Характеристика загальних методів виховання

Сучасна класифікація(Бабанський і Сластьонін) на основі діяльнісно-особистісної концепції:

1) Методи формування свідомості особистості(бесіда, лекція, дискусія, переконання, приклад). В основі – слово педагога. Слово повинно бути ніжним, ласкавим – слово психолога, лікаря, батька, матері, вчителя не повинно бути грубим, жорстоким.

2) Методи організації діяльності, спілкування та форм. досвіду, сусп. поведінки(привчання, тренування, пед.вимога, громадська думка, створення вих.. ситуації, прогнозування).

3) Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)

4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців.

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу вихованця (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1) традиційні,стандартні, загальновідомі

2) нестандартні, нетрадиційні, авторські

Сутність та особливості національного виховання. Принцип народності у системі

Ушинського.

Про народність у громадському вихованні К.Д. Ушинський писав: "Виховання створене самим народом і засноване на народному починаннях, має таку виховну силу, якої немає в найкращих системах, що грунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу".

В процесі виховання формується характер людини, а "... характер - за словами Ушинського, - і є саме той ґрунт, на якому корениться народність.

Народність як і наука є спільною основою, що єднає усі цивілізовані народи. Але будучи спільною, ця риса вносить у кожну систему виховну чітко виражену відмінність, яка зумовлюється національним особливим характером кожного народу: мова, побут, звичаї. Саме вони зумовлюють специфічну особливість системи виховання кожного народу. Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь".

Ушинський визначає два елементи характеру: природний, що корениться в тілесному організмі - перша природа особистості, духовний, який виробляється в житті під впливом виховання -друга природа особистості. І перша, і друга природа особистості уособлює національні якості, а разом становлять національний характер. Національне виховання - це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, віковій мудрості. Національне виховання є конкретно історичним виявом загально-людського, гуманістичного, демократичного виховання. Національне виховання відтворює в дітях рідний народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загально­людське, що є спільним для всіх націй. В основі педагогічної системи К Ушинського лежить ідея народності Всяка жива історична народність є найпрекраснішим створінням Господа на землі і вихованню залишається тільки черпати з цього багатого і чистого джерела писав він у статті Про народність в громадському вихованні Під народністю К Ушинський розумів своєрідність кожного народу зумовлену його історичними та географічними уловами. Характерною рисою для народності в розумінні К Ушинського є громадськість Він був переконаний у тому що народна ідея виховання вимагає широкої громадської атмосфери навколо себе і не може бути здійснена без залу чення найширших громадських сил К Ушинський писав Сам народ і його великі люди прокладають шлях в майбут нє виховання тільки йде по цій дорозі

Керуючись ідеєю народності К Ушинський прийшов до висновку що народна освіта повинна знаходитися в руках народу а навчання дітей здійснюватися рідною мовою яка є найяскравішим виявом народності Навчання дітей рідною мовою на думку К Ушинського має на меті розвиток природженої душевної здібності яку називають даром слова введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови пояснення їм логіки цієї мови тобто граматичних законів у її логічній системі Ці три цілі зауважував педагог досяга ються не одна за одною а разом

Одним із засобів втілення ідей народності виховання є рідна мова: "Мова народу, - писав Ушинський, - ніколи не в'яне і вічно розпускається, цвіт усього його духовного життя". На основі рідної мови найефективніше формується характер, світогляд, свідомість, самосвідомість та інше. Компоненти духовності народу: родовід; рідна Історія, краєзнавство; природа рідного краю; народні міфи; національне мистецтво; народний календар; національні символи; народні прикмети, вірування; родинно-побутова культура, національні традиції. Це основні чинники національного виховання.