Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒ≥алекти Ч це в≥дгалуженн€ загальнонародноњ мови, €ким говорить частина народност≥; нац≥њ, племен≥. 4 страница




—амост≥йна робота є 16

“ема: ѕравопис сл≥в ≥ншомовного походженн€

.

ѕлан:

 

1. ќсобливост≥ правопису сл≥в ≥ншомовного походженн€.

Ћ≥тература:

ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 145-148

 

≤ншомовн≥ слова в д≥ловому текст≥ повинн≥ вживатис€ лише в раз≥ потреби, коли њх не можна зам≥нити украњнськими словами з тим самим значенн€м. —л≥д критично ставитись до њх вживанн€: у документац≥њ рекомендуЇтьс€ вживати лише т≥ ≥ншомовн≥ слова й терм≥ни, €к≥ або одержали м≥жнародне визнанн€, або не мають екв≥валента в наш≥й мов≥.

ƒо м≥жнародних належать так≥ терм≥ни:

Ј юридичн≥ (суверен≥тет, екзекуц≥€, ун≥тарн≥сть, прокуратура, конституц≥€);

Ј ф≥нансов≥ (акредитив, аудитор, валюта, вексель, б≥ржа, кредит, депозит, ем≥с≥€, рентабельн≥сть);

Ј бухгалтерського обл≥ку (бюджет, дебет, штраф, пен€,);

Ј поштово-телеграфних звТ€зк≥в (бандероль, бланк, телеграма, телетайп, факс);

Ј д≥ловодства (в≥за, гриф, рекв≥зит, догов≥р, ориг≥нал, факсим≥ле);

Ј зовн≥шньоњ торг≥вл≥ (аташе, брокер, дилер, девальвац≥€ тощо).

ѕроте не вс≥ терм≥ни, вживан≥ в зовн≥шньоторговельн≥й ≥ зах≥дноЇвропейськ≥й кореспонденц≥њ, мають право широко застосовуватись у д≥лових паперах. ” словник в≥тчизн€них терм≥н≥в д≥лових папер≥в повинн≥ ув≥йти лише т≥ ≥ншомовн≥ терм≥ни, €к≥ набули м≥жнародного визнанн€ й давно використовуютьс€ у в≥тчизн€н≥й практиц≥ д≥ловодства. ƒо таких не належать, наприклад, терм≥ни оферта, акцепт, референц≥€, фактура та ≥н. (хоч њх ≥ можна зустр≥ти в листуванн≥ з питань постачанн€).

ѕравильне й доречне вживанн€ ≥ншомовних сл≥в у д≥ловому текст≥ потребуЇ певних зусиль з боку укладача документа, вимагаЇ в≥д нього знанн€ таких правил:

1. ≤ншомовне слово повинне бути необх≥дним, тобто у нього в украњнськ≥й мов≥ не маЇ бути в≥дпов≥дник≥в з тим самим обс€гом значенн€. “ак, не сл≥д вживати (не €к терм≥ни, а €к загальновживан≥ слова) запозиченн€ типу координувати (бо Ї погоджувати), пролонгувати (Ї продовжувати), л≥м≥тувати (Ї обмежувати), превалювати (Ї переважати), дом≥нувати (панувати, переважати), ф≥ксувати (записувати, запамТ€товувати), локальний (м≥сцевий), апелювати (звертатис€), репродукувати (в≥дтворювати, в≥дтворити), прерогатива (перевага), симптом (ознака), анарх≥€ (безпор€док) та ≥н.

«астер≥гаЇмо, що тут ≥детьс€ про вживанн€ типу: Ї пропозиц≥€ припинити дебати (треба обговоренн€), бо нас л≥м≥туЇ (треба обмежуЇ) час. ўе приклад невдалого вживанн€ слова Ул≥м≥туватиФ, трохи складн≥ший: У≈фективн≥сть режиму економ≥њ залежить в≥д того, наск≥льки л≥м≥туютьс€ ф≥нансов≥ витратиФ. ќск≥льки Ул≥м≥тФ Ц це Угранична нормаФ, то л≥м≥туютьс€ кошти, а не витрати.

2.≤ншомовне слово повинне вживатис€ правильно й точно Ц саме в тому значенн≥, з €ким воно запозичене. –озгл€немо таке реченн€: Ќеобх≥дно л≥кв≥дувати в≥дставанн€ на фронт≥ реЇструванн€ посадових ос≥б, €к≥ прибувають з в≥др€дженн€ або вибувають у в≥др€дженн€. ≤з трьох вжитих тут запозичених сл≥в два Ц зайв≥ (л≥кв≥дуватифронт); до того ж слово фронт вжите недоречно: у переносному значенн≥ воно вживаЇтьс€ тод≥, коли йдетьс€ про €к≥сь д≥њ великого масштабу, поширен≥ на значн≥й площин≥: фронт збиранн€ колоскових, широким фронтом ≥дуть весн€н≥ польов≥ роботи; Уфронт реЇструванн€Ф Ц на площ≥ одн≥Їњ стор≥нки Ц недоречн≥сть. ќтже, сл≥д було написати: ”с≥ посадов≥ особи, €к≥ прибувають з в≥др€дженн€ або вињзд€ть у в≥др€дженн€, повинн≥ бути зареЇстрован≥. ” текст≥ залишилос€ одне запозичене слово, але воно тут необх≥дне, бо його украњнський в≥дпов≥дник записаний потребувало б додаткового розТ€сненн€ (повинн≥ бути записан≥ до спец≥альноњ книги, €ку веде секретар установи за статутною формою), а це значно обт€жило б текст.

3.«апозичене слово в текст≥ документа повинно бути зрозум≥лим дл€ тих, хто буде знайомитис€ з цим документом, опрацьовувати його.

якщо в ≥нструкц≥њ сказано: ¬≥дходи транспортуютьс€ спец≥альними агрегатами до м≥сц€ л≥кв≥дац≥њ њх, то до тексту такоњ ≥нструкц≥њ потр≥бен ще переклад: У —м≥тт€ в≥двозитьс€ самоскидами до м≥сц€ звалищаФ. јбо ще: ≈фективн≥сть заход≥в, €к≥ парал≥зують вплив вищезгаданих директив, залежить в≥д ступен€ стаб≥льност≥ в≥дпов≥дних фактор≥в ≥ в≥д координуванн€ цих заход≥в; ”н≥ф≥кац≥€, тип≥зац≥€, нормал≥зац≥€ ≥ стандартизац≥€ процес≥в виробництва гарантують рентабельн≥сть ≥ продуктивну ефективн≥сть ≥ндустр≥альноњ реконструкц≥њ. ¬иникаЇ ц≥лком слушне запитанн€: нав≥що вживати ст≥льки малозрозум≥лих запозичених сл≥в, коли те саме можна сказати прост≥ше, зрозум≥л≥ше, а головне Ц точн≥ше? ќчевидно, на мову д≥лових документ≥в впливаЇ мова науки, але, €к бачимо, не завжди цей вплив може викликати схваленн€.

4.Ќе рекомендуЇтьс€ в текст≥ одного документа вживати на позначенн€ того самого пон€тт€ ≥ запозичене, ≥ власномовне слово (конвенц≥€ Ц умова, екстраординарний Ц особливий, патент Ц авторське св≥доцтво). јвтор документа мусить зупинити св≥й виб≥р на одному з двох сл≥в ≥ користуватис€ лише обраним.

 ультура мовленн€ особистост≥ ви€вл€Їтьс€ у вм≥нн≥ користуватис€ вс≥м багатством насамперед р≥дноњ мови, недоречним Ї Узасм≥ченн€Ф висловлюванн€ чи тексту невдалими й непотр≥бними запозиченн€ми: чим осв≥чен≥ша людина, тим глибше зобовТ€зана вона знати мову свого народу. ј отже, ≥ необх≥дн≥сть хапатис€ за ≥ншомовне слово в того, хто наважуЇтьс€ писати статт≥ чи книжки, повинна трапл€тис€ значно р≥дше, н≥ж у людини з недостатньою осв≥тою.

ƒобре знанн€ украњнськоњ чи рос≥йськоњ мови дасть змогу, наприклад, в≥дпов≥сти на питанн€, чи сл≥д вживати слово серв≥с, чи краще його зам≥нити незапозиченим (укр. обслуговуванн€, рос. обслуживание). ¬и€вл€Їтьс€, що Усерв≥сФ Ц це не просто Уобслуговуванн€Ф, а Уобслуговуванн€ побутових потреб населенн€Ф, тобто тут зам≥на (односл≥вна) неможлива, тому слово серв≥с все ширше входить у нашу мову.

“аким чином, доб≥р ≥ншомовного слова в д≥ловому документ≥ диктуЇтьс€ к≥лькома обставинами й повинен вир≥шуватись кожного разу з урахуванн€м конкретноњ ситуац≥њ мовленн€.

 

 

—амост≥йна робота є 17

“ема: ќсобливост≥ реал≥зац≥њ слова та його значенн€ в усному та писемному д≥ловому мовленн≥.

.

ѕлан:

 

1. —пособи стил≥стичноњ реал≥зац≥њ слова в усному ≥ писемному д≥ловому мовленн≥.

 

2. «наченн€ слова у д≥ловодств≥.

Ћ≥тература:

Ќ.ƒ.Ѕабич "ѕрактика, стил≥стика ≥ культура украњнськоњ мови" с.102-105

 

—лово (лексема) Ц одиниц€ мови, що служить дл€ найменуванн€ предмет≥в, д≥й ≥ процес≥в, властивостей.


√рупуванн€ сл≥в за р≥зними ознаками:

1.«а значенн€м ќднозначн≥ Ѕагатозначн≥ ѕод≥бн≥ (синон≥ми) ѕротилежн≥ (антон≥ми)    нига, суф≥кс «емл€, дв≥рник ƒумати Ц м≥ркувати високий - низький
2.«а звучанн€м та написанн€м Ѕлизькозвучн≥ (парон≥ми) ќднойменн≥ (омон≥ми) ѕлюш Ц плющ  оса, клич, сон це Ц сонце
3.«а приналежн≥стю до стилю мови “ерм≥ни ƒ≥лов≥ штампи   ќбразно-художн≥ ѕобутов≥ Ѕанк, кредит, баланс ¬з€ти за основу, у звТ€зку з ’марки-лебед≥ ћиска, двер≥
4.«а емоц≥йним забарвленн€м Ќейтральн≥ ≈моц≥йн≥ –анок ¬еличний, чудовий
5.«а активн≥стю вжитку јктивного вжитку ѕасивного вжитку ѕалець ѕерст
6.«а походженн€м Ќезапозичен≥ (власнеукрањнськ≥) «апозичен≥ (≥ншомовн≥)  ер≥вник, в≥др≥зати ћенеджер, ампутувати

 оли у мовц€ виникають труднощ≥ п≥д час написанн€, зТ€вл€ютьс€ сумн≥ви з приводу наголошенн€ того чи ≥ншого слова, в≥н може швидко в≥дшукати потр≥бне м≥сце в словнику, правопис≥ чи дов≥днику, знайти правила, в €ких узагальнюютьс€ вс≥ схож≥ випадки. ≤ зовс≥м ≥нша р≥ч, коли ц≥ труднощ≥ повТ€зан≥ з вибором або вживанн€м того чи ≥ншого словосполученн€ в конкретн≥й мовн≥й ситуац≥њ. “ут не допоможуть ун≥версальн≥ правила та аналог≥њ. ” кожному конкретному випадку знову й знову доведетьс€ шукати в≥дпов≥д≥, гортаючи словники, звертаючись до власного мовного досв≥ду, пригадуючи прочитане й почуте.

Ќаприклад, виникла потреба перекласти рос≥йський текст, в €кому Ї слово свидетельство. –ос≥йсько-украњнський словник даЇ к≥лька в≥дпов≥дник≥в: св≥доцтво, св≥дченн€, посв≥дченн€, посв≥дка, доказ. Ќе одразу легко розмежувати ц≥ слова. Ќайпрост≥ше визначаЇтьс€ посв≥дка, бо це лише документ, ≥ доказ, бо це маЇ бути або матер≥альний доказ, або лог≥чний аргумент. “рохи б≥льше сумн≥в≥в викличе посв≥дченн€, бо одразу ж пригадуЇтьс€ й засв≥дченн€, й просто св≥дченн€. –≥зницю ж м≥ж св≥доцтвомсв≥дченн€м визначити буваЇ ще важче. ≤ лише перегл€нувши в≥дпов≥дн≥ статт≥ у к≥лькох словниках, робимо остаточний висновок: дов≥дка (документ) може зватис€ ≥ св≥доцтвом, ≥ посв≥дченн€м, ≥ посв≥дкою (залежно в≥д њњ характеру); п≥дтверджений факт зветьс€ доказом ≥ св≥дченн€м (за св≥дченн€м очевидц≥в, ≥сторичн≥ св≥дченн€ тощо).

ўе один приклад. ¬ украњнськ≥й мов≥ Ї два близьких за значенн€м слова Ц продовжуватис€тривати.  оли вживаЇтьс€ кожне з них? „и можна њх в≥льно зам≥нювати одне одним? ¬и€вл€Їтьс€, що при вс≥й близькост≥ њх значень вони далеко не тотожн≥.

—лово продовжуватис€ найчаст≥ше виступаЇ тод≥, коли д≥€ виходить за ран≥ше встановлен≥ часов≥ або просторов≥ меж≥, наприклад: ѕрийом за€в... продовжуЇтьс€ у звТ€зку з... на 20 дн≥в; —трок поданн€ документ≥в на конкурс продовжено до 1 с≥чн€ 2004 року тощо.

—лово тривати вживаЇтьс€ тод≥, коли йдетьс€ про д≥ю, €ка повторюЇтьс€, поновлюЇтьс€, продовжуЇтьс€ без часових ≥ просторових обмежень, наприклад: прийом за€в триваЇ, конкурс триваЇ, зустр≥ч≥ на р≥вн≥ гол≥в... тривають та ≥н.

ќкр≥м того, що виб≥р слова дл€ д≥лового документа повинен в≥дпов≥дати встановленим в украњнськ≥й л≥тературн≥й мов≥ нормам, в≥н повинен бути вмотивованим. јдже т≥льки продумане, вмотивоване вживанн€ слова в текст≥ документа виправдовуЇ його по€ву в цьому текст≥, незалежно в≥д того, €ке це слово за походженн€м, €ке м≥сце в л≥тературн≥й мов≥ воно пос≥даЇ. ѕерев≥р€Їтьс€ мотивован≥сть вживанн€ слова у текст≥ таким чином: €кщо вс€ увага читача зосереджена на зм≥ст≥ документа, а сама форма (словесне його вираженн€) сприймаЇтьс€ читачем €к щось орган≥чно злите з≥ зм≥стом, нев≥дд≥льне в≥д нього, Ц значить, доб≥р у цьому текст≥ мотивований, доц≥льний. якщо ж увага читача раз у раз в≥дриваЇтьс€ в≥д зм≥сту, €кщо окрем≥ слова д≥лового папера викликають у нього знев≥ру, здивуванн€, обуренн€, см≥х Ц то це означаЇ, що укладач документа не продумав його до к≥нц€, не вибрав найдоц≥льн≥ших у ц≥й ситуац≥њ сл≥в, що його виб≥р не був мотивованим, а скор≥ше випадковим (це може по€снюватись ≥ недостатн≥ми знанн€ми автора документа, ≥ його мовною невправн≥стю, ≥ його байдуж≥стю до стильових €костей документа).

Ќаприклад, д≥Їслово бути у тепер≥шньому час≥ в украњнськ≥й мов≥ маЇ форму Ї (вживаЇтьс€ найчаст≥ше у рол≥ д≥Їслова-звТ€зки при ≥менному складеному присудку: ќсновним завданн€м рев≥з≥њ Ї перев≥рка ф≥нансових ≥ господарських операц≥й, матер≥альних ц≥нностей, стану обл≥ку). ѕроте дехто в таких випадках абсолютно невмотивовано користуЇтьс€ д≥Їсловом €вл€Їтьс€.

ќсв≥чений читач звик до того, що д≥Їслово €вл€тис€ в украњнськ≥й мов≥ звичайно вживаЇтьс€ на позначенн€ Уввижатис€ у сн≥, п≥д час маренн€Ф; Упоставати перед кимосьФ, УзТ€вл€тис€ надприродним способомФ; воно вимагаЇ п≥сл€ себе ≥менника (найчаст≥ше в давальному в≥дм≥нку), пор≥вн€йте: У„ого €вл€Їшс€ мен≥ у сн≥? „ого звертаЇш ти до мене чудов≥ оч≥ т≥ €сн≥?Ф (≤.‘ранко); У—н≥г лежав на дахах, на г≥лл€к дерев, на огорожах. „истою, незайманою €вилась природа перед людьми.Ф (ј.’ижн€к).

“ому дивним, незвичним, нав≥ть кумедним буде здаватис€ таке реченн€: јкт €вл€Їтьс€ документом, €кий ірунтуЇтьс€ на незаперечних доказах... (читач, зам≥сть того, щоб повн≥стю зосередитис€ на зм≥ст≥ прочитаного, зупинитьс€ на п≥дкреслених словах, посм≥хнетьс€ й подумаЇ: Ућабуть, акти шахра€м у снах €вл€ютьс€Ф... ѕроте службовий документ менш за все розрахований на те, щоб розважати його читач≥в).

Ќемотивований доб≥р слова Ї часто результатом квапливост≥, намаганн€ нашвидкуруч, похапцем укласти документ, не завдаючи соб≥ зайвого клопоту пошуками потр≥бного слова. —к≥льки раз≥в, наприклад, доводитьс€ зустр≥чати висл≥в п≥дписка на газети, журнали, в той час €к по Ц украњнському це передплата, а п≥дписку Ц письмове зобовТ€занн€ про щось Ц дають про невињзд та ≥н.

„им вища загальна й мовна культура службовоњ особи, тим меншим стаЇ дл€ нењ Уд≥апазонФ вибору слова: дл€ такоњ людини м≥ж словами пов≥сткапор€док (денний) вибору нема; це два р≥зних слова, €ких не можна зам≥нити одне одним: пов≥стка Ц 1) коротке письмове пов≥домленн€ про щось; 2) попереджувальний сигнал (на зал≥зниц≥); пор€док денний Ц перел≥к питань, €к≥ обговорюютьс€ на зборах, зас≥данн≥, нарад≥.

„утт€ мови у такоњ осв≥ченоњ людини вестиме њњ все ближче до того Їдиного слова, €ке в цьому контекст≥ €кнайточн≥ше передаватиме потр≥бний в≥дт≥нок думки; ус≥ ≥нш≥ вар≥анти будуть здаватис€ њй недосконалими або просто неграмотними. якщо, скаж≥мо, дл€ людини, €ка не дуже глибоко знаЇ украњнську мову, слова напр€мнапр€мок абсолютно тотожн≥, то дл€ людини, €ка досконало оволод≥ла нормами украњнськоњ л≥тературноњ мови, це не зовс≥м тотожн≥ слова: так, коли йдетьс€ про шл€х розвитку чогось, про ≥дейне спр€муванн€, про €кусь теч≥ю в сусп≥льному чи л≥тературному розвитку, Ц вживаЇтьс€ лише слово напр€м (так само у в≥йськових документах, у картографуванн≥ тощо).  оли ж ≥детьс€ про перем≥щенн€ у простор≥ (ф≥зичний рух) Ц тод≥ напр€мок (в≥н п≥шов у напр€мку до вашоњ вулиц≥).

¬исока мовна культура дос€гаЇтьс€ не одразу; не можна прот€гом короткого часу досконало опанувати вс≥ тонкощ≥ вибору слова. ѕочинати треба в≥д найпрост≥шого, найочевидн≥шого Ц насамперед потр≥бно навчитись ор≥Їнтуватис€ в лексичному багатств≥ мови.

 

 

—амост≥йна робота є 18

“ема: —тил≥стичн≥ властивост≥ суф≥ксац≥њ.

.

ѕлан:

 

1. Ќульова суф≥ксац≥€.

2. —уф≥кси р≥зних стил≥стичних в≥дт≥нк≥в.

Ћ≥тература:

Ќ.ƒ.Ѕабич "ѕрактика, стил≥стика ≥ культура украњнськоњ мови" с.105-108

 

—уф≥кси -ик, -ник, -≥вник, -чик (-щик) пишемо з и: брат и к, в у злик, передов и к; г≥рн и к, кулем е тник; газ≥вн и к, прац≥вн и к; хл о пчик, пр а порщик.

—уф≥кс -ив-(о), що вживаЇтьс€ дл€ вираженн€ зб≥рних, пон€ть, €к≥ означають матер≥ал або продукт прац≥, пишемо т≥льки з и: в а риво, д о бриво, к у риво, м е ливо, мер е живо, м сиво, мор о зиво, п а ливо, п е чиво, пр диво, але: м а рево (не матер≥ал ≥ не продукт прац≥).

јЋ№Ќ» , -»Ћ№Ќ»  та ≥н.

” суф≥ксах -альник, -ильник, -≥льник, -альн≥сть п≥сл€ л перед н завжди пишемо ь: постач а льник, убол≥в а льник, фрезерув а льник; волоч и льник, маст и льник; пол льник, в≥дпов≥д а льн≥сть, ген≥ а льн≥сть.

јЋ№, -≈Ќ№, та ≥н.

 ≥нцевий приголосний у суф≥ксах -аль, -ень, -ець (-Їць), -≥сть, -тель завжди мТ€кий, а тому вс≥ слова з цими суф≥ксами пишемо з ь: ков а ль, скрип а ль; в е летень, вТ зень; бельг Їць, мовозн а вець, перем о жець; зд а тн≥сть, св ж≥сть; вихов а тель, люб и тель.

»ЌЌ(я), -≤ЌЌ(я) та ≥н.

—уф≥кси -инн(€), -≥нн(€), -анн(€) [-€нн(€)] пишемо з двома н.

—уф≥кс -инн(€) вживаЇтьс€ в ≥менниках середнього роду, що означають зб≥рн≥ пон€тт€: бобов и нн€, гарбуз и нн€, картопл и нн€, павут и нн€; але: кам нн€, кор нн€, нас нн€.

—уф≥кс -≥нн(€) мають ≥менники середнього роду, що утворюютьс€ в≥д д≥Їсл≥в ≥з голосними основи и та : гор ти Ч гор нн€, нос и ти Ч нос нн€, ход и ти Ч ход нн€, шаруд ти Ч шаруд нн€.

—уф≥кс -анн(€) [-€нн(€)] мають ≥менники середнього роду, утворен≥ в≥д д≥Їсл≥в ≥з голосним основи а (€): гук а ти Ч гук а нн€, гул ти Ч гул нн€, зрост а ти Ч зрост а нн€, спри ти Ч спри нн€.

—уф≥кс -енн-(€) мають в≥дд≥Їсл≥вн≥ ≥менники середнього роду, в €ких наголос падаЇ на кор≥нь: зв е рненн€, напр у женн€, п≥дн е сенн€, удоскон а ленн€.

-≈Ќ(я) [-™Ќ(я)]

—уф≥кс -ен(€) [-Їн(€)] вживаЇтьс€ в ≥менниках середнього роду, що означають жив≥ ≥стоти: вовчен , гусен , чаЇн .





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 642 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ы никогда не пересечете океан, если не наберетесь мужества потер€ть берег из виду. © ’ристофор  олумб
==> читать все изречени€...

2069 - | 1901 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.