Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).
Умови праці можуть бути:
а) оптимальні — при них зберігається здоров'я людини і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності;
б) припустимі — вони визначають рівень факторів середовища, що не перевищує норми;
в) шкідливі — їх підрозділяють на чотири ступені шкідливості.
З позиції безпеки праці розрізняють припустимий рівень цих факторів, що встановлюється спеціальними нормами.
Мстою організації праці є зниження ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм і створення зручних і комфортних умов. Домогтися цього можна, установивши контроль за дотриманням відповідних нормативів, що регулюють умови праці, а також розробивши і реалізувавши міри захисту від несприятливого і шкідливого впливу зовнішнього середовища.
Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.
Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.
Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.
На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць.
Умови праці по кожному робочому місці формуються під впливом факторів, наведених у табл. 7.3.
Таблиця 7.3
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УМОВИ ПРАЦІ
| Група факторів | Змістова характеристика |
| Виробничі | — особливості техніки і технології; — рівень механізації і автоматизації праці, — якість оснащення робочих місць; — режим праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи. |
| Санітарно-гігієнічні | — температура; — вологість; — забрудненість повітря; — шум; — вібрація; — освітленість на робочому місці. |
| Фактори безпеки | — захист працівників від травм; — захист під уражень струмом; — захист від хімічного і радіаційного забруднення. |
Продовження табл. 7.3
| Інженерно-психологічні | — комфортність на робочих місцях; — досконалість конструкції техніки і технологічного процесу; — зручність обслуговування машин і механізмів. |
| Естетичні | — привабливість виробничої о середовища; — приємність форм, кольорів і звуків па робочому місці; — заспокійливе оформлення іон відпочинку тощо. |
| Соціальні | — взаємовідносини в трудовому колективі; — стиль керівництва; — місія і цілі підприємства за мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі. |
Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.
В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.
Визначення економічної ефективності
