Загальні положення про договір дарування

Поняття та загальна характеристика договору дарування. Відчу­ження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаро­вуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Законодавець виділяє кілька видів договору дарування:

1) договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбут­ньому (ст. 723, 724 ЦК України);

2) договір дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725, 726 ЦК України);

3) договір про пожертву (ст. 729, 730 ЦК України).

За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду як договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обов'язки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним, двостороннім (обов'язки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного).

Двосторонній характер цього договору має свої особливості, ос­кільки обов'язки у дарувальника, за винятком договору дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи та договору про пожертву, виникають лише у випадку наявності у дарунка пев­них недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небез­печними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб. У обдаровуваного ж обов'язок виникне лише у разі пред'яв­лення дарувальником вимоги про розірвання договору. Отже, ви­ходить, що в деяких випадках за цим договором може взагалі не виникати обов'язків у його сторін. Але оскільки у цьому параграфі характеризуються всі договори дарування у сукупності, а зазначені обов'язки у сторін можуть виникнути, то і договір дарування слід вважати двостороннім.

Окремо необхідно зупинитися на безвідплатності договору дару­вання. Цей правочин у будь-якому разі не повинен містити умов про надання зустрічного задоволення. У ч. 2 ст. 717 ЦК України під­креслюється: договір, який встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не-майнового характеру, не є договором дарування.

Слід мати на увазі, що сплата обдаровуваним умовної або симво­лічної суми за дарунок, що часто зустрічається у побуті (наприклад, дрібних монет при даруванні тварин, ножів), не робить цей договір відплатним. При цьому важливе значення має усвідомлення сторо­нами того факту, що надання зустрічного майнового задоволення є саме даниною традиції та не виконує ролі компенсації за отримане майно. За відсутності усвідомлення умовності й символічного ха­рактеру надання з боку обдаровуваного і, навпаки, спрямування волі сторін саме на компенсацію дарунка їх правовідносини не мо­жуть розглядатися як договір дарування, навіть якщо зустрічне на­дання є явно не еквівалентним отриманому дарунку¹.

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК України).

На сторони договору дарування, як і сторони будь-якого цивіль­но-правового договору, поширюються загальні вимоги щодо обсягу їх дієздатності (статті 31, 32, 37, 41 ЦК України), заборони щодо можливості надання згоди на здійснення правочину піклувальни­ком (ст. 70 ЦК України), вимоги щодо необхідності отримання доз­волу органу опіки та піклування на вчинення деяких правочинів (ст. 71 ЦК України). Крім того, законодавець встановлює додаткові обмеження стосовно можливості укладення цього договору.

Так, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних (ч. 2 ст. 68, ч. 2 ст. 720 ЦК України). Од­нак опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) можуть передавати майно підопічному у власність за договором дарування, а піклувальник може дати згоду на дарування

своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами майна підопічному (ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70 ЦК України). Цим зако­нодавець захищає інтереси малолітніх, неповнолітніх і недієздат­них осіб, оскільки особливістю договору дарування є зменшення майна дарувальника без надання відповідної компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 720 ЦК України підприємницькі това­риства можуть укладати договір дарування між собою, лише якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим доку­ментом дарувальника (це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви).

Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. При цьому у дорученні на укладення такого договору обов'язково потрібно зазначити ім'я обдаровуваного, оскільки в іншому випадку воно є нікчемним.

Предметом договору дарування (дарунком) можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші й цінні папери, нерухомі речі, а також май­нові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Однак слід мати на увазі, що дарування речей, обмежених у ци­вільному обігу (наприклад, вогнепальної зброї, пам'яток історії та культури), не повинно порушувати їх спеціального правового режи­му. Не можна дарувати майнові права, які нерозривно пов'язані з особою їх володільця (право одержання аліментів, пенсії тощо). Де­які майнові права (наприклад, сервітути) не можуть бути предме­том самостійного відчуження, тобто їх не можна передавати окремо від речі, яку вони обслуговують¹.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч. 1 ст. 722 ЦК України). При цьому, якщо дару­нок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди і обдаро­вуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття, дару­нок вважається прийнятим. Також прийняттям дарунка є прийняття обдаровуваним документів, що посвідчують право влас­ності на річ, інших документів, які посвідчують належність даруваль-никові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо).

Форма договору дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути усною.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обо­в'язком передати дарунок у майбутньому обов'язково мають бути укладеними у письмовій формі, при недодержанні якої вони є нік­чемними.

Дарування рухомої речі, яка має особливу цінність, також підля­гає письмовому оформленню. Передання такої речі за усним дого­вором є правомірним тільки у випадку, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

Договори дарування нерухомої речі та валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються обов'язково у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Основною ознакою, за якою договір дарування відмежовується від інших цивільно-правових договорів, спрямованих на передання права власності, є його безвідплатність.

Проте окремо необхідно зупинитися на відмінностях договору дарування від договору ренти. Відповідно до ч. 2 ст. 734 ЦК Ук­раїни, якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти пе­редає майно у власність платника ренти безоплатно, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються положення про дого­вір дарування. Однак у такому випадку договір ренти по своїй суті не стає договором дарування. У договорі ренти "безоплатність" при відчуженні майна означає відсутність зустрічного задоволення з бо­ку платника ренти лише у момент передання йому майна. Виконан­ня договору ренти обумовлює отримання одержувачем ренти зу­стрічного майнового задоволення у вигляді ренти, що йому сплачується, й означає, на відміну від дарування, відплатність цього договору.

Права та обов'язки сторін за договором дарування. Даруваль-ник зобов'язаний:

1) повідомити обдаровуваному про відомі недоліки речі, що є да­рунком, або її особливі властивості, які можуть бути небез­печними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або ін­ших осіб (ч. 1 ст. 721 ЦК України);

2) відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю в резуль­таті володіння чи користування дарунком, якщо він не пові­домив обдаровуваного про відомі йому недоліки або особливі властивості подарованої речі (ч. 2 ст. 721 ЦК України). Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на дару-вальника за наявності таких умов у сукупності:

- зазначена шкода була завдана саме внаслідок недоліків чи особ-

ливих властивостей дарунка;

- дарувальнику було відомо про недоліки чи особливі власти-

вості його дарунка, через які обдаровуваному або іншим осо­бам було завдану шкоду;

- дарувальник не повідомив обдаровуваного про вказані недо­ліки чи особливі властивості дарунка¹.

Дарувальник має право:

1) доручити укласти договір дарування представнику (ч. 4 ст. 720 ЦК України);

2) відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаро­вуваному, якщо вона передана підприємству, організації тран­спорту, зв'язку або іншій особі для вручення обдаровуваному (ч. 2 ст. 722 ЦК України);

3) вимагати розірвання договору дарування у встановлених за­коном випадках (ст. 726, 727 ЦК України).

За загальним правилом, на обдаровуваного покладається лише обов'язок повернути дарунок у натурі (якщо він є збереженим) у разі розірвання договору дарування (ч. 5 ст. 727 ЦК України). Йому та­кож надаються відповідні до обов'язків дарувальника права.

Розірвання договору дарування. Вимагати розірвання договору дарування дарувальник має право лише у випадку, коли на мо­мент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим, і при цьому обда­ровуваний:

1) умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності да­рувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. До­датковою обов'язковою умовою для розірвання договору дару-

вання у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно;

2) створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дару-вальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події);

3) недбало ставиться до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Крім дарувальника, право вимагати розірвання договору дару­вання мають його спадкоємці, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника.

До вимог про розірвання договору дарування застосовується по­зовна давність в один рік.