Колектив – соц. спільність людей, об’єм-х на осн. суп-значущих ціннісних орієнтацій та сп-ня.
Ознаки:
ü наявність сусп-значущої мети
ü спільна сусп-значуща д-ть
ü наявність органів само вряд-ня
ü встановлення певних психол. стосунків
Учнівський колектив - своєрідна форма спільності дітей
Ознаки( крім вище перерах)
ü віковий діапазон
ü специ. д-ть (єдина)
ü мінливість складу
ü відсут-ть жит. досвіду
Ф-ії учн. кол.:
ü організаторська (як об’єкт управ-ня своєю сусп-корисної д-ті )
ü мор-вих дія(несе в собі відпов. мор. ідеї)
ü стимулювання(сприяє фор-ню мор-ціннісних стимулів усіх сусп-корисних справ )
Учнівський комітет – постійний орган учнівського колективу, під керівництвом якого в системі самоврядування діють комісії з представників класів: навчальна, трудова, господарська, дисципліни та порядку, санітарна.
Умови ефективності діяльності учнівського самоврядування: подолання формалізму, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи; боротьба з негативними явищами у середовищі учнів; надання самоврядування реальних прав та обов’язків; підбір найавторитетніших учнів у ряди органів самоврядування4 прагнення до розширення цих органів4 повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу; кваліфікована допомога вчителів; практика зміни функцій керівника і підлеглого: систематичне звітування.
Розвиток ініціативи, соціальної активності і творчості учнів через актив класу, збори колективу класу.
А.С. Макаренко на І стадії розвитку колективу радив керівнику брати на себе всі повноваження. Він повинен був сам, без 
узгодження з колективом, ставити вимоги до виконання кожним.
ІІ – наявність ядра, групи дітей, які свідомо підтримують вимоги.
ІІІ – можливість колегіального вирішення всіх питань демократичним способом – на основі прийняття рішення більшістю голосів. Вимоги до кожного члена ставить колектив.
У такий спосіб реалізувалась „педагогіка колективної дії”. Переходу з ІІ стадії до ІІІ передувала кропітка виховна робота по кількісному нарощуванню ядра. Коли в ядрі було більше половини колективу, то організатор міг ставити питання на голосування (диктатура колективу).
ІV- найважливіша, стадія самовиховання.
Результатом такого підходу до формування колективу є досягнення високого рівня виконавчої дисципліни, створення майже воєнізованого колективу.
В умовах гуманізації виховання В.О. Сухомлинський розвиває ідеї Макаренка. У роботах „Виховання колективу школярів”, „Розмова з молодим директором школи” він встановлює принципи взаємозалежностей особистості і колективу. Колектив лише тоді позитивно впливає на становлення кожного вихованця, коли сам має насичене духовне життя. За цих умов кожен вихованець здатен впливати на загальний стиль взаємин у колективі, збагачуючи при цьому кожного.
