Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“енденц≥њ нац. -культ. ¬≥дродженн€




яртис€

«аг. п≥днесенн€ нац. культури було т≥сно пов'€зане з розвитком л≥т. процесу.

” 1918-1921 pp. виникаЇ вел. к≥льк≥сть л≥т. об'Їднань, друкуютьс€ р≥зноман≥тн≥ худ. зб≥рки й альманахи - Ђћистецтвої, ЂЋ≥т.-критичний альманахї, Ђ„ерво≠ний в≥нокї, Ђћузагетї, Ђ√роної, Ђ«шитки боротьбиї, ЂЎл€≠хи мистецтваї, Ђ∆овтеньї, Ђ¬ир революц≥њї тощо.

Ќов≥й укр. поез≥њ того часу були притаманн≥ ро≠мантичн≥ настроњ. ¬иход€ть поетичн≥ зб≥рки ¬. „умака (Ђ3асп≥вї), ¬. —осюри (Ђ„ервона зимаї), ≤.  улика (Ђћоњ коломийкиї). ѕом≥тне м≥сце у тогочасн≥й поез≥њ пос≥дають ¬. Ѕлакитний, ƒ. «агул, √; ≈п≥к, ¬. ѕол≥щук, ™. ѕлужник, √. Ўкуруп≥й. ѕод≥Їю культ. житт€ стали поетичн≥ зб≥рки ѕ. “ичини Ђ—он€чн≥ кларнетиї ≥ Ђѕлугї.

’арактерними рисами поетики нового стилю були неспок≥й, прискорений рух житт€, пошуки адекватних форм ≥ засоб≥в його худ. вираженн€. ¬ажливою ознакою культ. в≥дродженн€ стало продовженн€ гум. традиц≥й “. Ўевченка, ≤. ‘ранка, Ћес≥ ”крањнки, ќ.  обил€нськоњ, ћ.  оцюбинського.

Ќа творчост≥ укр. л≥тератор≥в 1917-1921 pp. позначивс€ також вплив Ївроп. модерн≥зму.

«окре≠ма, т€ж≥нн€ до нього було характерним дл€ творчост≥ пое≠та, театрознавц€, перекладача ћ. ¬ороного (1871Ч 1940 pp.). ¬≥н навчавс€ на ф≥лософ. факультет≥ ¬≥≠денського та Ћьв. ун≥верситет≥в, добре знав Ївроп. л≥тературу. Ќа формуванн€ його св≥тогл€ду й л≥т.-естет. уподобань вплинуло знайомство з ≤. ‘ранком. ” 1901 p. M. ¬ороний опубл≥кував у ЂЋ≥т.-наук. в≥сникуї лист програмного характеру, де закликав письменник≥в до участ≥ в альманас≥, €кий би Ђзм≥стом ≥ формою наближавс€ до нових теч≥й ≥ напр€м≥в суч. Ївроп. л≥тературї. “ворч≥сть ћ. ¬ороного знаменувала певний розрив з народницькою поетичною традиц≥Їю. ¬≥н одним з перших вв≥в до укр. л≥рики тему м≥ста, ≥нш≥ модерн≥стськ≥ мотиви Ївроп. поез≥њ, в €ких протиставл€лис€ поетична одухотворен≥сть ≥ буден≠н≥сть. як поет ћ. ¬ороний утверджував прагненн€ до ви≠щоњ краси, ос€ганн€ космосу (Ђ«-над хмар ≥ долинї, Ђ¬ с€йв≥ мр≥йї тощо). ѕл≥дно займаючись новаторськими пошуками в галуз≥ театр. мистецтва, ћ. ¬ороний був одним ≥з засновник≥в Ќац. зразкового театру (≤9≤7 p.), засновником ≥ кер≥вником ”кр. вищих драм. курс≥в (1918Ч1919 pp.). ÷ей видатний д≥€ч укр. культури був дв≥ч≥ репресований, у 1934 та 1938 роках.

“енденц≥њ Ївроп. модерн≥зму, зокрема в таких формах, €к символ≥зм та футуризм, пом≥тн≥ також у твор≠чост≥ поет≥в ƒ. «агула, я. —авченка, ќ. —л≥саренка, ћ. “ерещенка,. ¬.  обил€нського, ћ. ћихайличенка. ” контекст≥ модерн≥стських пошук≥в складавс€ поет. доробок та≠ких поет≥в, €к Ѕ. Ћепкий, ¬. ѕачовський, —. Ћуцький, ћ. яцк≥в, ѕ.  арманський, €к≥ групувалис€ навколо видавництва Ђћолода музаї (1906Ч1909 pp.) у Ћьвов≥.

ѕроте наближенн€ до захЇвроп. модерн≥ст≠ськоњ естетики не було механ≥чним запозиченн€м. ѕродов≠жуючи притаманну дл€ укр. культури барокову традиц≥ю, поети XX ст. виробл€ли новий, необароковий стиль у форм≥ символ≥зму. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥н. нац. тип≥в символ≥зму, зокрема рос., укр. символ≥зм, попри програмний песим≥зм та м≥стику, ви€вл€Ї, Ђпоетичний Їретизмї, переборюючи в≥дчутт€ безнад≥њ та в≥дчаю. ѕрикладом цього може бути творч≥сть ƒ. «агула (1890Ч1938), зокрема його зб≥рка ЂЌа гран≥ї (1919 p.), де поет звертаЇтьс€ до мотив≥в рев. героњзму та оптим≥зму.

ѕод≥бн≥ мотиви в≥дчутн≥ ≥ в творчост≥ ћ. Ѕажана 20-х рр., його поез≥€ характеризувалас€ узагальненн€ми гли≠бокого ф≥лософського значенн€. ѕро зр≥л≥сть таланту пое≠та св≥дчить зб≥рка ЂЅуд≥вл≥ї (1929 p.), що ц≥лком в≥дпов≥≠даЇ традиц≥€м необароко ≥ водночас Ї новаторською, на≠повненою тонкими в≥дт≥нками худ. з≥ставленн€ в≥к≥в та культур. ÷е €вище €скравого нац. колориту Ч у в≥дчутт€х, мов≥, мисленн≥.

Ќайвидатн≥ша постать тогочасноњ укр. поез≥њ Ч ѕ. “ичина (1891Ч1967), котрий п≥сл€ виходу зб≥рки Ђ—он€чн≥ кларнетиї (1918 р.) здобув славу Ђглибоко нац. поетаї. …ого поез≥њ мали новаторський резо≠нанс далеко за межами ”крањни. Ќа жаль, п≥д тиском пол≥т. диктатури поет зайн€в примиренську позиц≥ю ≥ був канон≥зованй €к зразковий осп≥вувач соц≥ал≥ст. пере≠творень. ѕроте кращ≥ твори ѕ. “ичини продовжують гум. традиц≥њ нар. п≥сенност≥, творчост≥ √. —ково≠роди та “. Ўевченка. ¬они завжди промовл€тимуть до читача ген≥альною поетикою укр. мови.

ќсобливе м≥сце у розгортанн≥ культ. в≥дродженн€ належало неформальн≥й л≥т. кињв. груп≥ Ђнео≠класик≥вї, њх естет. програма характеризувалась праг≠ненн€м до строгоњ форми, гармон≥йноњ завершеност≥ в≥рша, насл≥дуванн€м клас. зразк≥в. ¬они намагалис€ позба≠вити укр. поез≥ю сентиментал≥зму й поверховост≥, понад усе ставили в л≥тератур≥ профес≥онал≥зм, намагалис€ спиратис€ у мист. практиц≥ на кращ≥ зразки Ївроп. класики. ¬ своњй д≥€льност≥ група р≥шуче виступала проти ≥дейноњ платформи Ђѕролеткультуї, проти профана≠ц≥њ л≥тератури закликами до масовост≥, пролетаризац≥њ, про≠ти запереченн€ клас. культ. спадщини.

≤дейним натхненником групи Ђнеокласик≥вї був ћ. «еров (1890Ч1937 pp.) Ч видатний д≥€ч нац. в≥дро≠дженн€, поет, есењст, критик, професор. ¬≥н волод≥в п'€т≠надц€тьма мовами, був блискучим перекладачем ≥ стил≥с≠том, досконало знав культуру античност≥, п≥дн≥с укр. поез≥ю до вимог Ївроп. естетики. Ќа радикальне питанн€ ћ. ’вильового Ђ амо гр€деши?ї ћ. «еров в≥дпо≠в≥в однозначно ЂAd fontesї (Ђƒо джерелї).* ƒив.: «еров ћ. Ad fontes//“вори: ” 2-х т.  ., 1990. “. 2, — 568Ч588.

ќсновн≥ завданн€ л≥тератури ћ. «еров окреслював та≠кими положенн€ми: 1) освоЇнн€ досв≥ду всесв. письменства; 2) з'€суванн€ укр. л≥т. тра≠диц≥њ та переоц≥нка культ. надбанн€; 3) мист. вибаглив≥сть ≥ посиленн€ техн. вимог. Ўл€х до зд≥йс≠ненн€ цих завдань, на його думку, прол€гаЇ через ірунтов≠не вивченн€ того, що Ї в укр. культур≥ вершинним дос€гненн€м, засвоЇнн€ культ. зразк≥в ™вропи, створенн€ власних л≥т. форм. ћ. «еров акцентував на в≥дм≥нност≥ рос. ≥ укр. дух. процесу *.

Ќайвидатн≥шою поетичною ≥ндив≥дуальн≥стю в груп≥ неокласик≥в був, безперечно, ћ.–ильський (1895Ч1964), —правжн≥й злет творчост≥ поета починаЇтьс€ з його зб≥рки Ђѕ≥д ос≥нн≥ми зор€миї (1918 p.), де романтичний дух ран. пер≥оду орган≥чно поЇднуЇтьс€ з вишуканою л≥ричною формою. ” наступних зб≥рках 20-х рр. Ђ р≥зь бурю ≥ сн≥гї, Ђ—ин€ далеч≥ньї, Ђ“ринадц€та веснаї романтичний елемент слабне, натом≥сть посилюЇтьс€ клас. €сн≥сть. ѕоез≥€ ћ. –ильського, на в≥дм≥ну в≥д поез≥њ ѕ. “ичини, по≠будована передус≥м на клас. зразках. ќсобливий вплив на нього мала фр. поез≥€ (парнасизм). ¬≥н збагатив укр. культуру не лише культивуванн€м укр. мови, але й своњми перекладами з зах.Ївроп. л≥тератури. ” 1932 р. п≥сл€ гостроњ критики за Ђвтечу в≥д житт€ї, Ђ≥деал≥змї ≥ Ђкнижн≥стьї ћ. –ильський змушений був Ђпе≠ребудуватис€ї ≥ став оф≥ц. рад. поетом, авто≠ром Ђѕ≥сн≥ про —тал≥наї, поем Ђћаринаї, ЂЋ≥тої, Ђ”к≠рањнаї.

ƒо групи Ђнеокласик≥вї належали також ћ. ƒрай-’мара (справжнЇ пр≥звище Ч ƒрай, 1899-1939 pp.), ѕ. ‘илитгович (1891-1937), ќ. Ѕургардт (псевдон≥м Ч ёр≥й  лен, 1891-1947 pp.). ƒол€ њх склалас€ траг≥чно, хист кожного так ≥ не розкривс€ до к≥нц€.

 

”  иЇв≥ 20-х рр. пл≥дно д≥€ли й ≥нш≥ л≥т. об'Їднанн€ Ч Ђјсписї, ЂЋанкаї, Ђћарсї, до складу €ких входили талановит≥ л≥тератори.

¬. јнтоненко-ƒавидович, ћ. ≤вченко, √.  осинка, “. ќсьмачка, ¬. ѕ≥дмогильний, ™. ѕлужник, ƒ. ‘альк≥вський. ¬они зробили значний вне≠сок у розвиток укр. культ. процесу, проте њх ≥мена довгий час були викреслен≥ з пам'€т≥ народу.

 

¬≥домим представником укр. л≥тератури був ™. ѕлужник (1898Ч1936 pp.), поет витонченоњ стил≥стики, котрий належить до талант≥в, €к≥ Ђпишуть назавждиї. ƒа≠руючи ™. ѕлужнику зб≥рку своњх поез≥й ЂЅуд≥вл≥ї, ћ. Ѕажан написав: Ђѕоетов≥, одне слово котрого варте моњх тис€ч≥ сл≥вї.

 

¬изначним теоретиком нац.-культ. в≥дро≠дженн€ був ћ. ’вильовий (1893Ч1933). ¬≥н под≥л€в принципи Ђнеокласик≥вї, бачив мету л≥т. процесу у розкритт≥ прекрасного в людин≥. “ака позиц≥€ суперечила оф≥ц. рад. ≥деолог≥њ, спр€мован≥й на формуванн€ Ђпролетарськоњ культуриї та Ђкласових ц≥нностейї. ћ. ’ви≠льовий ототожнював ≥дењ Ђѕролеткультуї з хутор€нством, критикував пол≥тику Ђмасов≥змуї в культур≥. ¬≥н особливо наголошував на тому, що т≥льки профес≥онал≥зм може п≥д≠нести культуру, зокрема л≥тературу, на Ївроп. та св. р≥вень. ќбірунтовуючи риси нового худ. стилю нац. в≥дродженн€, ћ. ’вильовий характеризував його €к Ђромантикуї в≥тањзмуї, дл€ €коњ, зокрема, притаманн≥ ц≥нност≥ Ђфауст≥вськоњ етикиї Ч самовдосконаленн€ та са≠модисципл≥на. ≤дењ ћ. ’вильового под≥л€ли чимало д≥€ч≥в культури ”крањни. —еред них ¬. ≈ллан-Ѕлакитний, ќ. Ѕлизько, ћ. …огансен, а також де€кою м≥рою ћ. Ѕажан, ё. яновський, ќ. ƒовженко та ≥н.

ќф≥ц. критика, що ототожнювала реал≥зм з матер≥а≠л≥змом, а романтизм з ≥деал≥змом, оголосила романтизм класово ворожим €вищем.

” в≥дпов≥дь на запровадженн€ Їдиного ≥деол. керуванн€ творчим процесом ћ. ’ви≠льовий публ≥куЇ низку худ.-публ≥цистичних твор≥в. —е≠ред них шир. розголосу набула статт€ Ђ”крањна чи ћалорос≥€?ї, де письменник ч≥тко висловивс€ за необх≥д≠н≥сть нац.-культ. в≥дродженн€. Ќеприхован≥ пол≥т. акценти м≥стить роман ћ. ’вильового Ђ¬альд≠шнепиї. Ѕезперечно, це один з кращих нац. визна≠чених твор≥в тогочасноњ укр. л≥тератури. Ќа жаль, його останн≥ частини втрачен≥ за неви€снених обставин. ¬≥домий критик —. √ординський п≥дкреслював, що твор≠ч≥сть ћ. ’вильового маЇ визначну худ. ц≥нн≥сть, новели Ђ—ин≥ етюдиї започаткували нову укр. прозу, а тво≠ри Ђ—ан≥тарна зонаї, Ђ‘рагментиї, Ђя (–омантика)ї, Ђ–е≠дактор  аркї належать до кращих зразк≥в св. л≥те≠ратури.

 

ѕод≥бн≥ процеси нац.-культ. в≥дродженн€ в≥дбувалис€ в 20-т≥ рр. в драматург≥њ та театр≥. Ќайважли≠в≥шим завданн€м дл€ новоњ драматург≥њ було п≥днесенн€ укр. театру до суч. проф. р≥вн€ при збереженн≥ його нац. ориг≥нальност≥. ѕотр≥бна була новаторська театр. естетика, що в≥дпов≥дала б Ївроп. р≥внев≥.

Ћесь  урбас (1887Ч1937) здобув визнанн€ €к ви≠датний орган≥затор театру ≥ режисер-реформатор театр. мистецтва. ¬ихований на клас. осв≥т≥, в≥н прагнув п≥днести укр. театр до св. р≥вн€ ≥ зберегти притаманний йому нац. стиль. ” своњх естет. пошуках режисер наближавс€ до програми нео≠класик≥в, намагаючись синтезувати здобутки клас. Ївроп. драматург≥њ ≥ традиц≥њ укр. театру.

” 1922 р. Ћесь  урбас на основ≥ Ђћол. театруї створив новаторське об'Їднанн€ Ч театр ЂЅерез≥льї. “еатр. практика ЂЅерезолюї спри€ла згуртуванню ≥ твор≠чому зростанню актор≥в ј. Ѕучми, ¬. ¬асилька, …. √≥рн€ка, ќ. ƒобровольськоњ, ћ.  рушельницького, Ќ. “итаренко,. Ќ. ”жв≥й, ¬. „ист€ковоњ. “радиц≥њ театру ув≥йшли в твор≠чу практику акторськоњ майстерност≥, заклали п≥двалини новаторськоњ театр. школи в ”крањн≥.

 

–озвиток нового напр€му в драматург≥њ значною м≥рою пов'€заний з творч≥стю письменника ¬. ¬инниченка (1880-1951), у €к≥й в≥дбилис€ суперечност≥ тогочасно≠го соц.-пол≥т. житт€ ”крањни. «начну частину житт€ в≥н перебував в ем≥грац≥њ. « 20-х рр. його драматург≥€ стала широко в≥домою у зах. ™вроп≥. ¬ Ѕерл≥н≥ у 1921 р. була екран≥зована його п'Їса Ђ„орна пантера ≥ Ѕ≥лий ведм≥дьї, у €к≥й йшлос€ про тра≠г≥чний розрив м≥ж високими ≥деалами мистецтва ≥ нужден≠ною реальн≥стю богеми. ” драматург≥њ ¬. ¬инниченка вперше виведено на сцену укр. ≥нтел≥генц≥ю, укр. м≥сто. ѕисьменник худ. досл≥джуЇ психолог≥ю пол≥тизованоњ людини, революц≥онера-самозреченц€, особисте житт€ €кого п≥дпо≠р€дковане гром. потребам, а моральне Їство Ч св≥≠тогл€дним ≥деалам ≥ принципам. ѕоказовою Ї п'Їса Ђћ≥ж двох силї (1918 p.), де зображено конфл≥кт м≥ж ≥деалами людини та њњ пол≥т. погл€дами, моральн≥ хитанн€ особистост≥ у критичних (межових) обставинах. «а типом худ. вт≥ленн€ образ≥в укр. рев. процесу письменник, по сут≥, передбачив розвиток пол≥т. ≥ дух. ситуац≥њ в укр. в≥дродженн≥. —л≥д зазначити, що драматург≥€ ¬. ¬инниченка, п≥дпо≠р€дкована укр. проблемам сусп. розвитку, позначена певним композиц≥йним схематизмом. ћ. «еров, в≥дзначаючи талант ≥ профес≥онал≥зм письменника, критич≠но оц≥нював ≥деол. перевантажен≥сть його твор≥в, вва≠жав њх худ. спрощеними. ўе категоричн≥ше висло≠вивс€ про творч≥сть ¬. ¬инниченка ™. ћалашок. ¬≥н писав, що Ђ¬инниченко не ≥ндив≥дуальн≥сть, а тип ≥ при тому тип рос. природи на ”крањн≥ї

 

Ўироку пал≥тру взаЇмозв'€зк≥в м≥ж людиною ≥ новою ≤ст. д≥йсн≥стю в≥дображала драматург≥€ ћ.  ул≥ша (1892Ч1937).

 ол≥з≥€ м≥ж ор≥Їнтац≥Їю на гром. ц≥нност≥ та психолог≥чно укор≥неними мотивами ≥ндив≥дуа≠л≥зму, що ви€вл€Їтьс€ €к пост≥йне прагненн€ до свободи, характеризуЇ героњв його п'Їс. “ворч≥сть ћ.  ул≥ша належить до визначних здобутк≥в укр. драматург≥њ XX ст. …ого п'Їси у 1930-х рр. ставили в театрах ћоскви ≥ Ѕерл≥на. Ўирокою попул€рн≥стю користувалис€ психолог≥чн≥ драми Ђ97ї та Ђ«онаї, комед≥€ Ђћина ћазайлої, л≥рична драма Ђѕатетична со≠натаї.

” постановц≥ Ћ.  урбаса п'Їси ћ.  ул≥ша ЂЌар. ћалах≥йї (1928 р.) та Ђћина ћазайлої (1929 р.) набули клас. театр. звучанн€, мали значний вплив на тогочасне культ. житт€ ”крањни.

 

Ќа етап≥ нац. в≥дродженн€ в 20-т≥ рр. знач≠но пожвавивс€ новаторський пошук у галуз≥ образотв. мистецтва.

ѕоштовх в цьому напр€м≥ надала ”кр. јкадем≥€ ћистецтв, утворена в 1917 р.

ѕерший ректор јка≠дем≥њ видатний художник-граф≥к √. Ќарбут (1886Ч1920) залишив пом≥тний сл≥д в ≥стор≥њ укр. культури.

…ого творчий стиль формувавс€ п≥д впливом ренесансних ≥дей н≥м. художника ј. ƒюрера, традиц≥й неокласи≠цизму та модерн≥зму. “ворч≥ пошуки √. Ќарбута визначаЇ нац. спр€муванн€. ¬≥н створив 15 своЇ≠р≥дних композиц≥й до Ђ”кр. абеткиї (1917 p.), де особливо в≥дчутн≥ нац. фольклорн≥ мотиви. …ому належать рисунки грошових знак≥в ”кр. Ќар. –еспубл≥ки, держ. символ≥ки, герб≥в тощо.

ƒл€ граф≥чних твор≥в характерн≥ витончена техн≥ка, бездоганний худ. смак.

 

” виток≥в укр. авангарду сто€ли художники ќ. Ѕогомазов (1880Ч1930), ќ. ≈кстер (1882Ч1949), ¬. ™рмилов (1894Ч1967) та ≥нш≥.

 

“енденц≥њ модерн≥зму в≥дбилис€ у творчост≥ ѕ. ’олод≠ного (1876Ч1930), €кий працював у монументальному жанр≥ (в≥траж≥ в ”спенськ≥й церкв≥ у Ћьвов≥, 1924 p.).

 

Ќеперес≥чне значенн€ дл€ розвитку укр. мону≠ментального живопису маЇ творч≥сть художника ћ. Ѕойчука (1882Ч1937), €кий обстоював власну концепц≥ю живопису, що грунтувалас€ на поЇднанн≥ нац. (пе≠редус≥м ≥конописних) ≥ св. традиц≥й мал€рства.

ѕ≥д кер. ћ. Ѕойчука виконано розписи Ћуцьких ка≠зарм у  иЇв≥ (1919 p.), санатор≥ю ≥м. ¬”÷¬  в ќдес≥ (1928 p.), „ервонозаводського театру у ’арков≥ (1933Ч 1935 pp.). ¬≥н виховав пле€ду посл≥довник≥в (“. Ѕойчук,  . √воздик, ј. ≤ванова, ќ. ћиз≥н, ќ. ѕавленко, ¬. —едл€р та ≥н.). «винувачений у пропаганд≥ буржуазно-нац≥онал≥с≠тичних ≥дей, ћ. Ѕойчук був репресований 1937 р. ≥ розстр≥≠л€ний, б≥льш≥сть його твор≥в знищено. јле в теор≥ю мисте≠цтва м≥цно вв≥йшли пон€тт€ Ђшкола Ѕойчукаї, Ђбойчук≥змї.

 

Ќа традиц≥њ Ївроп. модерн≥зму ор≥Їнтувалис€ представники Ђќб'Їднанн€ —уч. ћитц≥вї (ќ—ћ), заснованого ј. ѕетрицьким (1895-1964). ¬≥н працював у галуз≥ театр. декорац≥њ (зокрема, оформл€в виста≠ви Ђћол. театруї). ” творч≥й спадщин≥ митц€ ч≥льне м≥сце займаЇ сер≥€ з≥ 150 портрет≥в д≥€ч≥в укр. культури, серед €ких ћ. —еменко, ѕ. ”сенко, ќстап ¬ишн€ та ≥н.

 

¬≥дом≥ своњми новаторськими пошуками художники ћ. Ѕурачек, ћ. ∆ук, ¬асиль ≥ ‘ед≥р  ричевськ≥, ќ. ћу≠рашко,  .  останд≥, ќ. Ўовкуненко, ќ.  урилас, ¬. ћона≠стирський, ќ. —орохтей.

 

—тосовно укр. скульптури сл≥д зазначити, що на њњ розвитков≥ негативно позначилис€ вимоги соц. замовленн€, так звана Ђмонументальна пропагандаї, спр€≠мована на ув≥чненн€ образ≥в вожд≥в революц≥њ. ≤деолог≥чна цензура в галуз≥ скульптури про€вилас€ найв≥дчутн≥ше. ѕоказов≥ в цьому в≥дношенн≥ всесоюзний конкурс на про≠ект пам'€тника “. Ўевченку у  иЇв≥ 1926 p., де були в≥д≠хилен≥ вс≥ 26 пропозиц≥й, а також м≥жнар. конкурс на проект пам'€тника “. Ўевченку у ’арков≥ 1930 p., де були в≥дхилен≥ проекти в≥домих укр. скульптор≥в Ѕ.  рат≠ко, ј. ѕетрицького, ≤.  авалер≥дзе та ≥н. ѕам'€тники “. Ўевченков≥ у ’арков≥ (1935),  иЇв≥ та  анев≥ (1939) створив рос. скульптор ћ ћан≥зер (1891-1966).

 

” галуз≥ арх≥тектури пер≥оду нац. п≥днесенн€ укр. митц≥ прагнули в≥дшукати втрачений нац. стиль, творчо переосмислюючи традиц≥њ нар. дере≠в'€ноњ арх≥тектури ≥ Ђкоз. барокої.

 

” цьому напр€≠м≥ працював арх. ƒ. ƒ€ченко (1887Ч1942), один ≥з засновник≥в укр. арх. стилю. …ому належать споруди земськоњ л≥карн≥ у м. Ћубнах (1914-1915 pp., тепер школа), комплекс ”кр. с≥льськогос≠п. академ≥њ (1925Ч1927) та ≥н. “алановитий митець був незаконно репресований.

 

ѕринципи нар. арх≥тектури використовував у своњй творчост≥ ¬. “роценко (1888Ч1978), автор проект≥в шк≥л, л≥карень, клуб≥в на  ривор≥жж≥ та ƒонбас≥ (1920Ч 1930), „ервонозаводського театру в ’арков≥ (1931Ч 1938) тощо.

 

ћуз. культура ”крањни розвивалас€ п≥д впливом трьох основних чинник≥в: традиц≥й нар. п≥сенност≥, муз. школи ћ. Ћисенка та новоњ Ївроп. стил≥стики, закладеноњ творами –. ¬агнера, –. Ўтрауса, ћ. –авел€, 0. —кр€б≥на, ≈. √р≥га, ј. ƒворжака.

«начний внесок у роз≠виток укр. муз. культури зробили ћ. Ћеонтович (траг≥чно загинув у 1921 р.),  . —теценко, я. —теповий, Ѕ. ѕ≥дгорецький, ѕ. —ениц€ та ≥н.

” 1920Ч1930 pp. укр. музика виходить на р≥вень високоњ профес≥йност≥, дл€ нењ характерна багатожанро≠в≥сть, ор≥Їнтац≥€ на вел. муз. форми, перех≥д в≥д сольного виконанн€ до пол≥фон≥чного багатоголосс€ тощо.

јктивно розвиваЇтьс€ жанр оперного мистецтва, д≥ють оперн≥ театри в  иЇв≥, ќдес≥, ’арков≥ та ≥нших м≥стах.

Ўирокого визнанн€ набуваЇ виконавська майстерн≥сть ≤. ѕаторжинського, ћ. Ћитвиненко-¬ольгемут, 3. √айдай, ќ. ѕетрусенко та ≥н.

 

Ўл€х авангарду й експериментаторству в укр. музиц≥ прокладав композитор, диригент, педагог Ѕ. Ћ€тошинський (1894Ч1968 pp.).

Ќа «ах. ”крањн≥ пл≥дно працювали композитори Ћ. —≥чинський, ј. ¬ахн€нин, ‘.  олесса, —. Ћюдкевич, Ќ. Ќижанк≥вський, ¬. Ѕарв≥нський, …. ¬итвицький.

 

ѕроте культ. п≥днесенн€ в –ад. ”крањн≥ май≠же припин€Їтьс€ у 1932Ч≤933 pp., в≥домих €к час Ђрозстр≥≠л€ного в≥дродженн€ї, коли розпочалось масове знищенн€ талановитих д≥€ч≥в укр. л≥тератури, мистецтва, нау≠ки. —аме в цей час розпочинаЇтьс€ тотальне п≥дкоренн€ вс≥х форм проф. культури ≥деол. та естет. догмам соцореал≥зму, що мало траг≥чн≥ насл≥д≠ки дл€ дух. житт€ народу.

Ќав≥ть талановит≥ рад. письменники, поети, художники, режисери, €к≥ дебю≠тували в 30-т≥ рр., змушен≥ були ор≥Їнтуватис€ на пере≠с≥чн≥ ≥деол. стандарти та худ. прийоми.

 

ѕрикладом може бути поез≥€ ј. ћалишка (1912Ч 1970), драматург≥€ ќ.  орн≥йчука (1905Ч1972).

ѕоез≥€ ј. ћалишка багато в чому спор≥днена з нар. поетичною творч≥стю, Ї романтично п≥днесеною, музикаль≠ною.

…ого в≥рш≥, покладен≥ на музику ѕ. ћайбородою (Ђ ињв. вальсї, Ђѕ≥сн€ про рушникї, Ђ—тежинаї), ќ. Ѕ≥лашем (Ђ÷в≥туть ос≥нн≥ тих≥ небесаї), отримали нар. визнанн€. ѕроте у ј. ћалишка можна знайти чима≠ло кон'юнктурних твор≥в. «окрема, про його зб≥рку в≥рш≥в, присв€чених Ўевченков≥, критик ≤. ƒзюба писав: Ђ„имало в книжц≥ велемовност≥ ≥ суЇсл≥в'€. Ќадм≥ру в н≥й вишневих садк≥в, дн≥прових хвиль, св≥танк≥в ≥ з≥р, рушник≥в ≥ калино≠вих грон, чебрецю, а зовс≥м немаЇ куди важн≥ших складни≠к≥в Ўевченкозоњ поез≥њї.

 

” 30-т≥ рр. розпочавс€ злет кар'Їри драматурга, к≥норежисера, гром. д≥€ча ќ. ™.  орн≥йчука. Ќа всесоюзному конкурс≥ у ћоскв≥ в 1933 р. його п'Їса Ђ«аги≠бель ескадриї була в≥дзначена прем≥Їю. ”сп≥шно йшли в театрах його п'Їси Ђѕлатон  речетї (1934, 2-га ред. 1963 p.), Ђѕравдаї (1937 p.), ЂЅогдан ’мельницькийї (1939 р.), Ђ‘ронтїї (1942 р.), Ђ¬ степах ”крањниї (1941, 2-га ред. 1963 р.), Ђћакар ƒ≥броваї (1948 p.), Ђ—тор≥нка щоденникаї (1964 p.), Ђѕам'€ть серц€ї (1969 р.) тощо. ѕерсонаж≥ багатьох твор≥в ќ.  орн≥йчука позначен≥ вираз≠ною ≥ндив≥дуальн≥стю, автор прагне до психолог≥чного анал≥зу. ѕро значенн€ творчост≥ ќ.  орн≥йчука в тогочас≠ному культ. житт≥ св≥дчить те, що виконанн€м ролей в його п'Їсах прославили себе актори ј. Ѕучма, ё. Ўумський, ƒ. ћ≥лютенко, Ќ. ”жв≥й, ¬. ƒобровольський, ѕ. Ќ€т-ко, ќ. ¬атула, ћ. яковенко, ќ.  усенко та ≥н. ¬одночас драматург≥њ ќ.  орн≥йчука притаманн≥ соц. схематизм, спрощен≥сть життЇвих ситуац≥й, в≥дхиленн€ в≥д життЇвоњ правди. ѕосл≥довне проведенн€ Ђл≥л≥њ парт≥њї, в≥рн≥сть принципам соцеал≥зму -все це спри€ло не лише мист., але й пол≥т. кар'Ї≠р≥ драматурга, €кий був кер≥вником —п≥лки письменник≥в ”крањни (1946Ч1953), √оловою ¬ерховноњ –ади ”–—– (1959Ч1972), лауреатом держ. прем≥й.

 

“раг≥чно склалас€ дол€ ќ.ƒовженка (1894Ч1956) Ч одного з пров≥дних д≥€ч≥в нац. ≥ св. к≥но≠мистецтва. ƒо значних здобутк≥в митц€ належать ф≥льми Ђ«венигораї (1928 p.), Ђјрсеналї (1929), Ђ«емл€ї (1930), Ђ≤ванї (1932), Ђјероградї (1935), Ђўорсї (1939).

¬≥н був також автором док.-публ≥цистичних ф≥льм≥в, п'Їс, автоб≥ограф≥чноњ пов≥ст≥ Ђ«ачарована ƒеснаї (1957 p.), к≥нопов≥ст≥ Ђѕов≥сть полум'€них л≥тї (1944Ч45 pp., екран≥зована в 1961 р. ё. —олнцевою) тощо. ћитець надзвичайноњ сили, ќ. ƒовженко змушений був багато в чому обмежити св≥й творчий пошук, коли п≥сл€ ф≥льму Ђ«емл€ї розпочалось його пересл≥дуванн€ оф≥ц. критикою.

«окрема, нереал≥зованим залишивс€ його нам≥р екран≥зувати пов≥сть ћ. √огол€ Ђ“арас Ѕульбаї, сце≠нар≥й до €коњ був написаний у 1940 р. Ђјвтоб≥ограф≥€ї та Ђ«аписн≥ книжкиї ќ. ƒовженка засв≥дчують неперес≥чн≥сть його творчоњ обдарованост≥.


«акович





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 469 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

1337 - | 1213 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.037 с.