Договір роздрібної купівлі-продажу 1 страница

2.1. Загальні положення про роздрібну купівлю-продаж Поняття та загальна характеристика договору роздрібної купівлі-продажу. Роздрібна купівля-продаж є найпоширенішим видом договорів купівлі-продажу. Ми кожного дня робимо певні покупки, не задуму­ючись про те, що укладаємо цей договір, не згадуючи про його правові наслідки. Але все це відбувається до того моменту, поки не виникне питання про неналежне виконання продавцем своїх обов'язків за дого­вором. Тому законодавець встановив чіткі правила договору роздрібної купівлі-продажу, що носять в основному обов'язковий характер і спря­мовані, в першу чергу, на захист прав покупців.

На відносини за договором роздрібної купівлі-продажу поширю­ються загальні положення про купівлю-продаж, спеціальні норми § «гл. 54 ЦК України, а також нормативні приписи Постанови Вер-«овної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від І 7 червня 1992 р. № 2471-ХП; Порядку заняття торговельною ді-нльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвер­джених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 108 (далі - Порядок); Правил продажу товарів на замовлення та вдома у покупців, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 29 березня 1999 р. № 199; Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвер­джених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 березня 2004 р. № 98 (далі - Правила); Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11 липня 2003 р. № 185; Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997, тощо. Крім того, до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця - фізичної особи, не врегульо­ваних ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів, зокрема Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 p., Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" від 19 березня 1994 р. № 172.

Особливості порядку укладення договорів роздрібної купівлі-про­дажу щодо деяких продовольчих і непродовольчих товарів встанов­люються спеціальними нормативними актами, наприклад, Прави­лами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854; Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442; Правилами роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, доро­гоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 460; Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової,

роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України від 12 січ­ня 2001 р. № 3/8; Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виро­бами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 218; Пра­вилами роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджені наказом Міністерства економіки та з пи­тань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. № 228.

Отже, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобо­в'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'я­заного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його (ч. 1 ст. 698 ЦК України).

Основними особливостями цього договору, які виокремлюють його серед інших видів договорів купівлі-продажу, є такі:

1) договір роздрібної купівлі-продажу завжди є публічним, тобто продавець взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться, на однакових для всіх по­купців умовах, за винятками встановленими законом (ст. 633 ЦК України).

Спеціально для цього договору законодавець деталізував поло­ження про публічну оферту. Так, відповідно до ст. 699 ЦК України пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах то­вару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропози­цією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

При цьому виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір не­залежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору ку­півлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу;

2) продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу може ви­ступати лише фізична або юридична особа, яка здійснює під­приємницьку діяльність з продажу товарів.

Обов'язковою вимогою для заняття торговельною діяльністю є наявність у продавця торгового патенту, за винятком випадків,

встановлених ч. З ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Зокрема ця вимога не поши­рюється на торговельну діяльність фізичних осіб-підприємців, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності; здійснюють продаж вирощених в осо­бистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, птиці, про­дукції власного бджільництва тощо.

Крім того, торгівля окремими видами товарів відповідно до За­кону України "Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності" від 1 червня 2000 р. та інших нормативних актів може здійс­нюватися тільки на підставі ліцензій.

Покупцем може бути фізична або юридична особа. Залежно від особливостей окремих договорів купівлі-продажу законодавець вису­ває спеціальні вимоги до особи покупця. Наприклад, продаж тютю­нових виробів, алкогольних напоїв, автотранспортних засобів і но­мерних агрегатів забороняється особам, які не досягли вісімнадцяти років (п. 11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, п. 10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, п. 1.5 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами);

3) товар як предмет договору роздрібної купівлі-продажу обо­в'язково має призначатися для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою ді­яльністю.

Товар обов'язково повинен мати належний товарний вигляд, незакінчений термін придатності, а також документи, що засвід­чують його якість і безпеку. У іншому випадку його продаж заборо­няється (п. 29 Порядку);

4) законодавець встановив додаткові (порівняно із звичайним договором купівлі-продажу) права та обов'язки сторін дого­вору роздрібної купівлі-продажу, а також наслідки невико­нання ними зобов'язань за цим договором, які будуть розгля­нуті нижче. При цьому потрібно зауважити, що покупцю надаються спеціальні права навіть у разі продажу йому товару належної якості, тобто при дотриманні продавцем покладе­них на нього обов'язків.

Відповідно до ст. 706 ЦК України покупець зобов'язаний опла­тити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Момент оплати товару може визначатися по-різному:

1) продавець встановлює його імперативно;

2) продавець передбачає кілька можливих варіантів (наприк­лад, оплатити товар необхідно або при укладенні договору, або після його доставки), а покупець обирає з них найвигід-ніший для себе;

3) він встановлюється за домовленістю між сторонами.

Як і за будь-яким договором купівлі-продажу, за договором розд­рібної купівлі-продажу оплата товару може відбуватися у таких формах:

1) повна оплата товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього покупцем (ч. 1 ст. 692 ЦК України);

2) попередня оплата товару, тобто повна або часткова оплата предмету договору до передання його покупцю (ст. 693 ЦК Ук­раїни). При цьому прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено до­говором;

3) відстрочення або розстрочення платежу при продажу това­рів у кредит (статті 694, 695 ЦК України, ст. 11 Закону Ук­раїни "Про захист прав споживачів", Правила торгівлі у роз­строчку). При цьому покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором пе­ріоду розстрочення його оплати.

Особливістю договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з розстроченням платежу, є те, що при про­строченні оплати товару на прострочену суму не нараховуються проценти (на відміну від інших договорів купівлі-продажу). Тому потрібно звернути увагу, що п. 17 Правил торгівлі у розстрочку, у якому встановлено стягнення пені за кожний день прострочення, на договір роздрібної купівлі-продажу не поширюється, оскільки під­лягають застосовуванню положення ч. З ст. 706 ЦК України.

Спеціальних вимог до форми договору роздрібної купівлі-продажу законодавець не встановлює. Зазвичай, зобов'язання за

цим договором повністю виконуються сторонами у момент його вчи­нення. Тому, як правило, договір роздрібної купівлі-продажу укла­дається в усній формі, а покупцеві видається документ, що підтвер­джує отримання від нього грошей (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо), за винятком випадків, встановле­них законом (наприклад, ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Особливості прав та обов'язків сторін за договором роздрібної купівлі-продажу. Наслідки невиконання продавцем покладених на нього обов'язків. Крім загальних прав і обов'язків за договором купівлі-продажу, при роздрібній торгівлі на продавця поклада­ється обов'язок не передбачати у договорі умови, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими законом (наприклад, про звільнення або обмеження юридичної від­повідальності продавця у разі смерті або ушкодження здоров'я по­купця, спричинених діями чи бездіяльністю продавця; про надання продавцю права розірвати договір із покупцем на власний розсуд, якщо покупцю таке право не надається; про надання продавцю пра­ва не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розір­вання договору з ініціативи продавця). Інакше такі умови є нікчем­ними.

Продавець також зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу.

Необхідність інформації означає, що продавець повинен надати покупцю повну інформацію про властивості товару, правила кори­стування ним, його зберігання тощо. Це є обов'язковим для того, щоб покупець міг повністю уявити собі, що за товар йому пропо­нується і вибрати те, що є йому необхідним, те, що відповідає в пов­ній мірі його смакам, потребам, можливостям тощо.

Достовірність інформації полягає в тому, що відомості про то­вар, які в ній містяться, повинні відповідати дійсності.

Інформація має відповідати вимогам закону та правилам розд­рібної торгівлі щодо її змісту і способів надання (ч. 1 ст. 700 ЦК Ук­раїни).

Так, інформація повинна бути надана покупцю до придбання ним товару і має містити відомості, визначені ст. 15 Закону України

"Про захист прав споживачів" (назву товару, найменування або від­творення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання тощо).

Інформація доводиться до відома покупців у супровідній доку­ментації, що додається до продукції, на етикетці, а також у марку­ванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

З обов'язком продавця щодо надання інформації пов'язано пра­во покупця до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виклю­чено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі (ч. 2 ст. 700 ЦК України).

Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору.

Уразі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про продавця (виготов­лювача) спричинило:

1) придбання продукції, яка не має потрібних покупцю власти­востей, - покупець має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

2) неможливість використання придбаної продукції за призна­ченням - покупець має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, він має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну покупця - по­купець має право пред'явити вимоги про відшкодування та­кої шкоди, а також збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на ін­ших підставах, передбачених законом чи договором.

Крім того, підлягають відшкодуванню у повному обсязі збитки, завдані покупцю недобросовісною рекламою.

Відповідно до ч. 4 ст. 700 ЦК України продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію

про товар, несе відповідальність також за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з відсутністю у нього такої інфЬрмації. Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодер­жання ним від виготовлювача (імпортера) відповідної інформації

про товар.

Закон містить також спеціальне застереження про те, що під час розгляду вимог покупця про відшкодування збитків, завданих недо­стовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросо­вісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у покупця немає спеціальних знань про властивості та характеристики про­дукції, яку він придбаває (ч. 9 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів").

Покупець має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у місці купівлі або інших місцях, оголоше­них продавцем, якщо товар не задовольнив його за формою, габа­ритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів")¹.

Таке своє право покупець може реалізувати протягом чотирнад­цяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не ого­лошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не викори­стовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі вла­стивості, пломби, ярлики, а також за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

Проте не всі товари належної якості можна обміняти на вищеза­значених підставах. Так, додатком № 3 до постанови Кабінету Міні­стрів України від 19 березня 1994 р. № 172 затверджено Перелік то­варів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), а саме: продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни; фотоплівки, фотопластинки, фотографічний папір; кор­сетні товари; парфюмерно-косметичні вироби; пір'яно-пухові виро-

би; дитячі іграшки м'які та гумові надувні; зубні щітки; мундшту­ки; апарати і помазки для гоління; розчіски, гребенці та щітки ма­сажні; сурдини (для духових музичних інструментів); скрипічні підборіддя; рукавички; тканини; тюлегардинні і мереживні полот­на; килимові вироби метражні; білизна натільна і постільна; пан­чішно-шкарпеткові вироби; товари в аерозольній упаковці; друковані видання; лінійний та листковий металопрокат, трубна продукція, пиломатеріали, погонажні (плінтус, наличник), плитні матеріали (деревноволокнисті та деревностружкові плити, фанера) і скло, нарізані або розкроєні під розмір, визначений покупцем (за­мовником); аудіо-, відеокасети, диски для лазерних систем зчиту­вання із записом; вироби з натурального та штучного волосся (перу­ки); товари для немовлят (пелюшки, соски, пляшечки для годування тощо); інструменти для манікюру, педикюру (ножиці, пилочки тощо); ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорого­цінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, покупець може скористатися одним із таких прав:

1) придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з від­повідним перерахуванням вартості;

2) розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару. При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із покупцем провадяться виходячи з вартості то­вару на час його купівлі.

Гроші, сплачені за товар, повертаються покупцю у день розірван­ня договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розір­вання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не піз­ніше ніж протягом семи днів;

3) здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надхо­дженні відповідного товару в продаж. У такому випадку про­давець зобов'язаний у день надходження товару в продаж по­відомити про це покупця, який вимагає обміну товару.

У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи до­говором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усу­нення недоліків товару або відшкодування витрат, здійсне­них покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного змен­шення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Якщо покупець придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні під­приємства, і про це він був поінформований продавцем, то він має право пред'явити перераховані вимоги лише тоді, коли придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем (ст. 708 ЦК України).

Однак із внесенням 1 грудня 2005 р. змін до Закону України "Про захист прав споживачів" виникли розбіжності між ст. 708 ЦК Ук­раїни і ст. 8 зазначеного закону. Зокрема відповідно до положень до Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар гро­шової суми чи заміни товару на такий же або на аналогічний лише у разі виявлення істотних недоліків, які виникли з вини виготов­лювача товару (продавця), або фальсифікації товару, підтвердже­них за необхідності висновком експертизи; вимоги споживача що­до непродовольчих товарів, реалізованих через роздрібні комісійні торговельні підприємства, можуть бути задоволені "тільки за згодою продавця.

З метою усунення колізій між двома нормативними актами ви­никла необхідність внесення відповідних змін або до ЦК України, або до Закону України "Про захист прав споживачів". На нашу дум­ку, доцільніше буде внести зміни до останнього, оскільки із набран­ням чинності нової редакції Закону України "Про захист прав спо­живачів" суттєво погіршилося становище покупців-фізичних осіб (на покупців-юридичних осіб норми цього закону не поширюються, тому до договору роздрібної купівлі-продажу за їх участю потрібно і далі застосовувати ст. 708 ЦК України).

Відповідно до ст. 709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про замі­ну товару або усунення недоліків. При цьому доставка товару про­давцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або їх відсутності в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їх рахунок.

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задово­ленню, а в разі необхідності перевірки якості товару — протягом чо­тирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару така вимога покупця підлягає задо­воленню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви.

Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу іншу вимогу з перерахо­ваних вище.

Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чо­тирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк.

На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у ко­ристування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою. Для цього продавець (виготовлювач) зобов'язаний створювати (ма­ти) обмінний фонд товарів. Зокрема товарами, з яких утворюється такий фонд, відповідно до Переліку товарів, з яких утворюється об­мінний фонд, затверджений додатком № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172, є телевізори, маг­нітофони, мікрохвильові печі, пилососи, електропраски, холо­дильники, пральні машини, апарати телефонні,, у тому числі мо­більного зв'язку, тощо.

Якщо при усуненні недоліків було замінено комплектуючий виріб або складову частину товару, на які встановлено гарантійні строки, то гарантійний строк на новий комплектуючий виріб або складову частину обчислюється від дня видачі покупцеві товару піс­ля усунення недоліків.

У ч. 5 ст. 709 ЦК України встановлюється відповідальність продавця у вигляді сплати покупцеві неустойки в розмірі одного

нідсотка вартості товару за кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем строку усунення недоліків товару і невиконан­ня вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків.

При реалізації покупцем прав при продажу йому товару неналеж­ної якості може виявитися, що на момент пред'явлення вимог про ааміну товару або відповідне зменшення ціни, або повернення спла­ченої грошової суми ціни на такий товар змінилися. У зв'язку з цим законодавець встановив правила відшкодування різниці в ціні:

1) у разі заміни товару з недоліками на товар належної якості продавець не має права вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором купівлі-продажу, і ці­ною товару, яка існує на момент заміни товару або постанов­ления судом рішення про заміну товару;

2) у випадку заміни товару неналежної якості на аналогічний, але інший за розміром, фасоном, сортом тощо товар належної якості, відшкодуванню підлягає різниця між ціною заміненого товару і ціною товару належної якості, що діють на момент заміни товару або постановления судом рішення про заміну товару;

3) якщо покупець пред'явив вимогу про відповідне зменшення ціни товару, для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення цієї вимоги, а якщо таку вимогу добровільно не задоволено продавцем, — на момент постановления судом рі­шення про відповідне зменшення ціни товару;

4) у разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати від­шкодування різниці між ціною товару, встановленою догово­ром, і ціною відповідного товару на момент добровільного задо­волення його вимоги, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановления судом рі­шення (ст. 710 ЦК України)¹.

Якщо на час виконання рішення суду про відшкодування різниці в ціні у разі заміни товару, зменшення ціни або повернення товару неналежної якості підвищилися ціни на цей товар, покупець із цих підстав може заявити додаткові вимоги до продавця.

Особливості порядку реалізації прав покупця-фізичної особи у разі придбання ним товару неналежної якості та виконання пов'я­заних з цим обов'язків продавця (виготовлювача) встановлюються у ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно ст. 71Ї ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодо­вується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до по­ложень гл. 82 ЦК України.

Крім того, у ст. 16 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлюється, що право вимагати відшкодування такої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з продавцем (виготовлю­вачем).

Це право зберігається протягом установленого строку служби (строку придатності), а якщо його не встановлено — протягом де­сяти років з дати введення в обіг такої продукції її виготовлювачем.

Продавець (виготовлювач) звільняється від відповідальності за шкоду, завдану майну покупця, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, якщо доведе, що шкоду завдано з вини самого покупця внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування продукції або дії не­переборної сили. Крім того, виготовлювач звільняється від відпо­відальності за таку шкоду, якщо доведе, що:

1) він не вводив продукцію в обіг;

2) дефект у продукції виник внаслідок додержання ним вимог законодавства або виконання обов'язкових для нього при­писів органів державної влади.

Покупець також має право на відшкодування збитків, завда­них йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого ста­новища у виробничій або торговельній діяльності (ч. 5 ст. 698 ЦК України). Наприклад, забороняються дії, які вважаються такими,

що вводять в оману: пропонування з метою реалізації однієї продук­ції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність об­меженої кількості товарів або з метою спонукання покупців до прий­няття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

2.2. Окремі підвиди договору роздрібної купівлі-продажу

Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк. У договорі роздрібної купів­лі-продажу сторони можуть встановити обов'язок покупця прий­няти товар у встановлений строк. Протягом цього строку продавець не має права продати товар іншому покупцеві (ч. 1 ст. 701 ЦК Ук­раїни).

Цей договір завжди є консенсуальним, оскільки права та обо­в'язки у сторін виникають ще до моменту передачі товару покупцю.

Строк, протягом якого покупець повинен забрати товар, вста­новлюється за домовленістю між сторонами. Якщо такий строк не встановлений, то відповідно до п. 26 Порядку вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися в торговельному підпри­ємстві протягом двох годин.

Протягом строку дії договору продавецъ несе відповідальність за зберігання і якість товару.

Забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк може потягнути за собою необхідність понесення продавцем додат­кових витрат. Якщо інше не встановлено договором або актами ци­вільного законодавства, такі витрати включаються в ціну товару.

Невиконання сторонами покладених на них обов'язків за договором, що розглядається, тягне за собою різні правові наслідки.

У випадку, коли покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, зазвичай, вважається, що він відмовився від договору.

Однак у договорі можна передбачити інше, наприклад, що у ви­падку нез'явлення покупця у встановлений строк продавець прий­має товар на зберігання зі всіма наслідками, передбаченими для до­говору зберігання.

Якщо ж продавець не виконав свого обов'язку і до закінчення встановленого договором строку продав товар іншому покупцю, це тягне за собою настання правових наслідків, передбачених гл. 51 ЦК України.

Положення ст. 701 ЦК України не застосовуються до ви­падків, коли відповідно до договору після оплати товару покупець залишає його на зберігання у продавця, оскільки в цьому випадку товар вважається прийнятим покупцем.

Наприклад, придбані великогабаритні товари (меблі, будівельні матеріали, піаніно, холодильники, пральні машини тощо) поку­пець має право залишити на зберігання продавцю, але не більш як на одну добу. За погодженням з продавцем термін зберігання може бути продовжено шляхом укладання договору зберігання відповід­ного товару. До залишеного на зберігання купленого товару дода­ється копія розрахункового документа, в якій зазначається термін зберігання товару, і табличка "Продано" (п. 27 Порядку).