Класифікація витрат робочого часу та методи його вивчення

 

За допомогою робочого часу вимірюється тривалість живої конк­ретної праці та її продуктивність. Тому раціональне використання ро­бочого часу у виробництві є економічним законом.

Використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найоптимальніших режимів праці і відпочинку. При цьому розрізняють такі режими праці:

1) Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

2) Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами.

3) Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та свят­кові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

4) Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робо­чих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

Режим праці та відпочинку регулюється кодексом законів про пра­цю України.

Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, мо­жуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.

У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень.

Законодавством також установлюється скорочена тривалість робо­чого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиж­день, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за ра­хунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Для виявлення резервів економії робочого часу порівнюється його бюджет за планом і фактичний.

Розрахунок і аналіз бюджету здійснюється у вигляді балансу робо­чого часу, що складається по підприємству, цеху, дільниці. Приклад такого балансу наведено у табл. 7.5.

Таблиця 7.5

БАЛАНС РОБОЧОГО ЧАСУ 1 РОБІТНИКА (ПРИКЛАД)

№ п/п	Склад фонду робочого часу	Дні	Години	%до робочого часу
	Календарні дні (календарний фонд)		—	—
	Святкові та вихідні дні		—	—
	Передсвяткові дні		—	—
	Номінальний фонд (1–2) (253 * 8 год. - 5 год. у передсвяткові дні)
	Невиходи на роботу:
	— чергова відпустка	19,65	157,2	7,79
	— відпустка у зв'язку із пологами	3,04	24,2	1,2
	— хвороба	3,80	30,3	1,5
	— виконання державних і громадських обов'язків	1,27	10,1	0,5
	Всього невиходів	27,76	221,8	10,99
	Явочний робочий час (4–5)	225,24	1797,2	89,01
	Втрати часу протягом робочого дня:
	— перерви на годування дітей	-	—	0,1
	— скорочений день підлітків	-	—	0,17
	Всього втрат	0,71	5,65	0,28
	Ефективний фонд робочого часу (6 — 7)	224,53	1791,55	88,73

 

Всі затрати робочого часу протягом зміни, за винятком обідньої перерви, поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих на­лежать необхідні для даних конкретних умов затрати основного і до­поміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані перерви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом і визначається за формулою:

(7.6)

де tш — штучний час, хв.; tо — основний час, хв.; tд — допоміжний час, хв.; t об — час обслуговування робочого місця, хв.; tвоп — час на відпочинок і особисті потреби, хв.; tнп — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин, хв.; tп-з — підготовчо-заключний час на одиницю продукції, хв.

Основний час входить до складу tш повністю. Що стосується ін­ших часових складових цієї формули, то при розрахунках в tш врахо­вується та їх величина, яка не перекривається при виконанні конкрет­ної роботи.

До ненормованих затрат робочого часу відносять втрати робочого часу, що виникають внаслідок перерв у роботі з організаційних і тех­нічних причин, порушення трудової дисципліни, а також виконання робітником роботи, не передбаченої змінно-добовим завданням. У но­рмований робочий час включаються тільки продуктивні затрати часу, у ненормований — непродуктивні.

До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для вла­сних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і сумісних). Вона включає підго­товчо-заключну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-заключної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одер­жання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструмен­тів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, де­талей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї, складається з часу виконання ос­новних прийомів і допоміжних. Виконуючи основні прийоми (ос­новний час), працівник здійснює перетворення предметів праці. Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для обро­блення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює пе­реходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця складається з часу організа­ційного обслуговування та часу технічного обслуговування. Час ор­ганізаційного обслуговування використовується для огляду робочо­го місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання. Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема переналагодження обладнання, заміна зношеного інструме­нту тощо. Час регламентованих перерв включає час на відпочинок, особисті потреби і службові розмови. Час технологічних перерв — це час вимушеної бездіяльності робітників та обладнання, зумовле­ний особливостями технології.

Часом перерв з організаційно-техніч­них причин є час бездіяльності робітника або устаткування через ор­ганізаційно-технічні неполадки і недогляд (перебої у постачанні ма­теріалів, інструментів, поламки устаткування, неритмічність роботи дільниць і транспорту тощо). Часом перерв, що залежать від робі­тника, є час бездіяльності робітника і устаткування з вини самого робітника (запізнення на роботу, сторонні розмови, перекури, по­наднормовий відпочинок тощо).

Час непродуктивної роботи — це час роботи, не передбаченої технологічним регламентом (пошуки електрослюсаря, інструмента, усунення поламок устаткування то­що). Час сторонньої роботи — це час, що не передбачений для ро­бітника даної професії.

У загальному вигляді схема класифікації змінного робочого часу подана на рис. 7.4.

Рис. 7.4. Схема класифікації елементів затрат змінного робочого часу

 

Затрати робочого часу можуть бути вивчені шляхом спостережен­ня та виміру на робочому місці. Виміру піддаються всі витрати робо­чого часу протягом робочого для або його частини.

Найпоширенішими методами дослідження затрат часу є: фотогра­фія робочих процесів, фотографія робочого дня, самофотографія робо­чого дня, хронометраж, фотохронометраж, моментні спостереження.. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секун­домірів, хронометрів, годинників, хронографів.

Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів: підготовка до спостереження; проведення спостере­ження; оброблення даних; аналіз результатів; підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці.

Фотографія робочих процесів — це вивчення шляхом спостережень всіх елементів виробничого або трудового процесів і затрат робочого ви­конавців та їх виконання протягом робочої зміни або її частини.

Фотографія робочого дня — це комплекс спостережень і виміряв часу протягом зміни або її частини з метою виявлення змісту, тривало­сті чи послідовності виконуваної роботи за елементами операцій, а та­кож перерв у роботі.

Розрізняють такі види фотографії:

1) фотографія виробничого процесу — це одночасне вивчення за­трат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і ре­жимів його роботи.

2) фотографія часу використання устаткування — це спостере­ження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

3) фотографія використання часу працівників (індивідуальна, гру­пова, самофотографія).

За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фото­графія робочого часу.

Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення.

Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий — за устаткуванням, тобто двосто­роннє спостереження.

Залежно від способу проведення й оброблення спостережень розрі­зняють два методи проведення фотографії робочого часу:

• метод безпосередніх замірів — полягає в безпосередній реєстра­ції тривалості затрат часу за елементами операції, що спостерігається.

• метод моментних спостережень — фіксується стан робочих місць, що спостерігаються. При цьому структура затрат часу установлюється за­лежно від кількості моментів, коли спостерігалися відповідні стани.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються.

Виділяють такі способи проведення хронометражу:

— безперервний (за поточним часом): всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання.

— вибірковий: застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання.

— цикловий: дослідження тих елементів операції, що мають незна­чну тривалість (3-5 сек.).

Отже, застосування ефективних способів вивчення розподілу часу є важливою умовою виявлення, аналізу і використання резервів еко­номії робочого часу на підприємстві.