Питання до державного екзамену

 

до курсу „Девіантологія”

1. Девіантна поведінка: типи, моделі, причини виникнення. Концепції девіантної поведінки.

2. Залежна поведінка: види, механізм, наслідки.

3. Загальна характеристика видів хімічної залежності.

4. Психологічна характеристика алкогольних психозів

5. Психічні й поведінкові розлади при наркоманії та токсикоманіях.

6. Психологічна характеристика підліткових адикцій.

7. Нехімічні форми залежностей.

8. Суїциідальна поведінка: концепції та типологія.

9. Вікові особливості прояву самогубств.

10. Основні види сексуальних девіацій та перверсій.

11. Класифікація видів насильства в дитячому віці.

12. Психологічні наслідки насильства в дитячому віці.

13. Специфічно дитячі та підліткові форми поведінки, що відхиляються.

14. Поведінкові девиації характерні для періоду дорослості, зрілості, старості.

15. Види професійних девіацій.

16. Феномен відмови від материнства: підходи та механізми.

17. Форми профілактичної роботи з девіантними особистостями.

до курсу „ Конфліктологія”

1. Конфлікт як психологічний феномен. Критичні ситуації: стрес, фрустрація, криза, конфлікт.

2. Структура, межі, формули виникнення психологічних конфліктів.

3. Класифікація конфліктів.

4. Конструктивні та деструктивні конфлікти та їх причини. Позитивні та негативні функції конфліктів у суспільстві.

5. Конфліктна ситуація, правила її ефективного вивчення. Правила поведінки і спілкування в конфліктній ситуації.

6. Різновиди типових конфліктогенів, їх блокування. Основні правила безконфліктного спілкування.

7. Конфліктність особистості. Типи „важких” працівників.

8. Бар’єри у спілкуванні. Психологія взаєморозуміння як психологічна основа попередження і розв’язання міжособистісних конфліктів.

9. Типи поведінки особистості в конфліктній ситуації. Діагностика індивідуального стилю поведінки особистості в конфліктній ситуації.

10. Внутрішньоособистісні конфлікти та способи їх подолання.

11. Міжособистісні конфлікти в онтогенезі та в різних сферах взаємодії людей.

12. Міжособистісні конфлікти. Управління міжособистісними конфліктами в організації.

13. Міжособистісні конфлікти з участю дітей різного віку.

14. Основні типи педагогічних конфліктів та умови їх подолання.

15. Методи аналізу міжособистісних конфліктів.

16. Способи врегулювання конфліктів. Переговори і посередництво в конфліктній ситуації.

17. Профілактика конфліктів. Управління поведінкою особистості з метою попередження конфліктів.

до курсу “Психологія сім’ї”

1. Сім’я як соціально-психологічний феномен.

2. Структура сім’ї.

3. Психологічний аналіз функцій сім’ї.

4. Типологія сімей.

5. Основні тенденції розвитку сучасної сім’ї.

6. Психологічні особливості етапів життєдіяльності сім’ї.

7. Фактори стабільності шлюбу і сім’ї.

8. Психологічні концепції шлюбу (К. Хорні, К. Юнг, К. Роджерс).

9. Тенденції розвитку альтернативних форм шлюбно-сімейних стосунків.

10. Психологічна сумісність подружжя.

11. Психологічні особливості сімейного спілкування.

12. Сімейні конфлікти. Причини сімейних конфліктів. Умови безконфліктного сімейного життя.

13. Психологічна характеристика стилів сімейного виховання.

14. Вплив неадекватного батьківського ставлення до дитини на її психічний та особистісний розвиток.

15. Зміст роботи практичного психолога з сім’єю.

16. Форми психолого-педагогічної допомоги родині.

до курсу „Психологія життєвих криз особистості”

1. Кризові стани та їх наслідки.

2. Вікові кризи в розвитку людини (Л.С. Виготський, Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін).

3. Вікові кризи дитинства.

4. Вікові кризи дорослості.

5. Втрата – як причина кризи. Синдром втрати.

6. Стрес – як кризовий стан. Травматичний стрес.

7. Сімейні кризи.

8. Суїцидальна поведінка як форма кризового реагування.

9. Кризова допомога в епіцентрі екстремальної ситуації.

10. Насильство як причина виникнення кризового стану.

 

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

«Батьківська жертва»

У кабінет шкільного психолога зазирнула жінка. Як з'ясувалося з розповіді, її син-старшокласник Максим вчиться у сусідній школі. Але вона звернулася до психолога саме цієї школи, тому що нізащо не зважилася б прийти у школу сина з подібним запитом. Жінка скаржилася на сина, запевняючи, що той відрізняється поганим поводженням і різко негативним відношенням до неї. Останнім часом, коли до закінчення школи залишається дещо більше півроку, Максим став прогулювати заняття, а тепер і зовсім кинув навчання. На материну критику й навіть на дружні поради відповідає брутальністю. Мати переконана, що в сина не все в порядку із психікою. Можливо, його потрібно показати фахівцеві.

Виховувала вона його сама, без батька. Із чоловіком розвелася ще будучи вагітної. «Я для сина нічого не жаліла, все життя ні в чому йому не відмовляла. Навіть заміж не вийшла із-за нього» - ця думка рефреном проходила через всю розповідь матері.

 

1. Спробуйте сформулювати попередні гіпотези щодо можливих причин поводження юнака. Що, на вашу думку, варто з'ясувати психологові про Максима?

2. Спробуйте проаналізувати причини конфлікту між матір’ю та сином.

3. Знайдіть шляхи поліпшення психологічної ситуації.

«Неприйняття»

Батьки хотіли хлопчика й тому емоційність, чутливість доньки, її бажання приголубитися - таке природне для дівчинки - їх дратувало. Вони були надто суворі й навіть фізично карали дитину, особливо цим відрізнявся батько, що вважав себе неповноцінним через народження доньки, тобто обоє батьків ставилися до дівчинки так, немовби вона була неслухняним і впертим хлопчиськом. До того ж у родині живе деспотична бабуся, що вимотує онученяту своїми незліченними порадами й приписаннями. Поступово дівчинка, за словами батьків, стає усе більше збудливою, примхливою, нетерплячою й упертою.

Із 4-літньою дочкою батьки звернулися в консультацію. У процесі бесіди з’ясувалося, що дівчинка не вважала батьків суворими й не відчувала до них недружелюбних почуттів. Але вона виявляла у грі панічний страх перед Бабою Ягою й Кощієм, а із тварин продовжувала, як і раніше, боятися вовка. На запитання, чому ж вона не боїться ведмедя, відповідала, що він добрий. Інші казкові персонажі були в її поданні недобрими, жорстокими, що мимоволі зв'язувалося зподібним відношенням до неї в родині.

 

1. Проаналізуйте причини психологічних труднощів дівчинки.

2. Як допомогти їй перебороти її страхи?

3. Які небажані наслідки в розвитку особистості дівчинки можливі у зв'язку з такою батьківською позицією? Як їх запобігти?

 

«Пророцтво»

«Років десять тому на вокзалі до мене підійшов маленький циган і попросив грошей. Я сказав, що грошей немає. На це він відповів: «Ах, не маєш грошей, так і життя не будеш мати». З тих пір ці слова переслідують мене завжди, коли із мною щось трапляється. Потрапив в автокатастрофу - це мені за те, що не дав циганчаті грошей. Поламав ногу - це також розплата за те ж саме. І так щораз. А неприємності трапляються із мною досить часто. Як забути ці слова?»

 

1. Дайте психологічну характеристику проблем клієнта.

2. Спробуйте намітити трохи змістовних корекційних ходів для першої консультативної бесіди.

«Не від миру цього»

Вольфганг, 7-річний хлопчик. Удома, в родині він марніє. Він створив для себе свій світ. По дорозі у школу, що веде через сад, він розмовляє із квітами. У своїх думках він літає в хмарах і любить вітер. Він видумує для себе всілякі питання. «Я мчуся із сонцем» - з такими словами зустрічає він бабусю й дідуся, які піклуються про нього в період, коли його батьки їдуть у відрядження.

Тому що він завжди живе у своєму світі, то часто у школу й зі школи додому приходить із запізненням. Йому нерідко дістається від більш рослих однокласників. Останні просто не можуть його виносити, оскільки він значно від них відрізняється. За перші два роки навчання в школі в нього немає друга, і він завжди покладається на себе.

 

1. Зробіть короткий психологічний аналіз особистості хлопчика і його проблем.

2. Якої допомоги потребує хлопчик?

«Не такі, як усі»

Класний керівник розповідає: «У моєму п'ятому класі вчиться незвичайна дівчинка. У неї велика родима пляма на лиці. Така зовнішність ізолює її в дитячому колективі. Ровесники цураються, соромляться її. Дівчинка тиха, сором’язлива, тримається дуже невпевнено. Діти не дуже знущаються з неї, але приймати у своє товариство не бажають. Усі спроби переконати дітей, що дівчинка така ж, як вони, зазнають невдачі».

 

1. Як би ви відповіли на таку скаргу класного керівника?

2. Чи можна допомогти дівчинці? Яким чином?

3. Які психологічні техніки можна використати у такому разі?

«Дитяча тривожність»

З розповіді матері:

«Моїй доньці 1З років. Дівчинка добра, слухняна, добре вчиться_; відвідує гуртки, цікавиться образотворчим мистецтвом, займається музикою. Але дуже важко переживає всі свої шкільні невдачі. Нещодавно одержала двійку з англійської мови - прибігла додому з істерикою, з головним болем, не досидівши до кінця уроків. Дуже боїться вчителя математики, хоча для того, щоб не було ніяких несподіванок, вирішує всі завдання заздалегідь».

 

1.Що відбувається з дівчинкою?

2. Як їй допомогти?

«Делікатна тема»

В 9-й клас прийшла нова учениця, що виглядала набагато старше своїх однокласниць. У класі почалася справжня «революція»: дівчата всі, як одна, почали яскраво фарбуватися, зухвало одягатися. Хлопці стали агресивніше, щосили намагалися виділитися. За короткий час діти змінилися до невпізнанності.

Новеньку постійно відвідують якісь сторонні молоді люди. Одного разу під час їхнього чергового приходу виникла бійка між чужинцями й учнями 9-го класу. Троє дев'ятикласників одержали травми. Батьки вимагають виключити дівчинку із школи.

 

1. Уявіть, що про цю історію ви довідалися ще до того, як відбулася прикра подія (бійка). Чи можна було попередити події, що насуваються? Як?

2. Як залагодити конфлікт, що виник?

«Дівчатка + хлопчики —?»

«Моя дочка вчиться у 5-му класі, їй одинадцятий рік. Нещодавно на її письмовому столі ми помітили цілий пакет листів. Коли ми заглянули в них, то виявили, що адресовані вони хлопчикові з 6-го класу. В них біль і сльози нерозділеної любові, а також фантазії й домисли, які не мають ніяких підстав. Наприклад, «я від тебе вагітна» й інші. Є в тих листах також й образа на те, що цей хлопчик у розмові з нею використовує грубі нецензурні слова, лайку, неуважний до неї. Що робити? Як поговорити з дочкою? Як її заспокоїти? Чи потрібно говорити із хлопчиком?»

 

1. Складіть план бесіди з батьками дівчинки.

2. У якому напрямку важливо попрацювати з дитиною?

«Не такі, як усі»

У п'ятому класі відразу впадає в око вогненно-руда голова жвавого хлопчика, що ні хвилини не може всидіти спокійно. Він - уособлення руху й непосидючості, завжди в колі товаришів. Здавалося б, хто як не він почуває себе серед дітей «як риба у воді». Але ні. Є в нього своя «Ахіллесова п'ята», - він рудоголовий і цього не сховаєш. Варто лише трохи схибити перед товаришами, або просто комусь не сподобатися, як прізвисько готове. А для нього це чи не найбільша образа. От і перетворюється хлопчисько за одну мить у розлютованого бика, перед носом якого крутять червоною ганчіркою. А дитяча спільнота суцільно так поруч дивно зухвала й безжалісна...

 

1.Який психологічний механізм взаємодії спрацьовує в цій ситуації? До яких наслідків він веде?

2. Накидайте приблизний план роботи на випадок, якщо хлопчик стане клієнтом вашої консультації.

«Дівочі тривоги»

Після літніх канікул дев’ятикласницю Олену начебто підмінили. До того весела, товариська, вона стала замкнутою, тихою й знервованою. У клас приходила із дзвінком і відразу ж після занять бігла додому. Від участі у класних заходах уміло відмовлялася. Дивне поводження дівчини десь через місяць стали помічати не тільки однокласники, але й учителі, хоча вона намагалася продемонструвати, що нічого не трапилося. Батьки на ситуацію ніяк не реагували, тому що нічого не помічали.

Кілька розмов з дівчинкою закінчилися безрезультатно, хоча видно було, що її щось турбує. Зізнання далося їй не легко. Червоніючи й час від часу надовго замовкаючи, дівчина розповіла про історію, що сталася з нею в літньому таборі, про те, що тепер, як їй здається, вона хвора «якоюсь венеричною хворобою».

 

1. Визначите проблеми, які встали перед дівчиною. Побудуйте їхню ієрархію по психологічній значимості, продумайте послідовність вирішення.

2. Змоделюйте майбутню бесіду.

«Навчися дружити»

Старшокласниця повідомила, що дружить із однокласником, але їй не подобається, що він курить. Щоб змусити його змінити цю шкідливу звичку, вона поставила йому «ультиматум»: або він кидає курити, або вона перестане зним дружити. Курити він не кинув, і вони перестали зустрічатися, причому склалося враження, що юнак легко підкоривсятакому її рішенню. Дівчина хоче відновити дружбу, але не знає, як це зробити, боїться виглядати нав'язливою, не хоче, щоб її не вважали «ганчіркою», що легко зраджує своїм словам. За порадою вона звернулася до психолога.

 

1. Дайте психологічний аналіз ситуації.

2. Як допомогти дівчині вирішити свої проблеми?

«Готуючись до школи»

У консультацію звернулася мати шестирічного хлопчика за порадою: чи віддавати сина в школу за виниклих обставин. Вона розповіла, що торік син, упавши з велосипеда, сильно вдарився лівою скронею (розкішний шрам прикрашав ліве надбров’я хлопчика). Після тієї фатальної події він майже не розмовляв. Мама водила його до цілителів й екстрасенсів, віддала в садок з логопедичним нахилом. За рік мовна функція відновилася, але дитина почала заїкатися. Саме це дуже турбує маму. Видно, як їй не по собі через погану вимову хлопчика. Вона холеричного складу й у бесіді увесь час перебиває сина, мотивуючи це тим, що логопед не радив йому багато говорити.

Хлопчик помітно заїкається, з видимою напругою (гримасою) вимовляє деякі звуки, але по-дитячому зовсім не звертає уваги на свій недолік. Любить бігати, говорити про те, що побачив або почув. Пробує розповідати навіть анекдоти.

 

1. Змоделюйте діалог з матір'ю.

2. Що можна запропонувати при сформованих обставинах?

3. Які додаткові дані вам необхідні?

«Відстаючі»

В одному із класів психолог звернув увагу на 11-річну дівчинку Віру, що при досить непоганих здібностях відрізнялася відсутністю інтересу до шкільних занять, причому особливо вираженою була її нелюбов до предметів фізико-математичного циклу. Причини, зв'язані зі шкільним життям можна було відкинути, тому що дівчинка мала гарні відносини і з дітьми, і з учителями, про усіх без винятку добре відзивалася, та й вони до неї ставилися з розумінням. Звинувачувала дівчинка тільки себе, говорила, що не хочеться їй учити ці предмети та й навіщо ці знання потрібні в тім обсязі, у якому їх викладають, у повсякденному житті.

 

1. Які ще припущення можна зробити щодо відсутності мотивації до навчання в дівчинки? Як їх перевірити?

2. Як можна виправити становище?

«Прогульщик»

Тиждень назад родина пережила НП. 11-річний син Іван майже місяць не відвідував школу й ніхто з дорослих не знав про те, що він прогулює уроки. Ранком, як і потрібно, син збирався і йшов у школу. Але замість занять валандався містом, а прийшовши додому, сумлінно виконував домашні завдання з усіх предметів, які йому нібито були задані. Навіть оцінки собі в щоденник ставив. У школі теж не кинулися учня, тому що хлопчик був хворобливим і частенько залишався вдома. Так тривало б невідомо скільки, якщо б один раз мама із хворим молодшим братом не зайшли за Іваном у школу.

Як з'ясувалося, ніякого інтересу прогулювати у хлопчика не було. Навпаки, без шкільних занять було досить нудно. Однак нудно було й у школі. У цю школу дитина почала ходити з нового навчального року, у зв'язку з в'їздом сім’ї у нову квартиру в цьому районі. На колишнім місці навчання таких проблем не було. А тут душа не прийняла ні нового колективу, ні нових учителів.

1. З якими психологічними проблемами хлопчика зв'язані прогули?

2. Намітьте програму психологічної підтримки дитини.

«Підставні оцінки»

У 6-й клас прийшла новенька дівчинка Віка. Вона швидко освоїлася в колективі. Почала організовувати різні конкурси, розваги - життя в класі пішло по-новому. Віка подружилася з відмінницею Зіною. Сама вона теж училася добре, однак у її відношенні до подруги вгадувалася погано приховувана заздрість. Незабаром між ними почалося своєрідне змагання.

Якось у класному журналі проти прізвища Зіни були виявлені підставні оцінки. Вона ніколи не одержувала «3», і тому це відразу впало в око. У класі почався «бунт». Винного знайти не вдалося, але діти, не змовляючись, приписали це Віці. Мов, «до її в нас подібного не траплялося, а вона заздрить Зіні».

Учні почали ігнорувати Віку. Між подругами «пробігла чорна кішка». Дівчинка була дуже засмучена, тому що навіть учителі почали думати так само, як і клас. Віка приходила додому зі слізьми, не хотіла йти до школи. Через кілька днів мама дівчинки не витримала й улаштувала в школі скандал - хотіла перевести дочку в інший клас. Учительці вдалося заспокоїти її й переконати почекати ще трошки. Як розрядити обстановку?

 

1. Спрогнозуйте подальший хід подій. Як запобігти ескалації небажаних наслідків?

2. Що б порадив психолог у випадку звернення до нього з подібною проблемою?

«Ляпас»

Учителька математики вищої категорії; прекрасний педагог з майже 20-літнім стажем роботи в школі, ніжна жінка із чоловічою волею, зі строгими, але справедливими вимогами до учнів, не простила зухвале поводження однієї з учениць випускного класу. Та неодноразово поводилася негідно на уроках і перервах, про неї ходила недобра слава як серед учителів, так і серед старшокласників, особливо їхньої чоловічої половини. Після чергового цинічного випаду дівчини на своєму уроці, учителька, опинившись разом із нею за воротами школи, наздогнала неї на вулиці й дала дзвінкий ляпас зі словами: «Це в школі я тобі вчителька, а тут я тобі жінка, що має почуття власної гідності!»

 

1 Проаналізуйте вчинок учительки із психологічної точки зору.

2. Змоделюйте розмову психолога-консультанта із цим учителем?

«Пастка»

З розповіді класного керівника:

«У моєму 8-му класі є група гарних дівчат, що активно беруть участь у суспільному житті школи й класу. Нещодавно ці дівчата підійшли до мене й відпросились на репетицію, що повинна була проходити в Палаці дозвілля й творчості школярів. Я їх відпустила з уроків. Але, керуючись якимось «шостим почуттям», вирішила через деякий час передзвонити їм і виявила, що вони вдома. Я наполягла на тому, щоб дівчата відразу прийшли у школу й дали пояснення своїм прогулам. Незабаром вони прийшли й принесли записку від керівника гуртка про те, що були на репетиції. Як бути?»

 

1. Які психологічні акценти поставили б ви в розмові із класним керівником?

2. Запропонуйте вихід із ситуації, що виникла?

«Дитячі ревнощі»

З розповіді матері:

«Моя семирічна донька ревнує мене до свого молодшого братика. Коли він був зовсім маленьким, це не дуже проявлялося, а зараз наші стосунки дуже загострилися. Варто зробити їй якесь зауваження, як вона ниє: «Ти мене не любиш, любиш тільки свого Сашка». Я починаю себе ловити на тому, що лише візьму молодшого на руки, так й опускаю, а раптом дочка знову приревнує. При ній намагаюся звертати менше уваги на сина. Але часто чую: «Мама, чому ти йому поклала більший шматок торта!», «Ти знову з ним граєшся, а хто буде гратися із мною...» і т.д. Як позбутися дитячих ревнощів?»

 

1, Проаналізуйте психологічний клімат родини. Що, на вашу думку, може провокувати виникнення й загострення дитячих ревнощів у родині?

2. Які виховні установки необхідно допомогти сформувати матері?

3. Змоделюйте можливий діалог.

«Уразливість»

З розповіді батька:

«Свою п'ятнадцятирічну доньку я жартома називаю «царівною Несміяною». Дуже вже часто вона ображається на всіх і вся. Вона так і говорить: «Я на тебе образилася»,- надуває губки, як маленька, насуплює брови й відвертається або жалібно плаче. Дуже важко вгадати через що вона образиться наступного разу й коли це відбудеться. Яка-небудь логіка в її образах зовсім відсутня.

Дружина жаліє її з будь-якого приводу, та й сама частенько, образившись, може замкнутися, замовкнути на кілька годин. От і не вір, що «яблучко від яблуньки...». Однак, як допомогти доньці? З таким характером жити їй буде дуже важко».

 

1. Яку помилку допускають батьки в описаній ситуації?

2. Як протидіяти підвищеній уразливості?

 

«Труднощі контакту»

«Прийшла з роботи, вдома як завжди все розкидано, постіль не прибрана. Зробила доньці зауваження - вона почала «огризатися». Я спалахнула, та скільки ж можна! Щодня та ж сама картина, роками нічого не міняється. Конфлікт підсилювався. Зрештою дочка, гримнувши дверима, вискочила з будинку. Я знесилено впала на крісло. Ну, дійсно, скільки ж можна!»

1. Чи потребує такий злободенний конфлікт психологічного розбору, якщо про нього згадує клієнт?

2. Яка психологічна допомога можлива в подібних ситуаціях? З ким би ви попрацювали в першу чергу?

3.Змоделюйте можливі діалоги.

 

«Труднощі контакту»

Мама простягнула психологові «Малюнок родини», виконаний її 15-річним сином. Малюнок показував: мама й син - спиною один до одного. Однак незвичайним було ще й те, що аркуш паперу склеєний зі шматочків. Мама, вибачаючись, пояснила: «Після того, як син закінчив малювати, я його запитала, коли він востаннє тримав пилосос (на малюнку він з пилососом). Він відповів: «Що, не подобається?!» і розірвав малюнок. Довелося клеїти»...

Додаткова інформація: Родина розпалася незабаром після народження сина. Довгий час жили з бабусею й дідусем, які, в основному, й виконували батьківські ролі. Не дуже давно одержали квартиру - відселилися. Спілкуватися матері із сином надзвичайно важко. Скаржиться, що він її не слухає, грубить.

 

1. Дайте психологічну інтерпретацію сімейних проблем.

2. Охарактеризуйте психологічний контакт матері із сином? Як їм допомогти налагодити нормальні стосунки?

«Сімейні стереотипи»

«Тривалий час,- розповідала змучена жінка,- я навіть собі не зізнавалася, що не люблю свого старшого сина. Повторюється ситуація, що склалася колись у мене з моїми батьками. Я була старшою дитиною - дитиною, яку не любили. Дійшло до того, що в років дванадцять я навіть заявила батькам, що вони мене взяли з дитячого будинку. І от тепер усе повторюється в моїй родині. Я не люблю свого сина, щосили намагаюся це приховати, але він мене дратує всі частіше, і я неспроможна щось зробити. Це роздратування з'явилося ще до народження другої дитини, коли старшому було 5 років. Причому син до мене дуже добре ставиться, він і розпитає про мої справи, і поспівчуває. Але навіть це мене дратує. Я, буває, на нього кричу, а чоловік, бачачи, що переступаю межу дозволеного, мені говорить: «Краще б ти розрядилася на мені, чим на ньому». Що мені робити?»

 

1. Поясніть, із чим пов'язані проблеми матері? Які глибинні психологічні утворення провокують виникнення подібних почуттів?

2. Як допомогти матері відновити щиросердечну рівновагу?

«Непосиди»

З розповіді колеги по роботі:

«Донька моїх знайомих, учениця 2-го класу, по натурі дуже жвава дівчинка, дзиґа. Природно, через яскраво виражений темперамент їй дуже важко висидіти 45 хвилин уроку. І дуже дивно, що освічений педагог — учитель зі стажем — не може цього зрозуміти. У результаті дівчинка щодня протягом чверті приносила в щоденнику незадовільні оцінки з поведінки - «1» або «2». Спочатку дівчинка болісно переживала це, багато плакала, але поступово вона звикла й перестала звертати на ці оцінки увагу. Учителька втратила авторитет в очах дитини. Батькам не зрозуміло, чого хоче домогтися цим учителька, адже вплинути на характер дівчинки в такий спосіб навряд чи вдасться. Що робити батькам у такій ситуації?»

 

1. Наскільки обґрунтованою здається вам ця скарга у вустах батьків дівчинки?

2. Які психологічні проблеми має дівчинка? Як це перевірити? Як допомогти їй вписатися в нову діяльність?

3. Про що б ви говорили із учителькою, якщо б трапилася розмова про індивідуальні особливості цієї дівчинки?

4. На що орієнтувати її батьків?

«Смертельний віраж»

З розповіді вчительки:

«У 7-му класі, де я є класним керівником, був учень, що дуже погано вчився, порушував дисципліну. Виховувався він у неповній родині. Батько його рано вмер, мати активно влаштовувала власне життя. Хлопчик був кинутий напризволяще долі. Один раз у розмові з матір'ю я порадила їй улаштувати сина в інтернат. Вона не погодилася, але ми з нею домовилися, що пристрахаємо хлопця інтернатом для того, щоб домогтися змін на краще в його поводженні й навчанні. І от «долякались» до того, що він залишає записку, що йде на горище вішатися. Він, щоправда, цього не зробив, але адміністрація школи звинуватила у всій історії тільки мене. Як мені пережити ця ганьбу?»

 

1. Дайте психологічну інтерпретацію цієї ситуації.

2.Про що ви будете говорити із класним керівником?

«Травма»

«Мій чоловік умер у день тринадцатиріччя сина. Після похорону син став дуже замкнутим, хоча до цієї події він ділився із мною своїми думками й враженнями. Замкнутий і неговіркий він скрізь: і вдома, і в школі, і в оточенні друзів. Таке враження, що він перестав цікавитися навіть тим, що до цих трагічних подій його захоплювало. Що зробити, щоб він став таким, яким був?»

 

1. Яку додаткову інформацію ви б хотіли одержати від матері?

2. Що б ви рекомендували в подібній ситуації?

 

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

 

Варіант (екзаменаційний білет) складається з трьох питань, які охоплюють теоретичний та практичний матеріал. Кожне питання оцінюється за національною (чотирьохбальною) системою оцінок «5», «4», «3» і «2».

Знання студентів оцінюється як з теоретичної, так і практичної підготовки за такими критеріями:

«Відмінно» (90-100 балів) – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно знає зміст навчальної дисципліни, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, пов’язує програмовий матеріал із профілем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок.

 

 

«Добре» (65-89 балів) – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає його; має практичні навички, висловлює свої міркування щодо тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту або при аналізі практичного.

 

 

«Задовільно» (50-64 балів) – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але непереконливо відповідає, плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; відповідаючи на запитання практичного характеру, виявляє неточності, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх з майбутньою діяльністю.

 

 

«Незадовільно» (1-49 балів) – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення та сформованість практичних навичок.

 

При визначенні остаточної оцінки відповідей на питання екзаменаційних білетів підсумовується загальна кількість отриманих балів і ділиться на число завдань. При цьому відмінна оцінка виставляється, якщо середній бал більший або дорівнює 4,5. Оцінка «добре» виставляється, якщо середній бал знаходиться в межах 3,5 – 4,4. Оцінка «задовільно» виставляється при середньому балі в межах 2,5 – 3,4.

Крім оцінок, студенту-випускнику може бути висловлена від імені державної комісії подяка за яскраве, логічне і повне розкриття питань і за сумлінне ставлення до обраного фаху і навпаки, - попередження, якщо його відповідь за якістю межує з незадовільною оцінкою.