатимемо механізм формування збитку, а також основні принципи і методи його оцінки на прикладі атмосферного повітря.
Перш ніж приступити до викладу принципів і методів економічної оцінки збитку від забруднення навколишнього середовища відповімо на питання:
Навіщо потрібна економічна оцінка збитку? Що дає така оцінка?
Знання величини економічного збитку, уміння оцінити його економічно дозволить:
1. Визначати найбільш ефективні напрями оздоровлення навколишнього середовища і атмосферного повітря.
2. Встановити черговість здійснення заходів щодо окремих забруднювачів, нейтралізуючи в першу чергу ті з них, які завдають найбільшого збитку. Реалізація таких заходів дозволить забезпечити найбільш сприятливі умови життя і діяльності людини.
3. Вибирати оптимальні варіанти середовищезахисних заходів, при яких найбільшою мірою можливо як зниження рівня забруднення, так і підвищення ефективності виробництва.
Обґрунтовувати необхідні темпи і розмір капітальних вкладень в середовищезахисні заходи тієї або іншої галузі національної економіки.
Знання величини економічного збитку від забруднення навколишнього середовища є також базою для встановлення нормативів на гранично допустимі викиди (ГДВ) в стандартах за якістю навколишнього середовища.
Загальний розмір економічного збитку і його прогнозна величина на перспективу абсолютно необхідні при виділенні засобів на охорону навколишнього середовища на рівні країни і їх економічному обґрунтуванні.
Що ж є економічним збитком від забруднення навколишнього середовища, як він формується і виявляється, тобто який механізм його формування?
Під економічним збитком від забруднення навколишнього середовища розуміють виражені у вартісній формі фактичні і можливі збитки, що заподіюються народному господарству забрудненням навколишнього середовища або додаткові витрати на компенсацію цих збитків.
За своїм змістом економічний збиток представляє екологічну складову суспільно необхідних витрат, тобто витрати суспільства, викликані негативною дією процесів виробництва і споживання продукції на різні елементи навколишнього середовища.
Це, перш за все витрати:
- пов'язані з впливом забруднення на здоров'я людей (недовироблення національного доходу, додаткові витрати на лікування і профілактику захворювань);
- додаткові витрати на компенсацію інтенсивного зносу основних фондів промисловості, житлово-комунального господарства і пов'язані з цим різні втрати;
- недовироблення продукції сільського і лісового господарства, рибного господарства і т.д.
Необхідно розрізняти витрати по запобіганню забрудненню навколишнього середовища і витрати на компенсацію збитків.
- витрати по запобіганню забрудненню здійснюються в самому джерелі забруднення з метою зниження шкідливих викидів в навколишнє середовище. Це будівництво очисних споруд і установок, зміна і впровадження технології, попередня обробка (наприклад знесірчування) палива, нейтралізація або розбавлення викидів і скидань у воду і т.д.
Такого роду витрати спочатку ведуть до зниження економічного збитку і, природно, не можуть бути віднесені до категорії самого збитку.
Витрати ж на компенсацію збитків разом з власне збитками і складають збиток.
Ці дві форми витрат (збитки і витрати на їх компенсацію) виступають по відношенню один до одного як свій рід альтернативи:
- можна в результаті шкідливої дії забруднення втратити, наприклад, частину сільськогосподарської продукції, але за рахунок додаткових витрат на добрива, інтенсифікацію господарювання і т.д. відшкодувати ці втрати.
- або, наприклад, під дією агресивних забруднюючих речовин може зменшитися термін служби основних фондів, але за рахунок витрат на додаткові ремонти термін їх служби можна наблизити до нормативного.
У ряді випадків може мати місце підсумовування двох цих форм економічного збитку, якщо додатковими витратами не до кінця вдається компенсувати негативні наслідки забруднення.
Таким чином, економічний збиток є вартісним віддзеркаленням негативних змін в людському суспільстві, в живій і неживій природі, що відбуваються під дією забруднення. Тобто економічний збиток виступає не тільки як засіб економічних розрахунків, але і як єдина міра комплексної оцінки впливу техногенних забруднень на різні елементи навколишнього середовища.
Для того, щоб визначити величину (розмір) збитку у вартісному виразі, необхідно знати як, і за рахунок яких чинників формується збиток.
Дослідженнями встановлено, що економічний збиток формується під впливом трьох груп чинників: впливи, сприйняття і стани.
Чинники впливу – характеризують ступінь (рівень) забруднення того або іншого елементу навколишнього середовища.
До цих чинників відносяться: кількість (маса) забруднюючих речовин, їх концентрація і токсичність.
Ці чинники залежать від ряду первинних чинників. При забрудненні повітря первинними чинниками є, наприклад:
- об'єм домішок, що викидаються, їх структура і токсичність;
- технічні особливості джерел викидів – їх сконцентрованість на одиниці площі (кількість), швидкість і температура домішок на виході з джерела, висота джерела, його діаметр і т.д.;
- кліматичні і орографічні чинники, тобто ті, які сприяють створенню на даній території певної концентрації забруднюючих речовин.
Чинники сприйняття – є об'єкти (елементи), що сприймають негативну дію забруднення. Тобто ті об'єкти, які потрапляють в зону забруднення і попадають під його вплив.
Це перш за все:
- населення;
- елементи житлово-комунального господарства;
- сільськогосподарські і лісові угіддя;
- основні фонди промисловості, транспорту, зв'язку і ін.
Чинники стану – це ті економічні показники, які використовуються (або служать) для того, щоб виразити (трансформувати) зміни, що виникли в суспільстві і природі під впливом забруднення у вартісному виразі.
Основними з них є:
- об'єм продукції, виробленої одним працюючим протягом одного дня;
- виплати по лікарняних листах протягом одного дня на працюючого;
- витрати на медобслуговування протягом одного дня на одного хворого;
- вартість різних робіт за змістом основних фондів житлово-комунального господарства і міського суспільного транспорту, необхідних 1 тис. чол. населення;
- вартість одиниці продукції;
- середню продуктивність сільського господарства;
- витрати, пов'язані з виробництвом одиниці продукції лісового господарства, а також з вирощуванням 1 га лісових угідь;
- вартість різних робіт за змістом основних фондів промисловості в 1 млн. грн.;
- вартість одиниці сировини, що утилізувала, і ін.
Усі ці чинники при формуванні економічного збитку виступають в нерозривному зв'язку, тобто про економічний збиток можна говорити тільки за наявності всіх трьох груп перерахованих чинників.
За формою прояву:
Збиток може виявлятися в декількох аспектах, або декількох формах (можливо): натуральній, моральній, естетичній, престижній, соціальній, економічній, правовій і т.д.
У натуральній формі збиток може виявлятися у вигляді зниження врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва, зменшенні терміну служби основних фондів, збільшенні кількості хворих людей і т.д.
При цьому, всі негативні результати дії забруднення виражаються в натуральних показниках: тоннах, штуках, метрах, годиннику, умовних одиницях і т.д.
У моральному плані збиток виявляється у вигляді втрат вільного часу, призначеного для іншого використання, погіршення настрою, переживань з приводу захворювання близької людини, загибелі тварини, культурних цінностей або зелених насаджень.
Ця категорія збитку дуже важлива, а тим часом виразити її у вартісній формі або досить складно, або взагалі неможливо.
У естетичному аспекті збиток виявляється у вигляді погіршення важливих якостей навколишнього природного середовища – краси і гармонійності природних комплексів;
- руйнування або пошкодження пам'ятників мистецтв і архітектури і т.д.
Окремі компоненти цієї форми збитку можна представити в грошовому виразі (наприклад, для витворів образотворчого мистецтва це можна зробити). Але для історичних пам'ятників це вже вельми непросто, а для краси природи або ландшафту це вже і зовсім дуже складно.
Наприклад, до споруди заводу з вікон відкривався прекрасний вигляд на ліс і річку. Після пуску заводу багато дерев усохнули, а береги річки постійно в диму і тумані.
Для оцінки естетичного збитку можна було б, звичайно, провести опитування жителів: «Скільки б Ви заплатили за колишній вигляд з вікна?». Але такий інструмент оцінки збитку, з одного боку, ненадійний, з іншої – спірна правомірність його застосування.
У престижному аспекті збиток може бути представлений як менш прийнятне і привабливе для людини забруднене місце роботи (цех, ділянка, підприємство), мешкання (район чи місто) або відпочинку.
Перераховані види збитку, як і деякі інші явища, лежать поки поза межами реальних можливостей сучасного економічного апарату, тому оцінюваний економічний збиток завжди може виявитися заниженим по відношенню до того, що реально існує (фактичному).
За оцінкою фахівців СумГУ близько 30-40% збитку в даний час не враховується із-за складності його виразу у вартісній формі.
Можна, втім, з такою ж вірогідністю припустити так само, що не менша частина його «передисконтовується» в результаті подвійного рахунку.
Вказані вище чотири форми збитку тісно взаємозв'язані. Їх функції переплітаються і нерідко співпадають. тому в реальних розрахунках їх зазвичай зводять в один вид збитку – соціальний. Значення цього різновиду збитку дуже важливе, оскільки він пов'язаний безпосередньо з людиною і його способом життя.
Соціальний збиток виявляється:
- у підвищеній захворюваності населення, що проживає на забруднюваній території;
- скороченні тривалості життя в результаті забруднення;
- збільшення витрат населення на ліквідацію самого забруднення або його наслідків в побуті;
- додаткових витрат на очищення повітря, води, товарів і т.д.
Економічний збиток – визначення дане вище. Можна тільки додати, що цей вид збитку є свого роду еквівалентом всіх перерахованих форм збитку.
Правовий аспект – виявляється у вигляді певних штрафних санкцій, які можуть носити матеріальний, адміністративний і моральний характер.
Таким чином, при оцінці збитку від забруднення навколишнього природного середовища необхідно виходити з багатоплановості його прояву і не можна обмежуватися тільки економічним аспектом його.
За часом дії:
Поточний – це збиток, який існує в даний час і залежить від рівня розвитку продуктивних сил на даному відрізку часу.
Прогнозний – це збиток, який існуватиме або може існувати в майбутньому. Прогнозний збиток, у свою чергу ділиться на збиток в період часу до 5 років і збитку далекої перспективи. Він повинен відображати також і тенденції прихованого збитку.
По масштабу збиток ділиться на:
- глобальний (всієї планети);
- континентальний (окремих континентів);
- регіональний (окремі місцевості, райони, або міста);
- локальний (збиток від окремих джерел або окремого підприємства на невеликій обмеженій території або окремим об'єктам).
По ступеню диференціації: зазвичай розглядають не збиток взагалі, тобто різні його форми, а в основному економічний збиток.
Економічний збиток підрозділяється на:
- фактичний (розрахунковий);
- потенційний;
- можливий (очікуваний);
- передбачуваний;
- ліквідований.
Під фактичним збитком розуміють фактичні збитки, що заподіюються забрудненню навколишнього середовища, які можна оцінити у вартісному виразі або додаткові витрати на ліквідацію і компенсацію цих збитків.
Під потенційним розуміють збиток, який може понести суспільство в майбутньому із-за нинішнього забруднення навколишнього середовища.
Наприклад, через нестачу засобів в даний час не проводяться деякі роботи по утриманню будівель або інших об'єктів в забруднюваному районі міста, що волає їх більш швидший знос. В майбутньому це потребує додаткових витрат на компенсацію цих елементів міського господарства, що передчасно вийшли з ладу. Тобто в майбутньому цей потенційний збиток переросте у фактичний.
Можливий (очікуваний) збиток – це умовне, теоретичне значення збитку, який можна чекати в перспективі при передбачуваному (прогнозованому) стані забруднення навколишнього середовища. Ліквідація цього збитку в результаті проектних, або фактично виконаних середовищезахисних заходів, є передбаченим збитком.
Таким чином, передбачений економічний збиток, – це різниця між можливим і фактичним збитком в певний момент часу.
Під ліквідованим збитком розуміють зниження фактичного збитку в результаті проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Деякі фахівці не виділяють цей вид збитку, вважаючи, що він співпадає передбаченим і є різновидом передбаченого збитку.
