Після вивчення матеріалу теми ви повинні вміти:
- порівнювати світо моделі Нового часу і Середньовіччя;
- розкривати особливості розвитку культури епохи Нового часу;
- визначати роль мистецтва, науки, літератури в духовному житті суспільства;
- називати основні ідейно –художні стилі та їх характеризувати;
- розповідати про творчість діячів епохи.
План.
- Загальна характеристика культури Нового часу.
- Особливості розвитку культури 17 ст..
Теоретичний мінімум: - природа (освіта,знання,раціоналізм,матеріалізм,атеїзм,історія,філософія,технічний прогрес),
- людина (просвіт ель,енциклопедист,мораль,виховання),
-суспільство(просвітницький абсолютизм,революція, технічна революція).
Основна частина.
Європейську культуру 17-19ст. Називають Новим Часом. В цей період закладаються основи сучасного світу. Вона базується на буржуазному способі виробництва, має єдиний духовний орієнтир – розвиток особистості, загальні риси, такі як гуманізм, антропоцентризм, європоцентризм, раціоналізм.
Кожне століття має своє історичне обличчя, свою специфіку:
- ХVІІ ст. – століття „революційної критики” феодалізму у Нідерландах та Англії й раціональної критики-схоластики у Франції та інших країнах;
- ХVІІІ ст. – століття Просвітництва;
- ХІХ ст. – епоха розквіту буржуазної культури, початок кризи.
17 ст. - це час, Коли людство сподівалося на можливість удосконалення світу на гуманістичних, життєстверджуючих, творчих засадах. 17 ст.-це епоха абсолютизму (Франція Людовика 14-го), формування національних культур. 17 ст. можна вважати століттям наукової революції, коли розвиток наукових знань почав випереджувати техніку. У цей час живуть Г. Галілей. І. Ньютон. Й. Кеплер, Р. Декарт, Б. Паскаль.
Розвивається філософія. Початок філософії Нового Часу було покладено Рене Декартом(1596 - 1650), автором постулату: „Я мислю, отже існую",який відкидав пізнання, прийняті на віру. Формула англійського філософа Френсіса Бекона „Знання - сила",спираючись на ідеї соціального прогресу,зробила великий внесок у розвиток європейської цивілізації.
17 ст. Внесло дуже багато у розвиток художньої культури. У живописі становляться самостійними жанри пейзаж та портрет, виникають натюрморт і анімалістичний жанр. В музиці народжується опера (перша опера - „Орфей" К. Монтеверді).
Головні напрямки в мистецтві та літературі 17 ст. – бароко (від італ. barocco – грубий, фальшивий, штучне, перебільшення) і класицизм ((від лат. c lassicus – зразковий), художній стиль та естетичний напрям в європейському мистецтві; строгі канони, стройність, логічність). Бароко виникає наприкінці 16 ст. В Італії (творчість архітектора та скульптора Л. Берніні). Найяскравіше бароко виявилося в католицьких країнах: Іспанії, Фландрії, Чехії, Польщі. Центральна постать епохи бароко - фландрський живописець П. П. Рубенс (1557 - 1640).
В Голандії найяскравішою фігурою був Рембрандт ван Рейн, чия творчість - найвище досягнення реалізму (напрям в мистецтві, який найбільш близько виражав реальність).
Батьківщиною класицизма стала Франція. Це художній стиль у європейській літературі та мистецтві 17-18 ст., ідейним підґрунтям якого став раціоналізм, а основною рисою – звернення до образів і форм античного мистецтва і літератури як ідеального художньо-естетичного еталона.
Предметом мистецтва повинно бути лише прекрасне, піднесене, героїчне і духовне. Сюжети бралися з міфології, історії чи біблійних текстів. Головною постатю у живописі класицизму став Н. Пуссен (1594 - 1665), у якого важливою була тема гармонії людини і природи.
Класицизм в архітектурі втілився у Версальському ансамблі,побудованому під час правління Людовика 14-го. Стиль класицизма утвердився в літературі. Утверджувалася ієрархія жанрів, які поділялися на високі (трагедія, ода) та низькі (комедія, сатира, байка). Провідне місце належало трагедії. Славу французькому театру забезпечили 3 драматурга: П. Корнель, Ж. Расін та Ж. Б. Мольєр (1622 - 1673), засновник жанру т.з. „високої комедії. Великої популярності набули байки Ж. Лафонтена.
У 1680 р. за результатом з,єднання театрів Расіна та Мольєра виник паризький театр „Комеді франсез", який до нашого часу є школою акторського і режисерського мистецтва.
ХVІІ ст. – початкова епоха в становленні буржуазного суспільства. Це період падіння релігії та посиленого вироблення нового буржуазного світогляду.
Література: 1. Бокань В А. Культурологія: Навч. посіб. - К., 2000.
2. Бокань В.Л., Польовий Л.П. Історія культури України. -К, 1998.
3. Греченко В.А., Чорній І.В., Кушнерук В.А., Режко В.А. Історія світової та української культури. - К., 2002.
4.Історія української та зарубіжної культури / За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука. - К., 1999.
5. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. - К, 2002.
6. Кормич Л.І., Багацький В.В. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття): Навчальний посібник. - Харків, 2002.
