Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒ≥алекти Ч це в≥дгалуженн€ загальнонародноњ мови, €ким говорить частина народност≥; нац≥њ, племен≥. 3 страница




як правило, профес≥онал≥зми Ї емоц≥йно забарвленими словами, часто

перебуваючи на меж≥ л≥тературноњ норми (профес≥йний сленг), саме тому вони не можуть бути використан≥ в документах.

ƒо лексики обмеженого функц≥онуванн€ належать жаргон≥зми та арготизми, €к≥ протиставл€ютьс€ л≥тературн≥й загальновживан≥й лексиц≥, а також д≥алектн≥й ≥ терм≥нолог≥чн≥й.

∆аргон≥зми (в≥д франц. баз≥канн€) Ц слова, що вживаютьс€ группою людей, обТЇднаних сп≥льними ≥нтересами, звичками, родом зан€ть (жаргон програм≥ст≥в, ф≥лател≥ст≥в, молод≥жний жаргон). „астина жаргонноњ лексики належить не одн≥й, а к≥льком соц≥альним групам. ѕереход€чи ≥з одного жаргону в ≥нший, слова ≥з Ђзагального фондуї можуть зм≥нювати форму ≥ значенн€: пор. Ђтемнитиї в арго Ц приховувати здобич, хитрувати на допит≥; у молод≥жному жаргон≥ Ц говорити не€сно, уникати в≥дпов≥д≥. ”творюютьс€ жаргон≥зми в≥д л≥тературних сл≥в шл€хом переосмисленн€ ≥ переходу њх до зниженоњ лексики: дах (т≥, хто захищають), променад (прогул€нка), кльовий (гарний, хороший), моцик (мотоцикл), вел≥к (велосипед), кукурузник (л≥так) або шл€хом переоформленн€ сл≥в: баскет (баскетбол), ман≥пулька Ц ман≥пул€ц≥йний каб≥нет (мед.), в рос. мов≥ Ц препод (преподаватель).

¬≥домий мовознавець ™сперсен називав жаргон колективною грою. ∆аргон≥зми част≥ше за все в≥дображають гумористичне ставленн€ до предмет≥в д≥йсност≥.

 

 

Ѕлизькими до жаргон≥зм≥в Ї арготизми Ц слова, вз€т≥ ≥з особливоњ мови

арго певноњ обмеженоњ профес≥йноњ чи соц≥альноњ групи. ћова арго складаЇтьс€ ≥з дов≥льно вибраних видозм≥нених елемент≥в одн≥Їњ чи к≥лькох природних мов. јрго використовуЇтьс€, дл€ прихованн€ предмета комун≥кац≥њ, а також €к зас≥б в≥докремленн€ групи в≥д ≥ншоњ частини сусп≥льства (злод≥йське арго, молод≥жне арго). ќснова злод≥йського арго Ц специф≥чний словник, €кий широко включаЇ ≥ншомовн≥ елементи (напр. фраЇр Ц з н≥мецькоњ Ђпочатк≥вецьї, чувак Ц ≥з циганськоњ Ђ).

∆аргон≥зми й арготизми перебувають за межами л≥тературноњ мови, вони вживаютьс€ в художньому мовленн≥ та публ≥цистиц≥ €к зас≥б негативноњ оц≥нки та мовноњ характеристики, а також дл€ створенн€ реального колориту зображуваноњ д≥йсност≥.

„асто слова жаргон, арго ≥ сленг (те саме, що жаргон) використовуютьс€ €к синон≥ми дл€ позначенн€ викривленого, неправильного мовленн€.

 

—амост≥йна робота є 12

“ема: ƒ≥алектизми в загальнонародн≥й ≥ л≥тературн≥й мов≥.

.

ѕлан:

 

1. Ћексичн≥ д≥алектизми.

2. ≈тнограф≥чн≥ та семантичн≥ д≥алектизми.

3. ¬икористанн€ в пр€м≥й мов≥

Ћ≥тература:

1. ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 107-110

2. Ќ.ƒ.Ѕабич "ѕрактика, стил≥стика ≥ культура украњнськоњ мови" с.75

 

 

ƒ≥алекти Ч це в≥дгалуженн€ загальнонародноњ мови, €ким говорить частина народност≥; нац≥њ, племен≥.

—укупн≥сть украњнських говсуз≥в за особливост€ми фонетичних рис, лексичного складу, морфолог≥чних та синтаксичних в≥дм≥нностей под≥л€Їтьс€ на три д≥алектн≥ групи або нар≥чч€: п≥вн≥чне, п≥вденно-сх≥дне, п≥вденно-зах≥дне.

ƒ≥алектизми (або пров≥нц≥ал≥зми) Ч це слова, що вживаютьс€ в окремих говорах або нар≥чч€х ≥ не поширен≥ в мов≥ всього народу. ÷е Чтеритор≥альн≥ (обласн≥) д≥алектизми та соц≥альн≥, що функц≥онують лише в певному соц≥альному угрупованн≥.

” розмовно-побутовому стил≥ нер≥дко зустр≥чаЇтьс€ д≥алектна лексика. ¬ихована людина повинна стежити за своњм мовленн€м ≥ послуговуватис€ загальновживаними унормованими словами украњнськоњ мови.

ѕоширена д≥алектна лексика у творах художньоњ л≥тератури. «разки майстерного використанн€ њњ з метою зображенн€ м≥сцевого колориту спостер≥гаютьс€ у творах ѕанаса ћирного, Ћес≥ ”крањнки, ≤. ‘ранка, ќ. √ончара, ћ. —тельмаха, ƒ. ѕавличка та ≥н. ќсь €к змальовуЇ ћ.  оцюбинський картини житт€ ≥ побуту гуцул≥в, використовуючи д≥алектну лексику: Ђ“епер ≤ван був уже лег≥нь, стрункий ≥ м≥цний, €к смер≥чка, мастив кучер≥ маслом, носив широкий черес ≥ пишну кресанюї.

—л≥д зазначити, що надм≥рне вживанн€ д≥алектноњ лексики ”складнюЇ читанн€ твор≥в. “реба дуже обережно ставитис€ до використанн€ д≥алектноњ лексики, дбати про те, щоб вона не засм≥чувала мову ≥ не утруднювала сприйманн€ твор≥в читачами.

” сучасн≥й л≥тературн≥й мов≥ д≥алектна лексика зустр≥чаЇтьс€ дуже р≥дко. ≤ зовс≥м не використовуЇтьс€ в д≥ловому мовленн≥, науковому та публ≥цистичному стил€х.

Ћ≥тературна мова обслуговуЇ найвищ≥ форми сусп≥льно-пол≥тичних, культурних в≥дносин, тому й багатша за своњм лексичним складом, граматичною будовою. ¬она маЇ унормований словник, граматичн≥ форми й систему вимови, що Ї обов'€зковими дл€ вс≥х, хто нею користуЇтьс€.

¬ украњнськ≥й мов≥ в≥дбуваЇтьс€ складний процес взаЇмод≥њ м≥ж л≥тературною мовою ≥ д≥алектною лексикою, процес стиранн€ в≥дм≥нностей м≥ж л≥тературною нац≥ональною мовою ≥ територ≥альними д≥алектизмами. ¬се застар≥ле, що Ї в територ≥альних д≥алектизмах, поступово в≥дходить ≥ зам≥нюЇтьс€ загальнонародними засобами вираженн€. јле л≥тературна мова не просто вит≥сн€Ї м≥сцев≥ говори з мовноњ практики њх нос≥њв, а водночас убираЇ з них усе те, що може збагатити њњ новими засобами виразност≥, образност≥, експресивност≥; новими лексичними ≥ граматичними елементами. ќднак надм≥рне вживанн€ д≥алектноњ лексики не збагачуЇ мову, а т≥льки засм≥чуЇ њњ непотр≥бними словами.

ќтже, з одного боку, л≥тературна мова вбираЇ в себе все найкраще, найц≥нн≥ше, життЇво важливе й типове з д≥алектноњ лексики ≥ завд€ки цьому збагачуЇтьс€, вдосконалюЇтьс€. « ≥ншого боку, елементи л≥тературноњ мови проникають у д≥алектну лексику ≥ наближають њњ до загальнонародноњ мови. Ћ≥тературна мова дедал≥ сильн≥ше впливаЇ на м≥сцев≥ говори ≥ спри€Ї зближенню њх системи ≥з загальнонародною нац≥ональною мовою.

 

 

—амост≥йна робота є 13

“ема: јбрев≥атури в д≥ловому мовленн≥.

.

ѕлан:

 

1. явище абрев≥ац≥њ.

2.  ласиф≥кац≥€ абрев≥атур.

Ћ≥тература:

«.ћацюк, Ќ.—танкевич "”крањнська мова профес≥йного сп≥лкуванн€" с.158-163

 

 

јбрев≥атури Ц складноскорочен≥ слова р≥зних тип≥в творенн€ (Ќ—ƒ–ѕ, ”“Ќ, райрада, облвиконком, ћј« та ≥н.). Ќайчаст≥ше це назви нових установ, нових орган≥в управл≥нн€, нових машин, механ≥зм≥в, вироб≥в, нових профес≥й, посад, нових виробничих д≥й ≥ стан≥в тощо.

ќдн≥Їю з основних причин по€ви скорочень Ї тенденц≥€ до уникненн€ надлишковоњ ≥нформац≥њ.  р≥м скорочених, ≥снують ще так зван≥ спрощен≥ найменуванн€. ¬они виникають в усному розмовному мовленн≥ €к зас≥б Уеконом≥њ мовних зусильФ ≥ дл€ д≥лових папер≥в непридатн≥ (наприклад: погодинник Ц прац≥вник з погодинною оплатою; вагонщик Ц роб≥тник вагонних майстерень).

“а сама к≥льк≥сть ≥нформац≥њ передаЇтьс€ в скороченому слов≥ меншою к≥льк≥стю знак≥в, н≥ж у сп≥вв≥дносному словосполученн≥. Ќаприклад, у слов≥ ¬Ќ« (колишнЇ вуз) кожна л≥тера несе в ш≥сть раз≥в б≥льшу ≥нформац≥ю, н≥ж л≥тера, що входить до складу сп≥вв≥дносного словосполученн€ (вищий навчальний заклад). —аме тому ≥н≥ц≥альн≥ скороченн€ ви€вилис€ найпопул€рн≥шими.

ƒругою важливою причиною вживанн€ значноњ к≥лькост≥ скорочень у мов≥ д≥лових папер≥в Ї прагненн€ до економ≥њ м≥сц€, повТ€зане з обмежен≥стю Уплощ≥Ф документа (адже фактом уже стало те, що укладач≥ сучасних д≥лових лист≥в у промисловост≥ намагаютьс€ за вс€ку ц≥ну вм≥стити всю ≥нформац≥ю на одн≥й стор≥нц≥).

¬живанн€ абрев≥атур по€снюЇтьс€ ще й прагненн€м уникнути повторенн€ к≥лькасл≥вних назв (€к правило, повна назва орган≥зац≥њ, п≥дприЇмства чи установи наводитьс€ т≥льки один раз: в адрес≥, у штамп≥ тощо).

“радиц≥њ, що склалис€ у творенн≥ ≥ вживанн≥ абрев≥атур, виникли насамперед на п≥дстав≥ доц≥льност≥, а тому й вимагають до себе €кнайб≥льшоњ уваги.

“ак, наприклад, усталилис€ меж≥ тих пон€ть, назви €ких можуть бути скорочен≥. ÷е назви крањн, м≥н≥стерств, головних управл≥нь, вуз≥в, науковоЦдосл≥дних установ та ≥н.

Ќе скорочуютьс€, €к правило, багатосл≥вн≥ назви ¬ерховних –ад, вищих ур€дових посад, назви середн≥х шк≥л, де€ких техн≥чних вироб≥в тощо.

ѕри утворенн≥ скорочень обовТ€зковою е вимога зрозум≥лост≥. ÷е дос€гаЇтьс€ вдалим скороченн€м основи, за €ким легко в≥дновлюЇтьс€ ≥ вс€ основа; скорочен≥ основи стандартизуютьс€ (тобто збер≥гають свою форму в ус≥х новотворах: рад... укр... голов... швей... та ≥н.).

—тандартизац≥€ поширюЇтьс€ й на спец≥альн≥ позначки. “ак, наприклад, у скорочених назвах машин, механ≥зм≥в та ≥нших промислових вироб≥в частково регламентоване вживанн€ окремих л≥тер: Ќ Ц нач≥пна (с≥льськогосподарськ≥ машини), ј Ц асинхронний (електродвигун), ћ Ц м≥лке (при класиф≥кац≥њ камТ€ного вуг≥лл€) та ≥н.

Ѕеретьс€ пост≥йно до уваги ≥ сп≥вв≥дносн≥сть з≥ скороченн€ми в рос≥йськ≥й мов≥. ¬плив рос≥йськоњ мови на украњнську в ц≥й д≥л€нц≥ ц≥лком законом≥рний, ≥ ви€вл€Їтьс€ в≥н таким чином:

а) це може бути пр€ме засвоЇнн€ рос≥йських скорочень (в украњнському оформленн≥): групорг, ¬ќ —, ≤ѕ“јѕ тощо;

б) це може бути переклад: гороно Ц м≥ськвно, горсовет Ц м≥ськрада, госхоз Ц держгосп;

в) це творенн€ за рос≥йськими модел€ми з украњнським њх переоформленн€м, пор≥вн€йте: колЦхозЦнЦый; колЦгоспЦнЦий ≥ колЦгоспЦ≥вЦськ- ий.

” писемному д≥ловому мовленн≥ розр≥зн€ють два види скорочень: скороченн€, призначен≥ лише дл€ зорового сприйманн€, ≥ скороченн€, придатн≥ дл€ вживанн€ €к в усн≥й, так ≥ в писемн≥й мов≥.

—короченн€ першого типу звутьс€ граф≥чними (або текстовими). ¬они не мають граматичного оформленн€ (тобто ознак роду, числа, в≥дм≥нка), а також в≥дзначаютьс€ специф≥чним граф≥чним оформленн€м: €к правило, позначаютьс€ малими буквами (≥ т. д., та ≥н,, н. е.), при њх написанн≥ вживаютьс€ деф≥си (р-н, мЦць), крапки (тов., гром., ≥ т. п.), повторенн€ початкових л≥тер (тт., рр.), дробове написанн€ (п/€, н/р). «а своњм зм≥стом Ц це назви адм≥н≥стративних одиниць (м., обл., рЦн, вул.), назви посад ≥ звань (акад., проф., доц.), назви дат ≥ календарних строк≥в (мЦць, рр.), власне текстов≥ скороченн€ (≥ т. д., та ≥н., ≥ т. ≥н.), форми звертанн€ (тов., гром.), назви окремих документ≥в (квит., накл.) та ≥н.

“ак≥ скороченн€ Ї нормативними, загальноприйн€тими; вони заф≥ксован≥ в багатьох словниках, дов≥дниках, а також у в≥домчих ≥нструкц≥€х ≥ правилах д≥ловодства. “ак само усталеними Ї правила њх написанн€ (п≥сл€ цих скорочених сл≥в звичайно ставитьс€ крапка; њх не можна розбивати переносом).

ƒругий тип скорочень виразно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д першого насамперед тим, що в них пом≥чаЇтьс€ тенденц≥€ до переходу в самост≥йн≥ слова (тобто слова, що не повинн≥ розшифровуватис€, а зрозум≥л≥ й так). ÷≥ скороченн€ вже почали в≥дм≥нюватис€, мають форми роду, позначаютьс€ великими л≥терами без крапок ≥ пишутьс€ без деф≥с≥в (деф≥си вживаютьс€ лише тод≥, коли до буквених приЇднуютьс€ ще й числов≥ позначенн€ на зразок ≤ЋЦ18, “”Ц104 тощо).

’оча серед абрев≥атур Ї дуже неоднаков≥ утворенн€ (≥н≥ц≥альн≥, складов≥, ус≥ченн€ слова, зм≥шаний тип, поЇднанн€ складовоњ частини з повним словом та ≥н.), проте дов≥льне скороченн€ найменувань установ не допускаЇтьс€: сл≥д користуватис€ тим типом скороченн€, €кий заф≥ксовано в документац≥њ даноњ орган≥зац≥њ чи установи (або в спец≥альних дов≥дниках, ≥нструкц≥€х, статутах та ≥н.).

ўо стосуЇтьс€ найпопул€рн≥ших у д≥ловому стил≥ скорочень, то переважають тут найменуванн€ буквен≥ й буквено-цифров≥. ѕроте не вс≥ слова, утворен≥ цими способами, бездоганн≥. ™ серед них невдал≥ утворенн€ типу »¬јЌ (»нститут востоковедени€ јкадемии наук); Ї багатозначн≥ скороченн€ типу  ѕ≤ (це:  омпарт≥€ ≤спан≥њ, ≤ндонез≥њ, ≤нд≥њ та ≥н., це може бути  ињвський пол≥техн≥чний, пол≥граф≥чний, педагог≥чний ≥нститути та ≥н.), ћ“— (ћосковський театр сатири), промпродукти (промислов≥ ≥ пром≥жн≥ продукти); Ї невдал≥ скороченн€ (≥ндпошив, кондвироби, молзавод, асобоз тощо.

“ипи скорочень, €к≥ набули вже оф≥ц≥йного визнанн€ (стандартизувалис€, що знайшло своЇ в≥дображенн€ в р€д≥ словник≥в, дов≥дник≥в, пос≥бник≥в та ≥нструкц≥й), можуть бути вживан≥ в ус≥х видах д≥лових папер≥в:

ƒобираючи складноскорочене слово при написанн≥ д≥лового папера, сл≥д ор≥Їнтуватис€ на так≥ вимоги:

1. —короченн€ не повинне зб≥гатис€ за формою з≥ словом або скороченн€м, уже на€вним у мов≥.

2. —корочене слово повинно бути УпрозоримФ: воно маЇ легко Урозгортатис€Ф в повне найменуванн€ (це правило не поширюЇтьс€ на скороченн€, €к≥ вже стали самост≥йними словами типу лавсан).

3. ѕри творенн≥ скорочених сл≥в не повинн≥ порушуватис€ норми л≥тературноњ мови, зокрема правописн≥.

4.—короченн€, €к≥ Ї назвами установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, а також марок вироб≥в тощо пишутьс€ з великоњ л≥тери.

5. ” звичайному поточному документ≥ повна оф≥ц≥йна назва установи вживаЇтьс€ один раз, дал≥ вона зм≥нюЇтьс€ скороченою назвою; в≥дмова в≥д скорочених назв у документ≥ означаЇ, що йому надаЇтьс€ суворо оф≥ц≥йного, директивного характеру.

6. —короченн€ типу –.S. (латинське роst scr≥рtum Ц п≥зн≥ше написане), N.¬. (nоtа bеnе Ц пом≥ть добре) та ≥н. у сучасному д≥ловому листуванн≥ не вживаютьс€ на тих же п≥дставах, на €ких не дозвол€Їтьс€ щось дописувати п≥сл€ п≥дпису: документ маЇ бути ч≥тко продуманим, композиц≥йно бездоганним ≥ смислово завершеним; тому в ньому немаЇ м≥сц€ дл€ скорочень типу –.S.

7. —корочене слово повинне збер≥гати однакову форму в текст≥ документа: неприпустимо скорочувати те саме словосполученн€ поЦр≥зному або писати його то повн≥стю, то скорочено в одному текст≥ (райком, – , районний ком≥тет).

8. ƒл€ комб≥нованих (цифрових ≥ буквених) скорочень ≥снують так≥ правила написанн€: €кщо цифра стоњть п≥сл€ букв, вона приЇднуЇтьс€ через деф≥с (двигун јя«Ц200, турбореактивний лайнер “”Ц104); €кщо цифри передують буквам, тод≥ скорочене слово пишетьс€ разом (стан 2“ќ); у марках матер≥ал≥в цифров≥ знаки й буквен≥ скороченн€ пишутьс€ завжди разом (сталь Ѕ2, алюм≥н≥Ївий сплав јЋ5).

9. —лово р≥к п≥сл€ дат, €к правило, скорочують, залишаючи одну л≥теру р. (крапка обовТ€зкова); п≥сл€ к≥лькох дат ставл€ть дв≥ л≥тери рр. (м≥ж ними крапки не ставл€ть, п≥сл€ них крапка ставитьс€ обовТ€зково). Ќаприклад: 2003 р., у 2001 Ц 2004 рр.

10. Ќавчальний ≥ ф≥нансовий роки пишутьс€ через похилу риску; перший з двох рок≥в пишетьс€ повн≥стю, другий скорочуЇтьс€ на дв≥ перш≥ цифри, слово р≥к у цьому випадку пишетьс€ в однин≥: у 2003/04 навчальному роц≥.

11. —лова гривн€, карбованецькоп≥йка при цифрових даних пишутьс€ €к грн., крб.коп.; скорочуютьс€ також слова тис€ча, м≥льйон, м≥ль€рд, €кщо вони сто€ть при цифрах (4 тис., 6 млн.).

 

—амост≥йна робота є 14

“ема: ‘разеолог≥€ та њњ стил≥стичн≥ можливост≥.

.

ѕлан:

 

1. ‘разеолог≥чн≥ звороти.

2. “ипи фразеолог≥чних сполучень.

Ћ≥тература:

ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 120-130

 

‘разеолог≥зми справедливо вважаютьс€ "специф≥чними рисами кожноњ мови", "кв≥нтесенц≥Їю нац≥онального обличч€ мови", "згустками розуму й знанн€". ” фразеолог≥њ, за висловом ћ. –ильського, "дух "€зика". —тил≥стику й конотац≥ю мовних одиниць Ћ. Ѕлумф≥лд певним чином пов'€зував з "авторитетом" т≥Їњ профес≥њ або ремесла, зв≥дки вони вз€т≥. ћорськ≥ терм≥ни звучать €к щось "влучне, чесне й безтурботне", юридичн≥ здаютьс€ нам "точними й трохи мудруватими", терм≥ни декласованих елемент≥в Ч "груб≥, але влучн≥".  онотац≥€ книжних форм "б≥льш невизначена", але зустр≥чаЇтьс€ вона част≥ше: майже кожна розмовна форма маЇ паралельну "з в≥дпов≥дним книжним в≥дт≥нком". –≥зн≥ думки щодо стил≥стики ‘ќ, њх класиф≥кац≥њ висловлювало багато вчених (Ў. Ѕалл≥, Ѕ. Ћар≥н, ≤. „ередниченко, √. ѓжакевич, ≤. Ћепешев). ” св≥й час ¬. ¬иноградов указував на складн≥сть таких досл≥джень, намагаючись визначити "обс€г" ц≥Їњ сфери: "” вс€кому випадку до стил≥стики завжди належить характеристика експресивних в≥дт≥нк≥в фразеолог≥чних одиниць, визначенн€ сфер мовленн€ й л≥тературно-жанрових меж њх ужитку". јвтор "‘ранцузькоњ стил≥стики" Ў. Ѕалл≥, в основ≥ погл€д≥в €кого було пор≥вн€нн€ "експресивного факту" з "одиницею мисл≥", розробив метод ≥дентиф≥кац≥њ. ≤дентиф≥кувати експресивний факт, зазначаЇ швейцарський учений, Ч це означаЇ прир≥вн€ти його до одиниц≥ мисл≥, визначити його шл€хом п≥дстановки неемоц≥йного слова, слова Ч ≥дентиф≥катора. ћетодом ≥дентиф≥кац≥њ користуютьс€ й нин≥ (баламутити голову Ч зваблювати, н≥ вдень н≥ вноч≥ Ч н≥коли), €кщо треба наочно в≥дт≥нити складн≥сть семантичноњ структури ‘ќ ≥ њњ стил≥стичну виразн≥сть. ¬ид≥лен≥ дв≥ категор≥њ фразеолог≥зм≥в (фразеолог≥чн≥ групи ≥ фразеолог≥чн≥ Їдност≥) Ў. Ѕалл≥ пов'€зуЇ з р≥зним ступенем експресивно-емоц≥йного забарвленн€. ѕропонувалас€ низка аспект≥в стил≥стичного опрацюванн€ фразеолог≥зм≥в: 1) класиф≥кац≥€ ‘ќ з погл€ду вживаност≥ (активно вживан≥, застар≥л≥ й т≥, €к≥ виход€ть з активного вжитку); 2) класиф≥кац≥€ з погл€ду експресивност≥ (виразност≥), ставленн€ мовц€ до зображуваного; 3) класиф≥кац≥€ з погл€ду функц≥онального зв'€зку ‘ќ з певними стил€ми л≥тературноњ мови. «а 1. Ћепешевим, стил≥стичне значенн€ складаЇтьс€ з двох компонент≥в Ч експресивно-оц≥нного й функц≥онально-стильового забарвленн€. √. ѓжакевич вид≥л€Ї фразеолог≥зми з погл€ду њх уживаност≥ й класиф≥куЇ за джерелами виникненн€. –озгл€даЇ вона також ≥ функц≥онально-стильову характеристику фразеолог≥зм≥в.

“аким чином, Їдиноњ стил≥стичноњ класиф≥кац≥њ ще не створено. ўодо конотац≥й, то вони, за переконанн€м Ћ. Ѕлумф≥лда, незл≥ченн≥, не п≥дл€гають визначенню й загалом њх "важко в≥дмежувати в≥д пр€мих денотативних значень". —казаним американський л≥нгв≥ст засв≥дчив ≥ той дискус≥йний факт, що конотац≥€ Ч частина семантичноњ структури мовноњ одиниц≥.

 

” пропонованому пос≥бнику розгл€даЇмо розпод≥л ‘ќ з погл€ду:

1) њх уживаност≥;

2) експресивно-стил≥стичного забарвленн€;

3) закр≥пленн€ (сп≥вв≥днесеност≥) за певними стил€ми.

‘разеолог≥зми з погл€ду њх уживаност≥ можна розд≥лити на дв≥ групи Ч активн≥ й пасивн≥ (застар≥л≥ ‘ќ й фразеолог≥зми Ч ≥нновац≥њ).

јктивн≥ фразеолог≥зми р≥зного стил≥стичного забарвленн€ й стильовоњ закр≥пленост≥ регул€рно вживаютьс€ в сучасн≥й л≥тературн≥й мов≥. —еред них устален≥ вирази р≥зноњ структури: вхопити шилом патоки, (рости) €к гриби п≥сл€ дощу, хай би грець уз€в, гар€ч≥ жнива, молодий та зелений, в очах жовт≥Ї, з жиру; р≥зного експресивно-стил≥стичного забарвленн€: жувати жуйку, зневажл.; надути губи, фам.; не на такого нарвавс€, грубо; з р≥зним ступенем семантичноњ ц≥л≥сност≥ й мотивованост≥: байдики бити, верстати дорогу, на чесне слово; р≥зних сфер перв≥сного функц≥онуванн€: викидати за борт, вийти з борозни, вил€ти хвостом, з-п≥д сто€чого п≥дошву випоре. ѕроте й серед анал≥зованоњ групи знаходимо частовживан≥ фразеолог≥зми Ч битис€ до останнього, (б≥гти) без пам'€т≥, нема н≥ одв≥ту, н≥ прив≥ту, "ѓњ люди трапл€ютьс€, не сьогодн≥ Ч завтра хтось посватаЇ", "ќлександра заверещала не своњм голосом та затр≥пала чорними руками" (ћ.  оцюбинський). ≤ навпаки, паралельно зустр≥чаютьс€ й менш уживан≥ або уживан≥ в певних ситуац≥€х. Ќаприклад, етнограф≥чний висл≥в поњхати на огл€дини активно функц≥онуЇ лише в пер≥од сватанн€. Ќе так часто натрапимо на ‘ќ з дзирками "погл€даючи кругом; озираючись", хоч в≥н ≥ заф≥ксований академ≥чним словником. јктивн≥ й частотн≥ фразеолог≥зми (гл€нути) одним оком, св≥жим оком, критичн≥ш оком, ласим оком, невеселим (сумовитим, безрад≥сним) оком. ≤ навпаки, висл≥в (дивитис€) зизим оком р≥дковживаний.

«астар≥л≥ фразеолог≥зми в≥дбивають ≥ звичайн≥ пон€тт€, ≥ так≥, що з р≥зних причин вийшли з активного вжитку. —юди належать вирази вив≥дувати ума (в кого), видавити ол≥ю (з кого) "добре побити кого-н.", вказати типики "провчити кого", возити попа в решет≥ "брехати п≥д час спов≥д≥", на духу "на спов≥д≥", волити волю (чию), уступити в закон "зв≥нчатис€ з ким-небудь", " Ч ј що, лизнула ос≥€ного бога? Ч питавс€ в≥н... Ч ƒурочка" (ѕанас ћирний), тобто "випила хм≥льного". «астар≥ли фразеолог≥зми п≥ти п≥д аршин, вз€ти п≥д аршин (у царськ≥й арм≥њ новобранц≥в "п≥дган€ли п≥д м≥рку", тобто брали чолов≥к≥в певного зросту); вислови, що в≥дображають р≥зн≥ знахарськ≥ методи л≥куванн€: виливати переполох "л≥кувати перел€кану людину знахарським способом", "Ќаша знахарка Ч баба √орпиниха, що й уроки виливаЇ, бешиху шепчепропасницю вичитуЇ '' (ѕанас ћирний), гл€нуть недобрим оком "зурочити". Ќе чуЇмо б≥льше троњстих музик "оркестру, що складаЇтьс€ з трьох музичних ≥нструмент≥в: скрипки, бубна ≥ цимбал" Ч не ф≥ксують виразу троњст≥ музики (у ћ. –ильського Ч капел≥€ троњста) й словники. ¬≥д≥йшло в минуле високе ≥сторичне погибоше (загинути) €ко (€к) обри ("«нов зах≥д бур€ний. Ќедобрий. «нов пророкуЇ кров'ю л≥тер. ўо ми загинем, €ко обри, ўо буде степ, руњна й в≥тер", ™. ћаланюк). ” сучасному вжитку функц≥онуЇ майже виключно не до н≥миги "не так, €к сл≥д", "не до вподоби" лише в заперечн≥й форм≥. ’оча в XIX ст. була й стверджувальна Ч до ишиги "розумно, до д≥ла, до реч≥. ≤. ћанжура серед приказок ≥ присл≥в'њв у к≥нц≥ того ж стол≥тт€ (1890) подаЇ вислови мишку з≥рвати "побити", дати гену "сильно побити", сопл€ка убити "зл€катис€", пропало, €к на батоз≥ "ст≥льки ж взиску (корист≥?), €к з батога за удар", ус≥ ш≥стнадц€ть "управивс€, немаЇ н≥чого". ”тратив актуальн≥сть р€д фразеолог≥чних гн≥зд з≥ стрижневими словами Ѕог, √осподь: Ѕоже благослови, ’ристом-Ѕогом благати, Ѕогом благати, њй же Ѕогу, њй же ти Ѕогу, нехай Ѕог (√осподь) помагаЇ (кому) "побажанн€ усп≥ху кому-н. у €к≥йсь справ≥" й традиц≥йн≥ прив≥танн€ з доброзичливим побажанн€м Ч хай Ѕог (√осподь) прощаЇ, хай √осподь милуЇ (боронить), ан≥ Ѕоже м≥й "н≥ за €ких обставин, н≥коли". –≥дше вживаютьс€ фразеолог≥зми з≥ старослов'€нським з походженн€ словом враг: враг його матер≥, враг його бери, хай йому враг (виражають захопленн€, незадоволенн€, досаду), враг його душу знаЇ, враги його душу знають (виражають нев≥дом≥сть). « р≥зних причин утратили актуальн≥сть фразеовербал≥зми с≥мейно-побутових реал≥й ≥ти на д≥ти "виходити зам≥ж за вд≥вц€ з д≥тьми", запропонувати руку й серце (кому), прописати ≥жицю (кому) "побити кого". ћожна назвати низку давн≥х форм покаранн€, тортур, факт≥в житт€ каторжан, €к-от заб≥гти в колодку (кого), залити в кайдани, волочити кайдани, волочити по етапах, €к≥ перейшли до пасивного складу фразеолог≥чного запасу мови.

“ак само до пасивного корпусу мовних одиниць належать ≥ фразеолог≥чн≥ ≥нновац≥њ, зокрема 80-х Ч 90-х рок≥в XX та початку XXI ст. ÷≥лком природно, що досл≥дники (¬.  ононенко, “.  осмеда, ќ. Ћевченко, ј. —мерчко, ¬. —тишов, Ћ. —труганець та ≥н.) пропонують широкий загал активно вживаних вираз≥в р≥зноњ семантичноњ ц≥л≥сност≥ й ст≥йкост≥. —еред них розр≥зн€ють ≥д≥оми (утриматис€ на плаву, т€гнути од≥€ло (ковдру) на себе, розум≥ти, зв≥дки ноги ростуть), устален≥ словосполученн€, у €ких Ї слова з в≥льним ≥ фразеолог≥чно-зв'€заним значенн€м (чорний ринок, €дерна кнопка), устален≥ терм≥нолог≥чн≥ словосполученн€ ном≥нативно-характеризуючого типу (оксамитова революц≥€, коридори влади) та парем≥њ Ч устален≥ вирази з ≥мпл≥цитно-комун≥кативною та евристичною функц≥Їю. јдаптуЇтьс€ до украњнськоњ мови терм≥нолог≥чна сполука пабл≥к рилейшенз: п≥-ар (ѕ≥-ар), п≥ар, ѕ–, –ћ, п≥ар-технолог≥њ; "“акий чорний п≥ар пол≥зе на вс≥ канали Ч жах!" (—т., 30.11.2000); "грамотна профес≥йна робота за чорним –R-ом " (ƒ, 12.09.2001).

як насл≥док соц≥ально-економ≥чних зм≥н в епохи ≥сторичних зрушень постають нов≥ форми взаЇмов≥дносин людей, розвиваютьс€ нов≥ форми економ≥чного житт€. ћова зазнаЇ великих зм≥н передус≥м на лексико Ч семантичному р≥вн≥. ” своЇму дзеркал≥ ≥нновац≥њ в≥дображають нову сусп≥льно-пол≥тичну й економ≥чну ситуац≥ю. ѕоступов≥ мовн≥ зм≥ни соц≥альноњ стаб≥льност≥ в пер≥од соц≥альних потр€с≥нь пришвидшуютьс€. ¬≥дбуваютьс€ переосмисленн€ й зм≥ни не т≥льки в семантичн≥й структур≥ лексем, а й словосполучень, зм≥нюЇтьс€ њх конотац≥€. Ќа основ≥ р≥зних троп≥в шл€хом екстрапол€ц≥њ, тобто перенесенн€ мовного образу з одн≥Їњ сфери до ≥ншоњ, усне й публ≥цистичне мовленн€, насамперед засоби «ћ≤ Ч особливо телебаченн€ й пер≥одика, в≥д≥грають вир≥шальну роль у збагаченн≥ мови активно вживаними позначенн€ми сусп≥льно-пол≥тичних реал≥й, €к-от: чорн≥ д≥ри, непарламентськ≥ стосунки, пр€мий еф≥р, смажен≥ факти, прокручувати грош≥, телефонн≥ зайц≥, д≥лов≥ люди, чума XX стол≥тт€, девальвац≥€ грошей, пор. сер≥њ з опорними компонентами альтернативний (альтернативне р≥шенн€, альтернативна думка, альтернативний проект, альтернативн≥ вибори), т≥ньовий (т≥ньова економ≥ка, т≥ньов≥ д≥льц≥, т≥ньовий об≥г, т≥ньовий б≥знес). јктив≥зуЇтьс€ слово б≥знес "економ≥чна, комерц≥йна, п≥дприЇмницька або б≥ржова д≥€льн≥сть, спр€мована на отриманн€прибутку", €ке входить у т≥сн≥ш≥ сполуки з ≥ншими словами, утворюючи неолог≥зми: б≥знес Ч ел≥та, б≥знес Ч ≥де€, б≥знес Ч клас, б≥знес Ч конференц≥€, б≥знес Ч новини, б≥знес Ч парт≥€, б≥знес Ч структура. ¬еликий б≥знес протиставл€Їтьс€ середньому й малому б≥знесов≥. "ѕопереджувальна" спортивна семантика сполуки жовта картка екстраполюЇ своЇ значенн€ на будь-€ку сферу. ≤з розширенн€м семантики вислову вийти па вулицю "м≥тингувати" п≥д нього п≥дводитьс€ б≥льша к≥льк≥сть денотат≥в, з €кими сп≥вв≥дноситьс€ ‘ќ, Ч "протестувати проти будь-чого".

Ќовотвори у фразеолог≥њ Ч де не т≥льки нов≥ за формою й зм≥стом (шокова терап≥€), а й стар≥ за формою, але ≥нш≥ за конотац≥Їю (старший брат) чи нов≥ вар≥анти старих за формою словосполучень (набирати очки). «м≥ни у сфер≥ фразеолог≥њ в≥дображають взаЇмод≥ю ≥нтрада-екстрал≥нгв≥стичних чинник≥в.  ожен новотв≥р вдалий, "€кщо ми його розум≥Їмо, ≥ витворений в≥н не проти закон≥в нашоњ мови" (≤. ќг≥Їнко).

—еред новотвор≥в вид≥л€Їтьс€ дек≥лька семантичних розр€д≥в: 1) сучасн≥ пол≥тичн≥ процеси ≥ €вища (ескалац≥€ беззаконн€, м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти); 2) економ≥чна ситуац≥€ (перех≥д до ринку, валютний коридор, ≥ндексац≥€ ц≥н); 3) соц≥альн≥ в≥дносини (вести д≥алог, нав≥шувати €рлики); 4) соц≥альн≥ прошарки, угрупуванн€ чи об'Їднанн€ (кланов≥ структури, корумпован≥ елементи); 5) ситуац≥њ дл€ соц≥уму (за межею б≥дност≥); 6) засоби впливу на когось (холодний душ); 7) характеролог≥чн≥ найменуванн€ ос≥б (верхн≥ ешелони влади, нов≥ украњнц≥); 8) експресивн≥ найменуванн€ крањн (≥мпер≥€ зла, ближнЇ чи дальнЇ заруб≥жж€); 9) характеристика часових пер≥од≥в (заст≥йн≥ часи, посткомун≥стичний пер≥од); 10) оц≥нка соц≥ально-пол≥тичних та побутових €вищ (тотал≥тарний режим, л≥в≥ сили. больов≥ точки, гар€ч≥ точки, межа малозабезпеченост≥); 11) духовна культура (деф≥цит морал≥, дорога до храму, нац≥ональне п≥днесенн€) тощо.

Ќев≥домо, що з визначеного загалу залишитьс€ в майбутньому у фразеолог≥чн≥й скарбниц≥, €к≥ з вираз≥в витримають випробуванн€ часом. ќднак безсумн≥вно, що частина њх унасл≥док ≥нтенсивного функц≥онуванн€ в мов≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ набуваЇ семантичних нюанс≥в, поступово з вузькоспец≥альноњ сфери стаЇ набутком широкоњ мовноњ практики, потрапл€Ї до л≥тературного вжитку, динам≥зуючи таким чином усю лексико Ч ≥д≥оматичну мовну систему.



 

 

—амост≥йна робота є 15

“ема: —тил≥стичне використанн€ засоб≥в словотвору

.

ѕлан:

 

1. —емантичний зас≥б словотвору.

2. —интаксичний словотв≥р.

Ћ≥тература:

ќ. ѕономар≥в "—тил≥стика сучасноњ украњнськоњ мови с. 131-142

 

“ерм≥н Д словотв≥р Ф маЇ два основних значенн€, €к≥ потр≥бно ч≥ткорозр≥зн€ти. ¬ першому значенн≥ в≥н використовуЇтьс€ дл€ вираженн€ пост≥йного процесу творенн€ нових сл≥в у мов≥. ћова знаходитьс€ в стан≥ пост≥йного розвитку, €кий складаЇтьс€ з окремих мовних процес≥в, втому числ≥ ≥ процес творенн€ нових сл≥в. ÷ей процес маЇ назву Дсловотв≥рФ. ¬ другому значенн≥, терм≥н Дсловотв≥рФ означаЇ розд≥л науки, €ка займаЇтьс€ вивченн€м процесу творенн€ нових лексичних одиниць. ѕредметом досл≥дженн€ словотвору Ї вивченн€ процесу творенн€ новихлексичних одиниць та засоб≥в, за допомогою €ких цей процес в≥дбуваЇтьс€ (суф≥кс≥в, преф≥кс≥в, ≥нф≥кс≥в тощо). ” своњй сукупност≥ слова складають лексичн≥ п≥двалини мови. —лова зм≥нюютьс€ у мовленн≥ за граматичними законами. ¬изначень слова, €к одиниц≥ мови, багато Ц в залежност≥ в≥д критер≥њв, п≥дходу, точок зору. ” лексичному розум≥нн≥ воно визначаЇтьс€ €к одиниц€ називанн€, що маЇ лексико-семантичне наповненн€ ≥ може виражати сформульоване пон€тт€. ” цьому в≥дношенн≥ слово маЇ широкий лексико-граматичний д≥апазон: частинислова можуть зм≥нюватись, вар≥юючи при цьому значенн€ самого слова, а при цьому значенн€ самого слова, а окрем≥ форми його це значенн€ збер≥гають, напр.: night Ц nightly (н≥ч Ц щоночно). ÷ентральне питанн€ словотвору Ц це вивченн€ структури ≥ зм≥сту сл≥в.—тосовно природи сл≥в можна поставити к≥лька питань, серед €ких головними Ї так≥: €к слово утворюЇтьс€? €к утворюЇтьс€ складне слово? що таке складов≥ частини складного слова (композита)? €к значенн€ складного слова стосуЇтьс€ значенн€ його складових частин? —лово входить до складу словосполученн€ Ц найближчоњ граматичноњодиниц≥, через €ку воно реал≥зуЇтьс€ в реченн≥. «в≥дси воно маЇ опозиц≥йн≥ характеристики двоб≥чного характеру: ћорфема? слово? словосполученн€ (або фразеолог≥чна одиниц€). ћорфема входить безпосередньо до структури слова. ћорфема Ц це сполученн€ €когось значенн€ ≥ фонетичноњ форми. ѕротеморфема, у противагу слову, не автономна одиниц€, хоча окрем≥ слова можуть складатись лише з одн≥Їњ морфеми. «вичайно в англ≥йському слов≥ розр≥зн€Їмо дв≥-три (зр≥дка Ц б≥льше) морфеми. “ак, наприклад, у слов≥ students маЇмо три морфеми Ц кор≥нь stud ≥з значенн€ Днавчанн€Ф, суф≥кс Цent ≥з значенн€м активноњ д≥њ та зак≥нченн€ Цs з граматичним значенн€м множини. ѕодальше членуванн€ морфем приводить лише до вид≥ленн€ окремих звукових комплекс≥в, що значенн€ не мають. ¬≥льна ≥ залежна морфеми. ћорфема €к частина слова част≥ше Ї залежною, н≥ж в≥льною. ÷е ≥ зрозум≥ло, бо у даному випадку частина маЇ належати до ц≥лого. Ћексична морфема може зб≥гатись з коренем слова, тобто його головним складовим елементом, що передаЇ лексичне значенн€. —труктурна модель сп≥льного германського корен€ зб≥гаЇтьс€ ≥з структурою ≥ндоЇвтруктурою ≥ндоЇвн€. ќстанн≥м часом загальне визнанн€ отримала теор≥€≥ндоЇвропейського корен€, €ку розробив ≈.Ѕенвен≥ст. «а Ѕенвен≥стом ≥ндоЇвропейський кор≥нь завжди складаЇтьс€ з трьох л≥тер (приголосний + голосний ДеФ + приголосний), односкладовий ≥ маЇ два стани: ≤ Ц кор≥нь з наголосом та суф≥ксом у нульовому ступен≥ ≥ ≤≤ Ц кор≥нь у нульовому ступен≥ з наголошеним суф≥ксом. якщо кор≥нь маЇ б≥льше, н≥ж три голошеним суф≥ксом. якщо кор≥нь маЇ б≥льше, н≥ж три елементи, ≥ елементи можуть наростати, то в≥н перетворюЇтьс€ в ≥менну основу.  ор≥нь разом з аф≥ксами (преф≥ксами ≥ суф≥ксами) утворюЇ основу слова. ѕроста основа Ц це, найчаст≥ше, той же кор≥нь слова, що може вживатись в≥докремлено. ќснова, що охоплюЇ один або б≥льше аф≥кс≥в, Ї пох≥дною. якщо основу позбавити аф≥кс≥в, ≥ вона не буде омон≥м≥чна жодному в≥льному слову того ж корен€, то така основа стане залежною.  ор≥нь вважаЇтьс€ головним складовим елементом, що п≥сл€ вилученн€ функц≥ональних аф≥кс≥в не п≥дл€гаЇ подальшому словотворчому анал≥зу.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1329 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

2007 - | 1975 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.059 с.