Система фізичного виховання, його завдання, зміст, форми, методи

Фізичне виховання - це: правильний режим та харчування дитини, систематичне використання у вихованні природних факторів (повітря, сонце, вода); широке застосування різних методів загартування; фізична культура і спорт. Мета: вих. фіз. здор. підрост покоління

Лесгафт (1837 - 1909) - класик фізичного виховання дітей шкільного віку. Вбачав фізичне виховання як один з найважливіших засобів всебічного і гармонійного розвитку дитини Вчені і практики визначають, що фізичний розвиток має безпосередній зв'язок з розумовим.

Фізичні вправи мають свою послідовність, завдяки якій вони впливають й на розвиток здібностей, на формування характеру дитини.

Гармонійно розвинена особистість це ще і фізично здорова дитина.

Основні засоби фізичного загартовування: фізичні вправи (застосування в гімнастиці, грі, туризмі); природні фактори (повітря, сонце, вода), гігієнічні умови праці І побуту, традиції.

Для досягнення бажаних результатів необхідно, щоб всі засоби фізичного виховання використовувались комплексно, у взаємозв'язку. Фізичне виховання тісно пов'язане з формуванням естетичних почуттів і ставлень (художня гімнастика, фігурне катання). Фізичне загартовування підвищує і трудову енергію особистості, кмітливість.

Форми: гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки, години здоров’я.

Методи (загальні): Сучасна класифікація(Бабанський і Сластьонін) на основі діяльнісно-особистісної концепції:

1) Методи формування свідомості особистості(бесіда, лекція, дискусія, переконання, приклад). В основі – слово педагога. Слово повинно бути ніжним, ласкавим – слово психолога, лікаря, батька, матері, вчителя не повинно бути грубим, жорстоким.

2) Методи організації діяльності, спілкування та форм. досвіду, сусп. поведінки(привчання, тренування, пед.вимога, громадська думка, створення вих.. ситуації, прогнозування).

3) Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)

4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців.

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1) традиційні,стандартні, загальновідомі

2) нестандартні, нетрадиційні, авторські

Завдання: фіз.. розв. учня, тренув. рухових навичок та вестиб. апарату, підвищ. роботоздатності, загартування, вих.. сили волі і хар-ру

Шляхи втілення ФВ: сімя, шк.. д-ть, спорт. Секції

 

Виховання дітей у сім "і. Проблема сімейного виховання в творах Макаренка "Книга для батьків", "Лекції про виховання", Сухомлинського "Батьківська педагогіка", Стельмакович "Родинна педагогіка ".

Мета сімейного виховання - формування якостей і властивостей особистості, які допомагають долати труднощі і перепони, що трапляються на життєвому шляху. Якості: фіз. здоров'я, розвинутий інтелект, працьовитість, моральність, готовність до сімейного життя. Зміст виховання в сім'ї обумовлений метою виховання в суспільстві і специфікою СВ. Тому його складовими компонентами є відомі напрямки вих-ня: фізичне, розумове, моральне, естетичне, трудове, статеве.

Методи СВ - це способи, шляхи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив батьків на свідомість і поведінку дітей: переконання (пояснення, настанова, порада, розповідь, навіювання); вправи на привчання (організація доручень і обов'язків дітей, режиму їх навчання, праці та відпочинку); заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива); покарання (позбавлення задоволень і відмова від дружби).

Макаренко «Книга для батьків», «Лекції про виховання»: щоб виховання було повноцінним, слід проектувати взаємини так, щоб малюк не помічав зайвої уваги до себе і не звикав, що все найкраще має неодмінно призначатися тільки йому. Лише тоді можна мати шанс уникнути розвитку егоїзму та заглушити ще в зародку елементи споживацької психології.

Сухомлинський «Батьківська педагогіка»: вчений кардинально, по-новому осмислює взаємозв'язки родини і школи. За Сухомлинським, кожен народ продукує свою систему етнічних цінностей, яка найповніше відображає його ментальність, особливості нац свідомості. Ці цінності народ відтворює і розвиває через мову, літ-ру, мистецтво, фольклор.

Стельмахович «Родинна педагогіка»: Традиційне українське родинне виховання - це історично сформована, відшліфована через безперервне застосування впродовж багатьох віків у середовищі українців педагогічна система поглядів, ідеалів та засобів батьківсько-материнського впливів на дітей та молодь, спрямованих на формування життєдіяльних особистостей, забезпечення розвитку духовної єдності, наступності, спадкоємності поколінь і безсмертя нації. Особлива його виховна цінність полягає в тому, що воно базується на грунті рідної мови й звичаєвої родинно-побутової культури, своїм змістом і духом підпорядковується самобутній природі української дитини.

 

Проблеми алкоголізму і наркоманії та їх вплив на фізичне, психічне, духовне здоров'я дітей та молоді. Форми і методи профілактики вживання алкоголю і наркотичних речовин у середовищі учнівської молоді. Концепція освіти "рівний - рівному" щодо здорового способу життя серед молоді України.

Мета антиалк. та антинарк. вих.: проф.-ка вживання алког і наркот засобів, вих.. непримиримого ставлення до них.

Завдання: попередити про шкід-ть, фор-ня правильних поглядів на це соц. зло, вироблення певних психол. гальм, прищеплення непримиримого ставлення до тих, хто вживає.

Принципи: заг-пед-ні та специфічні(знання про природу та дії алкоголю та наркот. засобів, види і форми вживання)

Форми роботи: у навч. процесі, позакл. вих.. д-ть, з батьками.

Алкоголізм - це біо-психічне асоціальне захворювання, залежність людини від алкоголю, що супроводжується соціальною і моральною деградацією особистості.

Алкоголізм має два значення: хвороба; соціальна патологія. Причини: розваги, вплив оточення, алкогольні традиції, негативне соціальне мікросередовище, неприємності, особисте життя.

Фази алкоголізму: - початкова (неусвідомлений потяг, зберігається почуття провини); - критична (втрачається контроль над собою, прагнення виправдати себе і звинуватити інших); -хронічна (стійкість до алкоголю знижується, відбувається деградація особистості).

Проблеми людей, залежних від алкоголю: проблеми самих людей; проблеми здоров'я; втрата самоконтролю, агресивність, І нещасні випадки, проблеми сім'ї (конфлікти, матеріальні і труднощі); проблеми юнацького алкоголізму; проблеми суспільства; витрати на лікування.

Наркоманія - це психічний, а іноді фізичний стан, який виникає внаслідок взаємодії між живим організмом і наркотичними засобами, виникає постійна потреба у наркотику.

Стадії наркоманії: 1) характеризується психічною залежністю, йде перехід з неусвідомленого до усвідомленого потягу до наркотику. Стан наркотичного сп'яніння. Ця стадія триває від півроку до декількох років. 2) до психічної залежності приєднується фізична залежність. Людина без наркотику не може жити.

Причини наркоманії: несприятливе мікросередовище; низький моральний рівень сім'ї; вживання алкоголю; перенасичення розвагами.

Запобіжна профілактична робота: вибір і формування позитивного ідеалу, здоровий, тверезий спосіб життя; спорт.

Виділяють три види соціальної допомоги: інформаційно-просвітницька, консультативно-рекомендаційна; корекційна діяльність (робота з батьками і дітьми).

Лікувально-оздоровча робота: розробка лікувальних препаратів; розробка принципів та методів лікування; профілактика вживання наркотиків, алкоголю, статеве виховання. Реабілітаційна робота: якомога раніше лікувати.

 

38. Патріотичне та громадське виховання школярів. Його зміст, форми і методи. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. Концепція склад зі вступу, 8 частин та додатків.

У вступній частині і 1 обгрунтована актуальність громадянського виховання особистості в сучасному укр. суспільстві.

2 – відображена суть громадянського виховання: “Громад в-ня – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною”. “Громадянськість – це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і гром прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.”

3 –йдеться про підходи та принципи в-ня громадянина: “необхідною умовою виховання громадянина є системний підхід. Принципи: гуманізація та демократизація виховного процесу, само активність та саморегуляція, компетентність і міждисциплінарна інтегрованість, наступність і безперервність, культуровідповідність, інтеркультурність.”

4 – “Мета громад виховання – сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала. Завдання – забезпечення прав людини, формування нац свідомості, утвердження гуманістичної моралі, формування соц активності, розвиток критичного мислення, уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, формування толерантного ставлення до інших культур і традицій.”

5 – зміст гром в-ня. Він включає патріотизм, нац самосвідомість громадян, культуру міжетнічних відносин планетарну свідомість, правосвідомість, політ культуру. Дбайливе ставлення до природи, моральність особистості, формування культури поведінки, розвиток мотивації до праці.

6 – Фоми громад в-ня: активні методи – ситуаційно-рольові ігри, соціограми, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони “мозкові атаки”, метод аналізу соц ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації.

Традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари.

7 – інститути, що забезпечують гром в-ня: учбові заклади, бібліотеки, ЗМІ, сім’я, церква.

8 – основні шляхи реалізації концепції: дослідницькі програми та плани, підвищення кваліфікації педагогів, експериментальні центри, коригування змісту освіти, розробка нових методик. Програм, підручників, всеобуч батьків, контакти з між нар організаціями.

9 – додаток: понятійний апарат.

Учасники гром в-ня: батьки, зв’язки з підприємствами (екскурсії, спонсори), служби у справах неповнолітніх (правопорушення), церва – пед установа(від народження до смерті).

В умовах суверенної української держави важливим є формування ідейної свідомості, цінності, необхідних почуттів.

Патріотизм - це почуття любові до Вітчизни, це ведуча моральна якість, яку слід розглядати, як найвищий прояв ідейності і політичної свідомості людини.

Мета: формування патріотичних почуттів, вироблення високого ідеалу, служіння народові, готовність захищати батьківщину, оволодіння військово-технічними знаннями, фізичне вдосконалення, вивчення бойових традицій, історії українського народу, його збройних сил.

Форми:

- виховання любові до свого краю, дому (знайомство з природою на уроках природознавства, екскурсії); - вивчення державних символів своєї країни; -знайомство з національною культурою, традиціями; - укріплення почуття інтернаціоналізму (вивчення іноземних мов, особливостей життя народів інших країн).

Згідно з національною програмою, патріотичне виховання населення...

І. Громадянське виховання: створення сприятливих умов для повноцінного функціонування української мови; формувати повагу до Конституції, законів України, державної символіки (гімн, прапор, герб); сприяти розвитку дитячих та молодіжних громадських організацій, заборона втручання політичних партій у навчально-виховний процес; підвищувати культуру міжетнічного спілкування; сприяти міжнародному обміну студентами.

II. Військово-патріотичне виховання: розповсюджувати найкращий досвід військово-патріотичного виховання допризовної молоді; поширювати наукову та краєзнавчу роботу; створення музеїв бойової слави; догляд за меморіальними центрами та могилами загиблих воїнів; методичні рекомендації щодо організації військово-патріотичного виховання; проводити акцію "Пам'ять"; святкові проводи молоді в армію, створювати військово-патріотичні клуби.

ІІІ. Родинно-сімейне виховання. IV. Трудове, екологічне, формування здорового способу життя.