Розділ 5. Методи визначення фальсифікації 2 страница

Україна ще в 1991 році, першою серед держав СНД, прийняла закон «Про захист споживачів». Але за останні роки змінилася економічна ситуа­ція, і законодавство про підприємницьку діяльність. Сьогодні значна час­тина виробництва продуктів харчування приходиться на долю приватних підприємців, які за випуск, реалізацію товару, забороненого до випуску та реалізації, відповідним державним органом сплачують штраф. Добре, що в новий Кримінальний Кодекс внесені статті про відповідальність за вигото­влення і збут неякісної продукції — на суму понад 5100 гривен — поруш­ника можна буде наказати значним штрафом або виправними роботами.

1.2. Ідентифікація товарів

Загальні поняття про ідентифікацію. На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальною проблемою є вивчення властивостей товарів, встановлення їх натуральності та виявлення підробок.

Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості та встанов­лення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в мо­ральній або іншій документації.

Термін «ідентифікація» (від лат. ісіепіііісо — ототожнюю) —- тракту­ється як ототожнювання, встановлення відповідності товару, наявності співпадання чогось з чимось.

Відповідно термінологічному словнику термін «ідентифікація» — це ви­значення відповідності.показників якості харчових продуктів і продовольчої

сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній докумен­тації виробника харчових продуктів чи наведеними в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продо­вольчої сировини у звичайній загальній назві з метою сертифікації.

Ідентифікація вимагає багатосторонніх досліджень товарознавцями— експертами, а також висококваліфікованими вченими-експертами. Оскіль­ки результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу роблять відповідні висновки, то такий процес можна назвати «ідентифікаційною експертизою». Це пояснюється ще й тим, що без про­ведення ідентифікаційної експертизи не можна встановити групу товару, його код по ТН ЗЕД.

Основними завданнями ідентифікації на сучасному етапі є:

• розробка основних понять, структури, норми і правил у сфері іденти­
фікації товарів;

• розробка спеціальних критеріїв, які будуть використовуватися для
цілей ідентифікації однорідних груп, видів і найменувань товарів;

• удосконалення стандартів та іншої нормативної документації з вклю­
ченням до неї показників якості, які необхідні при ідентифікації;

• розробка методів ідентифікації товарів і першу чергу експрес-методів,
які б дозволяли визначати асортиментну належність товару з досить
високим ступенем ймовірності.

Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація та інші об'єкти комерційної діяльності.

Суб'єктами ідентифікації є всі учасники ринкових відносин:

• виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів і
протягом всього технологічного процесу;

• представник оптової і роздрібної торгівлі — на стадії заключення дого­
ворів куплі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;

• споживач — на стадії купівлі та використання товару.

Види і засоби ідентифікації. В залежності від призначення розрізня­ють слідуючи види ідентифікації: споживча, асортиментна (видова), якісна (кваліметрична) і товарно-партіонна.

Споживча ідентифікація проводиться з метою встановлення можли­востей використання товару відповідно до його призначення та функціона­льних властивостей. Споживча ідентифікація не дозволяє появи в торговій мережі товарів, які не відповідають споживчим вимогам, а також небезпечні для здоров'я людини.

Асортиментна або видова ідентифікація — це встановлення відповід­ності даного товару його належності до певної асортиментної групи. Цей вид ідентифікації має особливе значення при митній експертизі для встано­влення коду ТН ЗЕД та сертифікації товарів.

Якісна (кваліметрична) ідентифікація — це встановлення відповідно­сті вимогам якості товару, які передбачені в нормативній документації.

Цей вид ідентифікації дає можливість встановити градації якості про­дукції на стандартну, нестандартну, умовно-придатну чи непридатну для харчових цілей.

Товарно-партіонна ідентифікація — це найбільш складний вид іден­тифікації в процесі якої встановлюється належність представленої частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка або одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Складність полягає в тому, що у більшості випадків відсутні або ненадійні критерії ідентифікації.

Засоби ідентифікації. До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також техніч­ні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посві­дчення⁴ якості, маркування, упаковка та ін.). Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо). До інформаційних засо­бів ідентифікації відноситься штрихове кодування, яке розглядається в наступному розділі.

Критерії ідентифікації. Це характеристики товарів, які дозволяють можливість ототожнювати найменування представленого товару з на­йменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товаросупро­відних документах.

В стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації харчо­вих продуктів і продовольчої сировини передбачаються три групи показників:

• органолептичні;

• фізико-хімічні;

• мікробіологічні.

Найбільш придатні для ідентифікації органолептичні та фізико-хіміч­ні показники.

Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини і слугують для характеристики основних споживчих властивостей.

До загальних органолептичних показників відносять: зовнішній ви-, гляд, смак і запах (букет, аромат), консистенція.

Окрім загальних органолептичних показників, деяким товарам влас­тиві і специфічні: внутрішня будова і прозорість (горілки, вина, пива), співвідношення твердої та рідкої фракції (компоти, консерви).

Перевагою органолептичних методів є їх доступність, простота, а не­доліком їх недостатня достовірність. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації і для більшого ступеню ймовірності і об'єктивно­сті слід використовувати фізико-хімічні методи.

Фізико-хімічні показники характеризують фізичні і хімічні властивос­ті харчових продуктів і визначаються лабораторними методами.

При ідентифікації харчових продуктів використовують загальні (масова частка вологи, вміст сухих речовин, жиру, цукру тощо), спеціальні (наявність в виноградних винах винної кислоти, тартратів). Але не всі вони можуть використовуватись в якості ідентифікаційних показників.

В якості критеріїв ідентифікації мають бути обрані тільки показни­ки, які відповідають наступним вимогам:

• типовість для конкретного виду товару або однорідної групи продук­
ції, найменування;

• об'єктивність;

• відтворюваність;

• можливість перевірки;

• складність фальсифікації.

Найбільше значення серед цих вимог має типовість, яка може харак­теризуватися комплексними або одиничними показниками, що доповню­ють один одного і відрізняються різним ступенем ймовірності. Так, для чаю найбільш типовим критерієм ідентифікації може бути вміст кофеїну. Незначна заміна чаю листям вишні, тополю, дубу або спитим чаєм знижує масову частку кофеїну.

Критерії ідентифікації повинні бути об'єктивними і не залежати від суб'єктивних даних випробувача — його професіоналізму, компетентності; а також умов проведення дослідження.

Можливість перевірки (перевірюваність) — означає, що при повтор­них перевірках в інших лабораторіях, незалежно від суб'єктів, засобів і умов проведення ідентифікації будуть отримані ті ж самі або близькі результати.

Складність фальсифікації товару за певними критеріями ідентифікації можуть бути гарантом надійності ідентифікації. Важливо в якості критеріїв

Н

Я1

ні

а.^ ва пр ви, бів нас

моя йме відн

ВИХ 1

НІ ПОІ

(

ЛЮДИ І

ідентифікації вибирати такі характеристики, щоб при підробці фальсифіка­ція не мала сенсу.

При ідентифікації товарів використовують такі ж методи, як в товаро­знавчій практиці — органолептичні, інструментальні та експертні.

Органолептичні методи визначення показників якості — це методи визначення показників якості за допомогою органів чуття людини.

При ідентифікації товару визначають такі показники: зовнішній вигляд, форма (сиру, хліба), колір (молока, м'яса), блиск (вина, горілки), прозорість (вина, соків), консистенцію (сметани, ковбаси), щільність (м'якушки хліба), еластичність (клейковини борошна), запах (м'яса, риби), аромат (чаю, кави), букет (вина), соковитість, ніжність (фаршу, ковбаси), смак, терпкість (фруктів, вина), повнота смаку, хрускіт (цу­кор, шоколад).

Інструментальні методи визначення показників якості — це методи визначення значень показників якості товарів за допомогою спеціальних приладів, апаратури, реактивів, посуду.

Інструментальні методи в залежності від засобів вимірювань поділя­ються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні і мікробіологічні.

Фізичні методи визначення якості товарів використовують для хара­ктеристики фізичних властивостей продукції. Наприклад, за допомогою люмінесцентного аналізу можна визначити наявність цукрового сиропу в меді, пористості хліба за допомогою приладу Журавльова.

Хімічні методи визначення якості товарів використовують для вста­новлення хімічних показників за допомогою стандартних речовин, вимірю­вальних приладів.

Фізико-хімічні методи визначення показників якості використовують в тих випадках, коли речовини хімічного складу визначають за допомогою фізичних приладів. До них відносять сучасні методи електронного аналізу, усі види хроматографії.

Мікробіологічні методи використовують для визначення загальної кількості мікроорганізмів у продуктах (ковбаси, сметани) та їх видовий склад. Ці показники використовують при спеціальній ідентифікації на без­пеку товарів.

Експертні методи визначення якості — це методи визначення якості товару на підставі рішення, прийнятого експертами.

Місце ідентифікації і оцінюванні відповідності товарів. Ідентифіка­ційна експертиза якості товарів використовується при оцінці, експертизі

якості та сертифікації, і спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам.

Термі «відповідності» трактується як «додержання всіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги» (Керівництво ІСО (МЕК2 п. 13.1).

Оцінка відповідності визначається як рівень (ступінь) відповідності фактичного рівня якості встановленим вимогам, які передбачені в норма­тивній документації. Якщо товар відповідає вимогам нормативних доку­ментів, то рівень його відповідності — 1, якщо не відповідає, то рівень дорівнює 0.

При невідповідності товару вимогам нормативної документації хоча б за одним з показників, товар не відповідає стандарту. Такий товар в залеж­ності від ступеню його відповідності може реалізуватися, але по іншій ціні і з інформацією про його дефекти і ступінь відповідності.

Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеню відповід­ності якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості та сертифікація відповідності.

Оцінка якості — це вибір номенклатури показників якості та вста­новлення їхнього фактичного значення. Для оцінки якості можна викорис­товувати різні показники, у тому числі і непередбачені нормативними документами.

Оцінку якості можуть проводити усі суб'єкти ринкових відносин: виробники і продавці, споживачі.

Кінцевий результат оцінки може бути оформлений у вигляді техніч­ного документа (посвідчення якості, акта перевірки, висновку тощо).

Контроль якості — це перевірка відповідності встановленим вимогам. Відповідно ДСТУ 3993-2000. «Товарознавство. Терміни та визначення» ко­нтроль якості — це «діяльність, яка включає проведення вимірів, екперти-зи, випробування або оцінка однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими вимогами для визна­чення, чи досягнуто відповідності з кожної із цих характеристик».

Контроль якості проводиться представниками компетентних контро­льних органів (державний, відомчий, внутрішьофірмовий). До них відно­сяться державні інспектори Головного Держстандарту, працівники дослід­них лабораторій виробничих і торговельних підприємств, санітарні лікарі санепідемнагляду, споживачі).

Номенклатура перевірясмих показників обмежується вимогами стан­дартів.

Кінцевим результатом контролю якості може бути акт перевірки, який складається одним контролером або контрольною комісією.

Експертиза якості (товарна експертиза) — це «незалежне перевірен­ня якості та кількості товару компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи (ДСТУ 3993-2000).

Основними цілями при проведенні товарної експертизи є:

• ідентифікація товару та його походження;

• встановлення виробника товару;

• виявлення сторонніх речовин та домішок:

• виявлення фальсифікації та ступеня небезпечності товару.

Кінцевим результатом експертизи якості товару є акт експертизи.

Сертифікація — «це дія третьої сторони, яка надає впевненості у то­му, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановле­ним вимогам» (Керівництво УСО/МЕК2). Суб'єктами, які проводять серти­фікаційну діяльність, є юридичні або фізичні особи, незалежні від вироб­ника і споживача.

При визначенні терміна «сертифікація», як необхідна умова, регламе­нтується належна ідентифікація продукції.

У системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини необхідно перед проведенням досліджень за показниками безпеки продук­ції визначити регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники.

При сертифікації всі показники підрозділяють на три групи:

• перша група: показники, необхідні для ідентифікації;

• друга група: показники, необхідні для підтвердження безпеки продук­
ції та інших обов'язкових вимог для проведення обов'язкової сер­
тифікації;

• третя група: будь-які показники, які не належать до обов'язкових, для
проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат від­повідності.

В сучасних умовах в Україні та в інших країнах підвищуються вимоги споживачів до якості товарів, що потребує забезпечення високого рівня якості продукції. Проведення якісної ідентифікації — дуже складний, тривалий і часто цей процес коштує дорого.

1.3. Загальні поняття про сутність, види та засоби фальсифікації товарів

Фальсифікація (від лат. Шзіїїсо — підробляю) — це дії, які спрямова­ні на обдурювання отримувача і (або споживача) шляхом підробки об'єкту куплі-продажу з корисливою метою.

В широкому розумінні фальсифікацію можна розглядати як дії спря­мовані на погіршення споживчих властивостей товару або зменшення йо­го кількості при зберіганні найбільш характерних показників, які не є суттєвими для споживача. Фальсифікація харчових продуктів найчастіше проводиться шляхом надання їм окремих найбільш типових ознак, напри­клад, зовнішнього вигляду або кольору при загальному погіршенні або втраті інших найбільш значимих властивостей харчової цінності, втому числі і безпеки.

Відповідно Закону України «Про якість та безпеку харчових продук­тів і продовольчої сировини» (розд. II, стаття 4) неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини та фальсифікованими є харчові продукти і продовольча сировина, якщо:

1) вони містять будь-які шкідливі чи токсичні речовини екзогенного або
природного походження, небезпечні для здоров'я мікроорганізми або
їх токсини, гормональні препарати та продукти їх розкладу;

2) вони містять харчові добавки, які не отримали в установленому
порядку висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи і не до­
зволені для використання за призначенням, або не визначено умови,
додержання яких забезпечує безпечне використання харчових продук­
тів і продовольчої сировини, чи їх вміст перевищує встановлені гра­
нично допустимі рівні;

3) вони містять будь-які сторонні предмети чи домішки;

4) для їх виготовлення використовуються продовольча сировина чи
супутні матеріали, які не властиві найменуванню і виду харчового
продукту, зіпсована чи непридатна за іншими ознаками продовольча
сировина;

5) тара, пакувальні чи супутні матеріали, які використовуються у процесі
виробництва харчових продуктів, повністю або частково виготовлені
із матеріалів, що не відповідають вимогам безпеки чи відсутні в пе­
реліку матеріалів, дозволених для контакту з харчовими продуктами

Головним державни.м санітарним лікарем України для певних видів харчових продуктів;

6) порушено визначені нормативними документами рецептуру, склад,
умови виробництва чи транспортування, реалізації і використання;

7) приховується небезпека їх споживання або їхня низька якість;

8) порушено умови зберігання і (або) строк придатності до спожи­
вання;

9) з метою збуту споживачам або використання у сфері громадського
харчування виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього
вигляду та (або) окремих властивостей певного харчового продукту,
але які не можуть бути ідентифіковані як продукт, за який видаються.
Факт фальсифікації харчового продукту встановлюється у процесі
його ідентифікації.

Термін «фальсифіковані товари» іноді плутають з такими поняттями як «підробки-замінники» (сурогати, імітатори) та «дефектні товари», які одержують при порушенні технології виробництва. Така плутанина відбу­вається в зв'язку з тим, що деякі підробки-замінники та дефектні товари використовують з'метою фальсифікації натуральних продуктів, при цьому одержувачу і/або споживачу навмисно не надається необхідна інформація, або надається перекручена.

Але якщо на маркуванні та в товаросупроводжуючих документах вка­зані їх точне найменування та сорт, то замінники та дефектні товари не від­носяться до фальсифікованих. Наприклад, кофейні напої з додаванням каво замінників, ковбаса особа, якщо вказані всі добавки — соєвий ізолят, крох­маль, борошно.

Об'єктами фальсифікації V. товари, послуги, грошові знаки, докуме­нти, інформація, фінансова та бухгалтерська документація, маркувальні та ідентифікаційні знаки, історичні факти, погляди та висловлення видатних особистостей та інше.

При фальсифікації продовольчих товарів підробляється одна або декіль­ка характеристик товару, що дозволяє виділити такі види фальсифікації:

• асортиментна (видова);

• якісна;

• кількісна;

 

• вартісна;

• інформаційна;

комплексна.

Кожний вид фальсифікації має свої засоби підробки товару.

Асортиментна фальсифікація — це підробка, яка здійснюється шляхом повної заміни його замінниками другого сорту, виду або на­йменування із збереженням подібності (схожості) одного або декілька прикмет (ознак).

У відповідності від засобів фальсифікації, подібності (схожості) влас­тивостей замінника та фальсифікуємого продукту відрізняють слідуючі способи фальсифікації:

• пересортиця;

• заміна високоякісного продукту низькоцінним замінником, який мас
схожі ознаки;

• заміна натурального продукту імітатором.

Пересортиця є найбільш поширеним різновидом асортиментної фаль­сифікації. Пересортиця — дії, які спрямовані на обман (обдурювання) одержувача і/або споживача шляхом заміни товарів вищого ґатунку нижчим.

Так, кава Робуста 1 сорту може бути реалізована як Арабіка вищого сорту, масло вершкове* Бутербродне як Селянське, борошно, крохмаль першого сорту як вищий.

При асортиментній фальсифікації використовують замінники, які під­розділяють на харчові та нехарчові. Ці замінники мають деяку схожість з натуральними продуктами по одному чи декілька показникам, вони дешев­ше і відрізняються зниженою харчовою цінністю.

В якості об'єктів при асортиментній фальсифікації частіше викорис­товують слідуючи харчові замінники:

• подібні товари з другої групи, які мають більш низькі споживчі влас­
тивості: замість солених оселедців — солену салаку, сарданелу;

• імітатори натурального продукту, подібного по характерним ознакам:
замість чорної ікри — білкову, вершкового масла — маргарин, кави
кавові напої;

• продукти, які виготовлені з генетично модифікованої сировини: кар­
топлі, сої, кукурудзи, а також м'ясо тварин, яких кормили генетично
модифікованою сировиною.

Якісна фальсифікація — це підробка товарів за допомогою харчових та нехарчових добавок для покращення органолептичних властивостей при зберіганні або втраті інших споживчих властивостей.

Об'єктом даного виду фальсифікації є харчові продукти з різними Добавками або порушеними рецептурами.

До засобів якісної фальсифікації відносять:

• додавання води;

• додавання більш дешевих компонентів за рахунок більш цінних;

• часткова заміна натурального продукту чуже рідними добавками;

• введення різних харчових добавок;

• часткова або повна заміна продукту харчовими відходами;

• додавання консервантів, антиокислювачів та антибіотиків без їх за­
значення на маркуванні товару.

До нехарчових добавок, які не наносять шкоди організму людини, мо­жна віднести крейду, терту цеглину, вапно, інертні наповнювачі та інші.

До нехарчових отруйних додавань відносять: насіння отруйних рос­лин (кукіль, гірчак рожевий), кількість яких суворо нормується стандар­том, листя отруйних рослин використовують при додаванні в чай.

До нехарчових канцерогенних добавок відносять речовини, які сприяють онкологічним захворюванням (деякі барвники, емульгатори, консерванти).

До нехарчових наркотичних добавок відносять: додавання в пиво і безалкогольні напої, вино, горілку наркотичних речовин; настоювання їх на листях тютюну.

Вода використовується для фальсифікації майже всіх продуктів: дода­ють в соки, пиво, горілку, вина, мінеральні води, молоко і молочні продук­ти, ковбасні та рибні вироби.

При додаванні води додатково вводять також барвники (цукровий колір для коньяку), вологоутримуючі речовини (в ковбасні вироби додат­ково вводять крохмаль, пектин, желатин та інші).

Добавки — це речовини чи сировина, які додаються до харчових про- \
дуктів для поліпшення їх споживчих властивостей. 11

Харчові добавки широко використовуються в харчовій нромисловос- п ті. їх кількість в продуктах та сировині передбачені рецептурою і деякі но­рмуються НТД. На маркуванні багатьох вітчизняних та імпортних товарів вказуються дозволені харчові добавки, які згідно «Кодекс аліментаріус» маркуються знаком «Е» з порядковим номером харчової добавки (напри­клад. Е 330 — лимонна кислота).

Всього в світі існує більш тисячі різних харчових добавок, які підроз діляються на декілька основних груп по сфері їх використання: регулятор;! кислотності, наповнювачі, барвники, антиокислювачі, піногасники, речо­вини, що сприяють збереженню кольору, емульгатори, піноутворювачі.

консерванти, розпушувачі, стабілізатори, підсолоджувані, ароматичні та інші речовини.

Якісною фальсифікацією вважається використання дозволених і не-дозволених добавок, непередбачених рецептурою, з метою ввести в оману споживача відносно дійсних споживчих властивостей товару. Наприклад, при перевезенні екзотичних фруктів з далекої Південної Америки або Індо­незії, використовують поверхневі консерванти. Але на маркуванні знайти ці консерванти споживач не зможе, тому що їх не вказують.

На жаль, стандарт України не зобов'язує друкувати перелік речовин, які входять до складу продуктів. Хоча, відповідно Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (розділ ІІ, ст. 7) вказано, що на маркуванні повинна бути «інформація про склад хар­чового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук.» Споживач може тільки вітати тих виробників, які перелічують всі речовини, що входять до складу продукту. Тому, якщо на пляшці «Пепсі» не знайдете переліку добавок, то не думайте, що їх там нема, ні, просто вони не перелічені.

До якісної фальсифікації також відносяться підфарбування або арома­тизація харчових продуктів, використання підсолоджувачів замість цукру при виготовленні напоїв, якщо вони не передбачені рецептурою та техно­логією виробництва.

Різновидом якісної фальсифікації є також повна або часткова заміна натурального продукту нехарчовими відходами. Наприклад, реалізація спитого чаю під видом натурального, кави натуральної, з якої витягли при­родний кофеїн і додали синтетичний.

Кількісна фальсифікація —_це обман споживача за рахунок знач­них відхилень параметрів товару (маси, об'єму, довжини і т. п.), що пере­вищують гранично допустимі норми відхилень. Відповідно стандартам України вказують в них припустимі відхилення від маси нетто у відсот­ках або грамах.

Кількісна фальсифікація є одним з найбільш давніх способів обману покупців. Одна із заповідей пророка Мойсея говорить: «Да будут у вас весь] верньїе, гири верньїе...» (Библия. Книга Ветхого завета. Каноньї, гл. 19). В іншій заповіді Мойсей говорить: «Гиря у тебя должна бьггь точная и пра­вильная, чтобьі продлились дни твои на земле, которую Господь Бог твой

дает тебе в удел; ибо мерзок перед Господом Богом твоим всякий делаю-щий неправду» (там же, гл. 25).

На практиці цей вид фальсифікації називають недоваженням або обміром. Для кількісної фальсифікації найчастіше використовують фаль­шиві засоби вимірювань (гирі, вимірювальний посуд) або неточні вимірю­вальні пристрої (ваги, прилади і тощо). Іноді використовують спеціальні засоби обміру або обваги (обвага на папір, на бросок тощо). До спеціаль­них засобів кількісної фальсифікації можна віднести:

• використання магнітів, які кладуть на ваги з тильного боку. Який не
бачить покупець;

• заморожування м'яса, риби, напівфабрикатів водою, при цьому підви­
щується маса продукту;

• нефасовані цукор, борошно, крупу, сіль, сушені фрукти поміщають в
зволожуючий склад. За декілька днів вони набирають, підвищують
вагу на мішок 1...3 кг;

• иорушають встановлення вагів, ставлять регулювання нахилу вагів на
користь продавців (до 5-20 г);

• при фасовці сипучих товарів здійснюють змішування борошна різних
гатунків, цукор білий і жовтий (рафінований і нерафінований);

• фасують черствий хліб в пакети, де він злегка пом'якшується;

• встановлення вагів боком, щоб покупець не зміг точно визначити вагу
продукту;

• заспокоювання стрілки вагів рукою в той же час підтримка чашки з
метою підвищення ваги продукту.

Порядок і методика правильних зважувань приводиться в технічних документах на вимірювальні прибори, а також в «Правилах продажу про­довольчих товарів», затверджених наказом МЗЕ 3 від 28.12.94 № 237.

Кількісна фальсифікація здійснюється при виробництві, при фасовці товарів (кави, цукру, борошна), розливі напоїв (горілки, вина, пива), а також на підприємствах торгівлі, масового харчування при відпустці споживачу.

Вартісна фальсифікація — це обман споживача шляхом реалізації низькоякісних товарів по цінам високоякісних або товарів з менши.ми кіль­кісними характеристиками по ціні товарів з більшими кількісними показ­никами.

Цей вид фальсифікації є самим розповсюдженим, тому що поєднує в собі і інші її види (асортиментну, кількісну і інші). Саме вартісна фальсифі­кація і є головною метою корисного обману споживачів, тому що дозволяє

одержати незаконний прибуток шляхом незаконного підвищення вартості товару.

В умовах ринкової економіки, однією з характерних рис якої є вільні ціни, які регулюються тільки конкуренцією між окремими виробниками, вартісна фальсифікація може використовуватися для реалізації фальсифі­кованої низькоякісної продукції або навіть небезпечних товарів, або з метою цінової конкуренції, зокрема, для формування споживчих переваг даного товару з допомогою демпінгових цін.