Педагогічні технології нав-ня. Індивідуальний та диференційований підхід у навчанні

Технологія – вваж. с-ма методів, за допом. яких досягається бажаний результат. Епоха універсалізації освіти, енциклопедичних знань відходить у минуле. Темпи сучасного життя потребують більш раннього визначення сфери подальшої професійної підготовки. Таку можливість дає диференціація освіти.

Індивідуальне нав-ня – це процес нав-ня одного учня у певному темпі за індивід. програмою з урах. індик. особ-тей.

Індивідуальний підхід – основний підхід навчання та виховання, який означає дієву увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності (принцип природовідповідності).Реал-ся у Інд. роботі.

Основні риси: адресованість до кожного учня, гуманізм, динамізм, активізація діяльності, розвиваючий та виховний характер, різноманітність шляхів досягнень.

Індивідуальні особливості – рівень сформованості особистих якостей.

Індивідуальна робота (форма виховання) – це особистісний контакт або опосередкована взаємодія з врахуванням індивідуальних особливостей вихованця, спрямована на його всебічний розвиток.

Індивідуальна робота (форма навчання) – це виконання навчальної роботи самостійно під безпосереднім керівництвом вчителя.

Мета її – сприяння всебічному роз-ку вих.-ців.

Індивідуалізація – особа форма організації навчального процесу, при якій вибір способів, темпу навчання враховує індивідуальність учнів, рівень розвитку їх здібностей до навчання.

Навчаємість – швидкість засвоєння.

Види індивідуалізації (як системи): процесу навчання, змісту освіти, побудова шкільної системи.

Варіанти: 1) проходження навчального курсу в індивідуально-різному темпі; 2) внутрішкільна інд-я, 3) диференціація навчання – 1 із видів інд-ї, який передбачає врахування Інд особливостей у процесі групування учнів на основі особливостей для окремого їх навчання та виховання.

Види диференціації: за здібностями(загальні, частинні); за недостатністю здібностей, за майбутньою професією, за інтересами учнів, за талантами дітей.

Типи обдарованості: раціонально-мислительний (вчені, політики, економісти), образно-художній (дизайнери, письменники, художники), раціонально-образний (історики, філософи, учителя), емоційно-чуттєвий (режисери, літератори).

Диференційоване навчання (від лат differentia - різниця) – стосовно ЗОШ розподіл навчальних планів і програм у старших класах середньої школи. Відокремлення і посилання провідних, профілюючих навчальних предметів не суперечить принципову єдності школи, оскільки при цьому забезпечуються встановлені державні стандарти загальноосвітніх знань з усіх предметів і не збільшується тижневе навантаження учнів. Воно може будуватися як за науково-теоретичними профілями (гуманітарний, фіз.-мат-ний,...), так і науково-технічними. Диференційне навчання може здійснюватись й у формі додаткових занять за вибором за рахунок часу, відведеного для цієї мети навчальним планом. Комплектування школи за напрямами чи профілями здійснюється згідно з вираженими учнями нахилами і інтересами. Після закінчення вузу та однакове право на продовження освіти у вищій школі