Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥альний конфл≥кт: пон€тт€, функц≥њ. ¬иди ≥ типи конфл≥кт≥в




Ћекц≥€ 4. —оц≥альна взаЇмод≥€, соц≥альн≥ в≥дносини

та соц≥альний контроль

 

ѕон€тт€ соц≥альноњ взаЇмод≥њ.

—оц≥альн≥ норми €к регул€тори соц≥альноњ взаЇмод≥њ.

—оц≥альн≥ в≥дносини: суть ≥ специф≥ка.

—оц≥альний конфл≥кт: пон€тт€, функц≥њ. ¬иди ≥ типи конфл≥кт≥в.

1. ѕон€тт€ соц≥альноњ взаЇмод≥њ

ƒл€ задоволенн€ своњх потреб ≥ ≥нтерес≥в людина завжди вступаЇ у взаЇмод≥ю з ≥ншими членами сусп≥льства. Ќезалежно в≥д того, в €к≥й сфер≥ життЇд≥€льност≥ сусп≥льства (економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, культурн≥й, тощо), в≥дбуваЇтьс€ взаЇмод≥€, вона завжди носить соц≥альний характер, оск≥льки в≥дображаЇ зв'€зки м≥ж ≥ндив≥дами чи соц≥альними групами. —оц≥альна взаЇмод≥€ Ї вих≥дним моментом вс≥х соц≥альних зв'€зк≥в, одним з базових компонент≥в соц≥ального житт€.

—оц≥альну взаЇмод≥ю можна визначити €к процес, в €кому люди д≥ють ≥ реагують на д≥њ ≥нших людей. —труктура та механ≥зм соц≥альноњ взаЇмод≥њ включаЇ суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ, тобто людей, €к≥ д≥ють, зм≥ни, викликан≥ њх д≥€ми, ≥ вплив цих зм≥н на ≥нших людей, а також реакц≥ю людей, на €ких була спр€мована д≥€.

—оц≥олог≥€ вивчаЇ соц≥альну взаЇмод≥ю на двох р≥вн€х: м≥кро- ≥ макро-р≥вн≥:

Ø ћ≥крор≥вень Ц це р≥вень м≥жособист≥сноњ взаЇмод≥њ.

Ø ћакрор≥вень Ц це взаЇмод≥€ на р≥вн≥ сусп≥льства, соц≥альних ≥нститут≥в.

ќднак будь-€ка взаЇмод≥€ ви€вл€Їтьс€ завжди на обох р≥вн€х ≥ м≥кро- ≥ макрор≥вн≥.  ласичним прикладом Ї с≥м'€ Ц з одного боку, вона Ї малою соц≥альною групою, з ≥ншого Ц соц≥альним ≥нститутом.

—оц≥альн≥ зв'€зки бувають двох вид≥в: соц≥альн≥ контакти ≥ соц≥альна взаЇмод≥€. Ћюди пост≥йно вступають в соц≥альн≥ контакти: ми платимо за проњзд в транспорт≥, беремо книжки в б≥бл≥отец≥, робимо покупки в магазинах... ¬изначальною рисою вс≥х цих соц≥альних контакт≥в Ї њх поверхневий ≥ короткочасний характер. Ќаша ор≥Їнтац≥€ на ≥ншого ≥ндив≥да не поширюЇтьс€ дал≥ конкретного, одиничного випадку.

Ќа в≥дм≥ну в≥д соц≥ального контакту, соц≥альна взаЇмод≥€ Ї формою сп≥лкуванн€, €ка передбачаЇ систематичний, взаЇмний вплив ≥ндив≥д≥в. ’арактерною рисою соц≥альноњ взаЇмод≥њ Ї глибока ≥ т≥сна координац≥€ системи д≥й суб'Їкт≥в.

ѕри соц≥альн≥й взаЇмод≥њ в≥дбуваЇтьс€ обм≥н соц≥альними д≥€ми, њх координац≥€, пристосуванн€ системи д≥й одного ≥ндив≥да, до д≥й ≥ншоњ людини.

¬ сучасн≥й зах≥дн≥й соц≥олог≥њ пон€тт€ Ђсоц≥альна взаЇмод≥€ї Ї одним з ключових. „ерез соц≥альну взаЇмод≥ю р≥зн≥ автори прагнуть по€снити механ≥зми функц≥онуванн€ ≥ зм≥н сусп≥льства. Ќайб≥льш поширеними Ї теор≥њ м≥кросоц≥олог≥чного р≥вн€, ор≥Їнтован≥ на ви€сненн€ рол≥ конкретних м≥жособист≥сних зв'€зк≥в ≥ взаЇмод≥й у створен≥ ≥ функц≥онуванн≥ структур соц≥ального житт€.

Ќайв≥дом≥шими серед них Ї теор≥€ соц≥ального обм≥ну ƒжорджа ’оманса (’оуманса), символ≥чний ≥нтеракц≥он≥зм ≥ етнометодолог≥€.

Ќа думку ƒж. ’оманса, взаЇмод≥ю можна розгл€дати €к обм≥н. Ћюди взаЇмод≥ють м≥ж собою, прагнучи вр≥вноважити нагороди ≥ витрати. «г≥дно з теор≥Їю ƒж. ’оманса, повед≥нка людини обумовлена тим, чи винагороджувалис€ њњ вчинки ≥ €к саме. јнал≥зуючи взаЇмозалежн≥сть м≥ж винагородами ≥ вчинками ≥ндив≥д≥в, в≥н вид≥л€Ї чотири типи цих залежностей:

1) чим част≥ше €кийсь вчинок винагороджуЇтьс€, тим част≥ше в≥н буде повторюватис€;

2) €кщо винагорода за €кийсь вчинок залежить в≥д певних умов, то людина прагне в≥дтворити ц≥ умови;

3) €кщо нагорода велика, людина готова затратити дл€ њњ отриманн€ б≥льше зусиль;

4) коли потреби людини близьк≥ до насиченн€, то вона менше прагне прикладати зусилл€ дл€ њх задоволенн€.

ƒж. ’оманс вважаЇ, що соц≥альна взаЇмод≥€ Ц це складна система обм≥н≥в, обумовлена сп≥вв≥дношенн€м затрат ≥ нагород. “аким способом можна анал≥зувати не т≥льки м≥жособист≥сну взаЇмод≥ю, але й складн≥ види соц≥альноњ взаЇмод≥њ, наголошуЇ ƒж. ’оманс. “еоретичною основою теор≥њ обм≥ну Ї б≥хев≥оризм, в €кому робитьс€ акцент на псих≥чних реакц≥€х. ѕроте, реакц≥€ людини значно складн≥ша, н≥ж у тварини. ѕовед≥нку людини аж н≥€к не можна звести лише до реакц≥њ на покаранн€, чи нагороду.

—имвол≥чний ≥нтеракц≥он≥зм (ƒж. ћ≥д, √. Ѕлумер) розгл€даЇ взаЇмод≥ю людей €к пост≥йний д≥алог, в процес≥ €кого вони спостер≥гають, осмислюють нам≥ри ≥нших людей ≥ реагують на них.

«асновники теор≥њ ц≥Їњ концепц≥њ вид≥л€ють два види д≥й: незначим≥ (автоматичн≥ рефлекси) ≥ значим≥ д≥њ, €к≥ ірунтуютьс€ на ≥нтерпретац≥њ стимул≥в. —уть ц≥Їњ ≥нтерпретац≥њ пол€гаЇ у встановленн≥ зв'€зку стимулу з символом ≥, на основ≥ осмисленн€ даного символу, виб≥р зворотноњ реакц≥њ.

ќсновним недол≥ком символ≥чного ≥нтеракц≥онал≥зму Ї його зосереджен≥сть лише на суб'Їктивн≥й сторон≥ взаЇмод≥њ. —оц≥альна взаЇмод≥€ обумовлюЇтьс€ ≥ регулюЇтьс€, в першу чергу, р≥зноман≥тними соц≥альними нормами.

 

2. —оц≥альн≥ норми €к регул€тори соц≥альноњ взаЇмод≥њ

” сусп≥льств≥ люди дотримуютьс€ певних правил ≥ норм. ∆одне сусп≥льство не може ≥снувати без правил, €к≥ регламентують повед≥нку його член≥в. —аме через соц≥альн≥ норми сусп≥льство ≥ соц≥альн≥ групи пред'€вл€ють своњм членам вимоги, €ким повинна в≥дпов≥дати њх повед≥нка, скеровують, регулюють, контролюють ≥ оц≥нюють цю повед≥нку. ¬ найб≥льш загальному розум≥нн≥ нормативне регулюванн€ означаЇ, що особистост≥ чи соц≥альн≥й груп≥ ЂзадаЇтьс€ї певний належний тип повед≥нки, його форма, певн≥ способи дос€гненн€ ц≥лей, певна належна форма ≥ характер в≥дносин та взаЇмод≥й м≥ж людьми в сусп≥льств≥. ј сама реальна повед≥нка ≥ в≥дносини член≥в сусп≥льства ≥ р≥зних соц≥альних груп оц≥нюютьс€ у в≥дпов≥дност≥ з цими заздалег≥дь Ђзаданимиї нормами.

—оц≥альн≥ норми Ц це правила в €ких вт≥лен≥ вимоги сусп≥льства до повед≥нки його член≥в.

—оц≥альн≥ норми об'Їктивн≥, вони не залежать в≥д суб'Їктивних бажань ≥ вол≥, людини. јле в той же час, норми Ї в≥дображенн€м певноњ соц≥альноњ реальност≥, тобто реальност≥, €ка створена людьми.

—оц≥альн≥ норми Ї важливим засобом ор≥Їнтац≥њ повед≥нки людини ≥ соц≥альноњ сп≥льноти в певних сусп≥льних умовах. ѓх можна розгл€дати €к своЇр≥дн≥ модел≥, еталони належного з точки зору сусп≥льства чи €коњсь соц≥альноњ групи. ќдночасно соц≥альн≥ норми Ї й засобом контролю сусп≥льства за повед≥нкою своњх член≥в. Ќорма не т≥льки рекомендуЇ, вона й зобов'€зуЇ. ѓњ характерною рисою Ї ≥мперативн≥сть (обов'€зков≥сть). ¬с≥м соц≥альним нормам властив≥ так≥ основн≥ способи регулюванн€ повед≥нки:

Ø дозв≥л (все, що не заборон€Їтьс€, те дозвол€Їтьс€. ѕричому, меж≥ туњ дуже широк≥: в≥д рекомендованоњ, але не обов'€зковоњ повед≥нки, до такоњ. €ку, ще терпл€ть);

Ø припис (повед≥нка в межах прийн€тих норм);

Ø заборона (встановленн€ покаранн€ за порушенн€ норм).

ƒл€ кожного члена сусп≥льства норма виконуЇ три основн≥ функц≥њ:

Ø ор≥Їнтуючу,

Ø програмну,

Ø прогностичну.

“обто, ≥снуюч≥ в сусп≥льств≥ норми обумовлюють виб≥р людиною ц≥лей ≥ засоб≥в њх дос€гненн€, прийн€тт€ р≥шенн€ ≥ плануванн€ вчинку, передбаченн€ його об'Їктивних ≥ суб'Їктивних насл≥дк≥в.

Ќеоднор≥дн≥сть соц≥альноњ реальност≥, р≥зноман≥тн≥сть соц≥альних потреб породжують ≥ р≥зноман≥тн≥сть норм.  ласиф≥кувати норми можна за р≥зними ознаками: за суб'Їктом, об'Їктом, за зм≥стом, функц≥€ми, €к≥ виконують у сусп≥льств≥, тощо. ¬≥домий в≥тчизн€ний соц≥олог. ќ. якуба наводить, на наш погл€д, найб≥льш детальну класиф≥кац≥ю соц≥альних норм (див. рис.1).

–исунок 1.  ласиф≥кац≥€ соц≥альних норм за ќ. якубою

 
 

“ак, за суб'Їктом, тобто нос≥Їм норм, вид≥л€ють загальнолюдськ≥ норми, колективн≥, групов≥, норми даного сусп≥льства.

—усп≥льн≥ норми д≥ють у вс≥х сферах сусп≥льства. “ому, за об'Їктом вид≥л€ють пол≥тичн≥, економ≥чн≥, рел≥г≥йн≥, правов≥, етичн≥, естетичн≥ та ≥нш≥ норми. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в в €кост≥ основних нормативних регул€тор≥в сусп≥льного житт€ вид≥л€ють мораль ≥ право. ћ≥ж ними Ї багато сп≥льного:

Ø ≥ мораль, ≥ право створюють загальнообов'€зков≥ правила повед≥нки;

Ø встановлюють в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн€ цих правил.

ќднак, мораль ≥ право далеко не сп≥впадають, в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними Ї значною:

 

–≥зниц€ м≥ж мораллю ≥ правом ћораль ѕраво
- за формою вираженн€     - за способом забезпеченн€   - за р≥внем визначеност≥   - за часом виникненн€ мораль виражаЇ норми певних сусп≥льних груп ≥ сусп≥льства в ц≥лому; спираЇтьс€ на громадську думку ≥ внутр≥шн≥ переконанн€;   норми б≥льш загальн≥ ≥ менш формал≥зован≥;     виникаЇ ≥з становленн€ людського сусп≥льства. виражаЇ волю держави;     спираЇтьс€ на силу державного апарату, забезпечуЇтьс€ спец≥альними ≥нститутами; жорстко регламентоване, ч≥тко розроблен≥ кодекси закон≥в (ЂнемаЇ злочину, €кий не п≥дпав п≥д законї); виникаЇ з по€вою держави.

 

” сусп≥льств≥ мораль ≥ право взаЇмодоповнюють одне одного. ѕроте ≥ в ≥стор≥њ, ≥ в нашому сьогоденн≥ можна знайти багато приклад≥в, коли моральн≥ ≥ правов≥ норми вступають в протир≥чч€ з реальним житт€м: наприклад, ≥снуюч≥ в наш≥й держав≥ правов≥ норми в≥дстали в≥д реальноњ соц≥ально-економ≥чноњ ситуац≥њ, саме тому одним з найважлив≥ших завдань в ход≥ побудови правовоњ демократичноњ держави Ї створенн€ такоњ нормативно-законодавчоњ бази, €ка б спри€ла утвердженню ≥ розвитку гуман≥стичних тенденц≥й у сьогодн≥шн≥й ”крањн≥.

 

3. —оц≥альн≥ в≥дносини: суть ≥ специф≥ка

—оц≥альна взаЇмод≥€ виступаЇ в трьох основних вар≥антах:

Ø соц≥альн≥ в≥дносини,

Ø соц≥альн≥ сп≥льноти,

Ø соц≥альн≥ ≥нститути.

—оц≥альн≥ в≥дносини Ц це в≥дносно ст≥йк≥ зв'€зки м≥ж ≥ндив≥дами ≥ соц≥≠альними групами, обумовлен≥ њх неоднаковим положенн€м у сусп≥льств≥ ≥ роллю в сусп≥льному житт≥.

—усп≥льство не Ї механ≥чною сукупн≥стю ≥ндив≥д≥в. —утн≥сть сусп≥льства ≥ людини €к соц≥альноњ ≥стоти €краз ≥ складають соц≥альн≥ в≥дносини. —оц≥альн≥ в≥дносини Ц необх≥дний атрибут сусп≥льства, умова ≥ результат сп≥льноњ життЇд≥€льност≥ людей. —аме соц≥альн≥ в≥дносини робл€ть сусп≥льство соц≥альним орган≥змом, а людину Ц ≥стотою соц≥альною.

ѕон€тт€ Ђсоц≥альн≥ в≥дносиниї досить часто вживають €к синон≥м сусп≥льних в≥дносин. ќднак таке ототожненн€ не завжди правом≥рне. —оц≥альн≥ в≥дносини Ї в≥дносно самост≥йним, специф≥чним видом сусп≥льних в≥дносин. “ак, соц≥альн≥ в≥дносини завжди пов'€зан≥ з ≥ншими видами сусп≥льних в≥дносин: економ≥чними, пол≥тичними, правовими, але аж н≥€к не Ї лише њх аспектом, стороною. —кладн≥сть вичлененн€ суто соц≥альних в≥дносин обумовлена багатовар≥антн≥стю ≥ багатозначн≥стю њх про€ву. “ак, на думку в≥тчизн€них соц≥олог≥в, соц≥альн≥ в≥дносини можуть про€вл€тис€ у р≥зних формах: €к сторона, аспект ≥нших вид≥в сусп≥льних в≥дносин; €к в≥дносно самост≥йний вид сусп≥льних в≥дносин; €к складне соц≥альне утворенн€, €ке включаЇ ≥нш≥ види сусп≥льних в≥дносин €к аспект, сторону; €к синон≥м сусп≥льних в≥дносин (соц≥альн≥ в≥дносини в широкому розум≥нн≥).

—уб'Їктами соц≥альних в≥дносин виступають р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти ≥ окрем≥ ≥ндив≥ди. «а суб'Їктом вс≥ соц≥альн≥ в≥дносини, вважаЇ рос≥йський соц≥олог ќ.—. јйзиукович, можна розд≥лити на три структурних р≥вн≥:

Ø соц≥альн≥ в≥дносини соц≥ально-≥сторичних сп≥льнот (м≥ж сусп≥льствами, класами, нац≥€ми, соц≥альними групами, м≥стом ≥ селом, прац≥вниками розумовоњ ≥ ф≥зичноњ прац≥);

Ø соц≥альн≥ в≥дносини м≥ж сусп≥льними орган≥зац≥€ми, установами ≥ трудовими колективами;

Ø соц≥альн≥ в≥дносини в форм≥ м≥жособист≥сноњ взаЇмод≥њ ≥ сп≥лкуванн€ всередин≥ трудових колектив≥в.

«а суб'Їктом, вс≥ сусп≥льн≥ в≥дносини Ї соц≥альними. ќднак сусп≥льн≥ в≥дносини - це не т≥льки в≥дносини м≥ж соц≥альними сп≥льнотами. —усп≥льн≥ в≥дносини Ц це завжди в≥дносини з приводу того чи ≥ншого матер≥ального чи духовного об'Їкта. ≤ншими словами, сусп≥льн≥ в≥дносини складаютьс€ м≥ж соц≥альними суб'Їктами в процес≥ њх сп≥льноњ життЇд≥€льност≥ на основ≥ ≥ з приводу задоволенн€ сп≥льних ≥нтерес≥в ≥ потреб. —аме соц≥альн≥ потреби ≥ ≥нтереси обумовлюють ≥снуванн€ соц≥альних зв'€зк≥в м≥ж людьми, саму людську д≥€льн≥сть.

«алишаючись соц≥альними за своЇю природою, сусп≥льн≥ в≥дносини набувають завжди конкретноњ форми в залежност≥ в≥д того, з приводу чого вони складаютьс€. Ќа ц≥й основ≥ вид≥л€ють в≥дносини економ≥чн≥ (з приводу засоб≥в виробництва), пол≥тичн≥ (з приводу державноњ влади), правов≥ (з приводу юридичних закон≥в) тощо.

ќтже, сусп≥льн≥ в≥дносини мають двоњсту природу: з одного боку, (з≥ сторони соц≥альних суб'Їкт≥в) вони завжди Ї соц≥альними, з ≥ншою (з приводу чого вони складаютьс€) Ц конкретними, в≥дносно самост≥йними в≥дносинами Цпол≥тичними, економ≥чними, духовними ≥ т.д.

Ќа думку б≥льшост≥ соц≥олог≥в, суто соц≥альн≥ в≥дносини (соц≥альн≥ в≥дносини у вузькому розум≥нн≥) завжди в≥дображають положенн€ людей ≥ соц≥альних груп в сусп≥льств≥, бо це завжди в≥дносини р≥вност≥ ≥ нер≥вност≥, залежност≥ ≥ влади.

ћожна стверджувати, що ≥снуванн€ сусп≥льноњ нер≥вност≥ Ц економ≥ч≠ноњ, пол≥тичноњ, соц≥альноњ, Ї найважлив≥шою складовою соц≥альних в≥дно≠син. Ќер≥вн≥сть, в≥дм≥нн≥сть соц≥альних потреб ≥ ≥нтерес≥в р≥зних соц≥альних груп ≥ ≥ндив≥д≥в Ї причиною соц≥альних конфл≥кт≥в.

 

4. —оц≥альн≥ конфл≥кти: пон€тт€, функц≥њ. ¬иди ≥ типи конфл≥кт≥в

 онфл≥кти притаманн≥ ус≥м сферам людського житт€. ѓх вивченн€м займаЇтьс€ спец≥альна наука Ц конфл≥ктолог≥€.

 онфл≥ктолог≥€ Ц це наука, €ка розгл€даЇ природу, причини, механ≥зми конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥, а також розробл€Ї шл€хи њх розвТ€занн€ ≥ попередженн€.  онфл≥ктолог≥€ Ї м≥ждисципл≥нарним напр€мком; конфл≥кти вивчають соц≥олог≥€, соц≥альна психолог≥€, юриспруденц≥€, ≥стор≥€, економ≥ка, пол≥толог≥€.

як окрема наука, конфл≥ктолог≥€ виникаЇ наприк≥нц≥ 50-х рок≥в ’’ ст., на противагу теор≥њ структурного функц≥онал≥зму. ћодель, розроблена структурним функц≥онал≥змом, ірунтувалас€ на у€вленн≥ про сусп≥льство €к ц≥л≥сне утворенн€, в €кому гармон≥йно взаЇмод≥ють його частини ≥ елементи. ѕрихильники даного методу п≥дкреслювали роль саморегулюючих механ≥зм≥в сусп≥льного житт€, що п≥дтримують стаб≥льн≥сть системи. Ѕезлад ≥ конфл≥кт розгл€далис€ €к перманентне притаманн≥ людському сусп≥льству риси, однак вважалис€ аномал≥Їю. ќсновна увага зосереджувалас€ на дос€гненн≥ згоди ≥ стаб≥льност≥ в сусп≥льств≥.

 онфл≥ктна модель виходить з протилежних установок: конфл≥кт Ї все-пронизуючим, пост≥йним компонентом ≥снуванн€ будь-€кого сусп≥льства, руш≥йною силою ус≥х соц≥альних зм≥н. «асновниками конфл≥ктного напр€му у соц≥олог≥њ були –. ƒарендорф, Ћ.  озер,  . Ѕоулдинг. ѕ≥дірунт€м њх теор≥й були, в першу чергу, ≥дењ  . ћаркса, ≥ ћ. ¬ебера. “реба визнати, наголошуЇ в≥домий американський соц≥олог ≥ конфл≥ктолог –.  олл≥нз, що сучасна теор≥€ конфл≥кту виникла €к спроба створити не≥деолог≥чну верс≥ю марксизму з наголосом на багатовим≥рност≥, €ку можна назвати Ђл≥вим вебер≥анствомї.

–озгл€д конфл≥кту потр≥бно почати з його визначенн€. ¬ сучасн≥й соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ ≥снуЇ дуже багато визначень цього пон€тт€. —оц≥олог≥чний словник наводить таке: соц≥альний конфл≥кт (в≥д лат. соnflictus - з≥ткненн€) Ц крайн≥й випадок загостренн€ соц≥альних протир≥ч, €кий виражаЇтьс€ в з≥ткненн≥ р≥зних соц≥альних сп≥льнот Ц клас≥в, нац≥й, держав, соц≥альних груп ≥ т.п., обумовленому протилежн≥стю чи суттЇвою в≥дм≥нн≥стю њх ≥нтерес≥в, ц≥лей, тенденц≥й розвитку.

–озгорнуте визначен≥м конфл≥кту через перерахуванн€ його суттЇвих ознак дають –. ћакк та –. —кайдер. Ќа њхню думку, конфл≥кт завжди передбачаЇ на€вн≥сть таких ознак:

Ø ≥снуванн€ €к м≥н≥мум двох стор≥н. ÷е можуть бути €к ≥ндив≥ди, так ≥ соц≥альн≥ групи, класи, культури;

Ø на€вн≥сть деф≥циту (чи то неможлив≥сть задовольнити виконанн€ одночасно одн≥Їњ рол≥ чи функц≥њ двома суб'Їктами, чи то недостатн≥сть ресурс≥в дл€ одночасного задоволенн€ њх бажань);

Ø сторони прагнуть до отриманн€ вигоди за рахунок одна одноњ.  ожна з стор≥н прагне, €кщо не л≥кв≥дувати ≥ншу, то, принаймн≥, п≥дкорити;

Ø д≥њ стор≥н повинн≥ бути направлен≥ на дос€гненн€ несум≥сних ≥ взаЇмовиключаючих ц≥лей;

Ø кожна з стор≥н прагне влади. ”часники конфл≥кту завжди прагнуть дос€гти, зм≥нити чи зберегти здатн≥сть контролювати ≥ направл€ти повед≥нку ≥ншоњ сторони.

ќтже, соц≥альний конфл≥кт включаЇ р€д основних складових:

Ø учасник≥в (суб'Їкт≥в) конфл≥кту,

Ø причини конфл≥кту,

Ø об'Їкт,

Ø предмет,

Ø певну конфл≥ктну ситуац≥ю.

—уб'Їктами конфл≥кту можуть бути окрем≥ ≥ндив≥ди, р≥зн≥ соц≥альн≥ групи, класи, нац≥њ, держави.

ќб'Їктом конфл≥кту завжди Ї деф≥цитний ресурс. ÷е, наприклад, одне директорське кр≥сло, на €ке претендують к≥лька ЂЇдино достойнихї, з њх точки зору, кандидат≥в. ” класичному твор≥ Ђ«емл€ї ќ. обил€нськоњ таким об'Їктом конфл≥кту Ї земельний над≥л. як зауважуЇ в≥домий рос≥йський соц≥олог ¬.ќ. ядов, насправд≥ в ус≥х конфл≥ктах мова йде про дв≥ реч≥, або нав≥ть ≥ про одну: про ресурси ≥ контроль над ними. ¬лада в цьому розум≥нн≥ Ц це вар≥ант контролю над ресурсами, а власн≥сть ≥ Ї самим ресурсом. –есурси можна розд≥лити на матер≥альн≥ ≥ духовн≥, а останн≥, в свою чергу, диференц≥ювати на складов≥.

ѕредметом конфл≥кту Ї об'Їктивно ≥снуюча або у€вна проблема, €ка виступаЇ причиною суперечки м≥ж суб'Їктами. ¬ласне кажучи, це ≥ Ї те протир≥чч€, заради вир≥шенн€ €кого ≥ починаЇтьс€ боротьба. ¬ наведених вище прикладах, предметом Ї прагненн€ таки Ђс≥стиї в те жадане кр≥сло, чи заволод≥ти землею, усуваючи конкурент≥в будь-€кими способами, нав≥ть найб≥льш жорстокими.

ѕричини конфл≥кту можуть бути €к об'Їктивними, так ≥ суб'Їктивними.  онфл≥кти в сусп≥льств≥ породжен≥ ≥ в≥дображають ≥снуюч≥ соц≥альн≥ протир≥чч€. ¬иникненн€ конфл≥кт≥в обумовлюЇтьс€ недосконал≥стю самих соц≥альних в≥дносин: на€вн≥стю соц≥альноњ нер≥вност≥ Ц майновоњ, владноњ, профес≥йноњ тощо.

¬ кожному конфл≥кт≥ завжди можна вид≥лити ≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ передумови. ¬с≥ ми люди, вс≥ ми р≥зн≥. ѕовед≥нка кожноњ людини в значн≥й м≥р≥ обумовлена њњ соц≥ально-психолог≥чними рисами, вихованн€м, культурою, рел≥г≥йними переконанн€ми. ѕсихолог≥чн≥ причини соц≥альних конфл≥кт≥в детально розроблен≥ в соц≥альн≥й психолог≥њ.

¬≥домий американський соц≥олог ѕ. —орок≥н в статт≥ Ђ—оц≥олог≥€ революц≥њї розгл€даЇ основн≥ причини виникненн€ революц≥й. Ќа його думку, причиною вс≥х революц≥й завжди було зб≥льшенн€ пригн≥чених базових ≥нстинкт≥в б≥льшост≥ населенн€, ≥ неможлив≥сть нав≥ть м≥н≥мального њх задоволенн€. ƒо таких ≥нстинкт≥в соц≥олог в≥дносить харчовий ≥нстинкт, ≥нстинкт самозбереженн€ ≥ колективного самозбереженн€, житловий, потреби в од€з≥, статевий, власницький, ≥нстинкт самовираженн€. ѕопри вс≥ б≥олог≥заторськ≥ тенденц≥њ, п≥дх≥д ѕ. —орок≥на заслуговуЇ на увагу.

«начим≥сть конфл≥кту дл€ сусп≥льства найкраще розкриваЇтьс€ через функц≥њ, €к≥ в≥н виконуЇ в сусп≥льств≥. —еред основних можна назвати:

Ø сигнальну,

Ø ≥нформац≥йну,

Ø диференц≥юючи,

Ø динам≥чну функц≥њ.

як бачимо з самоњ назви, сигнальна функц≥€ Ђсигнал≥зуЇї про певний стан сусп≥льства. якщо Ї конфл≥кт, значить Ї певна проблема, €ка потребуЇ нагального вир≥шенн€. –ос≥йський соц≥олог ё.√. «апрудський вважаЇ, що цю функц≥ю, в певному в≥дношенн≥, можна пор≥вн€ти з ф≥з≥олог≥чною роллю бол≥ в розвитку людського орган≥зму. —ам по соб≥ б≥ль ще не вказуЇ на причини свого виникненн€ ≥ не може бути д≥агнозом хвороби, але Ї переконливою п≥дставою звернутис€ до л≥кар€. —оц≥альний конфл≥кт вказуЇ на необх≥дн≥сть пошуку реальних причини ≥ практичних рекомендац≥й вир≥шенн€ ≥снуючоњ конфл≥ктноњ ситуац≥њ.

Ѕлизькою за своЇю суттю до сигнальноњ Ї ≥нформац≥йна функц≥€. ≤нформац≥йна функц≥€ значно ширша за просту констатац≥ю неблагополучч€.  онфл≥кт завжди викликаний певними об'Їктивними причинами: вивченн€ цих причин допомагаЇ краще п≥знати суть соц≥альних процес≥в у сусп≥льств≥. ќск≥льки конфл≥кт завжди Ї крайн≥м загостренн€м соц≥альних протир≥ч, його детальне вивченн€ допомагаЇ б≥льш ч≥тко ви€снити потреби, ≥нтереси, прагненн€, причини невдоволенн€ супротивних стор≥н.

ќсновне значенн€ диференц≥юючоњ функц≥њ Ц у структуризац≥њ сусп≥льства чи соц≥альних груп.  ожен конфл≥кт спри€Ї ч≥ткому розмежуванню ворогуючих стор≥н. —оц≥альна сп≥льнота розпадаЇтьс€ на дв≥ ч≥тко окреслен≥ групи, €к≥ вт€гують у свою орб≥ту ≥ тих, хто вол≥в би залишитис€ осторонь. —оц≥альний конфл≥кт завжди веде до зм≥ни соц≥альних структур, перегрупу≠ванн€ сусп≥льних сил.

ƒинам≥чна функц≥€ соц≥ального конфл≥кту вперше була детально роз≠роблена в марксизм≥.  .ћаркс вважав, що класова боротьба ≥ њњ апогей в форм≥ соц≥альноњ революц≥њ спри€ють надзвичайно швидкому сусп≥льному розвитку, називаючи революц≥њ Ђлокомативами ≥стор≥њї.

ѕер≥оди затишш€ у сусп≥льств≥ зм≥нюютьс€ пер≥одами драматичноњ в≥дкритоњ боротьби. —усп≥льн≥ норми, ц≥нност≥, ≥деали зм≥нюютьс€ з величезною швидк≥стю. “е, що ще вчора вважалос€ в≥чним ≥ незм≥нним, сьогодн≥ вже Ї анахрон≥змом. як би не зак≥нчилас€ боротьба, сусп≥льство чи соц≥аль≠на група вже н≥коли не будуть такими, €к були. ≤накше кажучи, суттю дина≠м≥чноњ функц≥њ Ї прискоренн€ сусп≥льного розвитку.

—оц≥альн≥ конфл≥кти виникають у вс≥х сферах сусп≥льного житт€, спричин€ють значний вплив на њх функц≥онуванн€ ≥ розвиток. “ому законом≥рно виникаЇ запитанн€: все-таки, конфл≥кт Ц це добре чи погано? яка його соц≥альна функц≥€ Ц позитивна чи негативна?

„астина соц≥олог≥в вважаЇ, що Ц негативна. –ос≥йськ≥ соц≥ологи навод€ть так≥ дан≥: в результат≥ конфл≥кт≥в на виробництв≥ втрачаЇтьс€ до 15% робочого часу. Ќегативна роль конфл≥кту ≥ в руйнац≥њ нормально функц≥онуючоњ системи. ѕравда, наск≥льки нормально, €кщо њњ можна в≥дносно легко зруйнувати? –ад€нськ≥ ≥деологи списали гори паперу, описуючи процв≥таюче безконфл≥ктне сусп≥льство. ўо ж стало причиною його краху?

јдепти конфл≥ктного п≥дходу дотримуютьс€ пр€мо протилежноњ точки зору Ц соц≥альна функц≥€ конфл≥кту Ї позитивною.  онфл≥кт не т≥льки руйнуЇ старе ≥ в≥джиле, але й спри€Ї оновленню сусп≥льства, буд≥вництву нового, кращого. ѕро ц≥ну буд≥вництва згадувати €кось не прийн€то.

якщо спробувати оц≥нити соц≥альний конфл≥кт об'Їктивно ≥ неупереджено, потр≥бно визнати Ц в≥н н≥коли не буваЇ виключно позитивним, чи виключно негативним.  онфл≥кт Ї позитивним моментом соц≥ального розвитку, коли в≥н спри€Ї сусп≥льному прогресу. ќднак кожен конфл≥кт завжди приводить до матер≥альних ≥ моральних втрат. ¬ цьому його негативна функц≥€.

¬заЇмозв'€зок конфл≥кт≥в ≥ сусп≥льства залежить не т≥льки в≥д особливостей сусп≥льства, але й в≥д особливостей самих конфл≥кт≥в. “ому важливе значенн€ маЇ класиф≥кац≥€ конфл≥кт≥в, вид≥ленн€ њх власних типових рис.

ќб'Їктивною трудн≥стю при спроб≥ класиф≥кувати конфл≥кти Ї неможлив≥сть вид≥лити Їдиний критер≥й под≥лу.  онфл≥кти наст≥льки чисельн≥ та р≥знор≥дн≥, що основою под≥лу можуть бути р≥зн≥ ознаки,

“ак, соц≥альн≥ конфл≥кти можна розд≥лити, виход€чи з особливостей самого процесу њх прот≥канн€: масштабу ≥ гостроти про€вленн€, часу прот≥канн€, особливостей суб'Їкт≥в конфл≥кту.

«а масштабом вид≥л€ють

Ø м≥кро-,

Ø макро-,

Ø мегаконфл≥кти.

«а гостротою про€вленн€:

Ø мирн≥ та воЇнн≥ (воЇнн≥, в свою чергу: збройн≥, локальн≥ та рег≥ональн≥)

Ø €вн≥, скрит≥ та навмисно замаскован≥ конфл≥кти.

¬ залежност≥ в≥д суб'Їкт≥в, €к≥ беруть участь у конфл≥кт≥ конфл≥кти под≥л€ють на

Ø ≥ндив≥дуальн≥ (≥ндив≥д - ≥ндив≥д) ≥

Ø групов≥ (≥ндив≥д-група, група-група).

як правило, джерелом конфл≥кту м≥ж ≥ндив≥дом ≥ групою Ї в≥дм≥нн≥сть ц≥нностей ≥ндив≥да в≥д ц≥нностей групи. “еза про те, що б≥льш≥сть завжди права, Ї попул€рною, але не завжди ≥стинною (хрестомат≥йним прикладом Ї засудженн€ —ократа).

«а часом прот≥канн€ вид≥л€ють

Ø короткочасн≥,

Ø довготривал≥,

Ø пост≥йн≥.

як правило, короткочасн≥ конфл≥кти обумовлен≥ причинами, €к≥ легко усуваютьс€ вже при найменших зусилл€х стор≥н, €к≥ протисто€ть, або дуже швидко втрачають свою актуальн≥сть. Ќа в≥дм≥ну в≥д них, пост≥йн≥ конфл≥кти не можна вир≥шити в рамках ≥снуючоњ соц≥альноњ системи. ќсновою таких конфл≥кт≥в Ї антагон≥стичн≥ протир≥чч€, усунути €к≥ можна лише шл€хом зм≥ни системи.

—оц≥альн≥ конфл≥кти можна класиф≥кувати ≥ в залежност≥ в≥д особливостей протир≥ч, що лежать в основ≥ њх виникненн€ ≥ розвитку, вважаЇ рос≥йський соц≥олог ё. «апрудський. “ут процедура вид≥ленн€ вид≥в конфл≥кт≥в Ї пох≥дною в≥д класиф≥кац≥њ самих соц≥альних протир≥ч. —оц≥олог вид≥л€Ї дек≥лька критер≥њв под≥лу протир≥ч:

Ø час д≥њ протир≥чч€ (чи протир≥чч€ характерне дл€ ц≥лоњ ≥сторичноњ епохи, чи певних њњ етап≥в тощо);

Ø в≥дношенн€ до даноњ системи (внутр≥шн≥ чи зовн≥шн≥);

Ø характер протир≥ч (антагон≥стичн≥, неантагон≥стичн≥);

Ø роль ≥ значенн€ протир≥ч (основн≥, неосновн≥, головн≥ ≥ другор€дн≥);

Ø сфери виникненн€ (економ≥чна, пол≥тична, ≥деолог≥чна).

’оча конфл≥кти, обумовлен≥ р≥зними протир≥чч€ми, можуть про€вл€тис€ ≥ прот≥кати однаково, визначенн€ соц≥ального протир≥чч€, €ке лежить в њх основ≥, маЇ величезне теоретичне ≥ практичне значенн€.

”часники кожного конфл≥кту пересл≥дують певн≥ ц≥л≥. якщо в результат≥ вони њх дос€гають Ц такий конфл≥кт можна вважати усп≥шним, €кщо н≥ Ц безусп≥шним;

¬ план≥ мотивац≥њ ≥ прийн€то розр≥зн€ти два види конфл≥кт≥в:

Ø конфл≥кт ≥нтерес≥в, основою €кого Ї з≥ткненн€ ц≥лей ≥ ≥нтерес≥в людей;

Ø Ђкогн≥тивний конфл≥ктї (в≥д лат. codnitivus Ц п≥знавальний), де причиною Ї суперечка про знанн€ чи розум≥нн€ проблеми.

ќск≥льки соц≥альн≥ конфл≥кти в≥дбуваютьс€ у вс≥х сферах сусп≥льного житт€, польський соц≥олог я. Ўтумск≥ вид≥л€Ї економ≥чн≥, соц≥альн≥, класов≥, ≥деолог≥чн≥, культурн≥ ≥ ц≥нн≥сн≥ (акс≥олог≥чн≥) види конфл≥кт≥в. ѕредметом економ≥чних конфл≥кт≥в Ї з≥ткненн€ ≥нтерес≥в соц≥альних груп, пов'€зане з под≥лом прац≥ ≥ обумовленими ним в≥дм≥нност€ми економ≥чного ≥ соц≥ального становища людей.

ƒл€ кожного сусп≥льства характерним Ї процес соц≥альноњ диференц≥ац≥њ. ¬ конфл≥ктах, €к≥ виникають м≥ж р≥зними соц≥альними групами, значну роль в≥д≥грають не т≥льки економ≥чн≥, а й соц≥альн≥ причини, наприклад, пон€тт€ престижу.

ѕредметом ≥деолог≥чних конфл≥кт≥в Ї р≥зн≥ ≥деолог≥чн≥ ц≥нност≥: рел≥г≥йн≥, расов≥, етн≥чн≥. “ак≥ конфл≥кти можуть виникати €к м≥ж класами, так ≥ всередин≥ них.

ѕри вс≥й р≥зноман≥тност≥ критер≥њв класиф≥кац≥њ соц≥альних конфл≥кт≥в кожен з них в≥д≥граЇ важливу роль у вивченн≥ причин, значенн€, насл≥дк≥в конфл≥кт≥в дл€ функц≥онуванн€ ≥ розвитку сусп≥льства.

¬ивченн€ соц≥альних конфл≥кт≥в Ї важливим аспекту прогнозуванн€ розвитку сусп≥льства ≥ п≥дтриманн€ соц≥альноњ стаб≥льност≥. ѕри анал≥з≥ конфл≥ктолог≥чного потенц≥алу сусп≥льства соц≥олог≥€ використовуЇ терм≥н Ђсоц≥альне напруженн€ї. —оц≥альне напруженн€ Ц це такий стан громадськоњ св≥домост≥, €кий св≥дчить про незадоволенн€ членами сусп≥льства ≥снуючими умовами житт€, або окремими його частинами.

ƒосл≥дженн€ соц≥ального напруженн€ передбачаЇ р€д етап≥в:

Ø визначенн€ суперечностей (проблем), що викликають напруженн€;

Ø визначенн€ ставленн€ до них населенн€;

Ø д≥агностика стану готовност≥ соц≥альних груп до р≥зних (пасивних чи активних) форм протесту.

”крањнське сусп≥льство переживаЇ пер≥од трансформац≥њ. «м≥ни в≥дбуваютьс€ буквально у вс≥х сферах сусп≥льного житт€. ≤ одним з найважлив≥ших питань, що виникають в результат≥ вивченн€ сучасного стану сусп≥льства, Ї питанн€ про можлив≥сть соц≥ального вибуху. –езультати соц≥олог≥чних досл≥джень останн≥х рок≥в дають серйозн≥ п≥дстави чекати саме такого розвитку под≥й. як зауважуЇ кињвський соц≥олог ™. √оловаха, декларований шл€х до ринку чимраз б≥льше асоц≥юЇтьс€ в масов≥й св≥домост≥ з апокал≥птичним к≥нцем. “ому анал≥з причин, особливостей ви€ву ≥ потенц≥алу соц≥альних конфл≥кт≥в в ”крањн≥ Ї надзвичайно важливим.

ќдн≥Їю з найсуттЇв≥ших причин конфл≥кт≥в Ї соц≥ально-економ≥чна нестаб≥льн≥сть, €ка породжуЇ в≥дпов≥дну соц≥ально-психолог≥чну атмосферу в сусп≥льств≥. Ѕ≥льш≥сть населенн€ не задоволена своњм становищем. ћасовою Ї недов≥ра до головних ≥нститут≥в державноњ влади та громадського сусп≥льства. ћасовою стала невпевнен≥сть у майбутньому.

ќднак це аж н≥€к не означаЇ, що проведенн€ радикальних реформ викличе соц≥альний вибух. —кор≥ше, навпаки, Ц подальше в≥дт€гуванн€ реального реформуванн€ сусп≥льства приведе до нього значно швидше.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3073 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

2066 - | 1944 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.061 с.