Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒ≥алекти Ч це в≥дгалуженн€ загальнонародноњ мови, €ким говорить частина народност≥; нац≥њ, племен≥. 1 страница




—амост≥йна робота є 1

“ема: ¬иразн≥сть €к ознака культури мовленн€

ѕлан:

 

1. ќзнаки культури мовленн€.

2. ¬иразн≥сть - одна з головних ознак культури мовленн€.

 

 

Ћ≥тература:

«.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.126-130

 

—ловосполученн€ Укультура мовиФ (синон≥м - мовна культура) уживаЇтьс€ в к≥лькох значенн€х. ѕо-перше, це розд≥л мовознавства, €кий досл≥джуЇ мовн≥ норми ≥ комун≥кативн≥ властивост≥ мови з метою њњ вдосконаленн€. ѕо-друге, це волод≥нн€ нормами усноњ та писемноњ л≥тературноњ мови (правилами вимови, наголосу, слововживанн€, граматики, стил≥стики), а також ум≥нн€ використовувати виражальн≥ засоби мови в р≥зних умовах сп≥лкуванн€ в≥дпов≥дно до його ц≥лей ≥ зм≥сту.

ѕредметом культури мови €к галуз≥ л≥нгв≥стичного знанн€ Ї сукупн≥сть ≥ система комун≥кативних €костей мови, до €ких належать правильн≥сть, точн≥сть, лог≥чн≥сть, чистота, виразн≥сть, багатство, доречн≥сть. –озгл€немо ц≥ €кост≥ докладн≥ше.

ѕ–ј¬»Ћ№Ќ≤—“№ мовленн€ - це дотриманн€ л≥тературних норм, €к≥ сприймаютьс€ мовц€ми €к У≥деалФ чи прийн€тий зразок. ѕравильн≥сть вважаЇтьс€ основною комун≥кативною €к≥стю мови. ≤ в усн≥й, ≥ в писемн≥й мов≥ обовТ€зковим Ї дотриманн€ лексичних, граматичних та стил≥стичних норм. ƒл€ усного висловлюванн€ актуальним Ї дотриманн€ орфоеп≥чних норм, дл€ писемного - орфограф≥чних ≥ пунктуац≥йних.

“ќ„Ќ≤—“№ - це в≥дпов≥дн≥сть мовленнЇвих засоб≥в мовленнЇв≥й ситуац≥њ (зм≥стов≥, мет≥, мовленнЇвому р≥вню адресата ≥ т. ≥н. мовленнЇвого акту).
ћожна назвати к≥лька умов, €к≥ забезпечують точн≥сть мовленн€. ÷е 1) знанн€ предмета мовленн€; 2) знанн€ мови, њњ системи, можливостей, волод≥нн€ стил≥стичними ресурсами; 3) ум≥нн€ узгодити знанн€ предмета з≥ знанн€м мовноњ системи в конкретному акт≥ комун≥кац≥њ.

«азначимо також л≥нгв≥стичн≥ засоби, що спри€ють точност≥ мовленн€. ѕо-перше, це правильне слововживанн€, вм≥нн€ вибрати найб≥льш точний мовний вар≥ант, зокрема потр≥бне слово ≥з синон≥м≥чного р€ду. ѕо-друге, це ч≥тке розмежуванн€ значень багатозначного слова. “очне слововживанн€ передбачаЇ також розмежуванн€ парон≥м≥њ, тобто сл≥в ≥з близьким звучанн€м, але р≥зним значенн€м, а також сл≥в-омон≥м≥в, у тому числ≥ м≥жмовних.

¬имоги до точност≥ мовленн€ зростають за умови в≥дсутност≥ безпосереднього контакту з адресатом мовленн€, а також при сп≥лкуванн≥ з великою аудитор≥Їю. “очн≥сть мовленн€ Ї важливою умовою результативност≥ наукового й оф≥ц≥йно-д≥лового сп≥лкуванн€.

Ћќ√≤„Ќ≤—“№ €к €к≥сть мовленн€ т≥сно повТ€зана ≥з точн≥стю, €ка Ї попередньою умовою лог≥чност≥. Ћог≥чним називаЇтьс€ мовленн€, €ке забезпечуЇ зм≥стов≥ звТ€зки м≥ж словами ≥ реченн€ми в текст≥. якщо точн≥сть мовленн€ повТ€зана з лексичним р≥внем, то лог≥чн≥сть мовленн€ ви€вл€Їтьс€ на синтаксичному р≥вн≥.

ќсновними умовами лог≥чност≥ Ї: 1) несуперечлив≥сть поЇднанн€ сл≥в; 2) правильний пор€док сл≥в; 3) правильний звТ€зок окремих висловлювань у текст≥; 4) позначенн€ переход≥в в≥д одн≥Їњ думки до ≥ншоњ та ≥н.

„»—“ќ“ј мовленн€ - це вживанн€ елемент≥в, €к≥ в≥дпов≥дають л≥тературн≥й мов≥. ” чистому мовленн≥ не використовуютьс€ д≥алектизми, варваризми, простор≥чн≥ слова, жаргон≥зми, будь-€к≥ вульгарн≥ та лайлив≥ слова. ƒо елемент≥в, що засм≥чують мовленн€, належить також так зван≥ слова-паразити (ну, значить, ось, так би мовити, власне кажучи, взагал≥, розум≥Їш). ѕорушуЇ чистоту мовленн€ надм≥рне вживанн€ запозичених сл≥в. яскравим прикладом засм≥ченого мовленн€ Ї суржик.

¬»–ј«Ќ≤—“№ мовленн€ - це так≥ особливост≥ його структури, €к≥ п≥дтримують увагу та ≥нтерес слухач≥в або читач≥в. ≤нтонац≥€, лог≥чний наголос, милозвучн≥сть створюють виразн≥сть на фонетичному р≥вн≥. Ћексичними засобами виразност≥ Ї емоц≥йно забарвлен≥ слова ≥ вирази, еп≥тети, метафори, пор≥вн€нн€ тощо. ≈моц≥йний вплив п≥дсилюють фразеолог≥зми, присл≥вТ€, приказки, крилат≥ вислови. ¬иразност≥ спри€ють ≥ синтаксичн≥ засоби, наприклад, повтори, антитеза (протиставленн€) та ≥н.
¬иразн≥сть мови забезпечують:

1) самост≥йн≥сть мисленн€ мовц€;

2) небайдуж≥сть, ≥нтерес автора до написаного ≥ сказаного, а також до адресата висловлюванн€;

3) добре знанн€ мови та њњ виражальних засоб≥в;

4) знанн€ особливостей функц≥ональних стил≥в;

5) систематичне тренуванн€ мовних навичок, виробленн€ мовного чутт€;

6) на€вн≥сть у мов≥ виражальних засоб≥в.

Ѕј√ј“—“¬ќ мовленн€ - це використанн€ мовц€ми великоњ к≥лькост≥ мовних одиниць - сл≥в, словосполучень, речень. ≤снуЇ пр€мий звТ€зок м≥ж пон€тт€ми багатства ≥ р≥зноман≥тност≥ мовленн€, адже чим р≥зноман≥тн≥ше мовленн€, тим воно багатше. ƒжерелами багатства мови можуть бути будь-€к≥ мовн≥ елементи. Ќасамперед прийн€то говорити про лексичне багатство мовленн€, €ке ви€вл€Їтьс€ у тому, що мовець здатний уникати повторенн€ сл≥в, користуватис€ синон≥м≥чними ресурсами.

ƒл€ €сного ≥ ч≥ткого вираженн€ думок дуже важливо мати достатн≥й запас сл≥в. —ьогодн≥шн€ доросла осв≥чена людина застосовуЇ 6-9 тис. сл≥в, словниковий запас справжн≥х майстр≥в слова, €к правило, значно багатший. ¬≥домо, наприклад, що ¬. Ўексп≥р використовував близько 15 тис. сл≥в, ћ. —ервантес - близько 17 тис. сл≥в, ћ.√оголь Ч близько 10 тис. сл≥в, ќ. ѕушк≥н, “. Ўевченко, ≤. ‘ранко - понад 20 тис. сл≥в. ƒо реч≥, одинадц€титомний словник украњнськоњ мови (1971-1980) нараховуЇ понад 130 тис. сл≥в, У¬еликий тлумачний словник сучасноњ украњнськоњ мовиФ, виданий 2001 р., м≥стить понад 170 тис. сл≥в, що св≥дчить про надзвичайно високий потенц≥ал украњнськоњ лексики.

Ќа граматичному р≥вн≥ багатство мовленн€ створюЇтьс€ використанн€м вар≥ант≥в форм ≥ конструкц≥й (батьков≥ - батьку, на веч≥рньому - на веч≥рн≥м, пТ€ти Ц пТ€тьох, квартира професора - професорова квартира, обрати суддею - обирати на суддю, починатис€ прес-конференц≥Їю - починатис€ з прес-конференц≥њ, зг≥дно з р≥шенн€м - в≥дпов≥дно до р≥шенн€). ћожна говорити також ≥ про ≥нтонац≥йне багатство мовленн€ - використанн€ найр≥зноман≥тн≥ших ≥нтонац≥й (розпов≥дноњ, питальноњ, окличноњ).
ƒќ–≈„Ќ≤—“№ мовленн€ - це доб≥р мовних засоб≥в в≥дпов≥дно до ц≥лей ≥ мети сп≥лкуванн€. “ак, слова, що створюють специф≥ку оф≥ц≥йно-д≥лового стилю (канцел€ризми), не повинн≥ ф≥гурувати в публ≥цистичн≥й чи розмовн≥й мов≥, звичайна сфера використанн€ терм≥н≥в - науково-техн≥чний, спец≥альний текст, усна мова спец≥ал≥ста, неприпустимим Ї вживанн€ емоц≥йно-експресивноњ лексики у документ≥ чи п≥дручнику тощо. ¬исловлюючи думку, необх≥дно дбати про обірунтоване використанн€ мовного матер≥алу.

ѕ–»„»Ќ» ѕќћ»Ћќ  ” Ћќ√≤÷≤ ¬» Ћјƒ”:

1. ѕоЇднанн€ лог≥чно несум≥сних сл≥в (злюща баба-€га, а не злюща бабус€).

2. У«айв≥Ф слова (плеоназми) (травень, а не травень м≥с€ць).

3. «ам≥на особовоњ форми д≥Їслова активного стану зворотним д≥Їсловом (вибачте мен≥ Ц вибачаюсь)

4. Ќеправильне чергуванн€ низки однор≥дних член≥в реченн€ (письменники ≥ поети).

5. Ќеправильне утворенн€ анал≥тичних граматичних форм (найчаст≥ше ступен≥в пор≥вн€нн€ Ц самий найкрасив≥ший, б≥льш виразн≥ше).

6. Ќеправильна координац≥€ присудка ≥з складеним п≥дметом (дехто з нас знали).

7. ѕорушенн€ пор€дку сл≥в у реченн≥ (—екретарка сид≥ла у приймальн≥, €ку ми вперше бачили).

8. ¬живанн€ д≥Їприсл≥вникових зворот≥в на м≥сц≥ п≥др€дних речень (ѕовернувшись у село, випускнику об≥ц€ли роботу).

9. Ќеправильне використанн€ сполучних засоб≥в у складних реченн€х
ќтже, пон€тт€ Укультура мовиФ м≥стить чимало вимог, €к-от: багатство словника, ум≥нн€ говорити точно, уживаючи слова у властивому њм значенн≥, здатн≥сть говорити просто, доступно, лог≥чно, не порушуючи зм≥стових звТ€зк≥в м≥ж частинами висловлюванн€, вм≥ле використанн€ виражальних ≥ зображувальних засоб≥в, емоц≥йн≥сть, вм≥нн€ впливати на почутт€, доречн≥сть, добиранн€ засоб≥в залежно в≥д мети ≥ сфери сп≥лкуванн€. јле, зрештою, ус≥ ц≥ комун≥кативн≥ €кост≥ мовленн€ визначаютьс€ в≥дпов≥дн≥стю до норм - лексичних, граматичних, стил≥стичних та ≥н.

 

 

—амост≥йна робота є 2

“ема: ƒиференц≥йн≥ ознаки усного та писемного д≥лового мовленн€

ѕлан:

 

1. ќзнаки усного д≥лового мовленн€.

2. ƒиференц≥йн≥ ознаки писемного д≥лового мовленн€.

 

 

Ћ≥тература:

«.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.130-132

 

Ћ≥тературна мова маЇ дв≥ форми вираженн€: усну та писемну.

ќбидв≥ форми використовують т≥ сам≥ л≥тературн≥ норми, але кожна з них маЇ свою специф≥ку. ¬она визначена насамперед призначенн€м: усна форма розрахована на слухача, а писемна Цна читача.

‘орми в≥др≥зн€ютьс€ одна в≥д одноњ ≥ способом передаванн€ мовленн€: усна форма пов'€зана з вимовою звук≥в ≥ њх акустичним сприйн€тт€м; писемна - з граф≥чним в≥дображенн€м мовленн€ ≥ читанн€м. ”сна та писемна форми реал≥зац≥њ безпосередньо пов'€зан≥ з р≥зними видами мовленнЇвоњ д≥€льност≥ (слуханн€ - читанн€, говор≥нн€ - письмо) та м≥ж собою. „асто виникають ситуац≥њ, коли заздалег≥дь п≥дготовлений письмовий текст треба озвучити, тобто подати €к вид усного мовленн€.

—пособи наближенн€ писемного мовленн€ до усного:

1. «ам≥нити довг≥ реченн€ короткими.

2. ќбов'€зково використовувати звертанн€ до слухач≥в.

3. ¬живати вставн≥ слова, €к≥ допомагають впор€дкувати посл≥довн≥сть викладу думок (по-перше, по-друге, наступне).

4. ¬исловити власну оц≥нку пов≥домлюваного (на нашу думку, €к бачимо, можна сказати).

5. «бер≥гати смислов≥ причинно-насл≥дков≥ зв'€зки

(отже, таким чином, можна зробити висновок, загалом).

”сне та писемне мовленн€:

ѕервинне

1.ƒ≥алог≥чне (пол≥лог≥чне) ≥ монолог≥чне.

2.–озраховане на слухача.

3.„асто неп≥дготовлене заздалег≥дь, допускаЇ ≥мпров≥зац≥ю.

4.ѕередбачаЇ живе сп≥лкуванн€.

5.≤нтонац≥йно оформлене,супроводжуЇтьс€ м≥м≥кою,жестами.

6.„≥тко ≥ндив≥дуал≥зоване.

7.≈моц≥йно й експресивно забарвлене.

8.ƒопускаЇ використанн€ повтор≥в, з≥ставлень, р≥зних троп≥в та фразеолог≥зм≥в.

¬торинне.

1.ћонолог≥чне.

2.√раф≥чно оформлене.

3.ѕов'€зане з попередн≥м обдумуванн€м.

4.ѕередбачаЇ ретельний в≥дб≥р факт≥в та њх мовне оформленн€.

5.„≥тке п≥дпор€дкуванн€ мовних засоб≥в стилю ≥ типу мовленн€.

7.ѕовний ≥ ірунтовний виклад думки.

8.ѕоглиблена робота над словом ≥ текстом.

9.ƒопускаЇ редагуванн€ та самоанал≥з написаного.

 

—амост≥йна робота є 3

“ема: “ерм≥н у систем≥ профес≥йного мовленн€

ѕлан:

 

1. “ерм≥нолог≥чна лексика.

2. ¬икористанн€ терм≥н≥в у д≥ловому мовленн≥.

3. «агальнонауков≥ та вузькоспец≥альн≥ терм≥ни.

 

Ћ≥тература:

1. «.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.131-142

2. Ќ.ƒ.Ѕабич "ѕрактика, стил≥стика ≥ культура украњнськоњ мови" с.56-57

 

Ќауков≥ пон€тт€ визначаютьс€ спец≥альними словами Ч терм≥нами, €к≥ складають основу науковоњ мови. “ерм≥н (в≥д латин, tеrт≥пus Ч кордон, межа, к≥нець).

“ерм≥н Ч це слово або усталене словосполученн€, що ч≥тко й однозначно позначаЇ наукове чи спец≥альне пон€тт€. “ерм≥н не називаЇ пон€тт€, €к звичайне слово, а, навпаки, пон€тт€ приписуЇтьс€ терм≥ну, додаЇтьс€ до нього. ” ц≥й р≥зниц≥ вбачаЇтьс€ в≥дома конвенц≥йн≥сть терм≥на, €ка пол€гаЇ в тому, що вчен≥ чи фах≥вц≥ т≥Їњ або ≥ншоњ галуз≥ домовл€ютьс€, що розум≥ти, €ке пон€тт€ вкладати в той або ≥нший терм≥н. ќтже, конкретний зм≥ст пон€тт€, визначеного терм≥ном, буде зрозум≥лим лише завд€ки його деф≥н≥ц≥њ Ч лакон≥чному лог≥чному визначенню, €ке зазначаЇ суттЇв≥ ознаки предмета або значенн€ пон€тт€, тобто його зм≥ст ≥ меж≥.

”с≥ терм≥ни мають низку характерних ознак, до €ких належать:
а) системн≥сть терм≥на (зв'€зок з ≥ншими терм≥нами даноњ предметноњ сфери);
б) на€вн≥сть деф≥н≥ц≥њ (визначенн€) в б≥льшост≥ терм≥н≥в;
в) моносем≥чн≥сть (однозначн≥сть) терм≥на в межах одн≥Їњ предметноњ галуз≥, одн≥Їњ науковоњ дисципл≥ни або сфери профес≥йноњ д≥€льност≥;
г) стил≥стична нейтральн≥сть;

д) в≥дсутн≥сть експрес≥њ, образност≥, суб'Їктивно-оц≥нних в≥дт≥нк≥в.
“ерм≥ни под≥л€ютьс€ на загальновживан≥ (авангард, ≥де€, г≥потеза, формула) та вузькоспец≥альн≥, уживан≥ в певн≥й галуз≥ науки (знаменник, д≥льник, чисельник).

Ќа в≥дм≥ну в≥д загальнол≥тературноњ, мова профес≥йного сп≥лкуванн€ вимагаЇ однозначност≥ тлумаченн€ основних ключових пон€ть, заф≥ксованих у терм≥нах. ƒл€ будь-€коњ сфери д≥€льност≥ це дуже важливо, оск≥льки неточне вживанн€ того чи ≥ншого слова може мати небажан≥ насл≥дки. ÷ього можна легко уникнути, €кщо вживати терм≥ни лише в т≥й форм≥ та значенн≥, €к≥ заф≥ксован≥ в словниках останн≥х видань.

” множин≥ терм≥н≥в кожноњ галуз≥ вир≥зн€ють дв≥ складов≥ частини: терм≥нолог≥ю ≥ терм≥носистему. “ерм≥нолог≥€ Ч це така п≥дмножина терм≥н≥в, €ка в≥дображаЇ пон€тт€, що утворилис€ й функц≥онують у кожн≥й галуз≥ стих≥йно. Ќа в≥дм≥ну в≥д терм≥нолог≥њ, терм≥носистема Ч це опрацьована фах≥вц€ми певноњ галуз≥ та л≥нгв≥стами п≥дмножина терм≥н≥в, €ка адекватно й однозначно в≥дображаЇ систему пон€ть ц≥Їњ галуз≥.

¬≥д терм≥н≥в сл≥д в≥др≥зн€ти номенклатурн≥ назви Ч своЇр≥дн≥ етикетки предмет≥в, €вищ, пон€ть. якщо в основ≥ терм≥на лежить загальне пон€тт€, то в основ≥ номенклатурноњ назви Ч одиничне.

ƒо номенклатури вход€ть сер≥йн≥ марки машин, прилад≥в, верстат≥в, найменуванн€ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, географ≥чн≥ назви та назви рослин, зв≥р≥в ≥ под.

” множин≥ терм≥н≥в кожноњ галуз≥ вир≥зн€ють дв≥ складов≥ частини: терм≥нолог≥ю ≥ терм≥носистему. “ерм≥нолог≥€ Ц це така п≥дмножина терм≥н≥в, €ка в≥дображаЇ пон€тт€, що утворились й функц≥онують у кожн≥й галуз≥ стих≥йно. Ќа в≥дм≥ну в≥д терм≥нолог≥њ, терм≥носистема Ц це опрацьована фах≥вц€ми певноњ галуз≥ та л≥нгв≥стами п≥дмножина терм≥н≥в, €ка адекватно й однозначно в≥дображаЇ систему пон€ть ц≥Їњ галуз≥.

ƒ≥ловому стилю притаманна терм≥нолог≥€, €ка утворюЇтьс€ з активноњ лексики (д≥ловодство, справочинство); запозичуЇтьс€ з ≥нших мов (бланк, бюджет); утворюЇтьс€ за допомогою власних сл≥в та частин ≥ншомовних або ≥з запозичених складник≥в (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.
ћовна специф≥ка сучасного украњнського терм≥на ще не стала предметом спец≥ального наукового досл≥дженн€ л≥нгв≥ст≥в. ¬они здеб≥льшого розгл€дають украњнський терм≥н €к особливий знак серед лексем нац≥ональноњ мови або використовують його €к обТЇкт дл€ ≥люстрац≥њ теоретичних засад загального терм≥нознавства. “ому украњнськ≥ мовознавц≥ особливу увагу звертають на семантику терм≥на й особливост≥ ви€ву парадигматичних в≥дношень (синон≥мних, омон≥мних, парон≥мних ≥ родо-видових) в терм≥нн≥й лексиц≥, а також на пошуки доказовоњ бази, що ≥люструЇ таку фундаментальну властив≥сть терм≥на, €к тенденц≥€ до однозначност≥.

„имало м≥сц€ в р≥зноман≥тних досл≥дженн€х займаЇ етимолог≥€ ≥ словотв≥рна будова терм≥н≥в, що належать до р≥зноман≥тних терм≥носистем, а також ≥стор≥њ формуванн€ найменувань спец≥альних пон€ть.
“ематичн≥ обр≥њ украњнського терм≥нознавства розширюють недавн≥ монограф≥чн≥ досл≥дженн€, де внутр≥шньомовн≥ чинники розвитку терм≥носистем повТ€зано з теор≥Їю мовного плануванн€, детально проанал≥зовано роль ≥ м≥сце греко-латинських корен≥в у р≥зноман≥тних терм≥носистемах чи розвиток терм≥нолог≥њ повТ€зано з л≥нгвоцидом украњнськоњ мови в ’’ ст.

—еред власне л≥нгв≥стичних проблем, повТ€заних з розбудовою украњнських терм≥н≥в, що м≥ст€ть специф≥чн≥ нац≥ональномовн≥ риси, на сьогодн≥ можемо вид≥лити принаймн≥ ш≥сть:

1) опрацюванн€ критер≥њв знерос≥йщенн€ сучасних терм≥носистем, у звТ€зку з чим вимагаЇ опрацюванн€ проблема рос≥€н≥зму в украњнськ≥й терм≥нолог≥њ;
2) ви€вленн€ англ≥цизм≥в (американ≥зм≥в) у р≥зних терм≥носистемах ≥ наукове обірунтуванн€ доц≥льност≥ њх ужитку;

3) зТ€суванн€ рол≥ й м≥сц€ ≥нтернац≥онал≥зм≥в та њх нац≥ональних в≥дпов≥дник≥в у р≥зних терм≥носистемах;

4) способи в≥дбору назв опредметнених д≥й;

5) способи в≥дбору найменувань опредметнених ознак;

6) орфоеп≥чн≥ й орфограф≥чн≥ проблеми.

Ќазван≥ питанн€ означають т≥льки перше наближенн€ до комплексу проблем, повТ€заних з нац≥ональною своЇр≥дн≥стю сучасного украњнського терм≥на. ¬они т€гнуть за собою й ≥нш≥, наприклад, проблеми практичного терм≥нознавства, насамперед терм≥нограф≥њ, а також викладанн€ основ наук у середн≥й школ≥ та р≥зноман≥тних наукових дисципл≥н у школ≥ вищ≥й.
ƒискус≥њ на терм≥нолог≥чних конференц≥€х к≥нц€ ’’Цпочатку ’’≤ стол≥тт€ дають змогу зробити висновок, що принаймн≥ певна частина украњнських досл≥дник≥в у своњй науков≥й галуз≥ п≥д рос≥€н≥змами розум≥Ї слова, що м≥ст€ть не притаманн≥ сучасн≥й украњнськ≥й л≥тературн≥й мов≥ корен≥ або аф≥кси (суф≥кси чи преф≥кси), хоч так≥ лексеми можуть бути широко розповсюджен≥ в будь-€к≥й терм≥носистем≥. якщо украњнськ≥ терм≥ни нав≥ть поморфемно перекладен≥ з рос≥йськоњ, тобто скалькован≥ за рос≥йськими вз≥рц€ми, але њх морфемний склад не суперечить будов≥ украњнського слова, так≥ пох≥дники сучасн≥ нос≥њ украњнськоњ науковоњ мови ц≥лковито сприймають ≥ здеб≥льш не обговорюють.

„имало терм≥н≥в утворено шл€хом метафоризац≥њ Ч перенесенн€ назви з одного €вища або предмета на ≥нший на п≥дстав≥ под≥бност≥ ознак чи функц≥й. “акий спос≥б сп≥льний дл€ вс≥х мов. ѕрим≥ром, поширений у техн≥ц≥ терм≥н сорочка (≥зольована порожнина в машинах та апаратах дл€ циркул€ц≥њ охолоджувальноњ чи об≥гр≥вноњ речовини) передаЇтьс€ в словТ€нських мовах так: в украњнськ≥й сорочка, в рос≥йськ≥й рубашка, в чеськ≥й kosile ≥ т. д. “обто дл€ називанн€ сп≥льного пон€тт€ кожна мова знаходить власн≥ лексичн≥ засоби.
ѕрекрасно, що наш≥ фах≥вц≥ сьогодн≥ намагаютьс€ не перекладати досл≥вно терм≥ни, а п≥дбирати до них найб≥льш вдалий нац≥ональний в≥дпов≥дник.
ћова законодавчих акт≥в ≥ нормативних документ≥в в≥д≥граЇ дуже важливу роль у становленн≥ украњнськоњ мови. —аме в≥д того, €к написано нормативн≥ документи, залежить, чи буде украњнський д≥ловий ≥ науковий стиль удосконалюватис€ й збагачуватис€, чи Ч €к часто, на жаль, трапл€Їтьс€ Ч буде засм≥чуватис€. ¬≥домий мовознавець, доктор ф≥лолог≥чних наук, професор ќ.—ербенська запровадила пон€тт€ Ђеколог≥€ мовиї. ¬икористовуючи еколог≥чну терм≥нолог≥ю, можна сказати, що сьогодн≥ основними джерелами забрудненн€ мови Ї, на жаль, саме нормотворц≥ вс≥х р≥вн≥в. “ерм≥нолог≥чну або стил≥стичну помилку в закон≥ чи ≥ншому нормативному акт≥ можна пор≥вн€ти з залповим скиданн€м канал≥зац≥њ в р≥чку, з €коњ беруть питну воду. “ому що таку помилку тиражують у тис€чах прим≥рник≥в, вона фактично стаЇ нормою, й Ђочистити р≥чкуї п≥сл€ цього буваЇ дуже складно.

ќтже, потр≥бно, побудувати ефективн≥ Ђочисн≥ спорудиї, створивши багатор≥вневу мовно-терм≥нолог≥чну експертизу законодавчих акт≥в та нормативних документ≥в. ћета такоњ експертизи Ч пол≥пшити €к≥сть законодавчоњ й нормативноњ бази, забезпечити системн≥сть, пон€т≥йну узгоджен≥сть, однозначне розум≥нн€ викладених у документах вимог та положень, використовуючи застандартизовану й усталену терм≥нолог≥ю.

 

 

—амост≥йна робота є 4

“ема: ¬икористанн€ синон≥м≥њ в мов≥ оф≥ц≥йно-д≥лових документ≥в.

 

ѕлан:

 

1. —инон≥м≥€ та њњ поширене розум≥нн€.

2. «агально мовн≥ та контекстуальн≥ синон≥ми.

 

 

Ћ≥тература:

1. «.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.143-149

2. Ќ.ƒ.Ѕабич "ѕрактика, стил≥стика ≥ культура украњнськоњ мови" с.61-62

3. ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 55-63

 

 

—инон≥м≥€ Ц величезне багатство мови, одне з найпотужн≥ших джерел мовноњ ≥ мовленнЇвоњ образност≥. —тил≥стичне використанн€ синон≥м≥в даЇ змогу висловлюватись точно, у багатьох випадках надаЇ сказаному, написанному потр≥бного емоц≥йного навантаженн€ або потр≥бноњ нейтральност≥, Ї показником широких стил≥стичних можливостей мови.

—инон≥м≥€ Ц одне з ключових пон€ть стил≥стики. —инон≥м≥€ про€вл€Їтьс€ на р≥зних мовних р≥вн€х: лексичному, синтаксичному, морфолог≥чному тощо.

Ћексичн≥ синон≥ми Ц слова (зр≥дка сполученн€ сл≥в), €к≥ тотожн≥ або близьк≥ за своЇю семантикою, але в≥др≥зн€ютьс€ матер≥ально, тобто звуковим

складом.

 ≥лька синон≥м≥в, обТЇднаних за своњм лексичним значенн€м в окрему групу, називають синон≥м≥чним р€дом, або синон≥м≥чним гн≥здом. ўоб правильно в≥днести лексичну одиницю до того чи ≥ншого синон≥м≥чного р€ду, потр≥бно знайти стрижневе слово, €ке стил≥стично найб≥льш нейтральне, найменш емоц≥йно забарвлене, найуживан≥ше ≥ в словниках синон≥м≥в подаЇтьс€ першим: сильний Ц всесильний, дужий, м≥цний, потужн≥й, могутн≥й,

могучий, здоровий, двожильний, стожильний, повносилий та ≥н. ”с≥ синон≥ми

цього р€ду обТЇднан≥ сп≥льним основним значенн€м (той, кого характеризуЇ велика ф≥зична й моральна сила). ¬одночас кожен ≥з наведених синон≥м≥в ≥ндив≥дуально неповторний своњм семантико-стил≥стичним в≥дт≥нком, через що

неоднаково ви€вл€Ї себе в р≥зних стил€х мови.

—инон≥м≥чн≥ р€ди найчаст≥ше формуютьс€ словами €коњсь одн≥Їњ

частини мови.

«а такою ознакою, €к повна чи часткова лексико-семантична сп≥льн≥сть м≥ж синон≥мами одного р€ду, прийн€то виокремлювати так≥ групи синон≥м≥в: безв≥дносн≥ ( абсолютн≥ ), в≥дносн≥, синтаксичн≥, контекстуальн≥, фразеолог≥чн≥.

Ѕезв≥дносн≥ (абсолютн≥) синон≥ми. Ћексично вони однозначн≥, але р≥зн€тьс€ стил≥стично: одн≥ вживаютьс€ част≥ше, ≥нш≥ Ц р≥дше, ц≥ синон≥ми також характерн≥ дл€ р≥зних стил≥в мови; неоднаковим може бути емоц≥йне забарвленн€ безв≥дносних синон≥м≥в: ≥нф≥н≥тив Ц неозначена форма д≥Їслова; асим≥л€ц≥€ звук≥в (переважно у вуз≥вському викладанн≥) Ц упод≥бненн€ звук≥в (у шк≥льному використанн≥); шл€х Ц путь Ц дорога; експорт Ц вив≥з та ≥н.

¬≥дносн≥ синон≥ми. ¬они р≥зн€тьс€ певним смисловим в≥дт≥нком. ” мов≥ њх найб≥льше: мир, спок≥й, тиша, згода, злагода.

—интаксичн≥ синон≥ми. ƒо них належать семантично близьк≥ синтаксичн≥ конструкц≥њ Ц словосполученн€ й реченн€: зошит учн€ Цучн≥вський зошит, високоросла людина Ц людина високого зросту; я непрацюю. Ц ћен≥ не працюЇтьс€.

 онтекстуальн≥ синон≥ми. «а ними в л≥тературн≥й мов≥ закр≥пились р≥зн≥ лексичн≥ значенн€, але в певних текстах ц≥ лексеми набувають ≥ншоњ семантики Ц тропењчноњ, переносноњ. Ќапр.: ѕани, ох! Ќањхали, будуть землю д≥лити... Ц яку землю? ўо ти мелеш? (ћ.  оцюбинський); як почне щось наукове плести, то комед≥€ чиста (≤. ‘ранко); ≤ що € йому говорила, товкла? (≤. ‘ранко), хоча пр€ме лексичне значенн€ д≥Їсл≥в молоти, плести, товкти не маЇ н≥чого сп≥льного з д≥Їсловом говорити, ≥, отже, ц≥ д≥Їслова поза контекстом не можуть вважатись синон≥мами. “ак само не сприймаютьс€ €к синон≥ми слова провалитис€ ≥ не скласти, але в середовищ≥ студент≥в ≥ учн≥в вони можуть уживатись €к контекстуальн≥ синон≥ми: провалитис€ на екзамен≥ Ц не скласти екзамену.

‘разеолог≥чн≥ синон≥ми. ¬они бувають щонайменше двосл≥вн≥: плескати €зиком, теревен≥ правити, розводити теревен≥, плести н≥сен≥тницю. “ак≥ сполученн€ сл≥в разом ≥з лексичними синон≥мами утворюють той самий синон≥м≥чний р€д: говорити, мовити, балакати та ≥н., молоти €зиком тощо.

—инон≥м≥€ €к стил≥стичний зас≥б не Ї характерною дл€ оф≥ц≥йно- д≥лового та наукового стил≥в ≥ може бути представлена лише абсолютними синон≥мами (дублетами): пор≥вн€й дел≥кт Ц правопорушенн€.

¬ оф≥ц≥йно-д≥ловому стил≥ необх≥дно уникати вживанн€ синон≥м≥в в одному текст≥, що може порушити точн≥сть викладу й однозначне розум≥нн€ ≥нформац≥њ. Ќаприклад, вживанн€ в одному текст≥ синон≥м≥в угода, домовлен≥сть, догов≥р, контракт може бути розтлумачене €к ≥нформац≥€ про р≥зн≥ документи (чи способи д≥йти згоди). ѕовтор одного ≥ того ж слова нав≥ть у невеликому в≥др≥зку тексту не Ї вадою, а засобом дос€гненн€ точност≥ ≥ однозначност≥.

 

—амост≥йна робота є 5

“ема: ѕарон≥м≥€ €к стил≥стичний зас≥б.

 

ѕлан:

 

1. ѕон€тт€ про парон≥ми, њх стил≥стичн≥ можливост≥.

2. ‘ункц≥њ парон≥м≥в. ѕарон≥ми, €к вада тексту.

 

Ћ≥тература:

1. «.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.153-159

2. ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 51-55

 

ѕарон≥ми Ц це слова, €к≥ мають однаковий кор≥нь, а р≥зн€тьс€лише суф≥ксом, к≥лькома л≥терами в зак≥нченн≥, преф≥ксом, на€вн≥стю чи в≥дсутн≥стю частки -с€ (абонент Ц абонемент, афект Ц ефект, адрес Ц адреса, профес≥йний Ц профес≥ональний, континент Ц контингент, особистий Ц особовий).

ѕарон≥м≥чними в≥дношенн€ми поЇднуЇтьс€ пар сл≥в, значно р≥дше Ц три або б≥льше. «а характером смислових зв'€зк≥в парон≥ми под≥л€ютьс€ на к≥лька груп:

1) синон≥м≥чн≥ (важкий Ц т€жкий, привабливий Ц принадливий);

2) антон≥м≥чн≥ (прогрес Ц регрес, адресат Ц адресант);

3) що мають семантичну близьк≥сть (вир≥зн€тис€ Ц в≥др≥зн€тис€, проблема Ц дилема, витрати Ц затрати, зумовлювати Ц обумовлювати).

явище парон≥м≥њ Ц досить велика небезпека. ”никнути њњ можна лише тод≥, коли людина в≥дчуваючи њњ, перев≥р€Ї себе за словником (оснований Ц той, що базуЇтьс€ на чомусь, заснований Ц створений, розпочатий; дипломант Ц переможець конкурсу, дипломник Ц автор дипломноњ роботи, дипломат Ц уповноважений колективу чи держави). ƒосить часто п≥д впливом рос≥йськоњ мови плутають значенн€ сл≥в адрес ≥ адреса.

јдрес Ц це письмове прив≥танн€ на честь юв≥лею тощо.

јдреса Ц напис на конверт≥, бандерол≥, поштовому переказ≥, м≥сце проживанн€ чи перебуванн€ особи або м≥сце знаходженн€ установи. “аким чином, у за€вах, договорах та листах сл≥д користуватис€ словом адреса / Е що мешкаЇ за адресою, Е надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди €когось св€та установи, чи юв≥лею певного прац≥вника/.

¬ оголошенн€х, протоколах бажано уникнути помилки у вживанн≥ сл≥в виборний ≥ виборчий.

¬иборний вживаЇтьс€, коли йдетьс€ про виборчу особу. ¬иборчий Ц пов'€заний з виборами, з м≥сцем де в≥дбуваютьс€ вибори, з правовими нормами вибор≥в /виборча компан≥€, виборче право, виборчий бюлетень/.

ѕарон≥мами Ї так≥ слова:

¬иключно - вин€тково

¬иключно Ц лише, т≥льки (... виключно дл€ член≥в правл≥нн€...)

¬ин€тково Ц дуже, особливо, надзвичайно (це питанн€ маЇ вин€тково важливе значенн€).

√ромадський Ц громад€нський

√ромадський Ц в≥д "громада"; не державний, не службовий, добров≥льний (громадськ≥ ≥нтереси, громадськ≥ орган≥зац≥њ).

як ≥ омон≥м≥€ парон≥ми використовуютьс€ дл€ створенн€ каламбур≥в, але парон≥ми тут мають ширш≥ можливост≥. ѕриклади: розрахунки (бюджет) ≥ прорахунки (помилка), манери й маневри, факт ≥ фактор, таЇмничий ≥ утаЇмничений, ≥нд≥йц≥ й ≥нд≥анц≥, особовий (týká se obecně člověka Ц особовий в≥дд≥л) Ц особистий (о. справа Ц osobní věc).

—амост≥йна робота є 6

“ема: ѕарон≥ми в д≥ловому мовленн≥.

 

ѕлан:

 

1. ѕарон≥м≥чн≥ пари.

2. явище парономаз≥њ.

 

 

Ћ≥тература:

«.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.152-158

 

 

ѕриклади парон≥м≥чних сл≥в, €к≥ використовуютьс€ в д≥ловому украњнському мовленн≥ ≥ неправильне вживанн€ €ких може докор≥нно зм≥нити зм≥ст документа.

1. Ѕанкрот чи банкрут.

” сусп≥льно-пол≥тичному лексикон≥ наших дн≥в досить часто використовують слово банкрут (банкрот) та пох≥дн≥ в≥д нього. ”живан≥ вони не т≥льки в пр€мому значенн≥ Ђкомерсант, п≥дприЇмець, що став неспроможним боржникомї, а й (нав≥ть част≥ше) у значенн≥ переносному - стосовно невдалих пол≥тик≥в, розв≥нчаних ≥деолог≥в, скомпрометованих теор≥й тощо. –≥зн≥ лексикограф≥чн≥ джерела ф≥ксують ц≥ слова €к ≥з звуком у, так ≥ з о в другому склад≥. «асоби масовоњ ≥нформац≥њ ”крањни в≥ддають перевагу формам з о, мабуть, п≥д упливом рос≥йськоњ мови, де так≥ форми тепер с Їдино можливими: банкрот, обанкротитьс€, обан-кротившийс€ ≥ т. д. ¬ украњнськ≥й мов≥ обидв≥ форми досигь довго сп≥в≥снували, проте в останн≥ дес€тил≥тт€ накреслилас€ тенденц≥€ в≥ддавати перевагу утворенню з у. „ому? Ќасамперед, певне, тому, що цей вар≥ант ближчий до французького banqueroute, в≥д €кого походить украњнське слово. ѕо-друге, форми з у мають ширшу географ≥ю та давн≥шу традиц≥ю вживанн€ в наш≥й мов≥. ѕо-третЇ, саме в≥д банкрут утворилос€ б≥льше, н≥ж в≥д банкрот, гн≥здо сл≥в: банкрутство, банкрутувати, збанкрушитис€, збанкрут≥лий, збанкрутований ≥ под. Ќапр.: ЂЌизьк≥ закуп≥вельн≥ ц≥ни на с≥льськогосподарську сировину робл€ть колективн≥ п≥дприЇмства банкрутамиї (газета); Ђ√ра за такими правилами приведе крањну до банкрутства в будь-€кому випадкуї (газета); Ђ≤дењ ваш≥ не мають грунту в √аличин≥. ќсь причина того, що вс≥ ваш≥ виданн€ банкрутуютьї (ѕ.  олесник).





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1258 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2071 - | 1808 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.102 с.