Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—тановленн€ пол≥толог≥њ €к науки ≥ навчальноњ дисципл≥ни. “ема 1. —утн≥сть ≥ роль пол≥тики та пол≥толог≥њ €к науки в жит≥ сусп≥льства




“ема 1. —утн≥сть ≥ роль пол≥тики та пол≥толог≥њ €к науки в жит≥ сусп≥льства.

ѕлан:

1. —тановленн€ пол≥толог≥њ €к науки ≥ навчальноњ дисципл≥ни.

2. ѕредмет, структура ≥ функц≥њ пол≥толог≥њ.

3. ћетоди пол≥толог≥њ

ќсновн≥ пон€тт€: пол≥тика, пол≥тичн≥ в≥дносини, пол≥тичн≥ ≥нститути, пол≥тична влада, субТЇкт пол≥тичних в≥дносин, обТЇкт пол≥тичних в≥дносин, пол≥тична д≥€льн≥сть, пол≥тичний процес, пол≥тична наука.

—тановленн€ пол≥толог≥њ €к науки ≥ навчальноњ дисципл≥ни

ѕол≥толог≥€ - це в≥дносно нова дисципл≥на. « самоњ назви випливаЇ, що пол≥толог≥€ (в англомовних крањнах встановивс€ ≥нший терм≥н - "пол≥толог≥чна наука") - це наука про пол≥тику. —ам терм≥н утворивс€ з двох грецьких сл≥в: politike (державн≥ або сусп≥льн≥ справи) ≥ logos (вченн€, слово). ¬иникненн€ пол≥толог≥њ пов'€зують з рубежем ’≤’-’’ ст., коли вона стала на шл€х активного теоретичного ≥ методолог≥чного розмежуванн€ з ≥стор≥Їю, юриспруденц≥Їю, соц≥олог≥Їю та ф≥лософ≥Їю. ƒо цього пол≥тичне житт€ сусп≥льства традиц≥йно розгл€далос€ в межах цих галузей знань. јле витоки сучасноњ пол≥толог≥њ необх≥дно шукати в пол≥тичних ≥де€х ≥ теор≥€х попередн≥х ≥сторичних епох.

¬ ≥стор≥њ розвитку пол≥тичного знанн€ вид≥л€ють три великих етапи:

Ј перший етап с€гаЇ кор≥нн€м в ≥стор≥ю стародавнього св≥ту, античност≥ ≥ продовжуЇтьс€ до Ќового часу; це пер≥од пануванн€ м≥фолог≥чних, а п≥зн≥ше - ф≥лософсько-етичних та теолог≥чних по€снень пол≥тичних €вищ ≥ поступовоњ њх зам≥ни рац≥ональними трактуванн€ми; при цьому пол≥тичн≥ ≥дењ розвиваютьс€ в загальному потоц≥ гуман≥тарних знань;

Ј другий етап починаЇтьс€ з Ќового часу ≥ продовжуЇтьс€ приблизно до середини XIX ст.: пол≥тичн≥ теор≥њ зв≥льн€ютьс€ в≥д рел≥г≥йного впливу, набувають св≥тського характеру ≥ найголовн≥ше - стають б≥льш прив'€заними до конкретних потреб ≥сторичного розвитку; центральними питанн€ми пол≥тичноњ думки стають проблема прав людини, ≥де€ под≥лу влади, правовоњ держави ≥ демократ≥њ; у цей пер≥од в≥дбуваЇтьс€ становленн€ перших пол≥тичних ≥деолог≥й, пол≥тика усв≥домлюЇтьс€ €к особлива сфера життЇд≥€льност≥ людей;

Ј трет≥й етап - це пер≥од становленн€ пол≥толог≥њ €к самост≥йноњ науковоњ ≥ осв≥тньоњ дисципл≥ни; процес оформленн€ пол≥толог≥њ починаЇтьс€ приблизно у друг≥й половин≥ XIX ст., пот≥м знадобитьс€ майже сто рок≥в дл€ к≥нцевого оформленн€ та профес≥онал≥зац≥њ пол≥тичноњ науки.

Ќа рубеж≥ ’≤’-’’ ст. у пол≥толог≥њ формуютьс€ принципово нов≥ методолог≥чн≥ п≥дходи до досл≥дженн€ пол≥тичних €вищ, що призводить до по€ви р≥зноб≥чних шк≥л ≥ напр€м≥в, €к≥ в≥д≥грали значну роль у становленн≥ сучасноњ пол≥толог≥чноњ науки. ¬ першу чергу, пол≥толог≥€, що народжувалас€, в≥дчула на соб≥ вплив позитив≥стськоњ методолог≥њ, принципи €коњ були сформульован≥ ќ. онтом ≥ “.—пенсером. ѕ≥д впливом позитив≥зму в пол≥тичних досл≥дженн€х утвердивс€ принцип версиф≥кац≥њ (в≥д лат. verus - шукати, facio - роблю), тобто п≥дтвердженн€, зг≥дно з €ким наукову ц≥нн≥сть можуть мати в≥рог≥дн≥ емп≥ричн≥ факти, €к≥ можна перев≥рити шл€хом спостереженн€, вивченн€ документ≥в ≥ к≥льк≥сних метод≥в анал≥зу. ѕозитив≥зм стимулював розвиток емп≥ричного напр€му пол≥толог≥њ. «начний внесок у розвиток емп≥ричних досл≥джень внесла „иказька школа пол≥тичноњ науки (20-40 pp. XX ст.), заснована в≥домим американським пол≥тологом „.ћерр≥амом.

ƒругий методолог≥чний п≥дх≥д, що утвердивс€, - соц≥олог≥чний - тлумачив пол≥тичн≥ €вища €к пох≥дн≥ в≥д ≥нших сфер сусп≥льного житт€: економ≥ки, культури, етики, соц≥альноњ структури сусп≥льства. «окрема, марксизм заклав традиц≥ю економ≥чного детерм≥н≥зму - розум≥нн€ пол≥тики через д≥ю об'Їктивних економ≥чних закон≥в класового сусп≥льства.

” ц≥лому дл€ Ївропейських пол≥толог≥в початку XX ст. (а вони одночасно були ≥ соц≥ологами) було характерне досл≥дженн€ пол≥тики в широкому соц≥альному контекст≥ з виходом у сферу ф≥лософ≥њ, ≥стор≥њ, соц≥олог≥њ та психолог≥њ. –озвиток пол≥толог≥њ цього пер≥оду пов'€зано з ≥менем ћакса ¬ебера, €кого законом≥рно вважають засновником теор≥њ лег≥тимност≥ влади ≥ сучасноњ теор≥њ бюрократ≥њ. ¬ажливу роль у становленн≥ пол≥тичноњ теор≥њ з≥грали √.ћоска, ¬.ѕарето ≥ –.ћ≥хельс, €к≥ заклали основу теор≥њ ел≥т.

ћогутн≥й вплив на становленн€ методолог≥њ ≥ проблематику пол≥толог≥њ мали ≥дењ засновника психоанал≥зу «.‘рейда. ¬≥н звернув увагу на роль несв≥домих ≥мпульс≥в у детерм≥нац≥њ пол≥тичних €вищ. «начною м≥рою п≥д впливом психоанал≥зу в пол≥толог≥њ сформувалис€ напр€ми, що досл≥джують пол≥тичну повед≥нку, спонукальн≥ причини пот€гу до влади. «начний внесок дл€ утвердженн€ в пол≥толог≥њ метод≥в психоанал≥зу й експериментальноњ психолог≥њ внесли „.ћерр≥ам ≥ його соратник по „иказьк≥й школ≥ √.Ћассуелл. ƒ≥€льн≥сть „иказькоњ школи п≥дготувала ірунт дл€ б≥хев≥орал≥стськоњ (в≥д англ. behaviour -повед≥нка) революц≥њ в зах≥дн≥й ≥ перш за все в американськ≥й пол≥толог≥њ п≥сл€ другоњ св≥товоњ в≥йни. ѕол≥тична повед≥нка була визнана основою пол≥тичноњ реальност≥, що п≥дл€гаЇ емп≥ричн≥й ф≥ксац≥њ, за допомогою, в першу чергу, метод≥в природничих наук. ” межах цього напр€му були досл≥джен≥ модел≥ повед≥нки в р≥зних ситуац≥€х, наприклад, на виборах, при прийн€тт≥ пол≥тичних р≥шень. ќб'Їктом досл≥джень стала мотивац≥€, €ка спонукала ≥ндив≥да до д≥й.

Ѕ≥хев≥орал≥стський п≥дх≥д був ор≥Їнтований на два принципи неопозитив≥зму:

Ј принцип версиф≥кац≥њ, що вимагаЇ встановленн€ ≥стинност≥ наукових тверджень за допомогою њх емп≥ричноњ перев≥рки;

Ј принцип зв≥льненн€ науки в≥д ц≥нн≥сних суджень ≥ етичних оц≥нок.

Ѕ≥хев≥орал≥зм, з одного боку, заперечив ≥деолог≥чну тенденц≥йн≥сть у по€сненн≥ пол≥тики, а з ≥ншого - в≥дмовл€в пол≥толог≥њ в постановц≥ проблем, спр€мованих на соц≥альне реформуванн€ сусп≥льства, що викликало критику з боку значноњ частини в≥домих пол≥толог≥в. ” 70-х pp. XX ст. у розвитку зах≥дноњ пол≥толог≥њ почавс€ новий пер≥од, €кий отримав назву "постб≥хев≥оральноњ революц≥њ". Ѕуло визнано, що головним у пол≥толог≥њ Ї не т≥льки опис, але й тлумаченн€ пол≥тичних процес≥в, також в≥дпов≥д≥ на запити сусп≥льного розвитку ≥ виробленн€ альтернативних р≥шень. ÷е призвело до в≥дродженн€ ≥нтересу до р≥зноб≥чних досл≥дницьких п≥дход≥в: ≥сторико-п≥знавального методу, досл≥дницького п≥дходу, розробленого ћ.¬ебером, марксизму ≥ неомарксизму, зокрема до ≥дей представник≥в ‘ранкфуртськоњ школи “. јдорно, √. ћаркузе, ё. ’абермаса, ≈. ‘ромма. ѕол≥толог≥€ знову звернулас€ до нормативно-≥нституц≥ональних метод≥в, що по€снюють пол≥тику €к взаЇмод≥ю ≥нститут≥в, формальних правил ≥ процедур. Ќасл≥дком постб≥хев≥оральноњ революц≥њ став своЇр≥дний консенсус пол≥толог≥в стосовно р≥вноправност≥ найб≥льш р≥зноб≥чних п≥дход≥в у вивченн≥ пол≥тичноњ сфери: неприпустимост≥ визнанн€ пр≥оритету €кого-небудь одного напр€му.

” п≥сл€воЇнний пер≥од пол≥толог≥€ суттЇво розширила ≥ сферу своњх досл≥джень.

÷е перш за все так≥ питанн€, €к:

Ј пол≥тичн≥ системи (√. ѕарсонс, ƒ. ≤стон,  . ƒойч);

Ј пол≥тична культура (√. јлмонд);

Ј пол≥тичн≥ режими (’. јрендт,  . ѕоппер,  . ‘р≥др≥х, «. Ѕжезинський);

Ј парт≥њ ≥ парт≥йн≥ системи (ћ. ƒюверже, ƒж. —артор≥);

Ј конфл≥кт ≥ консенсус у пол≥тиц≥ (–. ƒарендорф, —. Ћ≥псет).

ѕол≥тична наука збагатилас€ новими напр€мами в досл≥дженн≥ проблем демократ≥њ. –. ƒаль, ƒж. —артор≥, …. Ўумпетер розробили нов≥ теоретичн≥ модел≥ демократ≥њ. ¬ останн≥ дес€тил≥тт€ зросла ц≥кав≥сть до проблем пол≥тичноњ модерн≥зац≥њ (—. ’ант≥нгтон) ≥ проблем створенн€ умов, що визначають демократичн≥ перетворенн€ р≥зних крањн.

–озвиток пол≥толог≥њ €к самост≥йноњ науки ≥ навчальноњ дисципл≥ни - це не т≥льки пер≥од визначенн€ њњ предметноњ сфери та методолог≥чноњ основи, але й пер≥од орган≥зац≥йного оформленн€. « другоњ половини XIX ст. пол≥толог≥€ стаЇ на шл€х активного орган≥зац≥йного оформленн€. ≤снуЇ дек≥лька погл€д≥в щодо початку ≥нституц≥онал≥зац≥њ пол≥толог≥њ, тобто њњ оформленн€ в самост≥йний напр€м у сфер≥ осв≥ти ≥ наукових досл≥джень. ƒе€к≥ вчен≥ пов'€зують њњ по€ву з виникненн€м у середин≥ XIX ст. в Ќ≥меччин≥ правовоњ школи, ор≥Їнтованоњ на вивченн€ держави. ѕ≥зн≥ше, у 1871 р. в ѕариж≥ створюЇтьс€ ≥нший пол≥толог≥чний центр - ¬≥льна школа пол≥тичних наук. ≤нш≥ досл≥дники символ≥чною датою по€ви пол≥толог≥њ називають 1857 p., коли у —Ўј в  олумб≥йському коледж≥, що згодом став ун≥верситетом, став читатис€ курс пол≥тичноњ теор≥њ. ” 1880 р. тут в≥дкриваЇтьс€ Ўкола пол≥тичноњ науки. « цього року в —Ўј починаЇ видаватис€ перший пол≥толог≥чний журнал. ѕ≥сл€ другоњ св≥товоњ в≥йни у багатьох крањнах спостер≥гаЇтьс€ своЇр≥дний "бум" на пол≥толог≥чн≥ досл≥дженн€. ÷е стимулювало створенн€ академ≥чних пол≥тичних ≥нститут≥в ≥ м≥жнародних центр≥в. “ак, у 1949 р. в межах ёЌ≈— ќ була заснована ¬сесв≥тн€ асоц≥ац≥€ пол≥тичних наук. ” 70-90 pp. XX ст. в≥дбуваЇтьс€ к≥нцева ≥нституц≥онал≥зац≥€ пол≥тичноњ науки. « допом≥жноњ дисципл≥ни, €ку нер≥дко розгл€дали €к доповненн€ до юриспруденц≥њ ≥ соц≥олог≥њ, пол≥толог≥€ перетворилас€ в загальновизнану, орган≥зац≥йно оформлену академ≥чну дисципл≥ну з широко розгалуженою системою осв≥тн≥х та досл≥дницьких заклад≥в





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 437 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1999 - | 1931 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.022 с.