Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у системі навчання образотворчому мистецтву як психолого-педагогічна проблема

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА ДИЗАЙНУ

 

 

«Допущено до захисту»:

Завідувач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну

_______________________ Ю.Л.Афанасєв.

 

Протокол засідання кафедри № ___ від «__» 2013р.

 

КАШУК ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА

 

МЕТОДИКА АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 5-6-х КЛАСІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕЙЗАЖНОГО ЖАНРУ

 

Кваліфікаційна робота бакалавра з напряму

підготовки 6.020205 «Образотворче мистецтво»

Науковий керівник:

Кротова Тетяна Федорівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Творчий керівник:

Рябчук Леся Вікторівна,

старший викладач

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕЙЗАЖНОГО ЖАНРУ …………………………………………7

1.1. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у системі навчання образотворчому мистецтву як психолого-педагогічна проблема…………7

1.2. Пейзажний жанр у живописі: історичний аспект. Внесок голландських та російських митців у розвиток пейзажного жанру…………………………12

1.3. Видів пейзажного живопису………………………………………………..27

1.4. Основи композиції у пейзажі. Лінійна та повітряна перспектива. Колористичні завдання та техніки виконання пейзажу…………………..32

Висновки до першого розділу…………………………………………………….41

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 5-6 КЛАСІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА………………………………. 44

2.1. Місце пейзажного жанру в образотворчій діяльності учнів………………..44

2.2. Шляхи та засоби активізації навчально-пізнавальної діяльності у процесі вивчення пейзажного жанру………………………………………………………48

2.3. Конспект уроку………………………………………………………………..50

2.4. Сценарій виховного заходу на тему: «Пейзажний живопис у творчості

В. Д. Полєнова»………………..…………………………………………………..58

Висновки до другого розділу……………………………………………………..63

РОЗДІЛ ІІІ. ТВОРЧА РОБОТА…. ……………………………………………..65

3.1. Процес виникнення творчого задуму: пошук художнього образу, композиції, вибір техніки………………………………………………………….65

3.2. Реалізація творчого задуму. Технологія виконання творчої роботи……..68

Висновки до третього розділу……………………………………………………71

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………72

СЛОВНИК ПЕДАГОГІЧНИХ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ..74

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………79

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….82

ВСТУП

Залучення школярів до образотворчого мистецтва як до естетичної діяльності, розвиток та виховання учнів її засобами – одна із важливих і складних проблем сучасної школи. Образотворче мистецтво дає змогу розкривати перед учнями багаті художньо-пізнавальні можливості, навчати школярів сприймати через образи художніх творів навколишній світ, одержувати від малювання глибоку естетичну насолоду.
Природа є найбагатша скарбниця, з якої видатні художники минулого і сучасності черпали натхнення для своїх художніх творів. Вивчення дітьми на уроках образотворчого мистецтва пейзажного жанру сприяє збагаченню і розширенню формування їхньої естетичної культури та розвитку їхньої особистості, саме вона навчає цілісного бачення предметів та явищ навколишнього світу, вміння виділити основне у явищах буття.
Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношення до дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.
Художнє виховання і творчий розвиток особистісних якостей учнів засобами образотворчого мистецтва спрямовані на формування таких освітніх компетенцій, як чуттєво-емоційне сприйняття; вміння відчувати і бачити навколишній світ, виявлення пізнавальної активності; асоціативно-образного мислення; виявлення фантазій, уяви у створенні власних образів у художньо-практичній діяльності; розвиток поняттєво-логічного мислення; вміння визначити мету, способи та організацію її досягнення; здатність до самоаналізу та самооцінки; розуміння мови мистецтва як форми міжособистісного спілкування; розуміння почуттів інших людей, різноманіття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності; усвідомлення взаємозв’язку з однолітками і дорослими та відповідальності під час виконання робіт; сприйняття цілісної картини світу, цінувати національну самобутність і культурну спадщину України як складової загальнолюдської культурної скарбниці; відкриття, творче самовираження, визначення власного місця та усвідомлення неповторності й унікальності іншого [9, 61].

Отже, ми бачимо, що кінцевим результатом навчання учнів у школі має стати не лише система художніх знань та вмінь, а система художньо‒ естетичних цінностей і компетентностей – важливих складників естетично розвиненої особистості, що полягає в її здатності керуватися набутими художніми знаннями й уміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній практичній художньо-творчій діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями й світоглядними позиціями. Вектор освіти й виховання має спрямовуватись у площину цінностей особистісного розвитку школярів на основі виявлення їхніх художніх здібностей, формування різнобічних естетичних інтересів і потреб, становлення в кінцевому рахунку творчої індивідуальності кожного учня [23, 5].

Проте, на сучасному етапі розвитку національної української школи в методичному і науковому арсеналі вчителя є потреба у ґрунтовних розробках з проблеми розвитку та активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів засобами образотворчого мистецтва..
Зацікавленість учнів щодо відтворення навколишнього світу засобами художньої виразності та потреба у засвоєнні прийомів зображення пейзажу різними техніками та манерами зумовили вибір теми дослідження «Методика активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру».

Об'єкт дослідження: процес вивчення учнями 5-6-х класів пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження: методи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування методики активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру.

Завдання дослідження:

- дослідити історичний аспект пейзажного жанру та внесок голландських і російських митців у його розвиток;

- дати характеристики різних видів пейзажних композицій; виявити композиційні основи в пейзажі;

- визначити місце та шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру;

- розробити конспект уроку та сценарій виховного заходу для учнів 5-6‑х класів.

 

Методи дослідження:

Для розв’язування поставлених завдань, використовували загальнонаукові методи:

теоретичні ‒ аналіз і узагальнення літератури з проблеми дослідження, вивчення стану навчання учнів під час проходження практики;

емпіричні – педагогічні спостереження, бесіди, вивчення результативності роботи вчителів образотворчого мистецтва загальноосвітніх школах під час проходження практики, узагальнення даних.

Використання цих методів дало змогу систематизувати теоретичні матеріали та дослідити реальний стан проблеми у практиці сучасних загальноосвітніх навчальних закладах.

Теоретичне значення наукової роботи полягає у визначенні методичних рекомендацій та обґрунтуванні вправ, що сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру; у виявленні особливостей методики навчання та формування знань, умінь і навичок в учнів на уроках образотворчого мистецтва у процесі виконання різних видів пейзажних композицій.

Практичне значення бакалаврської роботи полягаєв розробці та впроваджені методики, використанні вправ і творчих завдань, спрямованих на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів 5-6-х класів на уроках образотворчого мистецтва в процесі вивчення пейзажного жанру.

Структура бакалаврської роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, словника педагогічних та мистецтвознавчих термінів,списку використаних джерел та додатків.

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ 5‑6‑х КЛАСІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕЙЗАЖНОГО ЖАНРУ

Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у системі навчання образотворчому мистецтву як психолого-педагогічна проблема

Мета загальної образотворчої освіти в основній школі полягає в особистісному розвитку учнів і збагаченні їх емоційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичній діяльності, інтерпретації та оцінювання творів образотворчого мистецтва, а також у формуванні ціннісних орієнтирів, потреби в творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.

Ефективність процесу навчання залежить від психологічної підготовленості учнів до навчально-пізнавальної діяльності, яка передбачає: усвідомлення учнем мети навчання, що стимулює його навчально-пізнавальну діяльність; фізіологічну і психологічну готовність до навчання; прагнення вчитися та активність у процесі навчання, вміння зосередитися на навчальній діяльності; належний рівень розвитку.

Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність учнів, педагоги повинні мати на увазі, що наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель створює ситуації, якими вони захоплюються. Наукові знання, вміння, навички є і практично значущими для учнів, а тому викликають позитивне ставлення до них. Не менш важливо, що навчальна діяльність викликає бажання учнів долати труднощі, спробувати власні сили в оволодінні навчальним матеріалом, а висока оцінка наукових знань у суспільстві збагачує мотиваційне тло їх навчальної діяльності. Позитивно впливає на них і колективний характер навчальної діяльності, який породжує прагнення посісти відповідне місце серед однолітків, пробуджує почуття власної гідності. Спонукають до навчальної діяльності успіхи в навчанні, а справедлива оцінка здобутків у навчанні стимулює позитивне ставлення учнів до навчання.

Дитина за своєю природою є істотою допитливою, прагне пізнати невідоме, їй притаманні нормальна увага, уява, пам’ять, мислення та інші психічні якості. Все це є запорукою успішного навчання на уроках образотворчого мистецтва [16, 27].

Але бувають періоди, коли учень по тій чи іншій причині втрачає зацікавленість у вивченні данного предмету. Цьому може сприяти цілий ряд причин, які і повинен вчасно виявити талановитий учитель.

Для того, щоб стимулювати навчальну діяльність учнів, учитель повинен вдало використовувати на уроках образотворчого мистецтва різноманітні методи, які б допомогли у формуванні позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність, сприяють збагаченню навчальною інформацією, потрібних навичок та бажанням розвитку творчих здібностей.

До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов’зку і відповідальності у навчанні.

Методи формування пізнавальних інтересів. Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від прояву пізнавальних інтересів, які спрямовують особистість на відповідну пізнавальну діяльність, ознайомлення з новими фактами. Ці пізнавальні інтереси піддаються стимулюванню різноманітними методами.

Метод навчальної дискусії. Ґрунтується цей метод на обміні думками між учнями, вчителями та учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння практичного аналізу і ретельної аргументації висунутих положень, поваги до думки інших. Навчальна дискусія використовується під час спільного розв'язання проблеми, класом чи групою учнів, її мета – обговорення ілюстративного матеріалу (репродукцій картин художників, гравюр, фотографій витворів декоративно-ужиткового мистецтва тощо); даних, що потребують безпосередньої підготовки учнів за джерелами ширшими, ніж матеріал підручника. Як метод формування інтересу до знань, вона покликана не лише дати учням нові знання, а й створити насичену атмосферу, яка б сприяла глибокому проникненню їх в істину, отримання від цього позитивних емоцій. Тому, не варто зупиняти учня, якщо в процесі розгляду твору, що демонструється, він співвідносить побачений образ зі своїм особистим досвідом. Насамперед необхідно створити потрібний настрій і обстановку для сприйняття і розуміння твору, створити умови для розгляду об'єкта, організувати увагу дитини. Це можна зробити, запропонувавши учням спокійно сісти, зосередитися, скласти на парті руки, уважно дивитися і слухати. Починають показ витворів мистецтва і розповідь про них тільки тоді, коли клас підготується.

При показі картин, репродукцій, гравюр і інших творів образотворчого мистецтва потрібно дати 2-3 хвилини на розгляд об'єкта. Діти тільки розглядають твір, а вчитель ні про що їх не питає, нічого не пояснює. Якщо демонструється маленький предмет (наприклад, статуетка або чашка) ‒ треба пройти по класу і показати всім предмет в найбільш вигідних аспектах. Після "мовчазного" розгляду моделі потрібно звернути увагу учнів на істотні її деталі [25, 57].

Під час дискусії учні взаємно збагачуються навчальною інформацією. Одні з них усвідомлюють, що ще не все знають, і це спонукає їх до заповнення «прогалин», інші – відчувають задоволення від того, що знають більше за інших, і прагнуть утриматися на такому рівні.

Також, навчальна дискусія створює оптимальні умови для попередження можливих помилкових тлумачень, для підвищеної активності учнів і міцності засвоєння ними матеріалу. Вона вчить прийомам аргументування, наукового доведення. Участь у дискусії вчить відстоювати власну точку зору, критично ставитися до чужих і власних суджень. Цей метод дає бажаний результат, якщо навчальний процес відбувається в атмосфері доброзичливості, поваги до думки товариша, що дає змогу кожному висловлюватися, не боячись осуду, скептицизму тощо.

Педагог і дослідник М. Фіцула у своєму підручнику з педагогіки [32] пропонує з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів використовувати такі методи:

Метод пізнавальних ігор. Пізнавальною грою є спеціально створена захоплююча розважальна діяльність, яка має неабиякий вплив на засвоєння учнями знань, набуття нових умінь та навичок. Гра у навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшення засвоєння навчального матеріалу, створює сприятливий для засвоєння нових знань настрій, заохочує до навчальної роботи, знімає втому, перевантаження. За допомогою гри на уроках моделюють життєві ситуації, що викликають інтерес до навчальних предметів.

Ігровий метод навчання визначає цілеспрямований вплив на зміст освіти, що підлягає засвоєнню, характер взаємодіє вчителя та учнів, передбачає вид навчальної діяльності.

Для ігрових методів характерні особливості, що відрізняють їх від традиційних: наявність ігрових моделей об'єкта, процесу або діяльності; активізація мислення і поведінки учня; високий ступінь задіяності у навчальному процесі; обов'язковість взаємодії учнів між собою та вчителем або навчальним матеріалом; посилення емоційності і творчий характер заняття; самостійність у прийнятті рішення; прагнення набути вміння і навички за відносно короткий термін.

Метод розвитку інтересу в процесі викладання навчального матеріалу полягає у використанні цікавих пригод, гумористичних уривків тощо, якими легко привернути увагу учнів. Особливе враження справляють на учнів цікаві випадки, несподіванки з життя й творчої діяльності відомих художників.

Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу передбачає, що у процесі викладання вчитель прагне на кожному уроці окреслити нові знання, якими збагатилися учні, створює таку морально-психологічну атмосферу, в якій вони отримують моральне задоволення від того, що інтелектуально зросли хоча б на йоту. Коли учень відчує, що збагачує свої знання, свій словниковий запас, урізноманітнює техніки виконання малюнку, удосконалює свої навики, і при цьому духовно росте його особистість, він цінуватиме кожен урок та намагатиметься ефективніше працювати над собою.

Метод опори на життєвий досвід учнів. У повсякденному житті за межами школи учні спостерігають найрізноманітніші факти, явища, процеси, події, які можуть ґрунтуватися на певних закономірностях, з якими вони знайомляться під час вивчення шкільних предметів. Мистецтво постійно оточує нас. Усі носять одяг, сконструйований художниками-модельєрами, користуються меблями, посудом, які виготовлені також за проектами художників, читають книги, оформлені художниками-графіками. У місті, на площах, ми бачимо статуї, виконані скульпторами, вулицями їздять машини, сконструйовані інженерами і дизайнерами, в клубах, кінотеатрах, школах, Будинках дитячої творчості висять картини, гравюри, стоять декоративні вази, лежать килими. Наведення таких прикладів які учні спостерігали самі у житті викликає інтерес до теоретичних знань. Формує бажання пізнати суть спостережуваних фактів, явищ, що оточують їх у навколишньому середовищі. Тому, готуючись до уроку, вчитель повинен визначити, що в новому навчальному матеріалі може бути відоме учням, на що можна буде спертися.

Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки, зауваження.

Почуття відповідальності виховують залученням слабших учнів до повторного виконання зразків роботи (варіантів) сильніших (наприклад, можна запропонувати учневі намалювати виконану вже роботу раціональнішим способом); закріпленням усталених способів діяльності (постійним ускладненням їх); повторним залученням школярів до аналізу складних завдань; підтриманням емоційно-творчої атмосфери на уроці; вмінням учителя висувати вимоги і перевіряти їх виконання (повторно, в системі, засобами багаторазових відповідей на одне й те саме запитання, кооперуванням, порівнянням) [32; 144-147].