Перелік нормативно-правових актів 1 страница

 

2.

Законодавство про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення

Закон України «Про захист населення від інфек­ційних хвороб» зі змінами і доповненнями від 5 червня 2003 року № 913-1У

Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Правил санітарної охорони території' України» від 24 квітня 1999 р. № 696 зі змінами і доповненнями від 12 січня 2001 року №5;

«Про затвердження Положення про гігієнічну ре­гламентацію та державну реєстрацію небезпеч­них факторів і Порядку оплати робіт із проведен­ня гігієнічної регламентації та державної реєст­рації небезпечних факторів» від 13 червня 1995 року № 420 зі змінами і доповненнями від 17 травня 1998 року № 627; «Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України» від 19 серпня 2002 р. № 1218 зі змінами і доповнен­нями від 4 вересня 2003 року № 1402; «Про утворення колегії державної санітарно.-епі-деміологічної служби України» від 19 серпня 2002 р.№ 1210;

«Про затвердження Положення про Державну надзвичайну протиепідемічну комісію при Кабі­неті Міністрів України» від 14 січня 2004 р. № 22 та інші

Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19 вересня 2003 року № 97 «Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу Державної прикордонної служби України»

3.

Законодавство про карантин рослин

Закон України «Про карантин рослин» від 19.01.2006 №3369-ІУ

69

Продовження табл. 2.1

 

 

 

 

 

п/п	Сфера законодавства	Перелік нормативно-правових актів
		Накази Міністерства аграрної політики України: «Про видачу ліцензії на провадження господар­ської діяльності з проведення фумігації (знезара­ження) об'єктів регулювання, що визначені За­коном України «Про карантин рослин», які пере­міщуються через державний кордон України та карантинні зони від 06.12.2007 № 864; «Про затвердження інструкцій із виявлення, ло­калізації та ліквідації карантинних об'єктів» від 29.09.97 №56; «Про затвердження Положення про Головну дер­жавну інспекцію з карантину рослин України 21.12.2005 №727; «Про затвердження Фітосанітарних правил вве­зення з-за кордону, перевезення в межах країни, експорту, переробки та реалізації підкарантин-ного зерна» від 14.02.2006 № 58
Постанова Кабінету Міністрів України від ЗО жовтня 2008 р. № 947 «Про затвердження Порядку розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин»
4.	Законодавство про безпеку харчових продуктів	Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» 06.09.2005 № 2809-ІУ
Постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження загальних вимог до здійснення переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та не­безпечної продукції» від 24 січня 2001 р. № 50; «Про затвердження Порядку віднесення харчо­вих продуктів до категорії спеціальних» від ЗО липня 1998 р. № 1187;

Закінчення табл. 2.1

 

 

 

 

 

№ п/п	Сфера законодавства	Перелік нормативно-правових актів
		«Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» від 9 листопада 1996 р. № 1371 змінами і доповненнями, внесеними від 17 серпня 2002 року № 1178; «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових проду­ктах» від 4 січня 1999 р. № 12 зі змінами і доповненнями, внесеними від 11 лютого 2004 року № 143 та ін.
Наказ Міністерства Охорони Здоров'я України від 5 серпня 1999 року № 199 «Про створення Державного реєстру харчових продуктів, продо­вольчої сировини, супутніх матеріалів та Реєстру висновків державної санітарно-гігієнічної екс­пертизи»
Накази Міністерства економіки та з питань євро­пейської інтеграції України: «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами» від 11 липня 2003 року № 185; «Про затвердження Правил роботи закладів (під­приємств) громадського харчування» від 24 липня 2002 року № 219 зі змінами та допов­неннями від 3 листопада 2003 року № 303

Усі споживачі у світі мають право одержувати безпечні харчові про­дукти. Тому їхні перекупники й виробники прийшли до розуміння того, що на всіх етанах роботи з харчовими продуктами необхідно забезпечувати належний рівень якості й безпеки, У 1998 році Консорціумом роздрібних торговців Великобританії було розроблено Глобальний стандарт ВК.8 — Харчові продукти (ВЯС ОіоЬаі зіапсіагсі — Роосі). Спочатку, стандарт було створено головним чином для постачальників фірмової продукції, а пізніше

він став широко застосовуватись у ряді інших галузей харчової промисло­вості, включаючи підприємства ресторанного господарства та виробників інгредієнтів. Застосування стандарту за межами Великобританії зробило його глобальним і не лише з метою оцінки постачальників, але і як основу для виробництва харчових продуктів та планування перевірок.

Стандарт ВКС встановлює вимоги щодо переробки харчових продук­тів та виготовлення первинних продуктів, які постачаються як фірмові про­дукти роздрібних торговців, або ж як інгредієнти для використання підпри­ємствами ресторанного господарства, компаніями-постачальниками та компаніями-виробниками. Глобальний стандарт для харчових продуктів ВИС описує вимоги до безпеки харчових продуктів, якості й виробничих процесів, відповідність яким повинен забезпечити виробник, щоб викону­вати вимоги законодавства й захисту прав споживачів.

Стандарт не застосовується лише до таких видів діяльності:

• оптова торгівля;

• імпорт;

• збут та зберігання (що не знаходяться під безпосереднім управлінням
компанії).

Новий стандарт ВК.С видано у серпні 2006 року. Новому виданню пе­редував значний перегляд попереднього у зв'язку з новими законодавчими вимогами ЄС. Четверте видання є всеохоплюючим та включає питання якості, гігієни та безпеки продукції, містить вимоги відносно постійного нагляду та підтвердження коригуючи дій при виникненні невідповіднос­тей. Відповідальність за безпеку та легальність продукту розподілено між постачальником та продавцем.

Стандарт ВИС охоплює наступні важливі аспекти:

• Система НАССР;

• Управління якістю;

• Вимоги до виробничого середовища;

• Управління процесами;

• Управління продукцією;"

• Вимоги до персоналу;

• Глосарій термінів та визначень;

• Протокол оцінки;

• Додаток 1. Процес сертифікації;

• Додаток 2. Категорії продуктів.

Переваги сертифікації згідно ВКС

• Єдиний стандарт, призначений для заміни багатьох специфічних для
підприємств правил у торгівлі продуктами харчування.

• У деяких випадках роздрібні торговці в ВКС можуть ознайомитися зі
звітами по оцінці якості з документів по сертифікації у відповідності
зі стандартом.

• Постачальникам простіше надавати інформацію про статус клієнтам,
що працюють відповідно до ВКС.

• Має справу з усіма питаннями, що стосуються безпеки продуктів і ви­
мог законодавства.

• Охоплює зобов'язання по перевірці з боку як постачальників, так і
роздрібних торговців.

• Потрібне здійснення поточного контролю й відстеження усунення відхилень.

• Може використовуватися в сполученні з 180 9001 і/або системою без­
пеки харчових продуктів НАССР Роосі 8аґеіу 8у8іеггі (НАССР, Нагані
Апаіукіз Сгііісаі Сопігоі Роті — методика аналізу ризиків і критичних
контрольних точок).

Вимоги стандарту діляться на основні та інші вимоги. Всі вони по­винні визначатися в кожному випадку оцінки. «Основні вимоги ВКС» — вимоги, невідповідність яким призводить до однозначної відмови у серти­фікації. До таких вимог належать:

• Система НАССР (Розділ 1);

• Система управління якістю (Розділ 2.1);

• Внутрішній аудит (Розділ 2.9);

• Коригуючі дії (Розділ 2.12);

• Просолідковуваність (Розділ 2.13);

• План розміщення, схема потоків продукції та розділення (Розділ 3.2.1);

• Господарські операції та гігієна (Розділ 3.8);

• Поводження з окремими матеріалами (Розділ 4.2);

• Управління робочими операціями (Розділ 5.1);.

• Навчання (Розділ 6.1).

Багато міжнародних підприємств роздрібної торгівлі вимагають за­стосування цього стандарту. Він також прийнятий організацією роздрібної торгівлі СіоЬаі Роосі Загегу Іпіііаііуе (СР8І) — Глобальною ініціативою ха­рчової безпеки — у якості рівноцінного стосовно інших стандартів безпеки харчових продуктів.

Протягом багатьох років аудиторські перевірки постачальників у торгівлі й промисловості є невід'ємним компонентом співробітництва. Зростаючі вимоги споживачів, підвищена небезпека пред'явлення, вимог про відшкодування збитку й глобалізація товаропотоків зажадали створен­ня єдиного стандарту забезпечення якості.

Виходячи із цих вимог, підприємства-члени Головного об'єднання* підприємств роздрібної торгівлі ФРН (ЬШЕ — НаиріуегЬапй сіез ОеиізсЬеп і ЕіпгеіЬапсіеіз) і РСБ — Ресіегаііоп сіез Епігергікев сій Соттегсе еі сіє 1а Біб--] ігіЬиііоп, а також італійські об'єднання підприємств роздрібної торгівлі, СС^АБ, СООР і РесіегдізігіЬішопе у 2002 році розробили стандарт забез-1 печення якості й безпеки харчових продуктів для власних торговельних І марок, так званий «Іпіегпаііопаі Роосі Зіапсіапі» (ІРЗ) (Міжнародний стан­дарт на харчові продукти). Він призначений для проведення уніфікованихі перевірок безпеки харчових продуктів і рівня якості виробників. Його мож-І на застосовувати на всіх стадіях виробництва, пов'язаних із сільськогоспо-] дарським виробництвом, на яких переробляються продукти харчування.

Комерсанти Австрії, Польщі, Іспанії й Швейцарії підтримують і засто-1 совують стандарт ІРЗ як свій стандарт для забезпечення безпеки харчових] продуктів.

Міжнародний стандарт ІРЗ переслідує наступні принципові цілі:

• створення загального стандарту з єдиною системою оцінки;

• атестація акредитированих і кваліфікованих органів, що сертифіку-1
ють, і аудиторів;

• створення порівнянності й транспарентності в усьому ланцюжку по-|
ставок;

• зниження витрат як у постачальників, так і в торговельній мережі.
Стандарт ІР8 заснований на принципах 180 9001 і НАССР і орієнто-1

ваний на забезпечення безпеки харчової продукції й упакування, застосо-] вуваної при виробництві харчової продукції. Стандарт ІР8 забезпечує:

• комплексні вимоги щодо організації виробництва харчових проду-1
ктів, гігієни, здійснення технологічних процесів, компетентності І
персоналу;

• єдині критерії для оцінки можливості виробників харчових продуктів І
робити й поставляти безпечні продукти відповідно до їх специфікації |
й законодавчих вимог; •

• зниження витрат виробника на процедури підтвердження відповіднос-1
тей харчової продукції при ностаьках.

Вимоги стандарту ІР8 визначаються за п'ятьма напрямками:

• керування системами якості й безпеки;

• керування ресурсами підприємства;

• процеси виробництва;

• керування відповідальністю;

• оцінка, аналіз, поліпшення.

Сьогодні 1Р5 вважається авторитетним міжнародним стандартом по без­пеці для всіх виробників харчових продуктів. Зокрема, стандарт ІР8 визнаний найбільшими торговельними мережами, які охоплюють більше шістдесятьох відсотків всієї світової торгівлі. У країнах Європейського Союзу ІР8 є най­більш важливим стандартом для постачальників провідних торговельних ме­реж. Наприклад, для укладання договору на поставку продукції членам Суспі­льства німецької роздрібної торгівлі або Федерації підприємств торгівлі й дис­трибуції Франції необхідно мати сертифікат ІР5, поза залежністю від країни походження. Стандарт ІР8 також широко використовується в Австрії, Польщі, Швеції, Італії й інших країнах. ІР8 створив єдину основу для взаємної оцінки продавців, постачальників і виробників товарів продовольчої групи.

Стандарт ІР8 підтримують всі компанії оптової й роздрібної торгівлі, організовані в комітеті НБЕ по розробці правових норм, що регламентують продаж продовольчих товарів, у комітеті РСБ по забезпеченню якості й ко­мітеті РесіегсіізгґіЬішопе по забезпеченню якості, а також в ССЖАО і СООР, і вимагають цього від своїх постачальників. Наприклад, торговель­ними фірмами, що входять у ці комітети, є: Меіго Огоіір, Едека, Ке\уе Огоир, Аісіі, Ілсії, КаиДапсі, Каікег'з Теп§е1тапп, Аиспап, Сагге&тг Огоир, ЕМС — Сгоире Сазіпо, Ьесіегс, Мопоргіх, Рісапі, 8иг§е1ез, Ргоуега (Сога апсі 8ирегтаспе5 Ма(сЬ), 8укіете II, СООР, СОМАБ і ІЛіез.

Стандарт ІР8 є таким ж стандартом, визнаним організацією СР8І (СіоЬаі Роосі 8агеіу Гпіііаііуе), як і 8С}Р, БідсЬ НАССР і ВК.С. Деякі торго­вельні компанії, наприклад, Тезсо, АЬоісІ, Шаі Маті, Меіго, Мі^гоз і БеіЬаіге мають намір визнати всі стандарти ОР8І.

Сертифікат ІР8 дає найбільш повну гарантію для споживача, що конк­ретна харчова продукція відповідає всім необхідним вимогам по якості й безпеці. У цей час більшість сертифікатів видається в Європі. Однак завдя­ки глобальним товаропотокам європейської торгівлі сертифікації ІР8 про­водяться всюди у світі.

У цей час аудит відповідно до вимог ІР8 поширюється на всіх вироб­ників продовольчих товарів, що поставляють їх під торговельними марками

на підприємства роздрібної й оптової торгівлі. Стандарт 1РЗ можна засто­совувати у всьому ланцюжку проходження продовольчих товарів за винят-„ ком первинного виробництва.

Харчовий стандарт ІР8 у п'ятій версії складається із чотирьох частин.

Частина 1: Протокол аудиторської перевірки — описується процедура про­ведення аудиту: методика проставлення оцінок у ході аудиту, критерії визначення тривалості аудиту, послідовність кроків від аудиту до випуску сертифіката й т. п.

Частина 2: Технічні вимоги: 250 технічних вимог до підприємств, що сертифікуються. Ці вимоги розділені на п'ять основних розділів.

Розділ 1 «Відповідальність вищого керівництва» стосується корпора­тивної політики, організаційної структури, орієнтованості підприємства на клієнта й регулярного контролю з боку керівництва.

Розділ 2 «Система менеджменту якості» в основному перераховує ви­моги до системи ХАССП (НАССР — Нагагсіх Апаіузіз апсі Сгііісаі Сопігоі Роіпіз), до документації й ведення записів.

Розділ 3 «Керування ресурсами» стосується особистої гігієни співро-• бітників, захисного одягу, навчання й приміщень для персоналу.

Розділ 4 «Процес виробництва» є самим змістовним розділом станда­рту. У ньому говориться про специфікації на продукцію, закупівлі, упаку­вання, навколишнє середовище підприємства, адміністративні питання, боротьбу зі шкідниками, «прослідковуваність» продукту й т. п.

Розділ 5 «Виміри, аналіз, поліпшення» стосується внутрішніх аудитів, аналітичних заходів, процедур вилучення й відкликання продукції з ринку, порядку проведення коригувальних дій і т. п.

Окрім перерахованих обов'язкових розділів, у стандарті прописаний шостий добровільний розділ, присвячений захисту виробничих об'єктів, сировини й готових продуктів харчування від навмисного нанесення шко­ди з боку злочинців і терористів. У зв'язку з тим, що вимога щодо запобі­гання злочинних і терористичних акцій відносно харчової продукції вже законодавчо закріплена в США, користувачам стандарту ІР5 було вирі­шено надати можливість перевірити себе з даного питання й, у випадку успішного проходження перевірки, продемонструвати ринку свою зацікав­леність проблемою тероризму.

Частина 3: Вимоги щодо аккредитуючих органів, сертифікаційних ор­ганів і аудиторів. Основними вимогами є: • досвід проведення аудиторських перевірок (не менш 10 аудитів за

останні два роки);

• документально підтверджені знання принципових положень НАССР;

• знання в області керування якістю;

• аудитори можуть проводити тільки аудитів на базі своїх знань в об­
ласті застосування (професійний досвід в області застосування, нако­
пичений протягом не менш ніж 2 років, або не менш ніж 10 аудитів в
області застосування).

Частина 4: Звітність (схеми для заповнення: звіт, план заходів, сертифікат).

Деякі торговельні фірми, що підтримують стандарт ІР8, визнають та­кож і інші стандарти СР8І. Однак у них більше довіри до стандарту ІР8, тому що вони тут залучалися для розробки стандарту й процедури атеста­ції аудиторів.

Торговельні фірми, що входять в об'єднання ЬЮЕ і РСО, розробили ста­ндарт ІР8 Ьо§І5ііс (для транспортування, складського господарства й збуту). Крім того, на стадії розробки перебувають і інші проекти, наприклад, стандарт ІР8 для побутових товарів і косметики й стандарт 1Р8 для СазЬ & Саггу. Всі стандарти ІР8 розробляються на підставі попиту в торговельних фірмах.

Прогрес суспільства, особливо в останні десятиліття, супроводжуєть­ся різким зростанням рівня ризиків для безпечного життя людини, зумов­леним подальшим ростом виробництва. Одночасно та пропорційно суспі­льство збільшує вимоги і гарантії щодо безпечності виробленої продукції. Харчові продукти та умови і засоби їх виробництва зазвичай є основними джерелами ризиків, які в останні десятиліття були об'єктом особливої уваги фахівців.

Саме тому методології забезпечення якості, що ґрунтувалися на кон­цепціях «бездефектного виробництва» та «видів і наслідків відмов», які в 60-х роках минулого століття широко використовувались в США, СРСР і європейських країнах для зменшення собівартості перш за все особливо важливих видів продукції оборонної та електронної техніки, були прийняті суспільством за основу формування вимог до систем управління безпечно­сті харчових продуктів (СУБХП), заснованих на принципах НАССР (Нахагсі Апаіузік апсі Сгііісаі Сопігоі Роіпів).

НАССР — Аналіз небезпечних чинників і критичних контрольних то­чок — сьогодні є концепцією що грунтується на оцінюванні і управлінні небезпечними чинниками будь-якої ланки харчового ланцюга (від вирощу­вання, переробки до кінцевого виробництва та роздрібної торгівлі), засто­сування якої знижує рівні ризиків виникнення небезпек для життя і здоров'я споживачів харчової продукції.

У країнах Європейського Союзу роботи з впровадження систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП), заснованих на принципах НАССР, інтенсивно розпочались після прийняття в червні 1993 р. Директиви про гігієну харчових продуктів, в якій від підприємства харчової промисловості вимагається впровадження принципів НАССР.

Відповідно Директиви у кожній країні ЄС були розроблені національ­ні регламенти та стандарти, завдяки втілення яких стало можливим як про­ведення сертифікації СУБХП, так і контроль виконання вимог НАССР з боку уповноважених урядами органів.

Глобалізація світової економіки та формування спільних ринків збуту зумовили необхідність вирішення проблеми взаємного визнання результа­тів оцінки відповідності, в тому числі і результатів сертифікації СУБХП в різних країнах світу. Яскравим прикладом гармонізації вимог до СУБХП на міжнародному рівні є прийняття у 2005 році міжнародного стандарту 180 22000 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки» («Роосі заїегу тапа§етепі — Кедіїігетепіз іпгои§Ьоиі Йіе ґоосі сЬаіп»), який узагальнив накопичений досвід впровадження принципів НАССР в різних країнах світу в рамках існуючого спектру національних стандартів. У стандарті узагальнено най­сучасніші міжнародно визнані вимоги до систем управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП). І5О 22000:2005 має за мету гармонізувати на глобальному рівні вимоги щодо управління безпекою продуктів харчу­вання для організацій у межах ланцюга виробництва харчових продуктів. Даний стандарт направлений лише на питання безпеки харчових продуктів.

І8О 22000 і І8О/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої групи 8 «Систе­ми менеджменту безпеки харчових продуктів» І8О/ТК 34 «Харчові продук­ти». У проекті брали участь експерти з 23 країн при безперервній взаємодії з Комісією «Кодекс Аліментаріус», Конфедерацією галузей промисловості з виробництва харчових продуктів і напоїв Європейського союзу (С1АА) і Всесвітньою організацією з безпеки продовольчих товарів (\\Т8О). У ході розробки І8О/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету І8О з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму з акредитації (ІАР) і Міжнародної мережі оцінки й сертифікації систем якості (ІО^еі).

І8О 22000:2005 є першим у сімействі стандартів, що містить у собі наступні документи: • І8О/Т8 22004 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів.

Провідні вказівки щодо застосування І8О 22000:2005» (Роосі заГег/

І

тапа§етепі зузіетз — Оиісіапсе оп іЬе арріісаііоп оП8О 22000:2005). Документ, виданий у листопаді 2005 р., містить провідні вказівки, по­кликані допомогти малим і великим організаціям в усьому світі розі­братися із застосуванням основного стандарту сімейства;

• І5О/ТЗ 22003 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів.
Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем ме­
неджменту безпеки харчових продуктів» (Роосі кагеіу тапа§етеіії
зузіетз — Яеяиігетепіз гог Ьосііез ргоуісііпд аисШ апсі сегіііісаііов оі
ґоосі заґеіу тапа£етепі зувіетк). У документі представлений гармоні­
зований посібник з акредитації органів по сертифікації за стандартом
ІЗО 22000 і визначені правила проведення аудиту систем менеджмен­
ту безпеки харчових продуктів. Стандарт було опубліковано у першо­
му кварталі 2006 р.;

• 130 22002 «Системи управління якістю — Керівництво із застосування
ІЗО 9002:2000 для виробництва сільськогосподарських культур»;

• ІЗО 22005 «Прослідковуваність у ланцюзі поставок кормів і харчових
продуктів. Загальні принципи й посібник із проектування й розробки
системи» (ТгасеаЬііігу іп іЬе Геесі апд £оо<1 сЬаіп — Оепегаї ргіпсіріез
апсі §иісіапсе ґог зувіет сіезщп апсі сіеуеіортегії).

Стандарт ІЗО 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких орга­нізацій належать виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакувального матері­алу, добавок і інгредієнтів. Стандарт ІЗО 22000, підтриманий світовою гро­мадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцюгів поставки продовольчих товарів, пропонуючи унікальне рішення міжнарод­ного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ІЗО 22000, можуть бути сертифіковані.

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити орга­нізації впровадження системи ХАССП, вимоги якої гармонізовані для за­стосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями харчової галузі, стандарт ИСО 22000 гармонійно сполучить у собі принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними синдикатами.

Ще одним плюсом стандарту 130 22000 є розширення з його допомо­гою можливостей застосування стандарту 180 9001:2000, шо успішно впроваджується на підприємствах всіх секторів економіки, однак конкрет­но для забезпечення безпеки харчових продуктів не застосовується. Розро­бка І8О 22000 мала на меті створення на підприємствах харчової галузі ефективних систем безпеки, які б працювали й безупинно поліпшувалися, і в підсумку стали б невід'ємною частиною менеджменту всієї організації. Незважаючи на те, що стандарт І5О 22000 може застосовуватися самостій­но, він повністю сумісний з 180 9001:2000. Тому для компаній, сертифіко-ваних за 130 9001, не важко буде пройти сертифікацію за І8О 22000.

Впровадження міжнародних стандартів серії ІЗО 22000 дозволяє одержати організаціям наступні переваги:

• визнання безпеки харчової продукції з боку споживачів;

• переваги в одержанні замовлень від інших компаній, що вимагають
від своїх постачальників сертифікованої системи безпеки харчової
продукції;

• розширення ринку збуту продукції, включаючи її реалізацію на закор­
донних ринках, де безпека харчової продукції є обов'язковою вимо­
гою;

• додаткові конкурентні переваги в тендерах і конкурсах;

• досягнення більшої відповідності міжнародним вимогам, що особли­
во актуально напередодні вступу у ВТО;

• використання світового досвіду в області систем менеджменту безпе­
ки харчової продукції;

• створення ефективної системи внутрішнього контролю по безпеці ха­
рчової продукції;

• підвищення інвестиційної привабливості на основі впевненості інвес­
торів у більшій стабільності організації;

• зниження витрат, пов'язаних з виробничим браком, відкликаннями
продукції, судовими розглядами й штрафами.

В Україні загальнодержавна концепція впровадження принципів НАССР в стадії формування. Закон України «Про якість і безпеку харчо­вих продуктів і продовольчої сировини» регламентує здійснювати заходи щодо поетапного впровадження СУБХП на підприємствах харчової про­мисловості.

Принципи НАССР можуть бути складовою багатьох можливих стандартних вимог щодо СУБХП. Так до 2005 року було сформовано цілу

низку національних стандартів щодо СУБХП, які дещо відрізнялися за змі­стом, але безумовно включали всі сім принципів НАССР. І в Україні в 9003 році вийшов національний стандарт ДСТУ 4161 — 2003 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги».

Сфера застосування І8О 22 000:2005 «Роосі заґегу тапа§етепі зузіетз — К.еяиігетепі5 £ог апу ог^апігаііоп іп Ше іоосі сЬаіп» набагато ширша вказа­ної в ДСТУ 4161 — 2003 «Системи управління безпечністю харчовик продуктів. Вимоги». Якщо в ДСТУ 4161-2003 зазначено, що цей стандарт можна використовувати для впровадження СУБХП та сертифікації СУБ­ХП, то сфера застосування І8О 22 000:2005 стосується не тільки впрова­дження, або сертифікації СУБХП, але і, наприклад, демонстрації відповід­ності зацікавленій стороні, само-декларації відповідності та ін.

Порівняльний аналіз вимог І8О 22 000:2005 та ДСТУ 4161 — 2003 показує, що на відміну від моделі СУБХП, заснованої виключно на принципах НАССР ДСТУ 4161 — 2003, модель системи управління безпе­чністю харчових продуктів за І5О 22 000 включає ще три ключові елементи: елемент інтерактивної комунікації, системний менеджмент та програми передумови.

Від 2 квітня 2007 року надано чинності Національному стандарту України ДСТУ І8О 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчо­вих продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга».. Цей стандарт є повністю гармонізованим до І8О 22000. Він встановлює вимоги до системи управління безпечністю харчових продуктів, якщо ор­ганізація в харчовому ланцюзі має необхідність продемонструвати свогез здатність керувати небезпечними чинниками харчових продуктів для гарантування того, що харчовий продукт є безпечним на момент його споживання людиною.

Європейська Асоціація з Акредитації (ЕА) формує спектр єдиних пра­вил оцінки компетентності органів з акредитації та органів з оцінки відпо­відності, а при впровадженні І5О 22000 маємо дотримуватися міжнародне» визнаних вимог до безпечності харчових продуктів, зокрема, зазначених а Сосіех Аіітепіагшк.

На сьогодні запровадження міжнародних стандартів, що стосуються якості та безпеки харчової продукції, в Україні має позитивні зрушення. Так, із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5 % — пряме впровадження міжнародних, 42 % — часткове впровадження (гармо­нізовані з міжнародними). В Україні в 2001 році були введені у дію державні

стандарти: ДСТУ І8О 9000 — 2001 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», ДСТУ 180 9001 — 2001 «Системи управління які­стю. Вимоги» та ДСТУ І8О 9004-2001 «Системи якості. Настанови щодо поліпшення діяльності». З січня 1998 р. запроваджено стандарти 180 серії 14000, з 1 липня 1998 р. — І8О серії 45000.

У 2000 році Європейський союз поширив «Білу книгу» про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й тварин кормів і контроль безпеки харчових продуктів.