Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—труктура ≥ функц≥њ соц≥олог≥њ €к науки 3 страница




ќпитуванн€ €к метод збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

–оль опитувань у збор≥ первинноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ
—еред метод≥в збору первинноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ найпопул€рн≥шим Ї метод опитуванн€, €кий у багатьох людей асоц≥юЇтьс€ саме ≥з соц≥олог≥Їю.
ќпитуванн€ Ч метод збору соц≥альноњ ≥нформац≥њ про досл≥джуваний об'Їкт п≥д час безпосереднього (≥нтерв'ю) чи опосередкованого (анкетуванн€) соц≥ально-психолог≥чного сп≥лкуванн€ соц≥олога ≥ респондента шл€хом реЇстрац≥њ в≥дпов≥дей респондент≥в на сформульован≥ запитанн€.
«а допомогою опитуванн€ можна одержати ≥нформац≥ю, €ка не завжди в≥дображена в документальних джерелах чи доступна пр€мому спостереженню. ƒо опитуванн€ вдаютьс€, коли необх≥дним, а часто ≥ Їдиним, джерелом ≥нформац≥њ Ї людина Ч безпосередн≥й учасник, представник, нос≥й досл≥джуваних €вища чи процесу. ¬ербальна (словесна) ≥нформац≥€, одержана завд€ки цьому методу, значно багатша, н≥ж невербальна. ¬она легше п≥ддаЇтьс€ к≥льк≥сному опрацюванню та анал≥зу, що даЇ змогу широко використовувати дл€ цього обчислювальну техн≥ку. Ќа користь цьому методу служить ≥ його ун≥версальн≥сть, оск≥льки п≥д час опитуванн€ реЇструють мотиви д≥€льност≥ ≥ндив≥д≥в, результати ц≥Їњ д≥€льност≥. ”се це забезпечуЇ опитуванню переваги щодо методу спостереженн€ або методу анал≥зу документ≥в.
ѕри опитуванн≥ надто важливою Ї взаЇмод≥€ соц≥олога та опитуваного. ƒосл≥дник втручаЇтьс€ у повед≥нку респондента, що, звичайно, не може не позначитис€ на результатах досл≥дженн€. ≤нформац≥€, одержана в≥д респондент≥в за допомогою опитуванн€, в≥дображаЇ реальн≥сть т≥льки в тому аспект≥, в €кому вона ≥снуЇ в св≥домост≥ опитуваних. “ому завжди сл≥д враховувати можливе спотворенн€ ≥нформац≥њ при застосуванн≥ опитуванн€, що пов'€зано з особливост€ми процесу в≥дображенн€ р≥зних аспект≥в соц≥альноњ практики у св≥домост≥ людей.
ѕлануючи зб≥р ≥нформац≥њ методом опитуванн€, сл≥д брати до уваги й умови, €к≥ можуть впливати на њњ €к≥сть. ќднак зважити на вс≥ обставини практично неможливо. “ому умови, не вз€т≥ до уваги, належать до випадкових чинник≥в. Ќими, наприклад, можуть бути м≥сце ≥ обставини проведенн€ опитуванн€. —туп≥нь незалежност≥ ≥нформац≥њ в≥д впливу випадкових чинник≥в, тобто њњ ст≥йк≥сть, називаЇтьс€ над≥йн≥стю ≥нформац≥њ. ¬она залежить в≥д здатност≥ суб'Їкта давати одн≥ й т≥ ж в≥дпов≥д≥ на одн≥ й т≥ сам≥ запитанн€, визначаЇтьс€ незм≥нн≥стю цих запитань ≥ вар≥ант≥в в≥дпов≥дей на них дл€ вс≥Їњ обраноњ сукупност≥ респондент≥в або кожноњ з њњ груп.
ƒл€ п≥двищенн€ над≥йност≥ ≥нформац≥њ сл≥д дбати про незм≥нн≥сть €комога б≥льшоњ к≥лькост≥ умов збору ≥нформац≥њ: м≥сцевих обставин опитуванн€, пор€дку формулюванн€ запитань ≥ в≥дпов≥дей на них, вплив≥в досл≥дник≥в на респондент≥в у процес≥ сп≥лкуванн€.
ƒл€ одержанн€ достов≥рноњ ≥нформац≥њ необх≥дно, щоб опитуваний:
а) сприйн€в потр≥бну ≥нформац≥ю;
б) правильно зрозум≥в њњ;
в) зм≥г згадати, за необх≥дност≥, под≥њ минулого;
г) обрав достеменну в≥дпов≥дь на поставлене запитанн€;
і) зм≥г адекватно висловитис€.
¬ажливо також, щоб опитуваний не т≥льки м≥г, а й хот≥в щиро в≥дпов≥сти на запитанн€.
як≥сть первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ значною м≥рою залежить в≥д вим≥рювального ≥нструменту Ч соц≥олог≥чного питальника (бланк ≥нтерв'ю, анкета).  ритер≥€ми њх оц≥нки Ї ст≥йк≥сть ≥ обірунтован≥сть.
—т≥йк≥сть ≥нструменту вим≥рюванн€ Ч ступ≥нь в≥дтворенн€ результат≥в вим≥рюванн€ за повторного використанн€ цього ≥нструменту на одн≥й ≥ т≥й сам≥й груп≥ ≥ за тих самих умов.
ќбгрунтован≥сть ≥нструменту вим≥рюванн€ Ч ступ≥нь в≥дпов≥дност≥ зареЇстрованих у процес≥ вим≥рюванн€ характеристик ≥ характеристик, €к≥ планувалос€ вим≥р€ти.
ќбірунтований ≥нструмент вим≥рюванн€ повинен бути стаб≥льним.
ѕерев≥рка €кост≥ вим≥рювального ≥нструменту Ї складною, трудом≥сткою, але необх≥дною процедурою. Ѕез нењ не можливо визначити наукову значущ≥сть одержаних результат≥в.
ўодо достов≥рност≥ з≥браноњ ≥нформац≥њ опитуванн€ передбачаЇ так≥ основн≥ фази:
а) адаптац≥ю;
б) дос€гненн€ поставленоњ мети;
в) завершенн€ опитуванн€.
 ожне опитуванн€ починаЇтьс€ з фази адаптац≥њ, п≥д час €коњ у респондента створюють мотивац≥ю до в≥дпов≥д≥ на запитанн€ ≥ готують його до досл≥дженн€. ‘аза адаптац≥њ складаЇтьс€ ≥з зверненн€ ≥ дек≥лькох перших запитань. «верненн€ Ї зав'€зкою, початком опитуванн€. ўоб респондент зм≥г надати потр≥бну ≥нформац≥ю, необх≥дно п≥дготувати його до цього: по€снити зм≥ст питальника, мету опитуванн€, при робот≥ з анкетою Ч правила њњ заповненн€, ≥, поступово ставл€чи запитанн€, п≥двести його до теми досл≥дженн€. ќсновне завданн€ Ч встановити контакт з респондентом, Ђзав'€зати розмовуї. “ому нер≥дко соц≥олог формулюЇ спершу запитанн€, в≥дпов≥д≥ на €к≥ не дають пов'€заноњ з темою досл≥дженн€ ≥нформац≥њ, але залучають опитуваного до розмови.
—кладн≥ше сформувати в опитуваних мотивац≥ю до участ≥ у досл≥дженн≥. ƒл€ цього необх≥дно њх зац≥кавити, зачепивши актуальн≥ життЇв≥ проблеми. ‘ормулюванн€ мети досл≥дженн€, по€сненн€ можливост≥ використанн€ його результат≥в дл€ задоволенн€ потреб респондент≥в Ч все це актуал≥зуЇ участь в опитуванн≥, стимулюЇ прагненн€ респондента надати достов≥рну ≥нформац≥ю.
ќднак досл≥дженн€ не завжди пов'€зан≥ з потребами опитуваних. “ак, при опитуванн≥ експерт≥в зверненн€ повинно в≥дпов≥дати таким мотивам, €к престижн≥ м≥ркуванн€, прагненн€ принести користь ≥ншим. ƒо опитуваного звертаютьс€ €к до компетентного спец≥ал≥ста, експерта з досл≥джуваноњ проблеми.
Ќа в≥рог≥дн≥сть одержаноњ в процес≥ опитуванн€ ≥нформац≥њ впливаЇ побоюванн€ респондента, що його в≥дверт≥ в≥дпов≥д≥ стануть в≥домими ≥ншим люд€м, кер≥вництву ≥ будуть використан≥ йому на шкоду. јнон≥мне опитуванн€ зменшуЇ вплив цього чинника ≥ п≥двищуЇ достов≥рн≥сть соц≥олог≥чних даних.
ќсновний зм≥ст другоњ фази опитуванн€ Ч дос€гненн€ поставленоњ мети Ч пол€гаЇ у збор≥ основноњ ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл€ вир≥шенн€ сформульованих завдань. ” процес≥ в≥дпов≥д≥ на основну, а в≥дпов≥дно ≥ найб≥льшу за обс€гом? частину питальника зац≥кавлен≥сть респондента може поступово згасати. ƒл€ стимулюванн€ њњ використовують функц≥онально-психолог≥чн≥ питанн€, €к≥ несуть смислов≥ навантаженн€, становл€ть певний ≥нтерес, зн≥мають втому ≥ п≥двищують мотивац≥ю опитуваних.
ќстанн€ фаза Ч завершенн€ опитуванн€. Ќаприк≥нц≥ питальника вм≥щують функц≥онально-психолог≥чн≥ Ђлегк≥ї запитанн€, €к≥ зн≥мають напруженн€ у респондента ≥ дають змогу йому ви€вити своњ почутт€.
ќпитуванн€ класиф≥кують за р≥зними критер≥€ми. «а характером взаЇмозв'€зк≥в соц≥олога ≥ респондента њх под≥л€ють на заочн≥ (анкетн≥) та очн≥ (≥нтерв'ю), кожен з €ких маЇ своњ р≥зновиди; за ступенем формал≥зац≥њ Ч стандартизован≥ ≥ нестандартизован≥ (в≥льн≥); за частотою проведенн€ Ч одноразов≥ й багаторазов≥; за охопленн€м об'Їкта Ч суц≥льн≥ й виб≥рков≥. —пециф≥чними видами Ї опитуванн€ експерт≥в, соц≥ометр≥€.
¬иди опитувань
«аочн≥ (анкетн≥) опитуванн€
ќдним з найпоширен≥ших вид≥в опитуванн€ Ї анкетуванн€, €ке передбачаЇ самост≥йне заповненн€ анкети респондентом. ¬икористовуючи роздаткову, поштову чи надруковану у прес≥ анкету, досл≥дник з м≥н≥мальною техн≥чною допомогою за короткий час може з≥брати первинну ≥нформац≥ю в≥д сотень респондент≥в. «абезпечуючи повну анон≥мн≥сть, метод анкетуванн€ даЇ змогу ефективн≥ше досл≥джувати морально-етичн≥ проблеми.
јнкета Ч тиражований документ, €кий м≥стить певну сукупн≥сть запитань, сформульованих ≥ пов'€заних м≥ж собою за встановленими правилами.
ќск≥льки анкету респондент заповнюЇ самост≥йно, особливо важливе значенн€ мають структура запитань, мова ≥ стиль њх формулюванн€, рекомендац≥њ щодо заповненн€ анкети, а також њњ граф≥чне оформленн€. ѕочинаЇтьс€ вона вступною частиною, в €к≥й зазначають, хто, з €кою метою проводить опитуванн€, вм≥щують ≥нструкц≥ю щодо заповненн€ анкети, зосереджують увагу на способ≥ њњ поверненн€ п≥сл€ заповненн€, њњ текст повинен створити у респондента настр≥й сп≥вроб≥тництва. ¬ступну частину найчаст≥ше розм≥щують на титульному аркуш≥.
Ќаступним структурним елементом анкети Ї контактн≥ запитанн€. њх мета Ч зац≥кавити респондента, полегшити йому входженн€ у проблему. “ому вони повинн≥ бути простими за формулюванн€м, передбачати достатньо легк≥ в≥дпов≥д≥ на них.
—утн≥сну ≥нформац≥ю м≥ст€ть основн≥ запитанн€, зм≥ст €ких повн≥стю визначаЇтьс€ ц≥л€ми ≥ завданн€ми досл≥дженн€. Ќайкраще, €кщо кожному окремому завданню в≥дпов≥даЇ певний блок запитань, а перех≥д до нового супроводжуЇтьс€ по€сненн€ми. Ќаприклад: ЂЌа цьому зак≥нчуЇмо розмову про ¬ашу роботу. “епер дек≥лька запитань про ¬аш≥ можливост≥ щодо проведенн€ в≥льного часуї.
ѕ≥сл€ основних вм≥щують запитанн€ дл€ з'€суванн€ соц≥ально-демограф≥чних характеристик респондент≥в. Ќаприк≥нц≥ дають дек≥лька запитань, €к≥ повинн≥ зн€ти психолог≥чне напруженн€ в опитуваних, допомогти њм усв≥домити необх≥дн≥сть ≥ значущ≥сть зд≥йсненоњ ними роботи.
«апитанн€ анкети Ї висловлюванн€ми, розрахованими на одержанн€ ≥нформац≥њ, що даЇ змогу опера-ц≥онал≥зувати ознаки певного соц≥ального €вища.
—хема 21. –≥зновиди запитань анкет

«а структурою запитанн€ анкети класиф≥кують на в≥дкрит≥, нап≥взакрит≥, закрит≥ (цю групу запитань, у свою чергу, под≥л€ють на альтернативн≥ й неальтерна-тивн≥). ” закритих запитанн€х респонденту дають повний перел≥к вар≥ант≥в в≥дпов≥дей, пропонуючи обрати один або дек≥лька з них. њх под≥л€ють на альтернативн≥ (коли необх≥дно вибрати т≥льки один вар≥ант в≥дпов≥д≥) ≥ неальтернативн≥ (Ђпитанн€-менюї, €к≥ допускають виб≥р к≥лькох вар≥ант≥в в≥дпов≥дей). ¬≥дкрит≥ запитанн€ не пропонують жодних вар≥ант≥в в≥дпов≥дей, ≥ респондент може висловлюватис€ на власний розсуд. Ќап≥взакрит≥ запитанн€ в перел≥ку запропонованих в≥дпов≥дей мають позиц≥њ Ђ≥ншеї або Ђщо ще?ї.
«а формою вид≥л€ють пр€м≥ та непр€м≥ запитанн€. ѕр€м≥ запитанн€ дають змогу одержати ≥нформац≥ю безпосередньо в≥д респондента (Ђ„и задоволен≥ ¬и своЇю роботою?ї).  оли ж в≥д респондента необх≥дно одержати критичну думку про нього, ≥нших людей, негативн≥ €вища житт€, використовують непр€м≥ запитанн€, пропонучи на його розгл€д у€вну ситуац≥ю, €ка не вимагаЇ самооц≥нки конкретно його €костей та обставин його д≥€льност≥.
ќсновн≥ запитанн€ спр€мован≥ на зб≥р ≥нформац≥њ про зм≥ст досл≥джуваного €вища; неосновн≥ Ч на з'€суванн€ основного запитанн€ (запитанн€-ф≥льтри), перев≥рку щирост≥, правдивост≥ в≥дпов≥дей респондента (контрольн≥ запитанн€), встановленн€ контакту з респондентом (контактн≥). «а зм≥стом њх под≥л€ють на: запитанн€ про факти повед≥нки, спр€мован≥ на ви€вленн€ вчинк≥в, д≥й та результат≥в д≥€льност≥ людей; запитанн€ про факти св≥домост≥ (ви€вл€ють думки, мотиви, оц≥нки, оч≥куванн€, плани респондент≥в на майбутнЇ); запитанн€ про особист≥сть респондента (соц≥ально-демограф≥чний блок запитань, що ви€вл€ють в≥к, стать, нац≥ональн≥сть, осв≥ту, профес≥ю, с≥мейний стан та ≥нш≥ статусн≥ характеристики респондент≥в).
ѕ≥двищенню достов≥рност≥ служить ≥ забезпеченн€ можливост≥ дл€ респондента ухилитис€ в≥д в≥дпов≥д≥ або дати невизначену в≥дпов≥дь. « ц≥Їю метою в анкет≥ передбачають так≥ вар≥анти в≥дпов≥дей, €к Ђмен≥ важко в≥дпов≥стиї, Ђ€к колиї, ЂбуваЇ по-р≥зномуї тощо. ¬ажливо також, щоб запитанн€ не мали у своњх формулюванн€х €вних або не€вних п≥дказок. ѕри формулюванн≥ оц≥ночних запитань ≥ вар≥ант≥в в≥дпов≥дей обов'€зково стежать за збалансован≥стю позитивних ≥ негативних суджень.
—уттЇве значенн€ маЇ ≥ зовн≥шн≥й вигл€д анкети: €к≥сть паперу, ч≥тк≥сть шрифту. “екст запитанн€ ≥ вар≥анти в≥дпов≥дей доц≥льно друкувати р≥зними шрифтами. ÷е стосуЇтьс€ також нумерац≥њ запитань ≥ в≥дпов≥дей, р≥зноман≥тних по€снень. «начну роль у граф≥чному оформленн≥ в≥д≥грають ≥люстративн≥ матер≥али, вказ≥вн≥ стр≥лки. ¬они зн≥мають втому, дають змогу адекватно сприйн€ти зм≥ст запитанн€, вказують на перех≥д до новоњ теми тощо.
¬изначаючи обс€г анкети, сл≥д враховувати, що час на њњ заповненн€ не повинен перевищувати 40Ч 50 хвилин.
«агалом запитанн€ повинн≥ в≥дпов≥дати завданн€м досл≥дженн€, тобто забезпечувати одержанн€ ≥нформац≥њ саме про досл≥джуван≥ ознаки, а також можливост€м респондент≥в €к джерел ≥нформац≥њ.
” сучасних соц≥олог≥чних досл≥дженн€х використовують к≥лька вид≥в анкетуванн€: роздаткове, поштове, надруковане у прес≥. Ќайпоширен≥шим Ї роздаткове анкетуванн€, за €кого респондент одержуЇ анкету безпосередньо з рук соц≥олога. ÷ей вид анкетуванн€ найнад≥йн≥ший, гарантуЇ добросов≥сне заповненн€ анкет, майже стов≥дсоткове њх поверненн€, але багато в чому залежить ≥ в≥д ум≥нн€ соц≥олога встановити психолог≥чний контакт з респондентами, створити спри€тливу атмосферу при опитуванн≥.
ѕоштове анкетуванн€ пол€гаЇ в розсиланн≥ анкет та одержанн≥ на них в≥дпов≥дей поштою. —уттЇва його перевага пол€гаЇ у в≥дносно низьк≥й вартост≥, простот≥ орган≥зац≥њ (з п≥дготовкою досл≥дженн€, в €кому розсилаЇтьс€ 2Ч3 тис€ч≥ анкет, легко справл€ютьс€ 2Ч3 особи). ¬оно даЇ змогу одночасно провести опитуванн€ на велик≥й територ≥њ, в тому числ≥ у важкодо-ступних районах. Ќезалежн≥сть в≥дпов≥дей респондент≥в в≥д впливу ≥нтерв'юера також спри€Ї п≥двищенню над≥йност≥ результат≥в соц≥олог≥чного досл≥дженн€. ≤ ўе одна перевага Ч можлив≥сть респондента самост≥йно обирати зручний дл€ нього час заповненн€ анкети.
¬одночас поштове анкетуванн€ маЇ чимало недол≥к≥в. ќсновний з них Ч неповне поверненн€ анкет (не вс≥ респонденти заповнюють анкети ≥ надсилають њх досл≥дникам), хоч це великою м≥рою залежить ≥ в≥д квал≥ф≥кованост≥ соц≥олога (процес поверненн€ анкет за поштового опитуванн€ теж керований). ўе один недол≥к Ч в≥дм≥нн≥сть тих, хто заповнив ≥ над≥слав поштову анкету, в≥д тих, хто ухиливс€ в≥д участ≥ в опитуванн≥, тобто зм≥щенн€ виб≥рки. Ќер≥дко надход€ть в≥дпов≥д≥ не в≥д тих, кому надсилались анкети. –еспондент ≥нод≥ не сам заповнюЇ анкету, а ЂперекладаЇї це на когось ≥з член≥в с≥м'њ. Ќе можна повн≥стю виключити ≥ групове заповненн€, використанн€ порад ≥нших ос≥б.
ќстанн≥м часом набуваЇ поширенн€ друковане у прес≥ анкетуванн€.  ≥льк≥сть повернутих анкет при цьому незначна, €к правило, не б≥льше к≥лькох в≥дсотк≥в читач≥в конкретного виданн€. јле за значного тиражу можна одержати велику к≥льк≥сть заповнених анкет. ќднак ≥ тод≥ сл≥д обережно анал≥зувати емп≥ричн≥ дан≥, не посп≥шати з поширенн€м висновк≥в на вс≥х читач≥в. —уть не в тому, що соц≥ально-демограф≥чний склад тих, хто в≥дпов≥в на анкету, в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д Ђпаспортнихї характеристик аудитор≥њ. ¬ажлив≥ше, що т≥, хто в≥дпов≥в на анкету, в≥др≥зн€ютьс€ в≥д Ђмовчазноњ б≥льшост≥ї або своњм ставленн€м до конкретного виданн€, або своњм баченн€м ≥ розум≥нн€м досл≥джуваноњ проблеми, або тим й ≥ншим одночасно. —умарн≥ статистичн≥ розпод≥ли в≥дпов≥дей важко ≥нтерпретувати. ¬одночас ≥з загального масиву заповнених анкет майже завжди можна вид≥лити однор≥дн≥ п≥дмасиви, €к≥ належать респондентам конкретних соц≥ально-демограф≥чних груп. ј це в≥дкриваЇ спри€тлив≥ можливост≥ дл€ досл≥дженн€ диференц≥ац≥њ думок, пропозиц≥й, властивих р≥зним групам респондент≥в. „асто учасники опитуванн€ супроводжують заповнен≥ анкети листами, в €ких дають розгорнуту аргументац≥ю свого ставленн€ до порушуваноњ проблеми. ѕод≥бн≥ само≥нтерв'ю значно збагачують первинну ≥нформац≥ю ≥ поглиблюють науковий анал≥з.
ћетод ≥нтерв'ю
” практиц≥ соц≥олог≥чних опитувань метод ≥нтерв'ю використовують р≥дше, н≥ж анкетуванн€. ÷е зумовлено передус≥м деф≥цитом спец≥ально п≥дготовлених ≥нтерв'юер≥в.
—оц≥олог≥чне ≥нтерв'ю Ч метод збору соц≥альноњ ≥нформац≥њ, що ірунтуЇтьс€ на вербальн≥й соц≥ально-психолог≥чн≥й взаЇмод≥њ м≥ж ≥нтерв'юером ≥ респондентом з метою одержанн€ даних, €к≥ ц≥кавл€ть досл≥дника.
ѕор≥вн€но з анкетуванн€м ≥нтерв'ю маЇ певн≥ переваги ≥ недол≥ки. √оловна в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними пол€гаЇ у форм≥ контакту досл≥дника та опитуваного. «а анкетуванн€ њх сп≥лкуванн€ опосередковуЇтьс€ текстом; питанн€, вм≥щен≥ в анкет≥, респондент ≥нтерпретуЇ самост≥йно, ф≥ксуючи в≥дпов≥д≥ в анкет≥.
ѕ≥д час ≥нтерв'ю контакт м≥ж досл≥дником ≥ респондентом зд≥йснюЇтьс€ за допомогою ≥нтерв'юера, €кий ставить запитанн€, передбачен≥ досл≥дженн€м, орган≥зовуЇ ≥ спр€мовуЇ бес≥ду з кожною окремою людиною, ф≥ксуЇ одержан≥ в≥дпов≥д≥ зг≥дно з ≥нструкц≥Їю.
ƒл€ одержанн€ одного й того самого обс€гу ≥нформац≥њ при використанн≥ методу ≥нтерв'ю досл≥дник витрачаЇ б≥льше часу ≥ засоб≥в, н≥ж при анкетуванн≥. ƒодаткових витрат вимагають п≥дб≥р ≥ навчанн€ ≥нтерв'юер≥в, контроль за €к≥стю њх роботи. ¬одночас розширюютьс€ можливост≥ щодо п≥двищенн€ над≥йност≥ з≥браних даних за рахунок зменшенн€ к≥лькост≥ тих, що уникли опитуванн€, скороченн€ р≥зноман≥тних техн≥чних помилок. ”часть ≥нтерв'юера даЇ змогу максимально пристосовувати запитанн€ бланка-≥нтерв'ю до можливостей респондента. ≤нтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентов≥, €кщо €кесь ≥з запитань видастьс€ незрозум≥лим.
як≥сть одержаноњ п≥д час ≥нтерв'ю ≥нформац≥њ залежить в≥д особливостей основних компонент≥в процесу сп≥лкуванн€: питальника, ≥нтерв'юера, респондента, обставин ≥нтерв'ю.
≤нтерв'ю найчаст≥ше провод€ть за м≥сцем роботи, зан€ть ≥ за м≥сцем проживанн€. ѕерший вар≥ант доц≥льн≥ший при досл≥дженн≥ виробничих або навчальних колектив≥в, коли предмет досл≥дженн€ пов'€заний з њх д≥€льн≥стю. ≤нтерв'ю за м≥сцем проживанн€ ефективн≥ше, €кщо предмет опитуванн€ стосуЇтьс€ проблем, про €к≥ зручн≥ше вести мову в неоф≥ц≥йн≥й обстановц≥ (пол≥тика, в≥дпочинок, побут). Ќезалежно в≥д м≥сц€ проведенн€ ≥нтерв'ю, сл≥д подбати про усуненн€ або хоча б зниженн€ тиску Ђтрет≥хї ос≥б, присутн≥сть €ких впливаЇ на психолог≥чний контекст ≥нтерв'ю ≥ може спричинити деформац≥ю зм≥сту в≥дпов≥дей респондента.
«а техн≥кою проведенн€ розр≥зн€ють в≥льне, формал≥зоване (стандартизоване) ≥ нап≥встандартизоване ≥нтерв'ю.
¬≥льне ≥нтерв'ю Ч тривала бес≥да за загальною програмою без ч≥ткоњ детал≥зац≥њ запитань.
«а формал≥зованого (стандартизованого) ≥нтерв'ю сп≥лкуванн€ ≥нтерв'юера ≥ респондента регламентовано детально розробленим питальником та ≥нструкц≥Їю ≥нтерв'юера, €кий зобов'€заний точно дотримуватись сформульованих запитань та њх посл≥довност≥. ” стандартизованому ≥нтерв'ю, €к правило, переважають закрит≥ запитанн€. Ќап≥встандартизоване ≥нтерв'ю поЇднуЇ в соб≥ особливост≥ двох попередн≥х вид≥в.
«а процедурою проведенн€ ≥нтерв'ю класиф≥кують на: панельне Ч багаторазове ≥нтерв'ю одних ≥ тих самих респондент≥в з одних ≥ тих самих питань через певн≥ пром≥жки часу; групове Ч запланована бес≥да, у процес≥ €коњ досл≥дник прагне започаткувати дискус≥ю в груп≥; кл≥н≥чне ≥нтерв'ю Ч довготривала, глибока бес≥да, мета €коњ одержати ≥нформац≥ю про внутр≥шн≥ спонуки, мотиви, схильност≥ респондент≥в; фокусоване ≥нтерв'ю Ч короткочасна бес≥да, мета €коњ в отримайн≥ ≥нформац≥њ про конкретну проблему, процес чи €вище, про реакц≥њ суб'Їкта на задану д≥ю.
«а типом респондент≥в ≥нтерв'ю бувають: з в≥дпов≥дальною особою, з експертом, з р€довим респондентом.
¬ останн≥ роки ≥нтенсивно використовують телефонне ≥нтерв'ю, €ке даЇ змогу оперативно з≥брати ≥нформац≥ю про певний процес. ¬оно може бути т≥льки короткотривалим ≥ т≥льки щодо ос≥б, €к≥ мають телефон, тому не вважаЇтьс€ репрезентативним.
√оловною ф≥гурою ≥нтерв'ю, його найактивн≥шим суб'Їктом завжди Ї ≥нтерв'юер, в≥д особистост≥ €кого багато в чому залежать достов≥рн≥сть ≥ над≥йн≥сть одержаноњ ≥нформац≥њ. ¬≥н повинен бути ерудованим, товариським, спостережливим, дисципл≥нованим, морально ≥ ф≥зично витривалим, добре знати тему ≥ техн≥ку веденн€ ≥нтерв'ю.
ќдна з основних умов, €к≥ впливають на достов≥рн≥сть ≥ над≥йн≥сть ≥нформац≥њ, Ч на€вн≥сть €к≥сного питальника ≥ дотриманн€ правил його застосуванн€.
ѕитальник Ч документ, в €кому сформульован≥ й тематично згрупован≥ питанн€, передбачено м≥сце дл€ запис≥в в≥дпов≥дей на них.
ƒо питальник≥в додають так зван≥ протоколи ≥нтерв'юера, €к≥ м≥ст€ть основн≥ в≥домост≥ про процес ≥нтерв'ю.
Ќа ≥нтерв'ю впливають м≥сце, конкретн≥ обставини, тривал≥сть його проведенн€, (найчаст≥ше респондент погоджуЇтьс€ на короткотривале ≥нтерв'ю).
ћетод ≥нтерв'ю даЇ змогу одержати глибинну ≥нформац≥ю про думки, погл€ди, мотиви, у€вленн€ респондент≥в. —уттЇвою його особлив≥стю Ї здеб≥льшого зац≥кавлен≥сть респондента опитуванн€м, €ка забезпечуЇтьс€ особистим контактом учасник≥в ≥нтерв'ю. '
ќднак орган≥зац≥€ ≥ проведенн€ ≥нтерв'ю наштовхуютьс€ на певн≥ труднощ≥, пов'€зан≥ з пошуком психолог≥чного контакту з респондентом; значними матер≥альними й часовими затратами; трудом≥стк≥стю п≥дготовки ≥нтерв'юер≥в; забезпеченн€м анон≥мност≥ ≥нтерв'ю.
ќсобливост≥ ≥нтерв'ю зумовили його широке використанн€ в проблемних досл≥дженн€х, при вивченн≥ громадськоњ думки, телефонних, контрольних, виб≥ркових та експертних опитуванн€х.
ћетод експертних оц≥нок
ѕ≥д час масових опитувань (анкетуванн€, ≥нтерв'ю, поштове опитуванн€, телефонне ≥нтерв'ю) джерелом соц≥альноњ ≥нформац≥њ про певн≥ аспекти об'Їкта досл≥дженн€ Ї представники цього самого об'Їкта. ќднак на практиц≥ буваЇ важко або взагал≥ неможливо встановити нос≥€ проблеми ≥ в≥дпов≥дно використати його €к джерело ≥нформац≥њ. Ќайчаст≥ше так≥ ситуац≥њ пов'€зан≥ з≥ спробами прогнозуванн€ зм≥ни соц≥ального €вища, процесу, об'Їктивного оц≥нюванн€ таких аспект≥в д≥€льност≥ й особист≥сних рис людей, щодо €ких њх самооц≥нка може бути неадекватною. “ака ≥нформац≥€ може надходити т≥льки в≥д компетентних ос≥б Ч експерт≥в, €к≥ мають глибок≥ знанн€ про предмет чи оо'Їкт досл≥дженн€.
‘ормуючи групу експерт≥в, на першому етап≥ њх в≥дбору доц≥льно скористатис€ такими критер≥€ми, €к р≥д зан€ть ≥ стаж роботи з певного проф≥лю. ѕопередн≥й список експерт≥в може бути широким, але надал≥ його доц≥льно звузити, залишивши в ньому най-п≥дготовлен≥ших ос≥б. √оловний серед ус≥х критер≥њв в≥дбору експерт≥в Ч компетентн≥сть. ƒл€ визначенн€ њњ р≥вн€ використовують два методи: самооц≥нку експерт≥в ≥ колективну оц≥нку авторитетност≥ кожного з кандидат≥в в експерти (наприклад, з допомогою соц≥о-метричного опитуванн€).
ћетод колективноњ оц≥нки застосовують дл€ формуванн€ групи експерт≥в, коли вони знають один одного €к спец≥ал≥сти. “ака ситуац≥€ найчаст≥ше трапл€Їтьс€ серед творчих людей, в≥домих пол≥тик≥в, економ≥ст≥в.
ƒо основних функц≥й методу експертноњ оц≥нки в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ належать:
Ч прогноз тенденц≥й розвитку р≥зних €вищ ≥ процес≥в соц≥альноњ д≥йсност≥;
Ч оц≥нка р≥вн€ достов≥рност≥ даних, одержаних з допомогою масових опитувань;
Ч атестац≥€ колективу (його член≥в) за р≥внем профес≥онал≥зму, трудовоњ активност≥ тощо.
ѕрогностична експертна оц≥нка може бути застосована щодо будь-€ких соц≥альних €вищ, процес≥в, глобальних ≥ локальних проблем.
¬ експертних опитуванн€х анон≥мн≥сть, €к правило, втрачаЇ будь-€кий смисл, оск≥льки експерт Ї активним учасником наукового досл≥дженн€. —проба приховати в≥д нього мету досл≥дженн€, перетворивши його на пасивне джерело ≥нформац≥њ, може призвести до втрати його дов≥ри до орган≥затор≥в досл≥дженн€.
ќсновний ≥нструментар≥й експертних опитувань (анкета, бланк-≥нтерв'ю) розроблений за спец≥альною програмою. Ќа в≥дм≥ну в≥д масового опитуванн€, програма опитуванн€ експерт≥в не так детал≥зована ≥ маЇ переважно концептуальний характер. якщо досл≥дник не наважуЇтьс€ сформулювати прогностичн≥ судженн€, то в анкету експерта вм≥щують в≥дкрит≥ запитанн€, €к≥ передбачають повну свободу вибору форми в≥дпов≥д≥.
ѕроцедура опитуванн€ експерт≥в може бути очною чи заочною (поштове опитуванн€, телефонне ≥нтерв'ю). ќдна з найпрост≥ших форм експертного прогнозу Ч обм≥н думками. ¬она передбачаЇ одночасну присутн≥сть ус≥х експерт≥в за Ђкруглим столомї, де ≥ в≥дбуваЇтьс€ з'€суванн€ дом≥нуючоњ позиц≥њ з порушеного досл≥дником дискус≥йного питанн€. ќбговоренн€ проблеми може в≥дбуватис€ в к≥лька тур≥в, поки не буде вироблена узгоджена оц≥нка.
ѕ≥д час виробленн€ управл≥нських р≥шень за допомогою соц≥олог≥чних досл≥джень ≥нод≥ постаЇ проблема достов≥рност≥ результат≥в масового опитуванн€, правом≥рност≥ сформульованих на њх основ≥ висновк≥в. …детьс€ про оц≥нку компетентност≥ висловлених респондентами м≥ркувань. ƒл€ цього складають анкету експерта, €ка м≥стить в основному закрит≥ питанн€, €к≥ за структурою ≥дентичн≥ питанн€м анкети масового опитуванн€. «авданн€ експерта пол€гаЇ в тому, щоб з урахуванн€м об'Їктивноњ ситуац≥њ та чинник≥в, €к≥ ц≥кавл€ть досл≥дника, висловити щодо поставлених питань неупереджен≥, всеб≥чно виважен≥ м≥ркуванн€.
ќстанн≥м часом використовують ≥ такий р≥зновид методу експертноњ оц≥нки, €к атестац≥€, коли експертами Ї кер≥вники закладу, колективу чи спец≥альна атестац≥йна ком≥с≥€. —труктура атестац≥йного листа, €кий заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показник≥в, за €кими оц≥нюють члена колективу чи колектив загалом.
ћетод експертноњ оц≥нки поширений у розв≥дувальних ≥ проблемних досл≥дженн€х дл€ одержанн€ попередн≥х в≥домостей про об'Їкт, предмет анал≥зу, дл€ уточненн€ г≥потез ≥ завдань основного досл≥дженн€, дл€ визначенн€ умов експерименту, а також при оц≥нюванн≥ його ефективност≥.
—оц≥ометричне опитуванн€
—пециф≥чними та особливо ефективними при вивченн≥ малих груп Ї методи соц≥ометр≥њ. ћала група Ч реально ≥снуюче утворенн€, в €кому люди об'Їднан≥ певною сп≥льною ознакою, сп≥льною д≥€льн≥стю або живуть в ≥дентичних умовах, обставинах ≥ певним чином усв≥домлюють свою належн≥сть до цього утворенн€. “ерм≥н Ђсоц≥ометр≥€ї (лат. societas Ч сп≥ль-ч н≥сть, сусп≥льство ≥ metria Ч вим≥рюванн€) означаЇ вим≥рюванн€ м≥жособист≥сних взаЇмин у груп≥. ” сусп≥льних науках його почали використовувати наприк≥нц≥ XIX ст. у зв'€зку з≥ спробами застосуванн€ при вивченн≥ соц≥альних €вищ математичних метод≥в. ќсновна заслуга у створенн≥ методолог≥њ соц≥ометричних досл≥джень, сукупност≥ вим≥рювальних процедур ≥ математичних метод≥в обробки первинноњ ≥нформац≥њ належить американському соц≥опсихологу ƒжекобу ћорено (1892Ч1974). ¬иробивши систему структурного анал≥зу малих груп, в≥н сформулював ≥ стратег≥чне завданн€ соц≥ометр≥њ, €ке, на його думку, пол€гаЇ у забезпеченн≥ таких умов на виробництв≥ та в житловому прим≥щенн≥, за €ких люди працювали б ≥ жили в симпатичному ≥ симпатизуючому њм оточенн≥.
—оц≥ометричний метод опитуванн€ Ч один з р≥зновид≥в опитуванн€, €кий використовують дл€ вивченн€ внутр≥колектив-них зв'€зк≥в з'€суванн€м стосунк≥в м≥ж членами колективу.
…ого застосовують дл€ досл≥дженн€ м≥жособист≥сних ≥ м≥жгрупових стосунк≥в з метою њх пол≥пшенн€. ¬≥н даЇ змогу соц≥ологов≥ вивчити склад малих соц≥альних груп, особливо у розр≥з≥ неоф≥ц≥йних стосунк≥в, одержуючи соц≥олог≥чну ≥нформац≥ю, €ку ≥ншим шл€хом здобути майже неможливо.
“ехн≥чний апарат соц≥ометр≥њ застосовують у р≥зних сферах м≥кросоц≥олог≥њ. √рамотне використанн€ соц≥ометричних метод≥в Ї передумовою дл€ ірунтовних теоретичних висновк≥в про функц≥онуванн€ ≥ розвиток малих соц≥альних груп, дос€гненн€ значних практичних результат≥в у комплектуванн≥ колектив≥в, п≥двищенн≥ ефективност≥ њх д≥€льност≥.
√оловною рисою малоњ групи Ї в≥дчутт€ сп≥льност≥, €ке зм≥цнюЇ взаЇмини у груп≥ й в≥др≥зн€Ї одну групу в≥д ≥ншоњ. ќск≥льки чисельн≥сть малоњ групи обмежена, то сусп≥льн≥ в≥дносини в н≥й виступають у форм≥ безпосередн≥х особистих контакт≥в. ¬важають, що нижн€ межа чисельност≥ малоњ групи Ч 3, верхн€ Ч 15Ч20 ос≥б.
” процедурному аспект≥ соц≥ометр≥€ Ї поЇднанн€м методики опитуванн€ та алгоритм≥в дл€ спец≥ального математичного обчисленн€ первинних вим≥рювань. ¬заЇмини м≥ж членами колективу з'€совують на основ≥ таких процедур:
Ч виб≥р (виражене бажанн€ ≥ндив≥да до сп≥вроб≥тництва з ≥ншим ≥ндив≥дом);
Ч в≥дхиленн€ Ч негативний виб≥р (небажанн€ ≥ндив≥да до сп≥вроб≥тництва з ≥ншим ≥ндив≥дом);
Ч нехтуванн€ (залишенн€ одним ≥ндив≥дом ≥ншого поза власною увагою).
ѕ≥сл€ створенн€ програми досл≥дженн€ необх≥дно виробити соц≥ометричний критер≥й, тобто питанн€, €ке ставл€ть ус≥м членам групи з метою з'€суванн€ взаЇмин м≥ж ними.
—оц≥ометричний критер≥й повинен:
а) нац≥лювати суб'Їкта на виб≥р ≥ншого члена групи дл€ сп≥льного вир≥шенн€ певного завданн€ чи в≥дхиленн€ його;
б) не допускати обмежень щодо вибору в≥дхиленн€ будь-кого з член≥в ч≥тко окресленоњ групи;
в) бути зрозум≥лим ус≥м членам групи, а також ц≥кавим, €кщо не вс≥м, то б≥льшост≥ з них;
г) переконувати людину в практичн≥й спр€мованост≥ опитуванн€.
—оц≥ометричн≥ критер≥њ под≥л€ють на два основн≥ класи: комун≥кативний ≥ гностичний.  омун≥кативн≥ соц≥ометричн≥ критер≥њ. ¬икористовують дл€ вим≥рюванн€ реальних або у€вних стосунк≥в у груп≥, з'€суванн€ баченн€ кожним членом групи свого безпосереднього оточенн€. √ностичн≥ соц≥ометричн≥ критер≥њ призначен≥ дл€ в≥дображенн€ у€влень людини щодо њњ рол≥, позиц≥њ в груп≥, а також дл€ з'€суванн€ того, хто, на њњ думку, обере дл€ сп≥льного вир≥шенн€ певного завданн€ саме њњ, а хто Ч знехтуЇ. якщо комун≥кативний критер≥й: Ђ ого б ¬и обрали своњм старостою?ї, то гностичний звучав би: Ђ’то з ¬ашоњ групи, на ¬ашу думку, хот≥в би обрати ¬ас старостою?ї. ¬ обох випадках критер≥њ сформульован≥ у позитивн≥й форм≥, тобто ор≥Їнтован≥ на з'€суванн€ вибору. јле ≥снують ≥ заперечн≥ критер≥њ, €к≥ ф≥ксують негативне ставленн€ одн≥Їњ людини до ≥ншоњ.
” соц≥ометр≥њ поширен≥ й дихотом≥чн≥ (грец. dichotomia Ч под≥л на дв≥ частини) критер≥њ, €к≥ дають змогу точн≥ше з'€сувати взаЇмини в мал≥й груп≥. Ќаприклад: Ђ ого з член≥в ¬ашоњ бригади ¬и обрали б бригадиром (позитивна частина критер≥ю), а кого б не обрали?ї (заперечна частина критер≥ю).
ўе один р≥зновид соц≥ометричних критер≥њв Ч критер≥њ ранжуванн€. ¬они забезпечують можлив≥сть дл€ ранжуванн€ суб'Їктом своњх стосунк≥в з членами групи. Ќаприклад: Ђ¬каж≥ть по пор€дку, з ким ≥з член≥в ¬ашого колективу ¬и хот≥ли б створити мале п≥дприЇмство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу ≥ т. д.?ї.
—оц≥ометрична процедура, за €коњ респондент обираЇ в≥дпов≥дно ≥з заданим критер≥Їм ст≥льки ос≥б, ск≥льки в≥н вважаЇ за необх≥дне, називаЇтьс€ непара-метричною.
ѕараметрична процедура передбачаЇ виб≥р ≥з завчасно заданими к≥льк≥сними обмеженн€ми. Ќаприклад, за сформульованим критер≥Їм пропонують обрати ≥з 8 ос≥б одного, двох чи трьох. ÷е знижуЇ в≥рог≥дн≥сть спонтанних реакц≥й, непродуманих в≥дпов≥дей.
«а соц≥ометричного опитуванн€ кожному респондентов≥ вручають соц≥ометричну анкету (картку) ≥ список член≥в соц≥ометричноњ групи. ѕр≥звища член≥в групи кодують (наприклад, номером у списку групи). —оц≥ометрична картка, €к ≥ будь-€ка соц≥олог≥чна анкета, починаЇтьс€ ≥з зверненн€, в €кому по€снюють мету опитуванн€, викладають правила заповненн€ картки, гарантують анон≥мн≥сть. ” к≥нц≥, п≥сл€ запитань, д€кують респонденту за сп≥вроб≥тництво. ” картц≥ повинно бути не б≥льше 7Ч8 критер≥њв.
–езультати опитуванн€ занос€ть у соц≥оматрицю, €ка компактно подаЇ первинну ≥нформац≥ю ≥ спрощуЇ математичне опрацюванн€ з≥браних даних.
—оц≥оматриц€ Ч таблиц€, в €к≥й у р€дках розм≥щують в≥дпов≥д≥ кожного з член≥в групи.
“аблиц€ 5
ѕриклад соц≥оматриц≥





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 357 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

2021 - | 1876 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.