Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќац≥ональне в≥дродженн€, –уська тр≥йц€




¬насл≥док реформ та ≥нших ур€дових заход≥в наприк≥нц≥ XVII ст. /створенн€ рел≥г≥йного фонду п≥дтримки с≥льських св€щеник≥в, за≠снуванн€ духовноњ сем≥нар≥њ дл€ ун≥ат≥в у ¬≥дн≥ 1774 p., в≥дкритт€ греко-католицькоњ духовноњ сем≥нар≥њ у Ћьвов≥ 1873 p., створенн€ при Ћьв≥вському ун≥вер≠ситет≥, в≥дкритому 1784 р., так званого –уського ≥нституту / украњнська нац≥ональна ≥нтел≥генц≥€, що тод≥ рекрутувалас€ майже виключно з середовища гре≠ко-католицького духовенства, п≥дн€лас€ до сприй≠н€тт€ нових ≥дейних в≥€нь. —аме з њњ лав €к найб≥льш осв≥ченоњ сусп≥льноњ верстви вийшли перш≥ будител≥ нац≥ональноњ св≥домост≥ зах≥дних украњнц≥в.

ѕерша хвил€ нац≥онального в≥дродженн€ в √али≠чин≥ була пов'€зана з д≥€льн≥стю перемишльського культурно-осв≥тнього осередка, що сформувавс€ нав≠коло Їпископ≥в ћихайла Ћевицького та ≤вана —н≥гурського у 20Ч30-х pp. XIX ст. ƒо цього осередка входили ≤ван ћогильницький, ≤ван Ћавр≥вський, »осиф Ћевицький та ≥н. ”часники гуртка ви€вили великий ≥нтерес до в≥тчизн€ноњ ≥стор≥њ, до житт€ народу, його мови й усноњ творчост≥, чимало зробили дл€ п≥днесенн€ украњнського шк≥льництва. ≤.ћогильницький став автором першоњ в √аличин≥ "√раматики" украњнськоњ мови (початок 20-х pp.) ≥ наукового трактату "¬≥дом≥сть о руськом €зиц≥", в €кому доводив, що украњнська ("руська", за його ви≠значенн€м) мова започаткована ще в  ињвськ≥й –ус≥.

≤нтерес до нац≥ональноњ ≥сторичноњ спадщини й мо≠ви та усноњ народноњ творчост≥ почали ви€вл€ти й представники духовенства на ≥нших зах≥дноу≠крањнських земл€х. ≤оанник≥й Ѕазилович, чернець ћукач≥вського монастир€, став автором першоњ нау≠ковоњ прац≥ з ≥стор≥њ «акарпатт€ Ч " ороткого нарису фундац≥њ ‘едора  ор≥атовича" ( ошиц≥, 1799 Ч 1805 рр.), в €к≥й документально обірунтував автохтонн≥сть закарпатських русин≥в €к нев≥д'Їмноњ частини сх≥дного слов'€нства. «годом (1843) фунда≠ментальну шеститомну "≤стор≥ю карпатських русин≥в" створив в≥домий учений-слав≥ст ≥ церковний д≥€ч ћи≠хайло Ћучкай. ¬≥н був також автором першоњ на зах≥дноукрањнських земл€х друкованоњ пор≥вн€льноњ "√раматики слов'€но-руськоњ мови" (Ѕуда, 1830 р.),

в €к≥й под≥бно до перемишльських д≥€ч≥в висловлю≠вавс€ за церковно-слов'€нську мову (в њњ карпато-украњнськ≥й редакц≥њ) €к л≥тературну мову закарпатських украњнц≥в. Ќа Ѕуковин≥ першу спро≠бу друкувати украњнськ≥ народн≥ п≥сн≥ кириличною азбукою зробив ≤ван ¬елигорський (1806). ѕроте на≠ступн≥ д≥€ч≥ на буковинськ≥й л≥тературн≥й нив≥ √аврило ѕродан ≥ ¬асиль ‘арлеЇвич продовжували вжива≠ти застар≥лу книжну мову. ѕерша друкована на Ѕуковин≥ св≥тська книжка "ѕсалми" ¬.‘арлеЇвича (1846) була написана, за висловом ёр≥€ ‘едьковича, "мовою ченц≥в XII ст.

” 30 Ч 40 pp. центром нац≥онального руху стаЇ Ћьв≥в, де д≥Ї громадсько-культурне об'Їднанн€ ро≠мантик≥в "–уська тр≥йц€". «асновники об'Їднанн€ Ч ћарк≥€н Ўашкевич (1811 Ч 1843), ≤ван ¬агилевич (1811 Ч 1866) та як≥в √оловацький (1814 Ч 1888), у той час студенти Ћьв≥вського ун≥верситету ≥ одно≠часно вихованц≥ греко-католицькоњ духовноњ сем≥нар≥њ. ¬они глибоко переживали територ≥альну розчлено≠ван≥сть ”крањни ≥ щиро вбол≥вали над г≥ркою долею народу.

«асновники об'Їднанн€, вбачаючи своЇ головне завданн€ в тому, щоб за допомогою друкованого сло≠ва та л≥тературноњ творчост≥ р≥дною мовою "п≥дн€ти дух народний, просв≥тити народ", в≥дкрити йому св≥т, допомогти усв≥домити "г≥дн≥сть свою ≥ свою силу" ≥ тим самим п≥дтримати ≥ продовжити на галицьк≥й земл≥ справу, розпочату л≥тературними д≥€чами Ќаддн≥пр€нськоњ ”крањни, п≥дпор€дкували вир≥шен≠ню цього завданн€ усю свою багатогранну, багато в чому п≥онерську д≥€льн≥сть. ¬они займалис€ зби≠рацькою, досл≥дницькою, видавничою й публ≥цистичною д≥€льн≥стю в сфер≥ значного ком≠плексу гуман≥тарних дисципл≥н (народознавства, фольклористики, мовознавства, памТ€ткознавства, джерелознавства, археограф≥њ, ≥стор≥ограф≥њ, л≥тера≠турознавства), а також л≥тературно-художньою та перекладацькою д≥€льн≥стю. Ќоваторським п≥дхо≠дом були позначен≥ њхн≥ виступи за утвердженн€ нац≥ональноњ л≥тератури живою розмовною мовою ≥ створенн€ ц≥Їю мовою шк≥льних п≥дручник≥в (на≠приклад, "„итанка" ћ.Ўашкевича), проти латин≥зац≥њ письменства (брошура "јзбука ≥ abecadio" ћ.Ўашкевича), спроби впровадженн€ р≥дноњ мови в повс€кденний ужиток ≥нтел≥генц≥њ, церковн≥ пропов≥д≥, осп≥вуванн€ в л≥тературних творах патр≥отизму, поетизац≥€ героњчних стор≥нок нац≥ональ≠ноњ ≥стор≥њ.

¬извольн≥ мотиви у сконцентрованому вигл€д≥ знайшли своЇ в≥дображенн€ в п≥дготовлених "–уською тр≥йцею" альманахах. ќсобливо в≥дзначивс€ цим рукопис "«ор≥" (1834), €кий через цензурну заборону не побачив св≥ту. ÷ими ж мотивами, хоч ≥ в дещо приглушеному звучанн≥ (з огл€ду на цензу≠ру), наскр≥зь пронизана ≥ славнозв≥сна "–усалка дн≥строва" (1837). ÷€ перша народна книга, ласт≥вка новоњ, демократичноњ культури на зах≥дноукрањнських земл€х, своЇю формою (живою народною мовою, фонетичним правописом, "гражданським " шриф≠том ≥ ще б≥льше своњм зм≥стом), т€ж≥нн€м до традиц≥й власноњ державност≥ та пол≥тичноњ незалежност≥, воз≠величенн€м нац≥онально-визвольноњ боротьби, поетизац≥Їю народних героњв (ћорозенка, ƒовбуша, Ѕойчука, подвиг≥в козацтва, учасник≥в гайдамаць≠кого руху) ман≥фестувала нескорен≥сть духу украњнського народу.

—м≥ливий виступ автор≥в одразу проти ус≥х авто≠ритет≥в Ч пол≥тичного, соц≥ального й л≥тературного Ч дав п≥дставу ≤.‘ранков≥ назвати цю книгу "€ви≠щем наскр≥зь революц≥йним". —воњм зм≥стом вона ц≥лком в≥дпов≥дала т≥й м≥с≥њ, на €ку чекав в≥д спо≠гад≥в про минуле ћ.Ўашкевич: допомогти "воскресити в нов≥й сил≥ руську славу, руську власть!" –азом з тим це була перша в ”крањн≥ книга, €ка, за словами ≤.‘ранка, вказувала "далекий €сний образ своб≥дноњ всеслов'€нськоњ федерац≥њ в осв≥т≥ ≥ сп≥льн≥й робот≥ пол≥тичн≥й". ѕо€ву "–усалки ƒн≥стровоњ" прихильно зустр≥ли однодумц≥ "–уськоњ тр≥йц≥". њњ в≥тали визначн≥ нац≥онально-культурн≥ д≥€ч≥ ”крањни (ћ.ћаксимович, ќ.Ѕод€нський, ≤.—резневський, “.Ўевченко, ћ. остомаров), представники поль≠ськоњ, чеськоњ, сербськоњ ≥ хорватськоњ громадськост≥. Ќезважаючи на цензурну заборону, "–усалка ƒн≥строва" пор€д ≥з " обзарем" “.Ўевченка стала духовним ор≥Їнтиром нац≥онально-патр≥отичних сил зах≥дноукрањнських земель на тривалу перспек≠тиву.

ѕ≥дсумком патр≥отичноњ д≥€льност≥ "–уськоњ тр≥йц≥" стало формальне визначенн€ основних про≠грамних засад украњнського нац≥онального руху в публ≥цистичн≥й статт≥ я.√оловацького "—тановище ру≠син≥в в √аличин≥", опубл≥кован≥й н≥мецькою мовою п≥д псевдон≥мом √аврило –усин у н≥мецькомовному "ўор≥чнику з слов'€нськоњ л≥тератури, мистецтва ≥ науки" (Ћейпц≥г, 1846 p.). ÷ими програмними по≠ложенн€ми передбачалось п≥днесенн€ украњнц≥в јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ до р≥вн€ ≥нших нац≥онально в≥дроджуваних слов'€нських народ≥в: зв≥льненн€ на≠родних мас, передус≥м сел€нство, в≥д гн≥ту д≥дич≥в, бюрократ≥њ ≥ лихвар≥в, насамперед шл€хом скасуван≠н€ панщини або зам≥ни њњ чиншем; п≥дн€тт€ середнього стану; п≥днесенн€ промисловост≥, культури ≥ законност≥ шл€хом поширенн€ загальнокорисних знань р≥дною мовою; запровадженн€ шк≥льноњ осв≥ти р≥дною мовою; викладанн€ украњнськоњ мови у вищих школах з ме≠тою п≥дготовки кадр≥в ≥нтел≥генц≥њ, здатноњ працювати в украњнськомовному середовищ≥; розвитку л≥терату≠ри, культивуванн€ ≥сторичних традиц≥й, заснуванн€ журнал≥в.

ѕершими кроками д≥€льност≥ в дус≥ цих програм≠них засад були виданн€ братами яковом та ≤ваном √оловацькими альманаху "¬≥нок русинам на обжин≠ки" (¬≥день, 1846 Ч 1847рр.), €кий продовжував традиц≥њ "–уськоњ тр≥йц≥", по€ва в середовищ≥ ук≠рањнських м≥щан Ћьвова проекту заснуванн€ товариства "–уська матиц€" дл€ виданн€ попул€рних книг дл€ народу та його пер≥одичного друкованого ор≠гану "√алицька пчола" (1847), пожвавленн€ прац≥ духовенства над заснуванн€м украњномовних народ≠них шк≥л (1847).

—татт€ я.√оловацького, €к ≥ загалом д≥€льн≥сть "–уськоњ тр≥йц≥", знайшла жвавий в≥дгом≥н не т≥льки в √аличин≥, а й поза њњ межами. ѓњ знали ≥ схвалювали представники ≥нтел≥генц≥њ Ѕуковини, серед €ких поширювавас€ також альманах "¬≥нок русинам на обжинки". «найомство з д≥€льн≥стю "–уськоњ тр≥йц≥" спри€ло формуванню л≥тературних ≥нтерес≥в та визна≠ченню патр≥отичного напр€му творчост≥ закарпатського письменника ќлександра ƒухновича (1803 Ч 1865). Ѕагато сп≥льного маЇ, зокрема, його патр≥отична поез≥€ "¬ручан≥Ї" ("я русин бил, Їсьм ≥ буду") з в≥ршем ћ.Ўашкевича "–уська ма≠ти нас родила". ¬изначною под≥Їю в культурному житт≥ «акарпатт€ став вих≥д у св≥т його буквар€ " нижица читальна€ дл€ начинающих" (1847). ÷е була перша на «акарпатт≥ книга, написана дл€ наро≠ду, ≥ народною мовою. ¬она здобула велику попул€рн≥сть у крањ, витримала к≥лька видань ≥ була важливим засобом протид≥њ пол≥тиц≥ мад€ризац≥њ що≠до закарпатських украњнц≥в.

“аким чином, д≥€льн≥сть "–уськоњ тр≥йц≥" започаткувала еволюц≥ю нац≥онального руху на зах≥дноукрањнських земл€х в≥д вир≥шенн€ наукових ≥ культурно-мовних завдань до постановки завдань пол≥тичних ≥ соц≥ально-економ≥чних.

¬≥дгом≥н "¬есни народ≥в"

” 1848Ч1849 pp. у б≥льшост≥ Ївропейських крањн в≥дбулис€ революц≥йн≥ потр€с≥нн€, €к≥ стали складовою частиною останньоњ великоњ революц≥њ класичного типу загальноЇвропейського масштабу, котра завершила тут розпочатий у попе≠редн≥ стол≥тт€ процес переходу в≥д середньов≥чч€ до модерноњ доби. «авд€ки революц≥њ майже повсюдно було пок≥нчено з панщиною та р≥зними формами се≠редньов≥чноњ залежност≥ сел€н, що зумовило вперше в ≥стор≥њ широку участь народних мас у пол≥тичному житт≥ ≥ тим самим демократизац≥ю пол≥тичного про≠цесу. ¬ Ївропейських крањнах розпочалос€ становленн€ громад€нських сусп≥льств.

Ќев≥д'Їмною складовою частиною революц≥њ ста≠ли визвольн≥ рухи багатьох нац≥онально поневолених народ≥в —х≥дноњ ≥ ÷ентральноњ ™вропи, боротьба цих народ≥в за зд≥йсненн€ своњх емансипац≥йних праг≠нень, за дос€гненн€ нац≥ональноњ свободи. «в≥дси п≥шла назва революц≥њ Ч "¬есна народ≥в".

ќсновним вогнищем украњнського нац≥онально≠го руху 1848 Ч 1849 pp. стала —х≥дна √аличина. …ого започаткувала група представник≥в греко-католицького духовенства врученн€м 19 кв≥тн€ 1848 р. губернатору ‘.—тад≥ону петиц≥њ на ≥м'€ ≥мператора. ¬ н≥й висловлювалис€ побажанн€: запровадженн€ в школах ≥ громадському житт≥ —х≥дноњ √аличини ук≠рањнськоњ мови, забезпеченн€ украњнц€м доступу на вс≥ посади та зр≥вн€нн€ в правах духовенства вс≥х в≥роспов≥дань.

ѕотому, 2 травн€ 1848 р. у Ћьвов≥ була заснова≠на перша украњнська пол≥тична орган≥зац≥€ Ч √оловна руська (украњнська) рада, котра вз€ла на себе роль представника ≥нтерес≥в украњнського населенн€ √али≠чини перед центральним ур€дом ≥ виконувала њњ прот€гом 1848 Ч 1851 pp. –аду, €ка складалас€ ≥з «ќ пост≥йних член≥в Ч представник≥в св≥тськоњ ≥нтел≥генц≥њ, вищого ≥ нижчого духовенства, очолив Їпископ √ригор≥й яхимович.

ƒрукованим органом √оловноњ руськоњ ради ста≠ла "«ор€ √алицька" Ч перша у Ћьвов≥ газета украњнською мовою, що почала виходити з 15 трав≠н€ 1848 р. ” в≥дозв≥ до украњнського народу, опубл≥кован≥й у першому номер≥ газети, –ада за€ви≠ла: "ћи, русини галицьк≥, належимо до великого руського (украњнського) народу, котрий одним гово≠рить €зиком... "“о була перша в √аличин≥ оф≥ц≥йна за€ва про те, що наддн≥пр€нськ≥ ≥ галицьк≥ украњнц≥ Ч одна нац≥€.

«а ≥н≥ц≥ативою √оловноњ руськоњ ради за нац≥ональ≠ну символ≥ку галицьких украњнц≥в було прийн€то синьо-жовтий прапор та герб ≥з зображенн€м золо≠того лева на синьому пол≥. √оловна руська рада, виступаючи за проведенн€ демократичних реформ у дус≥ програмних засад, сформульованих 1846 р. я.√оловацьким, домагалас€ забезпеченн€ в≥льного нац≥онального розвитку украњнського населенн€ —х≥дноњ √аличини.

–уськ≥ ради стали орган≥заторами боротьби ук≠рањнського населенн€ за в≥докремленн€ —х≥дноњ √аличини в≥д «ах≥дноњ (польськоњ) та перетворенн€ њњ в окрему пров≥нц≥ю, тобто, за њњ нац≥онально-тери≠тор≥альну автоном≥ю, за демократизац≥ю народноњ осв≥ти, запровадженн€ навчанн€ в ус≥х навчальних за≠кладах р≥дною мовою тощо. ¬они виступали з ≥н≥ц≥ативою створенн€ украњнських в≥йськових ≥ воЇн≥зованих формувань(нац≥ональноњ гвард≥њ в м≥стах, сел€нськоњ самооборони на ѕрикарпатт≥, батальйо≠ну так званих г≥рських стр≥льц≥в), €к≥ розгл€дали €к зародок збройноњ репрезентац≥њ украњнц≥в, здатноњ стати на захист њх нац≥ональних прав.

ѕравл€ч≥ кола јвстр≥њ, ≥гноруючи б≥льш≥сть ви≠мог украњнських народних мас, все ж погодилис€ на запровадженн€ 1848 р. навчанн€ украњнською мовою в народних школах та викладанн€ ц≥Їњ мови €к обов'€з≠кового предмета в г≥мназ≥€х. Ќа початку 1849 р. в≥дкрито кафедру украњнськоњ мови у Ћьв≥вському ун≥верситет≥. ѓњ першим професором став я.√оловацький.

—кладовою частиною боротьби за демократичн≥ перетворенн€ стало пожвавленн€ культурно-осв≥тньо≠го руху в крањ. ” жовтн≥ 1848 р. у Ћьвов≥ в≥дбувс€ перший зТњзд д≥€ч≥в украњнськоњ культури ≥ науки. «г≥дно з р≥шенн€м з'њзду у Ћьвов≥ було засновано "√а≠лицько-руську матицю" Ч культурно-осв≥тню орган≥зац≥ю, €ка мала завданн€м виданн€ попул€рних книг дл€ народу.

јктив≥зувалос€ л≥тературне житт€. ѕосл≥довни≠ки ћ.Ўашкевича Ч письменники ћ.”сти€нович ≥ ј.ћогильницький у той час написали своњ найкращ≥ л≥тературн≥ твори. ¬перше було зроблено спробу пе≠ревидати в √аличин≥ кращ≥ твори новоњ украњнськоњ л≥тератури (твори ≤. отл€ревського, √. в≥тки-ќснов'€ненка). ƒе€к≥ газети стали вм≥щувати пов≥домленн€ про громадсько-культурне житт€ в ”к≠рањн≥, ≥нформац≥њ про створенн€ в  иЇв≥  ирило-ћефод≥њвського братства та революц≥йну д≥€льн≥сть “.Ўевченка. –еволюц≥€ дала поштовх ≥ ак≠тивному театральному рухов≥, в €кому широко використовувалис€ культурн≥ надбанн€ Ќаддн≥пр€нсь≠коњ ”крањни Ч п'Їси "Ќаталка ѕолтавка" ≥ "ћоскаль-чар≥вник" ≤. отл€ревського, "—ватанн€ на √ончар≥вц≥ √.. в≥тки-ќснов'€ненка та ≥н. ¬изнач≠ними под≥€ми стали в≥дкритт€ 1848 р. першоњ в √аличин≥ украњнськоњ читальн≥ (в  оломињ) та засну≠ванн€ 1849 р. з ≥н≥ц≥ативи √оловноњ руськоњ ради на народн≥ кошти Ќародного дому у Ћьвов≥.

ѕ≥днесенн€ украњнського нац≥онального руху в √а≠личин≥ на пол≥тичний р≥вень, створенн€ ним власних нац≥онально-пол≥тичних ≥ культурно-осв≥тн≥х струк≠тур, висуненн€ ≥ поступова реал≥зац≥€ програми нац≥онального самоутвердженн€ украњнц≥в на територ≥њ њх компактного проживанн€ Ч у сх≥дн≥й частин≥ √а≠личини в межах конституц≥йноњ јвстр≥йськоњ монарх≥њ вороже зустр≥ли польськ≥ громадськ≥ кола. ¬они про≠довжували у€вл€ти себе Їдиними повноправними господар€ми краю ≥ виношували плани в≥дродженн€ польськоњ державност≥, спочатку хоча б у вигл€д≥ крайовоњ автоном≥њ дл€ вс≥Їњ √аличини з њњ украњнською частиною включно.

Ќа цьому ірунт≥ польсько-украњнськ≥ в≥дносини п≥д час революц≥њ значно загострилис€, набуваючи ≥нколи характеру м≥жнац≥онального конфл≥кту. Ќав≠коло украњнського питанн€ виникла гостра полем≥ка. ѕозиц≥ю украњнськоњ демократ≥њ в н≥й репрезентував св€щеник ≥з с. ¬етлини на Ћемк≥вщин≥ ¬асиль ѕодолинський (1815 Ч 1876). ” брошур≥ "—лово перестороги", надрукованоњ вл≥тку 1848 р. у —€ноку, в≥н висунув постулат нац≥ональноњ незалежност≥ ук≠рањнц≥в та налагодженн€ украњнсько-польських в≥дносин на демократичн≥й ≥ р≥вноправн≥й основ≥. "“ак, ми Ч украњнц≥, Ч за€вл€в в≥н, Ч ≥ в≥римо твердо у воскрес≥нн€ в≥льноњ, незалежноњ ”крањни...Ќ≥що не зможе здержати нас в≥д стремл≥нь, загальних дл€ ц≥лоњ ™вропи...”с≥ ми хочемо бути в≥льними разом з ≥ншими народами... ’очемо бути народом ≥ будемо ним неодм≥нно". Ќац≥ональне визволенн€ в≥н пов'€зу≠вав з дос€гненн€м нац≥ональноњ свободи ус≥ма слов'€нськими народами ≥ влаштуванн€ ними свого бутт€ на федеративних засадах. —формульований ¬.ѕодолинським ≥деал нац≥ональноњ незалежност≥ украњнського народу та його баченн€ шл€х≥в дос€гнен≠н€ цього ≥деалу засв≥дчили початок нового етапу в розвитку нац≥онально-пол≥тичноњ ≥дењ в √аличин≥, що йшла в≥д "–уськоњ тр≥йц≥", етапу, €кий в≥дпов≥дав р≥внев≥ нац≥онально-пол≥тичноњ думки на Ќад≠дн≥пр€нськ≥й ”крањн≥, репрезентованоњ концепц≥Їю  ирило-ћефод≥њвського братства.

–еволюц≥€ дала поштовх актив≥зац≥њ народних мас ѕ≥вн≥чноњ Ѕуковини. ѕор€д ≥з сел€нським пов≠станн€м п≥д проводом Ћук'€на  обилиц≥ там набув поширенн€ рух за збереженн€ адм≥н≥стративно-пол≥тичноњ Їдност≥ Ѕуковини з √аличиною. ” в≥дпов≥дь на клопотанн€ двор€нськоњ верх≥вки про в≥докремлен≠н€ Ѕуковини в≥д √аличини буковинськ≥ сел€ни-депутати виступали ≥з за€вами протесту у ¬≥денсько≠му рейхстаз≥. ѕроти цього нам≥ру р≥шуче висловились ≥ представники с≥л вс≥Їњ Ѕуковини на зборах у „ерн≥вц€х у листопад≥ 1848 р. ѕроте ур€д, йдучи назустр≥ч пан≥вн≥й верх≥вц≥, на початку 1849 р. адм≥н≥стративно в≥докремив Ѕуковину в≥д √аличини.

–еволюц≥€ спри€ла виникненню украњнського нац≥онально-визвольного руху на «акарпатт≥. „е≠рез ≥гноруванн€ угорським л≥беральним двор€нством та його вожд€ми нац≥ональних ≥нтерес≥в украњнсько≠го населенн€ частина закарпатськоњ ≥нтел≥генц≥њ на чол≥ з ќлександром ƒухновичем ≥ јдольфом ƒобр€нським висунула ≥дею об'Їднанн€ «акарпатт€ з≥ —х≥дною √аличиною. њњ п≥дтримала √оловна руська ра≠да у Ћьвов≥. ќднак австр≥йський ур€д не дозволив цього, вбачаючи тут крок до об'Їднанн€ цих зах≥дноу≠крањнських земель з Ќаддн≥пр€нською ”крањною, а тим самим ≥ загрозу втрати њх дл€ јвстр≥њ. «рештою 1849 р. ур€д дозволив адм≥н≥стративно вид≥лити в ок≠ремий заселений украњнц€ми ”жгородський округ з правом формувати там м≥сцевий управл≥нський апа≠рат з представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. Ѕуло також дозволено навчати д≥тей украњнською мовою у початкових школах ≥ лише де€к≥ предмети виклада≠ти украњнською мовою в г≥мназ≥€х.

ќтже, нац≥ональний рух на зах≥дноукрањнських земл€х 1848 Ч 1849 pp. виробив широку програму нац≥онально-пол≥тичного ≥ духовного утвердженн€ украњнства в межах конституц≥йноњ австр≥йськоњ мо≠нарх≥њ, чимало зробив дл€ вт≥ленн€ ц≥Їњ програми в житт€. –€д њњ завдань в≥н спром≥гс€ виконати, ре≠ал≥зац≥ю ж ≥нших, складн≥ших, залишив у спадщину патр≥отичним силам наступних покол≥нь.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 586 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2257 - | 2063 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.