Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ультура ”крањни в пер≥од становленн€ рад. влади




ѕерша св., а пот≥м гром. в≥йни дорого коштували ”крањн≥. ѕромислов≥сть було вщент зруйно≠вано, виробництво товарного продукту скоротилос€ май≠же в 9 раз≥в. «б≥р зерна не перевищував 25 % до≠воЇнного валового збору. ¬арт≥сть карбованц€ знизилас€ в 13 раз≥в. Ћюдськ≥ втрати с€гали 3Ч5 млн чол.

ќдразу п≥сл€ революц≥њ сел€ни одержали землю, але згодом з ними почала вестис€ справжн€ в≥йна. √олов≠ний удар було нац≥лено проти сел. повстанських рух≥в. Ќезважаючи на те, що у боротьб≥ проти пом≥щик≥в ≥нтереси сел€нства зб≥галис€ з ≥нтересами новоњ влади, п≥сл€ розгрому вс≥х в≥йськ. угруповань багнети „ер≠в. јрм≥њ вперлис€ в сел. груди. ÷е, власне, ≥ був початок конфл≥кт≥в, репрес≥й, мас. депортац≥й, штучного голоду, коли п≥д вив≥скою пол≥тики "л≥кв≥дац≥њ куркул€ €к класу", суц≥льноњ колектив≥зац≥њ йшло зни≠щенн€ сел€нина, €кий становить хребет нац≥њ.

ѕол≥тику н≥велюванн€ б≥льшовики вели ≥ щодо ≥нте≠л≥генц≥њ. √асло " пролетаризац≥€ ≥нтел≥генц≥њ " означало стиранн€ р≥зниц≥ м≥ж ф≥з. ≥ розумовою працею, що було максимально прийн€тним дл€ "в≥дданих" малоосв≥чених пролетар≥в. ѕроцес пролетаризац≥њ ≥нтел≥генц≥њ розпочавс€ в перш≥ роки рад. влади. ƒ≥Ївим кро≠ком до цього було скасуванн€ в 1919 р. ус≥х диплом≥в, наук. ступен≥в, звань, одержаних у цар. –ос≥њ.

¬изначальним принципом "культ." пол≥тики б≥льшовик≥в стало,

по-перше, знищенн€ попередн≥х набутк≥в культури на тер. –ос≥њ Ч нац., класових, рел≥≠г. Ч ≥ створенн€ Їдиноњ пролетарськоњ культури, €ку згодом на≠звали соц≥ал≥стичною. “аким чином, "нова культура", за висловом ћ. √орького, мала бути реал≥стичною за формою ≥ соц≥ал≥стичною за зм≥стом.

ѕо-друге, ≥деолог≥чним п≥дірунт€м новоњ культури декларувавс€ марксизм, що означало матер≥ал≥зм у св≥тогл€д≥, диктатуру в пол≥тиц≥ та колектив≥зм в етиц≥.

ѕо-третЇ, верховенство науки над рел≥г. догмами.

ѕо-четверте, парт. кер≥вництво вс≥ма культ. проце≠сами. ќтже, культура ставала д≥Ївою зброЇю  ѕ–— у вихованн≥ слух≠н€ного людського масиву.

” –јѓЌ≤«ј÷≤я

¬становленн€ рад. влади в ”крањн≥ про≠ходило п≥д гаслами соц. справедливост≥ та ≥нтернац≥онал≥зму. ѓх абсолютизац≥€ при одночасному ≥гноруванн≥ при≠родного прагненн€ пригн≥чених ран≥ше народ≥в до самовизначенн€ й утворенн€ незалежних держав ставили п≥д сумн≥в м≥цн≥сть ≥ довгов≥чн≥сть утвореного в 1922 р. —оюзу –—–. “а захмел≥ла в≥д монопольноњ влади й затьмарена ≥деЇю св. революц≥њ б≥льш≥сть у –ос. ком. парт≥њ ви€вилас€ нездатною оц≥нити х≥д под≥й, усв≥домити в≥дпов≥дн≥ уроки. ћало того, генеруючи центристськ≥ ≥дењ ≥ вс≥л€ко за≠охочуючи так≥ тенденц≥њ, ком. парт≥€ жорстоко придушувала будь-€к≥ про€ви нац. специф≥ки €к ворожоњ "≥нтернац. пролетарськ≥й справ≥". Ќищ≥вн≥й критиц≥ п≥ддавалис€ комун≥сти, €к≥ ви≠ступали на захист нац. ≥нтерес≥в союзних республ≥к, обстою≠вали право на в≥льний розвиток ек., культ. ≥ дух. житт€ вс≥х народ≥в —–—–. ” крањн≥ такими були члени – ѕ(б) Ч ¬ ѕ(б), кол. члени ”кр. ком. парт≥њ (боротьбис≠ти), ”кр. ком. парт≥њ (укап≥сти) та ≥н., котрим оф≥≠ц. пропагандою було нав≥шено €рлик нац≥онал-комун≥ст≥в.

 

«а таких обставин XII з'њзд – ѕ(б) у кв≥тн≥ 1923 р. проголосив пол≥тику корен≥зац≥њ, що передбачала п≥дготовку й вихованн€ кадр≥в кор≥нноњ нацональност≥ дл€ роботи у держ. апарат≥, управл≥нн≥ нар. господарством, запровадженн€ навчанн€, виданн€ книг, газет ≥ журнал≥в мовами кор≥нних нац≥ональностей.

 

ѕершим кроком у њњ зд≥йсненн≥ було усуненн€ в≥д влади в≥двертих рос. шов≥н≥ст≥в, супротивник≥в курсу парт≥њ на "корен≥зац≥ю'.

—еред них парт. кер≥вники Ч перший секретар  ѕ(б)” ≈.  в≥р≥нг та другий секретар ƒ. Ћеб≥дь, €к≥ не приховували ворожого ставленн€ до украњн≥зац≥њ. «окрема ƒ. Ћеб≥дь весною 1923 р. проголосив теор≥ю боротьби двох культур. Ќа його думку, рос. культура рев., прогресивна; виразником њњ було м≥сто, тод≥ €к укр. культу≠ра Ч с≥льська, контррев. “ому укр. культура в перс≠пектив≥ мала загинути. ÷ю теор≥ю ÷  ¬ ѕ(б) засудив €к про€в рос. шов≥н≥зму. ѕриб≥чник≥в њњ разом ≥з ƒ. Ћебедем в≥дкликали з ”крањни. ѕершим секретарем  ѕ(б)” було призначено Ћ.  аганови≠ча, другим секретарем став ≤.  лименко.

 

ќдним ≥з головних напр€мк≥в украњн≥зац≥њ визначено розширенн€ сфери користуванн€ укр. мовою в держ. ≥ парт. уста≠новах.

ƒл€ чиновник≥в 3 серпн€ 1923 р. було орган≥зовано курси укр. мови, п≥сл€ зак≥нченн€ €ких вони складали ≥спити. “ой, хто не склав, втрачав посаду. « 1925 р. введено обов'€зкове вживанн€ укр. мови в держ. д≥ловодств≥, а з 1927 р. Ч у парт≥йному.

÷е швидко дало результати. якщо в 1922 р. укр. мовою велос€ лише 20 % усього д≥ловодства, то в 1927 р. цей показник дос€г 70 %.  ≥льк≥сть украњнц≥в у парт≥йно-держ. апарат≥ зб≥льшилас€ вдв≥ч≥.

 

Ќайб≥льший вплив украњн≥зац≥€ справила на розвиток осв≥ти. ¬она зб≥галас€ в час≥ з розгортанн€м культ. революц≥њ, гол. напр€мком €коњ була л≥кв≥дац≥€ неписьменност≥.

 

–≥зко зб≥льшивс€ обс€г видань укр. преси. Ќа початку 30-х рр. в≥н становив майже 90 % ус≥х пер≥од. видань республ≥ки.

 

”крањномовними стали три чверт≥ вс≥х театр≥в ”крањни. ѕер≥од украњ≠н≥зац≥њ став часом розкв≥ту л≥т. та мист. угруповань.

ѕроте пол≥тика корен≥зац≥њ, €к ≥ нац. пол≥тика в ц≥лому, не була посл≥довною. ¬она пост≥йно дозувалас€; на р≥зних р≥вн€х парт. кер≥вництва з'€вл€лос€ чимало бажаючих встановлювати њњ допустим≥ меж≥, вих≥д за €к≥ квал≥ф≥кувавс€ €к нац≥онал≥зм.

ѕрагненн€ вел. ≥ малих народ≥в до нац. в≥дродженн€ пост≥йно наштовхувалось на протид≥ю, що згодом переросла в тотальний наступ.

¬ ”крањн≥ це почалос€ в 1925 р. з приходом на посаду першого секретар€  ѕ(б)” Ћ.  агановича. ѕерш≥ гон≥нн€ впали на кер≥вник≥в держ. орган≥в ќ. Ўумського, √. √ринька, ћ. —крипника, €к≥ за службовим обов'€з≠ком в≥дпов≥дали за зд≥йсненн€ пол≥тики украњн≥зац≥њ. ѕот≥м розгорнула≠с€ боротьба проти всього народу.

Ќј÷. ћ≈ЌЎ»Ќ»

практиц≥ нац.-держ. буд≥вництва

” 20-т≥ рр. в ”крањн≥ було створено першу правову базу дл€ вир≥шенн€ проблем соц.-ек. та культ. розвитку нац. меншин.

ќдним ≥з перших акт≥в став декрет ”крањни "ѕро заходи забезпеченн€ р≥вност≥ мов ≥ про спри€нн€ розвитку укр. мови" в≥д 1 серпн€ 1923 p., €кий п≥дтверджував р≥вн≥сть мов ус≥х нац.стей, що насел€ли ”крањну.

ѕершочергова увага зверталас€ на розширенн€ мереж≥ нац. шк≥л, орган≥зац≥ю навчанн€ д≥тей р≥дною мовою.

”же в 1929/30 навч. роц≥ в республ≥ц≥ д≥€ло 1539 шк≥л з рос. мовою на≠вчанн€, 786 Ч Їврейською, 628 Ч н≥м., 381 Ч пол., 121 Ч молд., 73 Ч болг., 16 Ч грецькою, 15 Ч чес., 10 Ч узб., 8 Ч тат., 2 Ч асс≥р≥йською. ѕ≥дготовку вчител≥в та ≥н. спец≥ал≥ст≥в зд≥йснювали к≥лька нац. ≥нсти≠тут≥в ≥ 9 нац. сектор≥в (факультет≥в) ≥нститут≥в нар. осв≥≠ти, а також 8 пед., 19 ≥ндустр≥альних, 18 с≥льськогосп. техн≥кум≥в та 14 нац. в≥дд≥лень ≥н. техн≥кум≥в.

 ульт.-осв≥тню роботу провадили понад 600 нац. б≥бл≥отек, майже 100 клуб≥в, понад 350 с≥л. будинк≥в культури та 300 хат-читалень. ‘ункц≥онувало 7 Їврейських, польський та грецький театри.

ћо≠вами нац. меншин у республ≥ц≥ виходило близько 500 газет ≥ понад 100 журнал≥в.

Ќа випуску л≥тератури спец≥ал≥зувалось окреме держ. видавництво Ч ƒержнацменвидав.

” систем≥ јкадем≥њ наук д≥€ли ≤нститут Їврейськоњ культури та ≤нститут пол. культури.

ќ—¬≤“ј

”р€д ”крањни не розробл€в свою законодавчу базу, а спи≠равс€ на декрети, вироблен≥ Ќаркоматом осв≥ти у ћоскв≥, було також створено Ќар. ком≥сар≥ат осв≥ти, до компетенц≥њ €кого ув≥йшло ≥ кер≥вництво галуз€ми культури.

 

Ѕатьки вимагали гарантувати розвиток нац. школи.

” лю≠тому 1920 р. ¬÷¬  видав декрет "ѕро застосуванн€ в ус≥х установах укр. мови нар≥вн≥ з великоруською", в €кому зазначалос€, що жодна перевага великоруськоњ мови неприпустима. Ќар. ком≥са≠р≥ат почав п≥дготовку прац≥вник≥в осв≥ти з обов'€зковим вивченн€м укр. мови й украњнознавства.

” 1919Ч1920 pp. учител≥ дл€ роботи в школ≥ обиралис€.

” поста≠нов≥ Ќаркомосв≥ти в≥д 10 травн€ 1919 р. "ѕро вибори шк. пра≠ц≥вник≥в" вказувалос€, що пед. персонал шк≥л повинен користуватис€ дов≥р'€м населенн€, а тому треба, щоб в≥н склав екзамен пе≠ред народом у форм≥ вибор≥в на посаду.

ƒ\л€ переп≥дготовки вчител≥в було створено короткостроков≥ пед. курси, а також пед. школи, учительськ≥ та пед. ≥нститути.

” 1919 р. педкурси пра≠цювали в 45 м≥стах ”крањни. «годом мережа пед. курс≥в ≥ пед-шк≥л розширилас€.

¬одночас ур€д ”крањни вживав практичних заход≥в з метою полегшенн€ т€жкого матер. становища вчител≥в, що склалос€ в роки гром. в≥йни. ” червн≥ 1920 р. –аднарком ”к≠рањни п≥двищив њм зарплату, зобов'€зав м≥сц. органи влади надавати матер. допомогу ≥з гром. фонд≥в.

¬лада доклала чимало зусиль у боротьб≥ з голодом, мас. за≠хворюванн€ми.

¬ ”крањн≥ в 1922 р. нал≥чувалос€ близько 1,5 млн без≠притульних д≥тей, сир≥т ≥ нап≥всир≥т. ƒл€ них орган≥зовували дит€ч≥ бу≠динки.

“ак, €кщо в 1921 р. нал≥чувалось 806 дит. будинк≥в, то в 1923 р. Ч 1928.  ≥льк≥сть д≥тей у них за цей час зб≥льшилас€ майже втрич≥.  р≥м того, тут знайшли притулок понад 250 тис€ч д≥тей ≥з ѕоволж€, де голод був особливо в≥дчутний. «авд€ки вжитим заходам за короткий час ≥з безпритульн≥стю в республ≥ц≥ було пок≥нчено. ” ди≠т. будинках створювалис€ спри€тлив≥ умови дл€ навчанн€ ≥ вихованн€ д≥тей-сир≥т.

≤з пол≥пшенн€м ек. становища республ≥ки зб≥льшувались асигнуванн€ на осв≥ту. «а 1923Ч1926 pp. вони зб≥льшилис€ майже в 7 раз≥в, що давало можлив≥сть розширювати навч.-матер. базу й зб≥льшувати к≥льк≥сть шк≥л та учн≥в.

якщо на 1 с≥чн€ 1923 р. в ”к≠рањн≥ було 17110 шк≥л, у €ких навчались 1417,8 тис. школ€р≥в, то в 1926 р. - 17632 школи ≥ 2105,7 тис. учн≥в. јле на к≥нець в≥дбу≠довного пер≥оду ще понад 40 % д≥тей шк. в≥ку залишалос€ поза школою, особливо в с≥л. м≥сцевост≥, хоча к≥льк≥сть шк≥л тут зб≥ль≠шувалас€ швидше, н≥ж у м≥стах.

Ѕудуючи нову школу, влада дбала про забезпеченн€ њњ учител€ми. ѓх готували курси, педшколи та ≥нститути, зб≥льшивс€ ≥ пол≥пшивс€ њх склад. якщо в 1922Ч1923 pp. у школах ”крањни було 46 тис. вчител≥в, то в 1925-1926 pp. Ч 52 тис.

” др. пол. 20-х рр. було запроваджено всеобуч. ” поч. школ≥ в 1927 р. ним охоплювалось до 65 %о д≥тей шк. в≥ку, а в 1929 р. Ч 71 %. ќсобливо пов≥льно запроваджувалось заг. навчанн€ на сел≥.

ќсновним типом загальноосв. школи в ”крањн≥ лишалас€ семи≠р≥чна трудова школа.

ѕочинаючи з 1928/29 навч. року вел. частину семир≥чних шк≥л у м≥стах було реорган≥зовано у фабрично-за≠водськ≥ семир≥чки (‘«—),а в селах - у школи колгоспноњ молод≥ (Ў ћ). ” центр≥ уваги орган≥в нар. осв≥ти постали питанн€ тру≠д. вихованн€ ≥ пол≥техн. навчанн€.

” жовтн≥ 1930 р. Ќаркомосв≥ти ”крањни скликав ѕерший ¬сеукр. з'њзд з питань пол≥техн. навчанн€. «'њзд прийн€в пра≠вильн≥ р≥шенн€, але на практиц≥ вони не виконувались. Ќавч. про≠грами, плани, п≥дручники були недосконалими ≥ часто зм≥нювалис€. ÷е негативно позначалось на п≥дготовц≥ учн≥в, особливо при вступ≥ до сер. ≥ вищоњ спец. школи, на вихованн≥ квал≥ф≥кованих кадр≥в.

 

ѕо-≥ншому складалас€ система осв≥ти в зах. рег≥онах ”крањни. « перших рр. встановленн€ пол. влади в √аличин≥ гол. завданн€ми шк. адм≥н≥страц≥њ стали обмеженн€ мереж≥ укр. шк≥л ≥ њх полон≥зац≥€. ѕол. шк. адм≥н≥страц≥€ провадила по≠л≥тику повноњ централ≥зац≥њ, зам≥ни укр. учител≥в на польських, обов'€зкового введенн€ пол. мови. ” сер. 20-х рр. укр. школи перетворено на двомовн≥.

 ≥льк≥сть укр. шк≥л поступово зменшувалась, а польських зб≥льшувалась, з часом укр. було л≥к≠в≥довано повн≥стю.

—≈–≈ƒЌя, —ѕ≈÷≤јЋ№Ќј ≤ ¬»ўј Ў ќЋј ќрган≥зац≥€ вищоњ ≥ сер. спец. осв≥ти в ”крањн≥ розгорнулас€ широко з 1920 р. п≥сл€ зак≥нченн€ гром. в≥йни.

Ѕ≥льш≥сть населенн€ не мала загально≠осв. знань, необх≥дних дл€ вступу до вузу, а тому при вищих навч. закладах створювалис€ п≥дготовч≥ курси, що готували контин≠гент студент≥в дл€ вуз≥в, Ч роб≥тнич≥ факультети. Ќабирали на них за рекомендац≥€ми парт., рад., профсп. орган≥зац≥й, ко≠м≥тет≥в незам. сел€н, в≥йськ. частин.

Ќа к≥н. 1921 р. нал≥≠чувалось 12 роб≥тфак≥в, а в 1925 р. Ч вже 31, де навчалос€ близько 7,5 тис. студент≥в. ѕонад 90 % роб≥тфак≥вц≥в становили роб≥тники ≥ сел€ни, њм видавалис€ стипенд≥њ, обмундируванн€, вони постачалис€ за нормами тилового червоноарм≥йського пайка, забезпечувалис€ гурто≠житками ≥ користувалис€ безоплатним проњздом зал≥зниц€ми. ”с≥х, хто зак≥нчував роб≥тфаки, приймали до вищих навч. заклад≥в в≥дпов≥дних проф≥л≥в без вступних ≥спит≥в.

” 1920Ч1921 pp. на баз≥ сер. техн. та агроном. шк≥л було орган≥зовано техн≥куми з метою п≥дготовки кадр≥в сер. ква≠л≥ф≥кац≥њ дл€ вс≥х галузей нар. господарства. “ак, в 1921 р. на≠л≥чувалось 145 техн≥кум≥в, а в 1922 р. частину з них було в≥днесено до розр€ду вищих навч. заклад≥в, що готували кадри вузькоњ спец≥а≠л≥зац≥њ, а частину реорган≥зовано в профшколи; проведено реформу ви≠щих навч. заклад≥в Ч ун≥верситет≥в та ≥нститут≥в. “ак, ≥з при≠родничих та ≥ст.-ф≥лол. факультет≥в було створено ≥нститу≠ти нар. осв≥ти (IHQ) з факультетами соц. ≥ проф. вихованн€ (соцвиху ≥ профвиху). ћед. факультети виокремлювались у мед. ≥нститути ( ињв, ’арк≥в, ќдеса,  атеринослав). –еорган≥≠зовано було також муз.-драм. та худ. ≥нститути, створено низку с≥льськогосп. вуз≥в, техн. вузи, ≥нститути пол≥техн., технолог≥чний, г≥рничий та ≥н.

”сього в 1927/28 навч. роц≥ в ”крањн≥ було 39 вищих навч. заклад≥в, у €ких навчалос€ 29141 студент.

ѕочинаючи з 1929 р. було проведено ун≥ф≥кац≥ю сер. спец. та вищоњ осв≥ти по вс≥й крањн≥. —пец≥ал≥ст≥в вищоњ квал≥ф≥кац≥њ мали готувати т≥льки ≥нститути, а сер. - техн≥куми за галузевим принципом; вони передавалис€ у в≥данн€ в≥дпов≥дних наркомат≥в та в≥домств. «а Ќаркоматом осв≥ти залишалось програмно-методичне кер≥вництво навч. процесом.

« метою п≥дготовки кадр≥в сусп. наук та соц.-ек. дисципл≥н в ”крањн≥ в цей час було створено —оц≥ал≥стичну акаде≠м≥ю, ≤нститут червоноњ професури,  ом. ун≥верситет, €к≥ мали готувати викладач≥в сусп≥льствознавчих дисципл≥н дл€ вс≥х навч. заклад≥в,

Ќј” ј

ƒл€ орган≥зац≥њ наук. роботи в загальнореспубл. масштаб≥ в 1921 р, у склад≥ ”крголовпрофосв≥ти Ќаркомосу було створено Ќаук. ком≥тет, €кому п≥дпор€дковували≠с€ ве≥ наук. установи республ≥ки.

Ќа ¬сеукр. академ≥ю наук (¬”јЌ) покладалас€ координа≠ц≥€ роботи наук. установ республ≥ки та окремих учених, надавалос€ право присвоювати вищ≥ наук. званн€, було передано в њњ в≥данн€ наук.-досл≥дн≥ ≥нститути та установи, що д≥€ли в ”крањн≥.

” трьох њњ в≥дд≥лах Ч ≥ст.-ф≥лол., ф≥зико-матем. та соц.-ек. Ч в 1922 р. працювало понад 30 наук. установ.

Ѕ≥льш пл≥дною була ≥ст.-ф≥лол. секц≥€, де продуктивно працювали ≤нститут укр. наук. мови, ≈тнограф≥чна та јрхео≠лог≥чна ком≥с≥њ.

¬ 1921 р. орган≥зовано јрхеолог. ≥нститут. „ленами секц≥њ були ≥сторики ƒ. Ѕагал≥й, ћ. —лабченко, ќ. ќглобл≥н, ќ. √ермайзе, ƒ. яворницький, л≥тературознавц≥ —. ™фремов та ¬. ѕеретц, етнограф ј. јобода, ф≥лолог ≥ сходознавець ј.  римський, мистец≠твознавець ќ. Ќовицький. ѕров≥дним виданн€м украњнознавчих студ≥й став журнал "”крањна". ћ. √рушевський продовжував працювати над багатотомною "≤стор≥Їю ”крањни-–уси".

” ф≥зико-матем. в≥дд≥л≥ ¬”јЌ нал≥чувалось найб≥льше ака≠дем≥чних кафедр Ч 30. Ќа св. р≥вн≥ провадилис€ досл≥дженн€ на кафедрах прикладноњ математики (ƒ. √раве), чистоњ математики (√. ѕфейффер), математичноњ ф≥зики (ћ.  рилов), експерименталь≠ноњ зоолог≥њ (≤. Ўмальгаузен) та ≥н. “ут працювали в≥дом≥ х≥м≥ки ¬.  ≥ст€к≥вський, Ћ. ѕисаржевський та ≥н.

” соц.-ек. в≥дд≥л≥ ¬”јЌ пл≥дно працював п≥д кер. ћ. ѕтухи ƒемограф. ≥нститут Ч перша у св≥т≥ наук.-досл≥дна установа з демограф≥њ, де творчо працювали вчен≥  . ¬облий, €кий започаткував вивченн€ ек. географ≥њ ”крањ≠ни, та ≥сторик права ћ. ¬асиленко. ƒ≥йсними членами ¬”јЌ стали засновник укр. школи ф≥з≥олог≥њ рослин ™. ¬отчал, ботан≥к ¬. ‘ом≥н, б≥олог ћ.  ащенко, геолог ѕ. “утковський. ¬они вивча≠ли природу ”крањни, њњ кл≥м. особливост≥, геолог≥чну будову, флору ≥ фауну, продуктивн≥ сили республ≥ки та њх використанн€ з метою п≥днесенн€ ек. крањни.

јкадем≥€ наук допомагала в налагодженн≥ роботи кафедр, об'Їдну≠вала ≥ спр€мовувала роботу наук. установ перифер≥њ.

”сп≥шно розвивались мед. та б≥олог≥чна науки. ƒ. «аболотний, ќ. Ѕогомолець, ¬. ¬оробйов, ќ.  орчак-„епурк≥вський, ќ. ѕаллад≥й, ћ. —тражеско, ¬. ‘≥латов збагатили медицину новими теорет. досл≥дженн€ми. ¬ел. практичним дос€гненн€м в ”крањн≥ стало те, що вже на сер. 20-х рр. було л≥кв≥довано холеру, в≥спу, чуму. ” листопад≥ 1922 р. у  иЇв≥ в≥дкрито Ќаук.-досл. ≥нститут тубер≠кульозу, вчен≥ €кого, зокрема ‘. яновський, завд€ки вакцинац≥њ домо≠глис€ усп≥шноњ проф≥лактики цього захворюванн€.

24 липн€ 1925 р. ÷¬  —–—– ухвалив постанову про јкадем≥ю наук €к вищу всесоюзну установу. ” результат≥ ¬”јЌ втрачала свою самост≥йн≥сть, перетворювалась на ф≥л≥ал јЌ —–—–.

 р≥м установ јкадем≥њ наук наук.-досл≥дну роботу проводили галузев≥ наук. ≥нститути. Ќа к≥нець 1928 р. в ”крањн≥ нал≥чувалос€ ≤ 38 наук.-досл. установ, у €ких працювало 3658 наук. сп≥вро≠б≥тник≥в ≥ навчалось близько тис€ч≥ асп≥рант≥в. ¬ибори нових академ≥к≥в в≥дбулись у 1929 р., ќ. Ѕогомольц€ обрано академ≥ком за спец≥альн≥≠стю патоф≥з≥олог≥€, ќ. ƒинника Ч механ≥ка, ™. ќр≠лова Ч х≥м≥€, ќ. Ћеонтовича Ч ф≥з≥олог≥€, ќ. ѕаллад≥на Ч б≥ох≥м≥€, ™. ѕатона Ч електрозварюванн€, √. ѕроскуру Ч аерог≥дродинам≥ка, ј. —апЇг≥на Ч ботан≥ка, ƒ. “реть€кова Ч зоолог≥€, ћ. ‘едорова Ч г≥рнича техн≥ка, ќ. Ўл≥хтера Ч економ≥ка, ѕ. “ичину Ч л≥терату≠рознавство, ƒ. яворницького Ч етнограф≥€.

” зв'€зку з реконструкц≥Їю нар. господарства широко розгор≠талас€ наук.-досл≥дна робота в галуз€х техн. наук Ч металург≥њ, машинобудуванн≥, енергетиц≥, буд. техн≥ц≥. —творюЇтьс€ низка нових наук. установ. ™. ѕатон у 1928 р. орган≥зував кафедру ≥нженерних споруд (розпочалис€ наук. досл≥дженн€ в галуз≥ електрозва≠рюванн€). —творюютьс€ кафедри г≥рничоњ механ≥ки, техн. аерог≥д-родинам≥ки, ¬сесоюзний наук.-досл. ≥нститут кам'€новуг≥льноњ промисловост≥ в ’арков≥ з ф≥л≥алами в ƒонецьку, “ул≥, —вердловську й Ќовосиб≥рську, Ќаук.-досл. ≥нститут промисловоњ енергетики та автоматизац≥њ електричних установ. ќрган≥зовано наук.-досл≥дн≥ ≥нститути метал≥в у ’арков≥ (1928) та ƒн≥пропетровську (1929).

ƒл€ забезпеченн€ механ≥зац≥њ с≥л. господарства в 1929 р. у ’арков≥ в≥дкрито ”кр. наук.-досл. ≥нститут с≥льськогос≠п. машинобудуванн€ та машиновипробуванн€, а в 1930 р. Ч ”кр. наук.-досл. ≥нститут механ≥зац≥њ с≥л. господар≠ства. Ўироко розгорнулис€ роботи в галуз≥ генетики й селекц≥њ. “ут працювали ј. —апЇг≥н, ¬. ёр'Їв, €к≥ вивели ц≥нн≥ сорти пшениц≥, €ч≠меню, в≥вса, кукурудзи.

Ћ≤“≈–ј“”–ј

—тановленн€ укр. рад. л≥тератури в≥дбувалось у напружен≥й боротьб≥ з р≥зноман≥тни≠ми л≥т. групами й теч≥€ми, що в порев. час з'€вл€лис€, €к гриби п≥сл€ дощу, ≥ претендували на гегемон≥ю в л≥тератур≥. —ерйозним гальмом в об'Їднанн≥ письменницьких орган≥зац≥й були пол≥т. й естет. пролеткульт≥вськ≥ настанови. «годом вони почали домагатись "автоном≥њ" в≥д держави, проте б≥льше шкодили справ≥ культ. буд≥вництва, н≥ж допомагали. ¬≥дмежуванн€ культури в≥д "бур≠жуазного" сусп≥льства на практиц≥ було ≥гноруванн€м кращих традиц≥й минулого, що стало грубою помилкою.

«в≥льн€ючись в≥д впливу модерн≥стично-декадентських теч≥й, укр. письменники вже в роки гром. в≥йни дали зразки справжньоњ поез≥њ, зокрема "Ќа майдан≥", "ѕсалом зал≥зу", "—≥йте", "як упав же в≥н" ѕ. “ичини, "”дари молота ≥ серц€", "„ервон≥ зор≥" ¬. ≈ллана-Ѕлакитного, "«акзик", "√артована поез≥€", "„ервоний засп≥в" ¬. „умака, "¬≥дплата", "„ервона зима" ¬. —осюри, "—в≥тло з≥ —ходу", "√удок" ћ. “ерещенка, "ћоњ коломийки" ≤.  улика та ≥н. Ќа той час ц≥ твори справл€ли вел. вплив на шир. загал в ”крањн≥.

≤з переходом до мирного буд≥вництва посиливс€ бурхливий розви≠ток укр. л≥тератури.

«'€вилис€ сотн≥ нових творц≥в: ј. √оловко, ѕ. ѕанч, ћ. ≤рчан, ≤. ƒн≥провський, ≤.  ириленко, ѕ. ”сенко, ќлесь ƒосв≥тний, ≤. ћикитенко, ≤ван Ће, ћ. Ѕажан, ќ.  опиленко, ё. яновський, ё. —молич, ќ. ƒовженко, ќстап ¬ишн€, ™. ѕлужник, —. —кл€ренко та ≥н. –озкриваЇтьс€ талант письменник≥в, що прийшли в л≥те≠ратуру незадовго до революц≥њ або в роки гром. в≥йни: ѕ. “и≠чини, ћ. –ильського, ¬. —осюри, ≤.  очерги та ≥н.

÷ентрами л≥т.-мист. житт€ стають клуби, с≥льбуди, б≥бл≥отеки, редакц≥њ газет ≥ журнал≥в, проф. сп≥лки.

«'€вл€ютьс€ л≥т., драм., муз. гуртки, Ћише в  иЇв≥ у 1921 р. вони працювали б≥льш €к у 30 клубах.

—творюютьс€ ≥ проф. л≥т. та мист. об'Їднанн€, зокрема сп≥лка сел. письменник≥в "ѕлуг", €ка ставила за мету, "грунтуючись на ≥дењ т≥сного союзу рев. сел€нства з пролетар≥атом, йти разом з останн≥м до створен≠н€ новоњ, соц≥ал≥ст. культури ≥ ширити ц≥ думки серед сел. мас ”крањни без р≥зниц≥ нац.стей", а також сп≥лка пролетарсь≠ких письменник≥в √арт".

—проби парт≥њ об'Їднати письменник≥в у Їдину творчу орган≥зац≥ю з ч≥тко вираженим ≥дейним спр€муванн€м вилились у гостру л≥т. дискус≥ю, розпочату ћ. ’вильовим у 1925 р. ¬≥н ≥ його прихильники п≥д приводом боротьби за високу худ. €к≥сть л≥тератури, за зв≥льненн€ њњ в≥д малоталановитих людей створили нову л≥т. орган≥зац≥ю Ч ¬≥льну академ≥ю пролетарськоњ л≥тератури (¬јѕЋ≤“≈).

¬они сто€ли на позиц≥€х самобутност≥ укр. нац. духов≠ност≥ та Ївроп. традиц≥й.

≤снували й ≥нш≥ л≥т. об'Їднанн€. ” с≥чн≥ 1927 р. п≥д знаком об'Їднанн€ л≥т. сил навколо актуальних завдань соц≥ал≥ст. буд≥вництва було створено ¬сеукр. сп≥лку пролетарських письменник≥в (¬”—ѕѕ). Ѕлизько до ¬”—ѕѕ сто€ло об'Їднанн€ комсом. письменник≥в "ћолодн€к", створене в  иЇв≥ наприк≥нц≥ 1926 р.

ѕ≥д пост≥йною парт. критикою була група письменник≥в, що сто€ли на близьких до ¬јѕЋ≤“≈ позиц≥€х, згуртованих у л≥т. орган≥зац≥€х "јсп≥с" (1923), "Ћанка" (1924Ч1926) ≥ "ћарс" (май≠стри рев. слова), €ка про≥снувала до 1934 р.

якщо загалом характеризувати л≥т. напр€мки того часу, то мол. покол≥нн€ письменник≥в насамперед було пов'€зане ≥з символ≥з≠мом ≥ футуризмом. Ќазван≥ л≥т. напр€мки не дають повноњ кар≠тини розвитку л≥тератури в ”крањн≥. ÷е були лише основн≥ теч≥њ л≥т. руху, пошуки нових форм ≥ модерних засоб≥в самови€вленн€.

ѕров≥дним жанром перших рр. рад. влади залишалас€ поез≥€. ѕор€д з њњ подальшим розвитком ≥з сер. 20-х рр. почали з'€вл€≠тис€ прозов≥ твори широкого еп≥чного плану Ч романи й пов≥ст≥.

ѕрозу цього покол≥нн€ репрезентують ј. √оловко (роман "ћати"), Ѕ. јнтоненко-ƒавидович, €кий викликав гостру дискус≥ю своњм рома≠ном "—мерть" (1928), де показав неприйн€тн≥сть б≥льшовизму в ”к≠рањн≥. ƒо цього пер≥оду належить роман "ћ≥жг≥р'€" ≤вана Ће, "„орне озеро" ¬. √жицького, в €ких нац. питанн€ в перш≥ роки рад. влади стало першоплановим.

Ќайталановит≥шим письменником ц≥Їњ генерац≥њ був ё. яновський, в≥домий романами "ћайстер корабл€", "„отири шабл≥", де вишуканою мовою змальовано нестримних у почутт€х, одчайдушних повстанц≥в, €к≥ нагадують запорожц≥в.

ƒрам. твори я. ћамонтова, ≤.  очерги, ћ. ≤рчана ("–одина щ≥ткар≥в" ≥ "ѕ≥дземна √аличина"), ј. √оловка ("¬ червоних шумах"), ¬. ћинка ("Ћ≥сов≥ круки"), ƒ. Ѕедзика ("Ўахтар≥"), ≤. ћикитенка, ќ.  орн≥йчука та ≥нших автор≥в св≥дчили про бурхливий розвиток укр. драматург≥њ, театр. мистецтва.

 

Ќа поч. 20-х рр. на зах.укр. земл€х також актив≥≠зуЇтьс€ л≥т. житт€.

” Ћьвов≥ в 1922 р. створилис€ дв≥ л≥т. групи: перша Ч "Ћогос", що об'Їднувала поет≥в катол. на≠пр€мку Ч ¬. Ћинниченка, ћ. Ћуксицького, ќ. ћоха, ќ. —емчука (об'Їднав њх журнал "ѕоступ");

друга Ч при журнал≥ "ћитува". ƒо нењ входили мол. л≥тератори.

Ќевдовз≥ було створено об Їднанн€ при журнал≥ "Ћ≥т.-наук. в≥сник", €кий в≥дновив свою д≥€льн≥сть у 1922 р. турботами публ≥циста ≥ критика ƒ. ƒонцова. ” цьому жур≠нал≥ друкувалис€ ‘. ƒудко, ћ. ћатв≥њв-ћельник, ¬. —тефаник, ћар≠ко „еремшина. «-пом≥ж новоњ генерац≥њ найактивн≥шими були ™. ћаланюк, ё. Ћипа, ќ. —тефанович, ё. ƒараган, Ѕ.  равц≥в, ќ. Ћ€туринська, Ћ. ћосендз, ё.  лен та ≥н.

“≈ј“–

20-т≥ рр. позначилис€ ≥нтенсивним розвитком театр. мистецтва.

Ќаркомос ”крањни в 1923 р. мав на обл≥ку понад 500 театр≥в, куди входили театри дл€ д≥тей.

–епертуар театр. колектив≥в становила укр., рос. й заруб. класика Ч п'Їси ≤,  отл€ревського, √.  в≥тки-ќснов'€ненка, “. Ўевченка, ≤.  арпенка- арого, ћ. —тарицького, ћ.  ропивницького, Ћес≥ ”крањнки,1. ‘ранка, ћ. √огол€, ќ. ќстровського, ј. „ехова.

≤з кожним роком дедал≥ вагом≥ше м≥сце починаЇ пос≥дати укр. рад. драматур≠г≥€, €ку репрезентували ≤.  очерга ("‘е€ г≥ркого мигдалю"), ™.  ротевич ("—ин сови", "—ентиментальний чорт"), я. ћамонтов ("¬еселий хам", " оли народ визвол€Їтьс€", "ƒо трет≥х п≥вн≥в").

” театрах пор€д з митц€ми старшого покол≥нн€ впевнено завойову≠вали сцену мол. актори Ч ≤. «амичковський, ќ. —ердюк, Ќ. ”жв≥й,  . ќсм€ловська, ѕ. Ќ€тко,  .  ошевський, ≤. ћар'€ненко, ќ. ¬ату-л€, ј. Ѕучма, ё. Ўумський та ≥н.

“еатри ≥м. “. Ўевченка та ≥м. ≤. ‘ранка дос€гли високого худ. р≥вн€, пост≥йно користувалис€ вел. любов'ю у гл€дача.

“еат≠ру ≥м. ≤. ‘ранка €к одному з пров≥дних у республ≥ц≥, поборнику peaл≥стичних принцип≥в мистецтва було присвоЇно званн€ ƒерж. драм. театру.

Ќа поч. 1920 р. серед пров≥дних театр≥в ”крањни най€скрав≥ше вир≥зн€вс€ театр "Ѕерез≥ль", кер. €кого був Ћесь  урбас. ¬т≥лен≠н€м творчих пошук≥в театру стали вистави, постановку €ких Ћесь  урбас зд≥йснював у р≥зних стил€х: традиц≥йно-реал≥стичному ("” пущ≥" Ћес≥ ”крањнки), психолог≥чному "„орна ѕантера ≥ б≥лий ¬едм≥дь", "√р≥х" ¬. ¬инниченка), символ≥чному ("ƒрам. етюди" ќ. ќлес€), нар. гротеску ("–≥здв€ний вертеп"), ≥мпрес≥он≥стичному ("…ола" (~'. ∆улавського). ≈тапною в творчост≥ митц€ ≥ в ≥стор≥њ укр. театру стала вистава "√айдамаки" за поемою “. Ўевченка. ƒо складу нього театру входили актори ј. Ѕучма, Ќ. ”жв≥й, ≤. ћар'€ненко, ». √≥рн€к, ¬. „ист€ков, Ќ. “итаренко, ќ. ƒобровольська та ≥н.

 

ќдним ≥з пров≥дних осередк≥в укр. театр. житт€ був Ћьв≥в. “ут у 1920 р. зусилл€ми √. Ќички створено укр. неза≠лежний театр. –ежисером його у 1921 р. став ќ. «агаров, €кий при≠њхав з Ќаддн≥пр. ”крањни разом ≥з дружиною ћ. ћарською, ар≠тисткою кињв. театру. ¬≥н познайомив публ≥ку з новим укр. ≥ зах.Ївроп. репертуаром. ядром драм. ансамблю були визначн≥ актори ћ.  рушельницький, ћ. Ѕенцаль з дружиною, √. Ѕорисогл≥бська, √. —авичева, Ѕ. Ѕлавацький, Ћ. Ћ≥сович та ≥н. ” 1922 р. ф≥н. скрута змусила ќ. «агарова залишити театр, ≥ трупу очолив ». —тадник. “еатр продовжував працювати, роз'њжджа≠ючи гал. м≥стечками з опереточним репертуаром. ÷ього часу працювали й ≥н. театри, зокрема "Ѕогема" ѕ. —ороки у Ћьвов≥, роз'њзн≥ театри ќ.  араб≥невича, Ћ.  емеровського ≥ ¬. ћиткевичевоњ.

 ≤Ќќ

«важаючи на величезне виховне й аг≥тац≥йне значенн€ к≥но.

¬ ”крањн≥ було зд≥йснено низку орган≥з. заход≥в, спр€≠мованих на його подальший розвиток.

” березн≥ 1922 р. було створено ¬сеукр. фоток≥ноуправл≥нн€ (¬”‘ ”), €кому п≥дпор€дковувались ус≥ к≥нематографи ≥ п≥дприЇмства з виробництва к≥ноф≥льм≥в.

“од≥ ж при Ќаркомосв≥т≥ республ≥ки було створено √ол. ком≥тет контролю за ре≠пертуаром (√оловрепертком), а весь к≥нопрокат об'Їднано в –адк≥но.

Ќа початку своЇњ роботи к≥ностуд≥њ ”крањни мали низький мист. р≥вень, переважала пропагандистська продукц≥€, €ка у прим≥тивн≥й форм≥ в≥дтворювала рев. ≥дењ. ƒещо пол≥пшилос€ становище у 1923Ч1924 pp.: почала збагачуватис€ тематика, насамперед за рахунок уведен≠н€ в репертуар соц. тем, пов'€заних з нац. проблемами. ќсобливо актив≥зувавс€ цей процес у пер≥од украњн≥зац≥њ: на екрани вийшла низка ф≥льм≥в з ≥ст. ("“арас “р€сило") та побутовими сю≠жетами ("ћикола ƒжер€" за мотивами пов≥ст≥ ≤. Ќечу€-Ћевицького, "Ѕорислав см≥Їтьс€" ≤. ‘ранка, "Fata morgana" M.  оцюбинського).

Ѕ≥льш≥сть худ. ф≥льм≥в розпов≥дали про рев. боротьбу в роки гром. в≥йни та ≥ноземноњ ≥нтервенц≥њ. ÷е були переваж≠но екран≥зован≥ л≥т. твори. —еред к≥ноф≥льм≥в за спец≥ально на≠писаними сценар≥€ми найпом≥тн≥шим став ф≥льм "ќстап Ѕандура" (ќд. к≥нофабрика, реж. ¬. √ард≥н, сценарист ћ. ћайський, у головн≥й рол≥ ћ. «аньковецька). ¬≥н разом з докум. к≥но≠стр≥чкою "јскан≥€ Ќова" демонструвавс€ на ѕаризьк≥й виставц≥ 1925 p., чим був покладений початок шир. виходу рад. к≥ноф≥льм≥в на заруб. екрани.

ѕопул€рними укр. реал≥стичними ф≥льмами 20-х рр. ста≠ли "ƒва дн≥" режисера √. —тавового (1927), "Ќ≥чний в≥зник" √. “ас≥на (1928) та двосер≥йний ф≥льм "“арас Ўевченко" ѕ. „ардин≥на, го≠л. рол≥ в €ких з≥грали ј. Ѕучма, ≤. «амичковський. "“арас Ўев≠ченко" з усп≥хом йшов на екранах „ехословаччини,  анади, √олланд≥њ.

Ќа вищий р≥вень вив≥в укр. к≥нематограф ќ. ƒовженко. ѕер≠ший св≥й ф≥льм "«венигора" в≥н зн€в у 1928 р. Ќаступн≥ "јрсенал" ≥ "«емл€" митець створив п≥д впливом ≥люз≥й, над≥й та щироњ в≥ри у не≠переможн≥сть добра, €ке принесла революц≥€. «а зм≥стом обидва твори вписуютьс€ в ≥деол. схему т≥Їњ пори. ‘≥льм "«емл€" був неоднознач≠но сприйн€тий критиками-сучасниками. « одного боку, висловлювалос€ заг. захопленн€ твором на ¬сесв. виставц≥ у Ѕрюссел≥ (1958), його було визнано ≥ внесено до першого дес€тка "кращих ф≥льм≥в ус≥х час≥в ≥ народ≥в". “им часом ƒ. ЅЇдний, ћ. √орький, –. –оллан звинувачували ќ. ƒовженка у красивост€х, натурал≥зм≥, хаотичност≥ розкритт€ сюжету. јле попри так≥ пол€рн≥ оц≥нки ф≥льми ќ. ƒовженка ≥ сьогодн≥ донос€ть до нас подих того часу та романтично-п≥днесене баченн€ його митцем.

“ворчий шл€х ќ. ƒовженка позначений пошуками компром≥су Ч в≥н намагавс€ поЇднати у своњх творах ≥деологеми, декларован≥ парт≥Їю, ≥ своЇ баченн€ сучасност≥. ‘≥льми "јероград", "ўорс", "ћ≥чур≥н" були попул€рними ≥ водночас хибували пустоцв≥тами та необ'Їктивн≥стю ви≠св≥тленн€ ≥ст. под≥й.

—п≥вець романтики житт€ ≥ краси опинивс€ в полон≥ жорстокоњ реальност≥, з €коњ так ≥ не зум≥в вирватис€.

ћ”«» ј

ѕер≥од 20-х рр. був одним ≥з най≥нтенсивн≥ших у розпитку укр. музики.

” вел. м≥стах ”крањ≠ни створювались оперн≥ та муз.-драм. театри, ф≥лармон≥њ.

«у≠силл€ми композитор≥в мол. покол≥нн€ вир≥шуЇтьс€ одне з невир≥шуваних в умовах царизму завдань Ч вивести укр. музику з пров≥нц≥ал≥зму ≥ в≥д≥рвати њњ в≥д вокальноњ одноб≥чност≥.

ѕочали цей рух композитори старшого покол≥нн€ Ч ћ. Ћеонтович, я. —теповий ≥  . —теценко.

«аймаючи посаду зав≥дувача секц≥њ музики при ¬сеукр. ком≥тет≥ мистецтв, я. —теповий зосереджуЇ увагу па створенн≥ першого укр. оперного театру. « допомогою орган≥в осв≥ти  . —теценко ≥з захопленн€м орган≥зовуЇ к≥лька хор≥в з метою зробити њх проф., розгортаЇ активну д≥€льн≥сть, пов'€зану ≥з за≠снуванн€м нотноњ друкарськоњ справи. ћ. Ћеонтович пл≥дно працюЇ над створенн€м муз. твор≥в.

јле ранн€ (майже одночасна) смерть цих зачинател≥в новоњ укр. муз. культури об≥рвала њхн≥ плани.

¬изначними постат€ми муз. к≥л  иЇва стали ј. –евуцький, автор симфон≥њ ≥ багатьох фортеп≥анних твор≥в;

Ѕ. Ћ€тошинський, май≠стер композиц≥њ та аранжувань, представник модерного напр€мку в укр. музиц≥. ¬≥н написав три симфон≥њ, два концерти дл€ форте≠п≥ано з оркестром, близько 50 п≥сень на слова “. Ўевченка, ≤. ‘ран≠ка, ћ. –ильського, робив обробки нар. п≥сень, писав музику до ф≥льм≥в, з≥нструментував оперу ћ. Ћисенка "“арас Ѕульба", €к педа≠гог разом з ј. –евуцьким виховав ц≥лу пле€ду композитор≥в.

—еред творц≥в модерноњ музики пл≥дно працювали ¬.  осенко, ком≠позитор ≥ п≥ан≥ст; ћ. ¬ерик≥вський, диригент, що писав симф. та хоров≥ твори, балетну музику; ¬.  остенко, автор опер " армелюк", " очубењвна", "1917", " арпати", монограф≥њ про укр. музику.

” ц≥ сам≥ роки творили √. ’откевич,  . Ѕогуславський, ћ. ‘оменко та ≥н.

ѕров≥дною у творчост≥ композитор≥в була обробка нар. п≥сень ≥ створенн€ мас. п≥сн≥. «'€вл€ютьс€ перш≥ твори укр. ро≠мансу.

Ѕагато працював композитор ѕ.  озицький, €кий написав к≥лька вокальних композиц≥й на тексти ѕ. “ичини, ¬. —осюри та ≥н. поет≥в, симф. тв≥р-сюњту " озак √олота", присв€чену нар. героЇв≥ ”стиму  армелюку.

ѕосилюЇтьс€ ≥нтерес людей до творчост≥. ѕри культосв. закла≠дах, профсп≥лках створюютьс€ сотн≥, а згодом тис€ч≥ хор. ≥ муз. колектив≥в, в≥дкриваютьс€ концертн≥ зали. Ўирокого розмаху на≠буваЇ концертна д≥€льн≥сть, пров≥дне м≥сце належить хор. колекти≠вам, насамперед капел≥ "ƒумка" (створена в 1920 p.), €ка за роки в≥дбудовного пер≥оду об'њздила всю ”крањну, ƒон,  убань, √руз≥ю, јзербайджан. ” 1929 р. капела вињжджала з гастрол€ми до ‘ранц≥њ, де њњ концерти пройшли з величезним усп≥хом.

 

” цей пер≥од активно працюють пров≥дн≥ гал. композитори —. Ћюдкевич та ¬. Ѕарв≥нський. ” др. пол. 20-х рр. до них долучи≠лис€ композитори мол. генерац≥њ Ѕ.  удрик, Ќ. Ќижанк≥вський, –. —≥мович, ј. –удницький, ћ.  олесса, ј. Ћисько, ¬. ¬≥твицький. ≤нтенсивне муз. житт€ викликало потребу створенн€ орган≥зац≥њ проф. музикант≥в, нею став —оюз укр. проф. му≠зик (—”ѕ–ќћ), €кий видавав журнал "”кр. музика"; працю≠вали муз. видавництва "“орбан", "ƒиригентський порадник" та ≥нш≥, у €ких виходили друком нотн≥ виданн€.

ќЅ–ј«ќ“¬. ћ»—“≈÷“¬ќ

як ≥ в л≥тератур≥, музиц≥, театр≥ та ≥нших сферах культ. буд≥вництва, мистецтво у цей пер≥од було в≥дносно в≥льним ≥ мало регламентувалос€. ѕарт≥€ намагалас€ поступово прибрати митц≥в до своњх рук.

ѕершим кроком у цьому напр€мку стала орган≥зац≥€ держ. кер≥вництва мистецтвом.

ѕри Ќаркомос≥ було створено ¬сеукр. в≥дд≥л мистецтв з окремими ком≥тетами: образотв. мистецтва та охорони пам'€ток мистецтва ≥ старовини. ” його в≥данн€ передавали≠с€ вс≥ ≥ст. та мист. ц≥нност≥, було нац≥онал≥зовано музењ, му≠з. колекц≥њ. —юди ж перейшла ”кр. јкадем≥€ мистецтв. Ќаркомосу були п≥дпор€дкован≥ також худ. училища, техн≥куми ≥ про≠мислов≥ школи. ѕор€д з вивченн€м клас. мистецтва актуальним стало мистецтво пропаганди, що слугувало виключно ≥нтересам парт≥њ. ÷е пол≥т. плакати, сатирична граф≥ка, наочна аг≥тац≥€.

ѕом≥тний вплив на розвиток укр. образотв. мистецтва справл€ла створена јсоц≥ац≥€ художник≥в „ерв. ”крањни (ј’„”),

€ка гол. своЇю метою проголосила в≥дбитт€ сучасност≥. јналог≥ч≠не ≥а своњм спр€муванн€м було товариство ≥м.  .  останд≥ в ќдес≥. ≤нший характер мала јсоц≥ац≥€ рев. митц≥в ”крањни, створе≠на ≥≥ 1925 р. ¬она об'Їднувала митц≥в р≥зних напр€мк≥в, €к≥ декларува≠ли реал≥стичн≥ традиц≥њ ≥ ор≥Їнтувалис€ на нов≥тнЇ зах.Ївроп. мистецтво.

√рупою, що ц≥кавилас€ передовим модерним мал€рством, було ќб'Їднанн€ суч. митц≥в ”крањни (ќ—ћ”), орган≥зоване ј. ѕетрицьким. Ќа позиц≥€х реал≥стичного мистецтва сто€ло активне в 1928Ч 1930 pp. ќб'Їднанн€ мист. молод≥ ”крањни (ќћћ”), до €кого належали переважно студенти худ. ≥нститут≥в.

ѕочав в≥дроджуватис€ св≥тський монумент. живопис, у €кому найпом≥тн≥шою постаттю був ћ. Ѕойчук. ¬≥н ор≥Їнтувавс€ на зразки стародавнього ™гипту, ≤тал≥њ, ¬≥зант≥њ,  ињв. –ус≥. "Ѕойчук≥вц≥" брали участь у монументально-декорат. оформленн≥ укр. пав≥льйону на перш≥й ¬сесоюзн≥й с≥льськогосп. виставц≥ у ћоскв≥ 1923 р.

–озпочалос€ становленн€ станкового живопису, до €кого митц≥ фор≠мал≥стичного спр€муванн€ ставилис€ негативно.

ƒо кращих належать твори ‘.  ричевського. “риптих "∆итт€" (1928) прин≥с художнику визнанн€ на м≥жнар. виставц≥ у ¬енец≥њ. ¬исоким р≥внем в≥дзначаютьс€ також його полотна "ƒовбуш" та "ѕереможц≥ ¬рангел€".

” станковому жи≠вопис≥ працював ћ. —амокиш. ¬≥н написав полотна "Ѕ≥й Ѕогуна з поль≠ським магнатом „арнецьким", "Ѕ≥й за прапор", "јтака" та ≥н. Ѕагато художник≥в присв€тили своњ картини темам ≥ндустр≥ал≥зац≥њ крањни.

ќкреме м≥сце у розвитку укр. портрета займаЇ творч≥сть ј. ѕетрицького, €кий у 1932Ч1933 pp. виконав близько 150 портрет≥в укр. письменник≥в та д≥€ч≥в культури ≥ мистецтва.

” жанр≥ пейзажу пра≠цювали митц≥ старшого покол≥нн€. Ѕагато зробив дл€ його розвитку ћ. Ѕурачек, €кого називали "сп≥вцем укр. природи".

∆ивопис √аличини представл€ли насамперед художники ≤. “руш, ќ. Ќовак≥вський, ѕ. ’олодний, ќ.  урилас, Ћ. √ец, ј.ћонастирський, ќ.  ульчицька, я. ћузика, ћ. Ѕутович та ≥н.

”сп≥шно розвивалас€ граф≥ка; попул€рними стають офорт, гравюра на дерев≥, л≥ногравюра та л≥тограф≥€.

Ќових вершин с€гаЇ мистецтво оформленн€ книги, що було викликано зб≥льшенн€м обс€гу книгопродукц≥њ ”крањни.

 р≥м ≤. ≤жакевича, ќ. —ласт≥она, €к≥ ран≥ше працювали в цьому напр€мку, вел. усп≥х≥в дос€гай митц≥ школи √. Ќарбута Ч Ћ.Ћозовський, ћ.  ирнарський, Ћ. ’ижинський, ћ. јлексеева. ¬ико≠нуван≥ ними ≥люстрац≥њ та обкладинки досить повно розкривали зм≥ст ≥ стил≥стику л≥т. твору.

”кр. художники, зокрема  . “рутовський, ј. ∆даха, ќ. —ласт≥он, ќ. Ќалепинська-Ѕойчук, ≤. ѕадалка, ≤. ≤жакевич, ¬.  ас≥€н, ћ.ƒерегус зробили значний внесок у розвиток граф≥чноњ Ўевченк≥ани.

Ѕуквально з перших дн≥в революц≥њ скульптори включилис€ до ре≠ал≥зац≥њ плану монументальноњ пропаганди, проголошеноњ в декрет≥ в≥д 14 кв≥тн€ 1918 р. "ѕро зн€тт€ пам'€тник≥в, споруджених на честь цар≥в та њх слуг ≥ виробленн€ проект≥в пам'€тник≥в –ос. соц≥ал≥ст. революц≥њ". ” списку, доданому до декрету, було зазначено ос≥б, €ким передбачалос€ встановити пам'€тники першочергово; серед них були пр≥звища двох ген≥њв укр. народу Ч “. Ўевченка та √. —ко≠вороди. ÷≥ пам'€тники було встановлено у ћоскв≥ Ч за проектом —. ¬олнух≥на, у Ћен≥нград≥ Ч за проектом латв. скульптора “. “≥льберга. ¬ ”крањн≥ також починаЇтьс€ реал≥зац≥€ монумент. пропаганди Ч встановлюЇтьс€ погрудд€ “. Ўевченка у  иЇв≥ (робо≠ти ‘. Ѕалавенського) ≥ –омнах (роботи ≤.  авалер≥дзе). ѕ≥зн≥ше спо≠руджуютьс€ стац≥онарн≥ пам'€тники  обзарев≥ в  иЇв≥ (1939),  анев≥ (1939), ’арков≥ (1935). Ѕ.  ратко виконав погрудд€ √. —ковороди, встановлене у с —ковородин≥вц≥. ќ. —окол Ч автор монумента "–оз≠кутий ѕрометей", встановленого у ƒн≥продзержинську.

ј–’≤“≈ “”–ј

ѕеред арх≥текторами ”крањни в 20-т≥ рр. по≠стала низка важливих завдань, €к≥ випливали з пошук≥в створенн€ проект≥в нових ≥ модерних буд≥вель. ѕевна частина арх≥тектор≥в сто€ла на позиц≥€х в≥дродженн€ укр. нац. стилю, а ≥нш≥ ор≥Їнтувалис€ на зразки «ах. ™вропи. ” цей час виникають р≥зн≥ арх. угрупованн€, серед €ких досить сильне “овариство суч. арх≥тектор≥в ”крањни (“—ј”).

Ќаочним зразком стилю конструктив≥зму став зведений у ’арков≥ в 1925Ч1929 pp. адм. ансамбль ƒержпром (арх≥тектори —. —ерафимов, ‘. ‘ельгер, —.  равець).

≤ншою прикметою укр. арх≥тектури став њњ мас. характер. …шлос€ про зведенн€ вел. к≥лькост≥ типових житлових ≥ гром. буд≥вель, а також дос≥ небачених нових споруд, що мали засв≥дчуван≥ сучасн≥сть ≥ ориг≥нальн≥сть буд≥вництва. Ўироко практикуютьс€ арх. конкурси, €к≥ стимулювали нов≥ пошуки. Ќайпом≥тн≥ш≥ споруди, зведен≥ у стил≥ конструктив≥зму, Ч електростанц≥€ ≥ к≥нофаб≠рики в  иЇв≥.

„астково у стил≥ укр. модерну в  иЇв≥ у 1927Ч1933 pp. збудовано зал≥зн. вокзал (арх. ќ. ¬ербицький). ” 1925 Ч ≤929 pp. побудовано к≥лька палац≥в культури, будинк≥в рад, роб≥тни≠чих пол≥кл≥н≥к. ќкремо розгорнулос€ пром. буд≥вництво Чƒн≥провська г≥дроелектростанц≥€ (ƒн≥прогес).





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 472 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќе будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаютс€ великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Ќикола “есла
==> читать все изречени€...

1656 - | 1437 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.11 с.