Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


јрх≥тектон≥ка (будова) виступу




ўонайперше складають план, у €кому в≥дтворюють основн≥ пункти виступу, ≥нформац≥ю, €ка потребуЇ точност≥: дати, статистичн≥ дан≥, цитати, €к≥ повинн≥ бути лакон≥чними з покликанн€м на джерело.

Ќаступний етап п≥дготовки виступу - структуруванн€ з≥браного матер≥алу, компонуванн€ тексту виступу, €кий м≥стить вступ, основну частину та висновки.

¬ступ. ѕочаток виступу Ї визначальним ≥ повинен ч≥тко й перекон≠ливо в≥дбивати причину виступу. ѕершочергове завданн€ допов≥дача на цьому етап≥ - привернути й утримати увагу аудитор≥њ. ƒл€ того, аби не дозволити думкам слухач≥в розпорошитис€, вже п≥сл€ перших речень виступу необх≥дно висловлюватис€ ч≥тко, лог≥чно та зм≥стовно, уникаючи зайвого. ¬≥дпов≥дно реченн€ мають бути короткими ≥ сто≠суватис€ сутност≥ питанн€, варто ≥нтонац≥йно вид≥л€ти найважлив≥ш≥ м≥сц€ висловлюванн€ ≥ виражати своЇ ставленн€ до предмета мовленн€.

¬ступ маЇ три р≥вн≥: структурний - пов≥домленн€ теми та мети ви≠ступу; зм≥стовий - актуальн≥сть та специф≥ка теми, значенн€ њњ дл€ ц≥Їњ аудтор≥њ, стислий виклад ≥стор≥њ питанн€; психолог≥чний - створенн€ а ≥ мосфери доброзичливост≥ та зац≥кавленн€.

≥алежно в≥д категор≥њ аудитор≥њ використовують: штучний - дл€ критично налаштованоњ аудитор≥њ; природний - дл€ позитивно налаштованоњ аудитор≥њ, зм≥шаний види вступу.

¬иди штучного вступу: притча, легенда, казка, афоризм, аналог≥€, сп≥впреживанн€, апел€ц≥€ до ≥нтересу аудитор≥њ, гумор, проблемне питанн€, покликанн€ на авторитети, наочний матер≥ал, раптовий початок.

¬иди природного вступу: по€сненн€ мети, теми, причини, презентац≥€ однодумц≥в, ≥сторичний огл€д.

«м≥шаний - поЇднанн€ названих вище вид≥в вступу.

¬арто уникати у вступ≥ таких висловлювань: ѕерепрошую, що ≥аймаю ¬аш час..., ќсновне було сказане попередн≥ми допов≥дачем..., ќсь тут, €к ¬и чули, багато говорили ≥..., ƒ€кую вельмишановному голов≥, €кий люб '€зно дав мен≥ можлив≥сть... тощо.

ѕрактичн≥ поради допов≥дачев≥:

Х под€куйте тому, хто вас представив аудитор≥њ;

Х ч≥тко назв≥ть тему виступу та проблему, €ку розкриватимете;

Х стисло по€сн≥ть, у €кий спос≥б ви анал≥зуватимете проблему, на що, насамперед, звернете увагу.

ќсновна частина. ¬ основн≥й частин≥ викладаЇтьс€ суть пробле≠ми, навод€тьс€ докази, по€сненн€, м≥ркуванн€ в≥дпов≥дно до поперед≠ньо визначеноњ структури виступу. —л≥д по€снити кожен аспект про≠блеми, добираючи переконлив≥ цифри, факти, цитати (проте к≥льк≥сть под≥бних приклад≥в не маЇ бути надто великою - нагромадженн€ ≥люстративного матер≥алу не повинно поглинати зм≥сту допов≥д≥). ¬арто подбати про зв'€зки м≥ж частинами, поЇднавши њх в Їдину струнку систему викладу; ус≥ питанн€ мають висв≥тлюватис€ збалан≠совано (при цьому не обов'€зково кожному з них прид≥л€ти однакову к≥льк≥сть часу). —татичний опис мусить плавно перейти у динам≥чну, рухливу опов≥дь, аби за допомоги системи лог≥чних аргумент≥в роз≠крити сутн≥сть питанн€, поступово нарощуючи аргументац≥ю так, щоб кожна наступна думка п≥дсилювала попередню, а найсильн≥ш≥ аргу≠менти виголошувати в к≥нц≥ - це забезпечить ст≥йкий ≥нтерес слухач≥в, дасть змогу п≥дтримувати уваги аудитор≥њ. ѕост≥йно й уважно потр≥бно стежити за в≥дпов≥дн≥стю м≥ж словом ≥ тим, що воно позначаЇ.

Ќадзвичайно важливо продумати, в €ких м≥сц€х виступу потр≥бн≥ своЇр≥дн≥ Ђл≥ричн≥ї в≥дступи, адже суц≥льний текст погано сприйма≠Їтьс€, при цьому не сл≥д забувати, що вони мають обов'€зково бути лакон≥чними й ≥люструвати виступ.

¬исновки. ¬ажливою композиц≥йною складовою будь-€кого ви≠ступу Ї висновок. ” ньому варто повторити основну думку, заради €коњ виголошувавс€ виступ, п≥дсумувати сказане, узагальнити думки, висловлен≥ в основн≥й частин≥. ¬исновки мають певним чином узго≠джуватис€ з≥ вступом ≥ не випадати з загального стилю викладу.

«азвичай п≥д час виступу у слухач≥в виникають запитанн€, тому, зак≥нчивши виступ, варто з'€сувати в аудитор≥њ, чи Ї запитанн€. якщо запитанн€ ставл€ть усно, сл≥д вислухати його до к≥нц€, под€кувати ≥ ч≥тко в≥дпов≥сти на нього. ѕисьмов≥ запитанн€ зачитують вголос, п≥сл€ чого в≥дпов≥дають.

” тому раз≥, €кщо, готуючись до виступу, допов≥дач вир≥шить за≠писати допов≥дь на папер≥, йому сл≥д врахувати, що розмовна мова значною м≥рою р≥знитьс€ в≥д писемноњ, вона менш формал≥зована, в≥ль≠н≥ша, сприймаЇтьс€ легше. ѕри цьому не можна нехтувати дотриманн€м загальноприйн€тих л≥тературних норм у користуванн≥ орфоеп≥чними, морфолог≥чними та стил≥стичними засобами мови, адже важливою умовою усп≥ху Ї бездоганна грамотн≥сть. ћовленн€ маЇ бути не т≥льки правильним, а й лексично багатим, синтаксично р≥зноман≥тним.

Ѕезперечно, усп≥хов≥ будь-€кого публ≥чного виступу спри€Ї виразне мовленн€. ƒо техн≥чних чинник≥в виразного мовленн€ належать дихан≠н€, голос, дикц≥€ (вимова), ≥нтонац≥€ (тон), темп, жести, м≥м≥ка. Ћише досконале волод≥нн€ кожним складником техн≥ки виразного мовленн€ може гарантувати високу €к≥сть мовленн€.

∆ести у поЇднанн≥ з≥ словами стають надзвичайно промовистими: вони п≥дсилюють емоц≥йне звучанн€ сказаного. ўоб оволод≥ти бодай азами жестикулюванн€, потр≥бне тривале тренуванн€, розум≥нн€ значенн€ кожного жесту. Ќаведемо загальн≥ рекомендац≥њ щодо ви≠користанн€ жест≥в: не жестикулюйте руками упродовж усього ви≠ступу, к≥льк≥сть жест≥в, њх ≥нтенсивн≥сть повинна в≥дпов≥дати своЇму призначенню тощо.

√олос, тон, виклад, ус€ сукупн≥сть виразових засоб≥в ≥ прийом≥в повинн≥ св≥дчити про ≥стинн≥сть думки й почутт€ промовц€.

‘ах≥вц≥ з основ красномовства рекомендують обов'€зково прово≠дити репетиц≥ю перед виступом.

ќраторов≥-початк≥вцю варто:

Х «аписати текст досл≥вно ≥ вивчити його.

Х ¬ибрати прим≥щенн€, у €кому н≥хто не заважав би, ≥ сто€чи, неначе звертаючись до слухач≥в, спробувати виголосити виступ.

Х ўе раз повторити його, керуючись лише ключовими словами ≥ висловами, виокремлюючи головн≥ тези.

Х  оли виступ засвоЇний у ц≥лому, в≥дпрацьовують частини, €к≥ найб≥льше викликають сумн≥в, провод€чи репетиц≥њ цих частин перед дзеркалом. ¬арто звернути увагу: чи в≥льно передаЇте думки? чи р≥вно тримаЇтесь? чи в≥льн≥ ≥ легк≥ ваш≥ рухи? ѕри≠слухайтесь до голосу (чи послуговуЇтес€ паузами, чи вид≥л€Їте посиленн€м голосу головн≥ слова, чи вдаЇтьс€ уникати одно≠ман≥тност≥).

‘ах≥вц≥ з д≥ловоњ риторики пропонують ораторов≥ дотримуватис€ таких порад п≥д час публ≥чного виголошенн€ виступу44.

1. якщо ви прагнете привернути увагу аудитор≥њ.

Ј актив≥зуйте увагу слухач≥в, зац≥кавте њх, переконайте, що ваш виступ буде св≥жим, €скравим, образним;

Ј слухач≥ повинн≥ заохочено слухати вас; дайте њм зрозум≥ти, що факти, €к≥ ви збираЇтес€ розкрити, зрозум≥л≥ й ц≥кав≥;

Ј не зловживайте п≥д час виступу запитальними формами, оск≥ль≠ки це може ввести в оману слухач≥в;

Ј не плутайте основну думку з доказами та ≥люстрац≥€ми, ви≠окремлюйте њњ ≥нтонац≥йно;

Ј €кщо у вас виник сумн≥в, зроб≥ть паузу, по€сн≥ть детально осно≠вну думку ≥ лише пот≥м продовжуйте дал≥.

 

2. якщо ви бажаЇте завоювати дов≥ру слухач≥в:

Ј слова вимовл€йте ч≥тко, переконливо;

Ј у мовленн≥ й повед≥нц≥ все повинно бути злагодженим: слова, постава, жести;

Ј зац≥кавте аудитор≥ю описами, пор≥вн€нн€ми, з≥ставленн€ми, протиставленн€ми;

Ј аудитор≥€ завжди охоче сприймаЇ ц≥каву ≥нформац≥ю; структу- руйте матер≥ал на прост≥ ≥ зрозум≥л≥ елементи, щоб слухачам було легше њх запам'€тати;

  • демонструйте р≥зн≥ п≥дходи до вир≥шенн€ проблеми

ўоб набути досв≥ду справжнього оратора, варто п≥сл€ кожного публ≥чного виступу анал≥зувати його.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 529 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

2072 - | 1930 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.