Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.
Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права [14, c.103].
За рівнем реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, поділяються на:
1) реалізація загальних установлень;
— це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспільні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний характер, виражає «дух» права, а не його «літеру».
2) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна — це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв 'язків або відносин між суб 'єктами права.
Є дві форми такої реалізації [16, c.70]:
1) активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;
2) пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.
3) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах — це втілення в реальні відносини конкретних норм.
4) реалізація загальних установлень.
Форми реалізації права за суб'єктами [24, c.25]:
- індивідуальна;
- колективна.
Схематично представимо три форми безпосередньої реалізації права.
Додержання полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину) [29, c. 326-334]. Додержання припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.
Виконання полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи). Виконання припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання.
Використання полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту). Використання припускає як активну, так і пасивну поведінку.
Отже, за рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, поділяються на:
1) реалізація загальних установлень;
2) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна
3) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах
А також є такі три форми безпосередньої реалізації права:
1) додержання;
2) виконання;
3) використання.
Прості форми реалізації норм права та їх загальна характеристика і особливості
Дотримання
До простих форм реалізації норм права належать: дотримання, виконання, використання.
Дотримання норм права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, що забороняються правом. Це пасивна форма поводження суб'єктів у сфері правового регулювання. У більшості випадків, дотримання права відбувається непомітно, звичайно не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не виявляється. У цій формі реалізуються норми, що забороняють[42].
Дотримання норми права — це форма реалізації забороняючих правових норм, яка полягає в утриманні суб'єкта від активних дій, в його пасивній поведінці, незалежно від його волі. Тобто, додержання норм права полягає у тому, що суб'єкти права узгоджують свою поведінку з нормами-заборонами і не вчиняють дій, які вважаються соціально шкідливими чи небезпечними. Це, наприклад, утримання від дій, які караються в адміністративному чи кримінальному порядку.Сутність дотримання норм права полягає в тому, що суб’єкт утримується від порушення заборон, які містяться в ти чи інших правових нормах. Шляхом дотримання норм права реалізуються забороняючи норми права. Додержання норм права здійснюється пассивною поведінкою суб’єкта: вони не чинять дій, заборонених нормами права, і в такий спосіб додержуються правових заборон [35,c.130-135].
Дотримання норм права є моральний обов'язок громадянина, який визначається моральною і правовою культурою суспільства.Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства не досягло гармонії права і моралі.
Дотримання — це така форма реалізації норм права, що здійснюється через пасивну поведінку суб'єктів. Для неї характерним є утримання від активних дій, заборонених юридичними нормами. В більшості випадків дотримання права проходить непомітно і, як правило, не фіксується. Саме тому його юридичний характер яскраво не проявляється. У цій формі реалізуються забороняючи норми. Наприклад, непорушення пасажирами літаків заборони щодо перевезення вибухонебезпечних речовин [37,c.238-241].
Дотримання норм права - це форма реалізації норм права, за якої суб'єкт не вчиняє дій, заборонених приписами права. При додержанні правових норм поведінка суб'єкта узгоджується з нормами-заборонами, тобто реалізуються забороняючі норми права. Інакше кажучи, сутність додержання норм права полягає в тому, що суб'єкт додержується правових заборон, тобто утримується від порушення заборон, які містяться в тих чи інших правових нормах. Додержання норм права здійснюється пасивною поведінкою суб'єктів: вони не чинять дій, заборонених нормами права, і в такий спосіб додержуються правових заборон. Прикладом додержання норм права може слугувати утримання громадянина від спроб вивезти за межі країни предмети, заборонені для вивозу [28, c.20-22].
Дотримання норм права – це форма реалізації забороняючих норм права, яка своїм змістом передбачає пасивну поведінку суб’єктів права, тобто їх утримання від вчинення заборонених правом дій (наприклад, не порушення правил дорожнього руху). Тут реалізуються заборонні і охоронні норми. Для дотримання заборон необхідно утримуватися від вчинення заборонених дій, тобто це пасивна поведінка суб’єктів права. Реалізація адміністративно-правових норм у формі дотримання характеризується добровільним підпорядкуванням суб'єкта права вимогам адміністративно-правових норм. Сутність даної форми складається в утриманні суб'єкта від здійснення дій, заборонених нормами. Таким чином, дотриманням може здійснюватися без вступу суб'єкта в конкретні адміністративно-правові відносини [61, c.496-511].
Додержання норм права (норми заборони) — це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб'єктами своєї поведінки з нормами-заборонами. Сутність додержання норм права полягає у тому, що суб'єкт утримується від порушення заборон, які містяться у тих чи інших правових нормах [45, c.74]. Характерна риса даної форми — пасивна поведінка суб'єктів: вони не чинять дій, що заборонені нормами права, і таким чином виконують правові заборони. Прикладом додержання норм права — утримання громадянина від спроб вивезти за межі країни предмети, заборонені для вивозу. Саме в цьому виявляється соціальна користь даної форми реалізації права.
Таким чином, дотримання норми права — це форма реалізації забороняючих правових норм, яка полягає в утриманні суб'єкта від активних дій, в його пасивній поведінці, незалежно від його волі.
Виконання
Ще однією з простих форм реалізації норм права є виконання.
Виконання норми права — це форма реалізації зобов'язуючих правових норм, яка полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, які вимагаються нормами права, в інтересах правомочної сторони. Виконання здійснюється незалежно від власного бажання зобов’язаної особи. Виконання норми права — це, по суті, виконання ними своїх юридичних обов'язків, які вимагають активних дій [31, c.4]. Це, наприклад, виконання загального військового обов'язку.
Виконання права — це така форма реалізації права, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, оскільки необхідно виконати (здійснити) юридичні обов'язки, передбачені нормами права. Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права. Наприклад, реалізація договірних зобов'язань, сплата податків.
Виконання норм права - це форма їх реалізації, за якої суб'єкт виконує дії, до вчинення яких його зобов'язують приписи норми права.
Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Виконання норм права здійснюється активною поведінкою суб'єктів: вони чинять дії, до яких їх зобов'язують приписи правової норми, тобто виконують покладені на них правові обов'язки. Прикладом виконання норм права може бути неухильне виконання працівником своїх трудових обов'язків, що випливає з вимог трудового законодавства [15, c.144-151].
Виконання — форма реалізації зобов’язуючих правових норм, що полягає в активній поведінці суб’єктів, яку слід здійснювати незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація положень ст. 136 К К України про надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані).
Виконання норм права (норми зобов’язання) — це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Якщо норма права містить обов'язок, то простого утримання суб'єкта від вчинення певних дій вже недостатньо [44, c.74]. Більше того, в деяких випадках воно може кваліфікуватись як протиправна поведінка. Особливою рисою виконання норм права є активна поведінка суб'єктів: вони вчиняють дії, відповідні до юридичних норм, тобто виконують покладені на них активні обов'язки.
Виконання норм права – полягає у здійсненні зобов’язуючих приписів норм права шляхом виконання реалізується зобов’язуючі норми права. Виконання здійснюється активною поведінкою суб’єкта [65, c.189-194].Виконання норм права відбувається, коли суб'єкти виконують покладені на них юридичні обов'язки. У таких випадках вони діють активно. У даній формі реалізуються обов'язки,до яких зобов'язують норми права. Наприклад, пасажир громадського транспорту, компасуючи талон, виконує юридичний обов'язок - оплачує проїзд, отже, виконує норму права.
Виконання норм права має місце тоді, коли суб'єкти на власний розсуд, бажання використовують надані їм права. На відміну від дотримання і виконання, що з реалізацією заборон і юридичиних обов'язків, виконання є вчинення дозволених правом дій [64, c.49].
Виконання загальних прав та юридичних обов'язків, що встановлюються деякими нормами.Наприклад, здійснення обов'язків та прав, що визначають правовий статус суб'єкта — фізичної або юридичної особи, зокрема: додержання кожним громадянином Конституції та законів України, утримання від посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, сплачування встановлених законом податків та зборів, реалізація особистих прав і свобод громадян, наданих Конституцією (недоторканність і свобода особи, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов тощо) [55, c.118-123]. Що стосується посадових осіб, то приклади вже наводились, коли йшлося про капітанів морських суден, які зобов'язані надавати допомогу суднам, з якими вони зіткнулись.
Насамперед підсумуємо,що виконання норм права – полягає у здійсненні зобов’язуючих приписів правових норм.Шляхом виконання реалізуються зобов’язуючі норми права. Тут,зокрема,йдеться про те,що виконання норм права має місце тоді, коли суб'єкти на власний розсуд, і бажанням використовують надані їм права.
Використання
До простих форм реалізації норм права належить також використання.
Використання права — це така форма реалізації правових норм, яка полягає в здійсненні суб'єктами своїх прав. Вона полягає в активній поведінці учасників суспільних відносин по реалізації суб'єктивних прав, свобод і законних інтересів, передбачених управомочними нормами права. Ця форма реалізації здійснюється добровільно, за власним бажанням суб'єктів. Наприклад, договір дарування, реалізація права на освіту, права на працю тощо [58,c.128].
Використання норми права — це форма реалізації уповноважуючих правових норм, яка полягає у використанні наданих ними можливостей для задоволення власного інтересу. Іншими словами — це реалізація суб’єктивних юридичних прав активними діями. Використання правової норми, на відміну від двох попередніх розглянутих нами форм реалізації, може бути тільки добровільним, тобто здійснюватися виключно за власним бажанням. Це, наприклад, використання права власності тощо [19].
Використання норм права — ця форма реалізації норм права полягає у здійсненні тими або іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права. Для використання норм права характерна поведінка суб'єктів, яка стосується використання юридичних можливостей, втілених у суб'єктивних правах. Прикладом є продаж чи дарування якої-небудь речі, власник здійснює своє право володіння, користування і розпорядження майном шляхом використання прав, наданих йому відповідною нормою права. Особливістю використання норм права є те, що суб'єкт сам вирішує, використовувати чи утриматися від використання суб'єктивного права, що йому належить. На відміну від додержання і виконання норм права, які можуть бути як добровільними, так і примусовими, його використання може бути лише добровільним [20].
Використання норм права – це форма їх реалізації, за якої суб’єктів використовує права,надані йому відповідно до приписів правових норм, що знаходить свій вираз у здійсненні тими чи іншими суб’єктами повноважень, наданих їм нормами права. Шляхом використання реалізуються уповноважуючи правові норми. Використання норм права може здійснюватись як активною так і пасивною поведінкою суб’єкта. Особливістю використання норм права є те, що суб’єкт сам вирішує, використовувати суб’єктивне право, що йому належить, чи утриматися від цього. Використання норм права може бути тільки добровільним [34,c.98-101].Таким чином, використання права - це поводження суб'єктів права, що полягає в здійсненні ними своїх суб'єктивних прав, що представляє собою активну реалізацію тих можливостей, які надані їм нормами права.
Використання або невикористання своїх суб'єктивних прав - добровільна справа громадян, тоді як здійснення своїх правомочий органами держави, їхніми посадовими особами - не тільки право. Діями щодо використання,наприклад, адміністративно-правових норм є: подання скарги, заява про відпустку, використання наданих державою пільг тощо. але й обов'язок.
РОЗДІЛ ІІ.
