Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—труктура ≥ функц≥њ соц≥олог≥њ €к науки 2 страница




“аблиц€ 4

ѕрограма виконуЇ методолог≥чну, методичну, орган≥зац≥йну функц≥њ. њх реал≥зац≥€ впливаЇ на "структуру програми, €ка складаЇтьс€ з методолог≥чноњ та методичноњ частин.
ћетодолог≥чна частина програми охоплюЇ так≥ компоненти:
Ч формулюванн€ та обірунтуванн€ проблеми;
Ч розробку мети ≥ завдань досл≥дженн€;
Ч визначенн€ об'Їкта ≥ предмета досл≥дженн€;
Ч системний анал≥з об'Їкта досл≥дженн€;
Ч формулюванн€ робочих г≥потез досл≥дженн€;
Ч ≥нтерпретац≥ю та операц≥онал≥зац≥ю основних пон€ть досл≥дженн€.
ћетодична частина програми передбачаЇ:
Ч розробку стратег≥чного плану досл≥дженн€;
Ч визначенн€ досл≥джуваноњ сукупност≥, розробку виб≥рки досл≥дженн€;
Ч виб≥р ≥ опис метод≥в збиранн€ первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ (опитуванн€, анал≥з документ≥в, спостереженн€, експеримент);
Ч обірунтуванн€ лог≥ки анал≥зу та ≥нтерпретац≥ю з≥браноњ первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ за розробленим ≥нструментар≥Їм;
Ч опис схеми анал≥зу отриманих даних.
—творенн€ програми починаЇтьс€ з окресленн€ проблеми досл≥дженн€, тобто з визначенн€ предмета ≥ мети досл≥дженн€ (наприклад, досл≥дженн€ громадськоњ думки щодо майбутн≥х вибор≥в, вивченн€ попиту населенн€ на певн≥ товари, тенденц≥й злочинност≥ серед певного прошарку населенн€, з'€суванн€ становища молод≥ на ринку тощо). ќтже, предметом досл≥дженн€ Ї реальн≥ життЇв≥ протир≥чч€, €к≥ створюють проблемну соц≥альну ситуац≥ю, дл€ вир≥шенн€ €коњ необх≥дна правдива, оперативна, науково обірунтована ≥нформац≥€.
—оц≥альна проблема Ч суперечлива ситуац≥€ реального житт€, що маЇ масовий характер ≥ стосуЇтьс€ ≥нтерес≥в соц≥альних сп≥льнот, груп.
—оц≥олог≥€ використовуЇ р≥зноман≥тн≥ п≥дходи до визначенн€ типу соц≥альноњ проблеми, беручи за основу мету досл≥дженн€, нос≥€ проблеми, масштаби њњ поширенн€, час д≥њ, глибину суперечност≥, що створюЇ проблему.
¬≥дпов≥дно до мети виокремлюють гносеолог≥чн≥ (лог≥ко-п≥знавальн≥) ≥ предметн≥ проблеми. √носеолог≥чн≥ проблеми спричинен≥ нестачею ≥нформац≥њ про стан, тенденц≥њ функц≥онуванн€ соц≥ального об'Їкта. “обто народженн€ проблеми зумовлене недостатн≥стю знанн€ про певн≥ процеси, €вища соц≥ального житт€. ѕредметн≥ проблеми Ч це суперечност≥, зумовлен≥ з≥ткненн€м ≥нтерес≥в соц≥альних сп≥льнот, ≥нститут≥в, €к≥ дестаб≥л≥зують њхню життЇд≥€льн≥сть ≥ стимулюють до активних д≥й.
«а нос≥€ми вид≥л€ють так≥ види соц≥альних проблем: проблеми окремих соц≥альних груп (соц≥ально-демограф≥чних, нац≥ональних, профес≥йних, пол≥тичних та ≥нших); проблеми соц≥альних ≥нститут≥в, конкретних виробничих п≥дприЇмств, державних заклад≥в та установ, заклад≥в осв≥ти, орган≥зац≥й тощо.
«а масштабами поширеност≥ соц≥альн≥ проблеми можуть бути державними, рег≥ональними, локальними, в≥дпов≥дно до часу д≥њ Ч нетривалими ≥ довготривалими.
Ѕеручи за критер≥й глибину суперечностей, можна виокремити однопланов≥ (стосуютьс€ одного аспекту соц≥ального €вища, процесу); системн≥ (характерн≥ дл€ багатьох елемент≥в соц≥ального €вища, процесу) ≥ функц≥ональн≥ (спричинен≥ порушенн€м глибинних зв'€зк≥в у механ≥зм≥ функц≥онуванн€ соц≥ального €вища або процесу) соц≥альн≥ проблеми.
ƒл€ того щоб сформулювати соц≥альну проблему, необх≥дно:
Ч на п≥дстав≥ анал≥зу документ≥в замовника скласти у€вленн€ про реальну проблемну ситуац≥ю;
Ч провести розмову з кер≥вниками ≥ прац≥вниками орган≥зац≥њ-замовника з метою отриманн€ додатковоњ ≥нформац≥њ щодо проблемноњ ситуац≥њ;
Ч проанал≥зувати наукову л≥тературу, статистичн≥ матер≥али, дан≥ ≥нших досл≥джень (соц≥олог≥чних, економ≥чних, пол≥толог≥чних тощо) дл€ остаточного завершенн€ ≥нформац≥йного пошуку.
«'€суванн€ проблеми досл≥дженн€ Ї надто важливою справою, оск≥льки помилки помножуютьс€ на вс≥х наступних стад≥€х. ѕотр≥бно розр≥зн€ти реальн≥ й надуман≥, м≥ф≥чн≥, соц≥альн≥ проблеми; уникати досл≥дженн€ вельми масштабних соц≥альних проблем, що може призвести до ускладненн€ ≥нструментар≥ю, непередбачених матер≥альних ≥ часових витрат на проведенн€ досл≥дженн€ та зробить його гром≥здким ≥ малоефективним; прагнути до €комога точн≥шого, конкретн≥шого формулюванн€ проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соц≥олог≥чне досл≥дженн€ ≥ розробити адекватн≥ рекомендац≥њ.
ѕри цьому необх≥дно розр≥зн€ти проблеми соц≥альн≥ й науков≥. як в≥домо, соц≥альна проблема Ч це життЇве протир≥чч€, €ке потребуЇ вир≥шенн€. Ќеможлив≥сть вир≥шенн€ соц≥альноњ проблеми ≥снуючими засобами ≥ методами змушуЇ вдатис€ до наукового п≥знанн€. Ќаукова проблема повинна б≥льш-менш точно в≥дображати проблемну соц≥альну ситуац≥ю. «'€суванн€ власне науковоњ проблеми даЇ змогу заф≥ксувати, з одного боку, на€вн≥сть соц≥альноњ проблеми, а з ≥ншого Ч в≥дсутн≥сть або застар≥л≥сть шл€х≥в, способ≥в њњ вир≥шенн€. ѕостановка науковоњ проблеми означаЇ вих≥д за меж≥ вже вивченого у сферу того, що т≥льки починають вивчати. ѕроблема досл≥дженн€ завжди передбачаЇ свого нос≥€ Ч певну сп≥льноту чи групу, њх д≥€льн≥сть. “ому об'Їктом досл≥дженн€ найчаст≥ше Ї те, що м≥стить соц≥альне протир≥чч€ ≥ породжуЇ проблемну ситуац≥ю.
ќб'Їкт соц≥олог≥чного досл≥дженн€ Ч певна соц≥альна реальн≥сть, €ка потребуЇ ц≥леспр€мованого вивченн€ (соц≥альн≥ сп≥льноти, суб'Їкти, процеси у њх конкретних, в≥дносно завершених станах та взаЇмод≥њ).
ќб'Їкт досл≥дженн€ ≥снуЇ в соц≥альн≥й реальност≥ незалежно в≥д досл≥дника. ѕредмет досл≥дженн€ маЇ штучне походженн€, оск≥льки формулюЇтьс€ досл≥дником в≥дпов≥дно до мети ≥ завдань досл≥дженн€.
ѕредмет соц≥олог≥чного досл≥дженн€ Ч найб≥льш значущ≥ з теоретичноњ або практичноњ точки зору особливост≥, сторони об'Їкта, €к≥ необх≥дно досл≥дити.
ќдин ≥ той самий соц≥альний об'Їкт може мати багато особливостей, €костей, стор≥н, €к≥ в≥дображають певну його характеристику. “ому виб≥р предмета досл≥дженн€ передбачаЇ ч≥тку постановку проблеми, формулюванн€ мети ≥ завдань досл≥дженн€, системний анал≥з його об'Їкта.
” реальному соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ визначенн€ об'Їкта ≥ предмета ≥нод≥ зумовлюЇ певн≥ труднощ≥. “ому програма досл≥дженн€ обов'€зково передбачаЇ системний анал≥з об'Їкта, основною метою €кого Ї побудова г≥потетичноњ (концептуальноњ) модел≥ об'Їкта з урахуванн€м комплексу його елемент≥в, зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х зв'€зк≥в. “акий анал≥з об'Їкта досл≥дженн€ даЇ змогу:
Ч заф≥ксувати його складов≥, зовн≥шн≥ та внутр≥шн≥ зв'€зки;
Ч описати механ≥зм його функц≥онуванн€ ≥ розвитку;
Ч встановити головн≥ й другор€дн≥ чинники, що визначають цей механ≥зм;
Ч конкретизувати проблемну ситуац≥ю;
Ч з'€сувати предмет досл≥дженн€;
Ч визначити й про≥нтерпретувати основн≥ пон€тт€ досл≥дженн€;
Ч розробити робоч≥ г≥потези;
Ч виокремити категор≥њ та одиниц≥ анал≥зу.
¬ажливим у системному анал≥з≥ Ї встановленн€
сукупност≥ чинник≥в, €к≥ впливають на об'Їкт ≥ визначають напр€ми ≥ тенденц≥њ його функц≥онуванн€ та розвитку. “ому досл≥дник повинен виокремити та описати €кнайб≥льше цих чинник≥в, встановити њх значенн€, зв'€зок, силу ≥ специф≥ку впливу. «агалом чинники класиф≥кують на загальн≥ (характерн≥ дл€ всього класу под≥бних об'Їкт≥в), специф≥чн≥ (характерн≥ дл€ конкретного об'Їкта), зовн≥шн≥ (знаход€тьс€ у навколишньому середовищ≥), внутр≥шн≥ (м≥ст€тьс€ у самому об'Їкт≥), функц≥ональн≥ (визначають функц≥ональн≥ зв'€зки елемент≥в об'Їкта), структурн≥ (забезпечують спос≥б зв'€зку елемент≥в об'Їкта), генетичн≥ (зумовлюють походженн€ ≥ посл≥довн≥сть стан≥в об'Їкта), об'Їктивн≥ (њх д≥€ не залежить в≥д функц≥онуванн€ об'Їкта), суб'Їктивн≥ (залежать в≥д функц≥онуванн€ об'Їкта), пр€м≥ (результати њх впливу ви€вл€ютьс€ безпосередньо), опосередкован≥ (результати њх впливу про€вл€ютьс€ у взаЇмод≥њ з ≥ншими факторами), ≥ндив≥дуальн≥ (пов'€зан≥ з д≥€льн≥стю окремих учасник≥в), колективн≥ (пов'€зан≥ з д≥€льн≥стю соц≥альноњ сп≥льноти, групи, колективу).
ћета ≥ завданн€ соц≥олог≥чного досл≥дженн€
ћета соц≥олог≥чного досл≥дженн€ м≥стить в соб≥ в≥дпов≥дь на питанн€, дл€ чого воно проводитьс€, ор≥ЇнтуЇ досл≥дженн€ на к≥нцевий результат, визначаЇ лог≥ку ≥ спр€мован≥сть завдань, упор€дковуЇ р≥зноман≥тн≥ досл≥дницьк≥ процедури. ¬≥дпов≥дно до мети соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн€ под≥л€ють на теоретико-п≥-знавальн≥ (спр€мован≥ на глибше п≥знанн€ €вища чи процесу, отриманн€ нового, р≥зноб≥чного знанн€, вир≥шенн€ соц≥альних проблем шл€хом розробки нових п≥дход≥в до њх вивченн€) ≥ прикладн≥ (нац≥лен≥ на практичне розв'€занн€ ч≥тко окреслених соц≥альних проблем Ч орган≥зац≥йних, управл≥нських, соц≥ально-психолог≥чних, пов'€заних з вир≥шенн€м конфл≥ктних ситуац≥й тощо). ќск≥льки мета досл≥дженн€ маЇ узагальнений вигл€д, дл€ њњ дос€гненн€ треба розробити завданн€.
«авданн€ соц≥олог≥чного досл≥дженн€ Ч лог≥чно сформульован≥ настанови, вказ≥вки, посл≥довне вир≥шенн€ €ких конкретизуЇ поставлену мету ≥ забезпечуЇ њњ реал≥зац≥ю.
«авданн€ соц≥олог≥чного досл≥дженн€ под≥л€ють на головн≥ (передбачають пошук в≥дпов≥дей на головне запитанн€, безпосередньо пов'€зане з розв'€занн€м поставленоњ проблеми), частков≥ (виникають у процес≥ вир≥шенн€ головних завдань, випливають з них ≥ також спр€мован≥ на розв'€занн€ проблеми) ≥ додатков≥ (можуть бути лог≥чно не пов'€заними з метою досл≥дженн€, виникають у раз≥ необх≥дност≥ вир≥шенн€ €кихось додаткових питань, наприклад, методичних).
“еоретична та емп≥рична ≥нтерпретац≥€ пон€ть
«'€совуючи сутн≥сть предмета соц≥олог≥чного анал≥зу, досл≥дник використовуЇ пон€тт€, €к≥ Ї ключовими у теоретичному опрацюванн≥ соц≥альних €вищ ≥ процес≥в. ѕри цьому важливе значенн€ маЇ не просто на€вн≥сть пон€ть, з €кими працюють досл≥дники, виробл€ючи програму, а њх ч≥тке, одностайне розум≥нн€ ≥ використанн€ впродовж усього досл≥дженн€. ” жодному раз≥ не можна допустити розпливчастого формулюванн€, використанн€ у р≥зних контекстах, на€вност≥ к≥лькох визначень, оск≥льки це може унеможливити з≥ставленн€ теоретичних положень з емп≥ричними даними, перев≥рку (п≥дтвердженн€ або спростуванн€) розроблених г≥потез, анал≥з первинних даних. Ќайрац≥ональн≥ше послуговуватис€ загальноприйн€тими визначенн€ми пон€ть, наведеними у дов≥дниках, енциклопед≥€х, тлумачних словниках, п≥дручниках, ≥нш≥й спец≥альн≥й л≥тератур≥. «а њх в≥дсутност≥ варто спиратис€ на лог≥ку, наукову позиц≥ю ≥ досв≥д досл≥дника.
«авданн€ науковц€ пол€гаЇ в розкритт≥, по€сненн≥, тлумаченн≥, ф≥ксац≥њ зм≥сту пон€ть в≥дпов≥дно до концепц≥њ досл≥дженн€. «а необх≥дност≥ використанн€ авторського пон€тт€ сл≥д з'€сувати, на п≥дстав≥ чого воно сформульоване, €к≥ правила при цьому були застосован≥. ƒана процедура маЇ назву теоретична ≥нтерпретац≥€.
ѕошук емп≥ричних значень пон€тт€ у терм≥нах, €к≥ по€снюють його зм≥ст ≥ важлив≥ п≥д час конкретного досл≥дженн€, називають емп≥ричною ≥нтерпретац≥Їю, а визначенн€ пон€тт€ через ф≥ксац≥ю емп≥ричних ознак Ч операц≥йним визначенн€м (операц≥онал≥за-ц≥Їю). √оловним завданн€м емп≥ричноњ ≥нтерпретац≥њ Ї поступове зведенн€ складних теоретичних пон€ть, €кими оперуЇ соц≥олог≥€ ≥ €к≥ найчаст≥ше не сприймаютьс€ респондентами через свою складн≥сть, до в≥дносно простих емп≥ричних характеристик, €к≥ в≥дображають його сутн≥сть ≥ можуть бути зад≥€н≥ дл€ збиранн€ первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ. ÷€ соц≥олог≥чна процедура передбачаЇ так≥ посл≥довн≥ операц≥њ:
Ч анал≥з науковоњ л≥тератури, пошук теоретичних визначень пон€тт€, €ке належить ≥нтерпретувати, з'€суванн€ сутност≥, створенн€ його ц≥л≥сного образу;
Ч визначенн€ €костей, характеристик пон€тт€ ≥ систематизац≥€ найважлив≥ших ознак досл≥джуваного ц≥л≥сного образу;
Ч виб≥р пр€мих показник≥в дл€ кожноњ з визначених характеристик, що даЇ змогу њх заф≥ксувати ≥ по будувати так зван≥ ≥ндикатори (найпрост≥ш≥ показники), €к≥ можна використати пот≥м в ≥нструментар≥њ соц≥олог≥чного досл≥дженн€.
Ќаприклад, вивчаючи соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат у трудовому колектив≥, немаЇ сенсу просити у респондента дати йому оц≥нку, оск≥льки, по-перше, цей терм≥н не дуже часто вживаЇтьс€ у повс€кденному житт≥ колективу, а по-друге, роб≥тники можуть не знати, €к його оц≥нити. ƒоц≥льно в такому раз≥ Ђрозкластиї пон€тт€ Ђсоц≥ально-психолог≥чний кл≥матї на складов≥, що визначають його сутн≥сть, але Ї менш складними. ÷ими складовими Ї стосунки м≥ж членами колективу, м≥ж кер≥вником ≥ членами колективу, конфл≥кти, ставленн€ прац≥вник≥в до своњх обов'€зк≥в, трудового середовища, найближчого оточенн€ тощо. ќстаточним результатом буде по€ва в анкет≥ питань,и доступних дл€ розум≥нн€ респондент≥в, що сприймаютьс€ однозначно ≥ передбачають њх щир≥ в≥дпов≥д≥: Ђ„и задоволен≥ ¬и стосунками з товаришами по робот≥?ї, Ђяк часто у ¬ашому колектив≥ бувають конфл≥ктн≥ ситуац≥њ?ї тощо.
јнал≥зуючи отриману ≥нформац≥ю, досл≥дник проводить зворотну соц≥олог≥чну процедуру (посл≥довно анал≥зуючи значенн€ ≥ндикатор≥в, в≥н поступово повертаЇтьс€ на р≥вень теоретичних пон€ть ≥ робить висновки щодо досл≥джуваноњ проблеми). “ому рух в≥д теор≥њ до уточненн€ смислу, побудови емп≥ричних показник≥в ≥ поверненн€ знову до теоретичного тлумаченн€ отриманих даних Ї складним п≥знавальним процесом, €кий не можна повн≥стю формал≥зувати. Ќа цьому етап≥ важливу роль в≥д≥грають профес≥онал≥зм, досв≥д, загальна ≥ профес≥йна культура досл≥дника.
ѕ≥д час соц≥олог≥чного досл≥дженн€ вона може бути п≥дтвердженою або спростованою. ўоб стати науковою, г≥потеза повинна в≥дпов≥дати вих≥дним принципам теор≥њ наукового п≥знанн€, що Ї дуже важливим дл€ в≥докремленн€ реал≥стичних ≥ хибних г≥потез. ¬она не повинна суперечити усталеним теор≥€м, досл≥дженим, перев≥реним ≥ точно встановленим фактам. “рапл€Їтьс€, однак, що г≥потеза, суперечачи усталеним теор≥€м, ви€вл€Їтьс€ ц≥лком спроможною. Ќе менш важлива њњ доступн≥сть дл€ перев≥рки у процес≥ соц≥олог≥чного досл≥дженн€.
ѕерев≥рка робочих г≥потез можлива т≥льки за умови, що вс≥ пон€тт€ ≥ терм≥ни, за допомогою €ких вона сформульована, будуть теоретично та емп≥рично ≥нтерпретован≥, визначен≥ за допомогою ≥ндикатор≥в ≥ знайдуть своЇ м≥сце в соц≥олог≥чному ≥нструментар≥њ.
¬иробленн€ ≥ перев≥рка робочих г≥потез
√≥потеза в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ Ч обірунтоване припущенн€ про структуру, механ≥зми функц≥онуванн€ ≥ розвитку досл≥джуваного об'Їкта.
√оловна њњ функц≥€ пол€гаЇ в отриманн≥ нового знанн€, €ке збагачуЇ у€вленн€ про досл≥джувану проблему. ” соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ застосовують р≥зноман≥тн≥ види г≥потез.
«а зм≥стом виокремлюють г≥потези описов≥ (м≥ст€ть припущенн€ про фактичний стан об'Їкта, його функц≥онуванн€), по€снююч≥ (ор≥Їнтован≥ на встановленн€ причин, чинник≥в, що по€снюють механ≥зми функц≥онуванн€ об'Їкта), прогнозн≥ (передбачають тенденц≥њ та напр€ми функц≥онуванн€ ≥ розвитку об'Їкта).
«а р≥внем анал≥зу г≥потези бувають теоретичн≥ (≥снують у форм≥ теоретичних припущень), статистичн≥ (формулюютьс€ €к система показник≥в й ≥ндекс≥в статистики), емп≥ричн≥ (постають €к операц≥йн≥ пон€тт€, ≥ндекси, показники).
« огл€ду на завданн€ досл≥дженн€ виокремлюють основн≥ та другор€дн≥ г≥потези.  р≥м того, г≥потези бувають первинн≥ (робоч≥ г≥потези, висунут≥ в ход≥ розробки програми досл≥дженн€) та вторинн≥ (висунут≥ зам≥сть первинних, €кщо т≥ не п≥дтверджуютьс€ п≥д час досл≥дженн€).
–озробка стратег≥чного плану досл≥дженн€
¬≥дпов≥дно до мети ≥ завдань досл≥дженн€, об≥знаност≥ щодо досл≥джуваного об'Їкта виробл€ють конкретну стратег≥ю пошуку Ч план соц≥олог≥чного досл≥дженн€ (пошуковий, описовий, експериментальний), €кий визначаЇ посл≥довн≥сть, спр€мован≥сть операц≥й на дос€гненн€ поставленоњ мети.
ѕошуковий план. ¬икористовують за в≥дсутност≥ ч≥ткого у€вленн€ щодо проблеми або об'Їкта досл≥дженн€. √оловна мета його пол€гаЇ в нац≥ленн≥ роботи досл≥дника на з'€суванн€ проблемноњ ситуац≥њ, визначенн€ контур≥в об'Їкта досл≥дженн€, формулюванн€ мети, завданн€, виробленн€ г≥потез. ѕошуковий план передбачаЇ так≥ головн≥ етапи роботи: вивченн€ науковоњ л≥тератури, документ≥в (допомагаЇ скласти загальне у€вленн€ про досл≥джувану проблему); опитуванн€ експерт≥в (спри€Ї доповненню й уточненню проблеми, формулюванню первинних г≥потез); проведенн€ спостережень (визначаЇ проблемну ситуац≥ю ≥ виробленн€ г≥потез).
ќписовий план. ƒо нього вдаютьс€, коли науков≥ знанн€ дають змогу досл≥дников≥ визначити об'Їкт досл≥дженн€, сформулювати описову г≥потезу. ћета такого плану Ч перев≥рити г≥потезу, отримати к≥льк≥сно-€к≥сн≥ характеристики досл≥джуваного об'Їкта. ќписовий план передбачаЇ, окр≥м процедур, €к≥ використовують при розробц≥ пошукового плану (вивченн€ науковоњ л≥тератури, опитуванн€ експерт≥в, проведенн€ спостережень), застосуванн€ додаткових досл≥дницьких засоб≥в (проведенн€ соц≥олог≥чного досл≥дженн€, статистичний анал≥з отриманих даних).
≈кспериментальний план. ¬≥н Ї ефективним тод≥, коли знань про об'Їкт досл≥дженн€ достатньо дл€ формулюванн€ по€снюючоњ г≥потези. ћета його пол€гаЇ у встановленн≥ механ≥зм≥в функц≥онуванн€ ≥ розвитку об'Їкта.
–озробка методичного плану досл≥дженн€
ћетодична частина програми маЇ на мет≥ орган≥зац≥ю ≥ впор€дкуванн€ метод≥в збиранн€, анал≥зу первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, описанн€ методичних ≥ техн≥чних прийом≥в, €к≥ використовуватимуть дл€ здобутт€ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл€ перев≥рки загальноњ концепц≥њ досл≥дженн€. ѕри цьому найчаст≥ше застосовують так≥ терм≥ни: первинна соц≥олог≥чна ≥нформац≥€, метод, методика, техн≥ка, процедура.
ѕервинна соц≥олог≥чна ≥нформац≥€ Ч дан≥, отриман≥ п≥д час соц≥олог≥чного досл≥дженн€, €к≥ п≥дл€гають подальш≥й обробц≥ й узагальненню.
ƒо них належать в≥дпов≥д≥ респондент≥в, нотатки спостер≥гача у картках спостереженн€, матер≥али, здобут≥ шл€хом анал≥зу документ≥в, цифровий матер≥ал тощо.
ћетод Ч головний спос≥б, €кий досл≥дник застосовуЇ дл€ збиранн€, обробки та анал≥зу даних.
ћетодика Ч посл≥довна ≥ взаЇмозалежна сукупн≥сть техн≥чних прийом≥в, операц≥й, пов'€заних ≥з конкретним методом.
“ехн≥ка Ч сукупн≥сть спец≥альних прийом≥в дл€ ефективного використанн€ певного методу.
ѕередбачаЇ прийоми, €к≥ спри€ють п≥двищенню над≥йност≥ первинноњ ≥нформац≥њ, проведенн€ за потреби €к≥сного ≥ к≥льк≥сного вир≥внюванн€ (ремонту) виб≥рки.
ѕроцедура Ч загальна система д≥й досл≥дника, засоби орган≥зац≥њ та проведенн€ досл≥дженн€, посл≥довн≥сть операц≥й тощо.
ќск≥льки соц≥олог≥чне досл≥дженн€ охоплюЇ значну к≥льк≥сть операц≥й, конкретних процедур, специф≥чних технолог≥й, важливо, щоб ус≥ вони були ч≥тко визначен≥, детально описан≥, лог≥чно взаЇмопов'€зан≥. ÷ьому спри€Ї робочий план, €кий розробл€ють пор€д з програмою та орган≥зац≥йно-методичним планом соц≥олог≥чного досл≥дженн€. «авданн€ його пол€гаЇ у впор€дкуванн≥ в≥дпов≥дно до програми основних етап≥в, терм≥н≥в досл≥дженн€, використанн€ матер≥альних ≥ людських ресурс≥в. –обочий план передбачаЇ так≥ види роб≥т:
Ч обговоренн€ ≥ затвердженн€ програми та ≥нструментар≥ю досл≥дженн€;
Ч розробку проекту виб≥рки ≥ схеми њњ коригуванн€;
Ч складанн€ ≥нструкц≥й дл€ групи, €ка збиратиме первинну ≥нформац≥ю;
Ч тиражуванн€ методичного матер≥алу та ≥нструментар≥ю дл€ проведенн€ п≥лотного (пробного) досл≥дженн€;
Ч проведенн€ п≥лотного (пробного) досл≥дженн€, спр€мованого на опануванн€ методики збору первинних даних, випробуванн€ розробленого ≥нструментар≥ю;
Ч анал≥з результат≥в п≥лотного (пробного) досл≥дженн€, внесенн€ за його результатами коректив у програму, методичн≥ документи та ≥нструментар≥й;
Ч тиражуванн€ методичного матер≥алу та ≥нструментар≥ю дл€ проведенн€ масового збиранн€ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ;
Ч формуванн€ групи збиранн€ первинноњ ≥нформац≥њ та проведенн€ в≥дпов≥дного ≥нструктажу;
Ч остаточне вир≥шенн€ орган≥зац≥йних питань щодо проведенн€ масового досл≥дженн€;
Ч проведенн€ польового досл≥дженн€ дл€ отриманн€ первинних даних;
Ч складанн€ ≥нструкц≥њ щодо п≥дготовки первинноњ ≥нформац≥њ до обробки (перев≥рка з≥браного матер≥алу, редагуванн€, кодуванн€ тощо);
Ч розробку анал≥тичних завдань дл€ комп'ютера;
Ч введенн€ первинноњ ≥нформац≥њ до комп'ютера та њњ обробку;
Ч побудову таблиць, проведенн€ математичних обчислень, перев≥рка г≥потез, проведенн€ математичних розрахунк≥в ≥з застосуванн€м р≥зних вид≥в анал≥зу Ч регрес≥йного, факторного, кластерного тощо;
Ч анал≥з результат≥в досл≥дженн€ ≥ п≥дготовку попереднього зв≥ту;
Ч обговоренн€ попереднього зв≥ту, його висновк≥в ≥ рекомендац≥й;
Ч доопрацюванн€ ≥ затвердженн€ остаточного зв≥ту про досл≥дженн€, впровадженн€ вироблених рекомендац≥й.
ƒл€ забезпеченн€ своЇчасного виконанн€ цих роб≥т робочий план також встановлюЇ строки й ос≥б, в≥дпов≥дальних за проведенн€ досл≥дженн€.
¬иб≥рка у соц≥олог≥чному досл≥дженн≥
Ќа етап≥ збиранн€ первинних матер≥ал≥в суб'Їкт соц≥олог≥чного досл≥дженн€ повинен з'€сувати к≥льк≥сн≥ та €к≥сн≥ параметри об'Їкта, уточнити, хто Ї нос≥Їм ≥нформац≥њ, ск≥льки таких нос≥њв треба обстежити, щоб отримати реальну картину соц≥альноњ реальност≥. ” практиц≥ емп≥ричних досл≥джень, €кщо об'Їкт к≥льк≥сно невеликий (не перевищуЇ 300Ч500 одиниць), можна вдатис€ до суц≥льного обстеженн€, опитавши, наприклад, ус≥х респондент≥в або проанал≥зувавши вс≥ номери визначених часопис≥в тощо.
јле соц≥олог≥€ найчаст≥ше маЇ справу з великими групами людей, нос≥€ми певних характерних ознак, учасниками р≥зноман≥тних соц≥альних процес≥в. ќб'Їктом досл≥джень можуть бути дес€тки ≥ сотн≥ тис€ч людей, що мешкають у р≥зних рег≥онах, м≥стах, област€х; багатотис€чн≥ колективи промислових п≥дприЇмств, орган≥зац≥й; велик≥ соц≥альн≥ сп≥льноти: п≥дприЇмц≥, молодь, студентство, ж≥ноцтво, д≥ти. “ому досл≥дник, дбаючи про €к≥сть, достов≥рн≥сть майбутн≥х результат≥в, повинен ретельно п≥д≥йти до вибору най-оптимальн≥ших метод≥в. јдже суц≥льн≥ обстеженн€ за таких обставин неможлив≥ (вин€ток становл€ть суц≥льн≥ досл≥дженн€, використовуван≥ п≥д час перепису населенн€, проведенн€ референдум≥в). “ому найчаст≥ше вдаютьс€ до виб≥ркового методу €к альтернативи суц≥льному обстеженню. …ого теор≥€ ірунтуЇтьс€ на дос€гненн€х математичноњ статистики.
¬иб≥рковий метод Ч науково обірунтований п≥дх≥д, за результатами €кого робл€ть висновки про об'Їкт досл≥дженн€ €к ц≥ле, спираючись на дан≥ анал≥зу його певноњ частини.
¬икористанн€ методу виб≥рки передбачаЇ опануванн€ таких пон€ть, €к Ђгенеральна сукупн≥стьї, Ђвиб≥ркова сукупн≥стьї, Ђодиниц€ в≥дборуї, Ђодиниц€ спостереженн€ї, Ђрепрезентативн≥стьї, Ђпомилка репрезентативност≥ї тощо.
√енеральна сукупн≥сть Ч обмежений територ≥ально ≥ в час≥ об'Їкт досл≥дженн€.
¬изначенн€ генеральноњ сукупност≥ передбачаЇ конкретизац≥ю характеристик об'Їкта, його найважлив≥ших суттЇвих ознак, €к≥ п≥ддаютьс€ ф≥ксац≥њ. «деб≥льшого конкретизац≥ю генеральноњ сукупност≥ провод€ть за такою схемою:
–ег≥он Ц —оц≥ально демограф≥чна характеристика Ц галузева специф≥ка
¬иб≥ркова сукупн≥сть Ч певна к≥льк≥сть в≥д≥браних за суворими правилами елемент≥в генеральноњ сукупност≥.
¬она н≥бито Ї м≥кромоделлю генеральноњ сукупност≥, њњ структура повинна максимально зб≥гатис€ з≥ структурою генеральноњ сукупност≥ за основними €к≥сними характеристиками ≥ контрольними ознаками.
ќдиниц≥ в≥дбору Ч елементи виб≥рковоњ сукупност≥, €к≥ зг≥дно з планом вибираЇ досл≥дник на кожному етап≥ побудови виб≥рки.
“акими елементами Ї поселенн€, п≥дприЇмства, р≥зноман≥тн≥ сп≥льноти.
ќдиниц≥ спостереженн€ Ч елементи виб≥рковоњ сукупност≥, €к≥ п≥дл€гають обстеженню.
Ќими можуть бути €к окрем≥ ≥ндив≥ди, так ≥ соц≥альн≥ групи.
ƒл€ побудови виб≥рки конкретного соц≥олог≥чного досл≥дженн€ потр≥бно попередньо оц≥нити €к≥сть виб≥рки (визначити ймов≥рн≥сть ≥ ступ≥нь точност≥, з €кими дан≥, отриман≥ п≥д час досл≥дженн€ виб≥рковоњ сукупност≥, можна переносити на генеральну сукупн≥сть); д≥брати тип виб≥рки, найб≥льш адекватний мет≥ й завданн€м досл≥дженн€; визначити обс€г виб≥рки, €кий, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з ≥ншого Ч економним, забезпечуючи оперативне отриманн€ €к≥сноњ ≥нформац≥њ.
¬изначенн€ €кост≥ виб≥рки означаЇ оц≥нку њњ на предмет репрезентативност≥ щодо всього об'Їкта досл≥дженн€.
–епрезентативн≥сть виб≥рки Ч здатн≥сть виб≥рковоњ сукупност≥ в≥дтворювати основн≥ характеристики генеральноњ сукупност≥.
¬иб≥рка не може абсолютно точно в≥дтворювати генеральну сукупн≥сть, тому вона завжди матиме певн≥ в≥дхиленн€ в≥д нењ.
ѕомилка репрезентативност≥ Ч в≥дхиленн€ виб≥рковоњ сукупност≥ за певними характеристиками в≥д генеральноњ сукупност≥.
„им б≥льша величина в≥дхилень, тим значн≥ша помилка репрезентативност≥, тим нижча €к≥сть отриманих даних. √оловне завданн€ на цьому етап≥ соц≥олог≥чного досл≥дженн€ Ч врахувати помилку репрезентативност≥ п≥д час ≥нтерпретац≥њ та узагальненн€ результат≥в досл≥дженн€, проведеного ≥з застосуванн€м виб≥ркового методу.
«начну роль у визначенн≥ €кост≥ ≥нформац≥њ, отриманоњ в результат≥ емп≥ричного досл≥дженн€, окр≥м репрезентативност≥, в≥д≥грають так≥ параметри, €к над≥йн≥сть ≥ вал≥дн≥сть.
Ќад≥йн≥сть ≥нформац≥њ Ч адекватн≥сть одержаних результат≥в досл≥дженн€ соц≥альн≥й ситуац≥њ.
«абезпечуЇтьс€ вона врахуванн€м так званих випадкових помилок, €к≥ Ї неминучими внасл≥док неоднор≥дност≥ досл≥джуваного контингенту. „им однор≥дн≥ший контингент обстеженн€ ≥ чим б≥льший обс€г виб≥рковоњ сукупност≥, тим незначн≥ша випадкова помилка виб≥рки ≥ в≥дпов≥дно вища €к≥сть отриманоњ ≥нформац≥њ. ¬ипадков≥ помилки виникають також ≥ через низьку €к≥сть ≥нструментар≥ю, непрофес≥йну роботу досл≥дника тощо. ¬еличину випадковоњ помилки можна розрахувати за допомогою спец≥альних математичних формул.
як≥сть досл≥дженн€ встановлюЇтьс€ величиною випадковоњ помилки (знаход€ть њњ за допомогою математичних формул), €ка даЇ змогу врахувати њњ п≥д час поширенн€ висновк≥в, зроблених на п≥дстав≥ виб≥ркового досл≥дженн€, на всю генеральну сукупн≥сть.
¬ал≥дн≥сть (обірунтован≥сть) ≥нформац≥њ Ч в≥дпов≥дн≥сть результат≥в саме тим €вищам ≥ процесам, €к≥ передбачалос€ досл≥дити.
ƒо зниженн€ вал≥дност≥ можуть призвести не т≥льки помилки ≥нструментар≥ю, а й систематичн≥ помилки виб≥рки.
ѕрограмуванн€ та орган≥зац≥€ досл≥дженн€
—истематичн≥ помилки Ч помилки, €к≥ виникають внасл≥док неправильних вих≥дних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральноњ сукупност≥, занадто малого обс€гу виб≥рки, хибного застосуванн€ способу в≥дбору одиниць анал≥зу тощо.
¬изначити величину систематичних помилок за допомогою математичних формул неможливо, тому вони значно пог≥ршують результати досл≥джень ≥ взагал≥ можуть звести њх нан≥вець.  р≥м того, сл≥д враховувати, що над≥йн≥сть ≥ вал≥дн≥сть Ч самост≥йн≥ параметри, не залежать один в≥д одного, характеризують €к≥сть досл≥дженн€ з р≥зних бок≥в. “ому обов'€зково њх треба визначати окремо.
ѕеред тим, €к обрати тип виб≥рки, визначаютьс€ ^ щодо методу (ймов≥рн≥сний або ц≥леспр€мований) в≥дбору^ одиниць анал≥зу.
…мов≥рн≥сний (стохастичний, випадковий) метод. ѕередбачаЇ випадковий в≥дб≥р одиниць анал≥зу, зг≥дно з €ким кожна одиниц€ генеральноњ сукупност≥ маЇ однакову можлив≥сть потрапити до виб≥рковоњ сукупност≥. ¬≥н покладений в основу випадкового та механ≥чного тип≥в виб≥рки. ¬ипадкова виб≥рка Ї досить поширеною в соц≥олог≥чних досл≥дженн€х. —утн≥сть њњ пол€гаЇ в тому, що вс≥ елементи генеральноњ сукупност≥, наприклад, прац≥вник≥в п≥дприЇмства ф≥ксують на картках, використовуючи њх пр≥звища або спец≥альн≥ кодувальн≥ номери. ѕерем≥шавши картки у барабан≥, вибирають необх≥дну њх к≥льк≥сть. ƒл€ великих генеральних сукупностей застосовують виб≥рку, зг≥дно з €кою вс≥ елементи генеральноњ сукупност≥ утворюють Їдиний список, з €кого через р≥вн≥ ≥нтервали в≥дбирають необх≥дну к≥льк≥сть елемент≥в виб≥рковоњ сукупност≥.  рок в≥дбору визначають за допомогою спец≥альноњ формули:
  = N: п,
де   Ч крок в≥дбору, N Ч величина генеральноњ сукупност≥, п Ч величина виб≥рковоњ сукупност≥.
ѕоширеною Ї стратиф≥кац≥йна (районована) виб≥рка, побудова €коњ пов'€зана з пон€тт€м Ђрайонуванн€ генеральноњ сукупност≥ї.
–айонуванн€ генеральноњ сукупност≥ Ч процес под≥лу досл≥джуваного об'Їкта на складов≥ в≥дпов≥дно до мети ≥ завдань досл≥дженн€.
—тратиф≥кац≥йна (районована) виб≥рка передбачаЇ попереднЇ групуванн€ одиниць генеральноњ сукупност≥ за певними критер≥€ми, €к≥ повинн≥ впливати на досл≥джуване €вище. јле одиниц≥ сукупност≥ повинн≥ ≥стотно в≥др≥зн€тис€. Ќаприклад, при вивченн≥ кар'Їрних стратег≥й молод≥ з вищою осв≥тою можна передбачити, що форма навчанн€ (державна, приватна) буде впливати на њх погл€ди щодо працевлаштуванн€, профес≥йноњ кар'Їри. ¬≥домо, що частка студент≥в, €к≥ навчаютьс€ у приватних вищих навчальних закладах, значно менша, н≥ж тих, хто здобуваЇ вищу осв≥ту у державних вищих навчальних закладах. “ому ймов≥рн≥сть њх потрапити у виб≥рку за механ≥чного в≥дбору досить низька. ” такому раз≥ вс≥ вищ≥ заклади под≥л€ють на групи залежно в≥д форми навчанн€, а пот≥м з кожного типу в≥дбирають респондент≥в пропорц≥йно чисельност≥ всього контингенту. ” б≥льшост≥ опитувань громадськоњ думки, що провод€ть за нац≥ональними виб≥рками, первинна стратиф≥кац≥€ зд≥йснюЇтьс€ за географ≥чною локал≥зац≥Їю, зв≥дси й назва принципу Ч районуванн€.
Ђ√н≥здоваї виб≥рка Ї протилежною до районованоњ. ” н≥й за одиницю в≥дбору дл€ суц≥льного обстеженн€ беруть групи, колективи. якщо при районуванн≥ досл≥дник виокремлюЇ р≥знотипн≥ п≥дсукупност≥, то при гн≥здов≥й виб≥рц≥ генеральну сукупн≥сть розбивають на однотипн≥ групи (Ђгн≥здаї), всередин≥ €ких м≥ст€тьс€ р≥знор≥дн≥ одиниц≥ спостереженн€. Ќаприклад, досл≥джуючи колективи навчальних заклад≥в, за одиницю можна вз€ти певн≥ учн≥вськ≥ класи, студентськ≥ групи тощо.
«астосовуючи цей метод, досл≥дник повинен ус≥ одиниц≥ генеральноњ сукупност≥ розпод≥лити м≥ж гн≥здами, подбати про максимальну ≥дентичн≥сть за параметрами основних характеристик гн≥зд. «ручн≥сть, доступн≥сть ≥ простота виокремленн€ гн≥зд робл€ть цей метод рац≥ональним та економним. јле формальний п≥дх≥д до виокремленн€ гн≥зд може призвести до спотворенн€ реальноњ картини досл≥джуваного об'Їкта.
—ер≥йну виб≥рку використовують з метою розбити генеральну сукупн≥сть на однор≥дн≥ частини (сер≥њ) за певними ознаками. ¬важаючи сер≥Їю сукупн≥сть статистично в≥дм≥нних одиниць, досл≥дник може будувати виб≥рку з урахуванн€м детальних ознак структурноњ орган≥зац≥њ об'Їкта. « кожноњ сер≥њ (пропорц≥йно к≥лькост≥ елемент≥в у н≥й) в≥дбирають необх≥дну к≥льк≥сть елемент≥в виб≥рковоњ сукупност≥.  ≥льк≥сть елемент≥в, €к≥ належить вибрати окремо з кожноњ сер≥њ, визначають за допомогою формули:
nt = (N.. п): N,
де п1 Ч к≥льк≥сть елемент≥в, €к≥ належить вибрати з певноњ сер≥њ; N. Ч к≥льк≥сть одиниць у сер≥њ, п Ч виб≥ркова сукупн≥сть; N Ч генеральна сукупн≥сть.
ѕор€д з ймов≥рн≥сним п≥дходом до побудови виб≥рки використовують ц≥леспр€мований п≥дх≥д, €кий не передбачаЇ використанн€ правил теор≥њ ймов≥рност≥. ¬≥н Ї основою квотноњ та стих≥йноњ виб≥рок.
 вотна виб≥рка застосовуЇтьс€ тод≥, коли до початку досл≥дженн€ в≥дом≥ статистичн≥ дан≥ про контрольн≥ ознаки елемент≥в генеральноњ сукупност≥. ÷е даЇ змогу побудувати виб≥ркову сукупн≥сть, в≥дтворивши \ найважлив≥ш≥ пропорц≥њ генеральноњ сукупност≥, а на п≥дстав≥ цих пропорц≥й розрахувати в≥дпов≥дн≥ квоти. ≤нформац≥ю, €ка утворюЇ квоти, одержують з документ≥в державноњ чи в≥домчоњ статистики. Ќайчаст≥ше використовують показники за статтю, в≥ком, осв≥тою, типом поселенн€ тощо.
ѕрикладом стих≥йноњ виб≥рки Ї поштове опитуванн€ читач≥в пер≥одичного виданн€, опитуванн€ першого зустр≥чного журнал≥стами на вулиц€х м≥ст, метод Ђсн≥говоњ кул≥ї. ÷ей метод використовують, коли потр≥бно опитати дек≥лька сот представник≥в громадських орган≥зац≥й, знаючи, наприклад, лише 10 з них. “од≥ ≥нших респондент≥в шукають за допомогою цих 10, €кщо кожен з них погодитьс€ пов≥домити про своњх знайомих, €к≥ належать до цих орган≥зац≥й, а т≥ пов≥домл€ть про своњх знайомих. Ќасл≥дком цього буде зб≥льшенн€ к≥лькост≥ людей, €ких можна буде опитати, тобто виб≥рка формуЇтьс€ поступово, €к Ђсн≥гова кул€ї.
¬с≥ наведен≥ типи виб≥рок в≥днос€ть до однощаблевих. ” сучасн≥й практиц≥ проведенн€ масових великомасштабних досл≥джень застосовують складн≥ багатощаблев≥ виб≥рки, €к≥ поЇднують р≥зн≥ п≥дходи до њњ формуванн€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 403 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2080 - | 1821 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.025 с.