М. Лисенко-основоположник української композиторської школи

Микола Лисенко (1842-1912) увій­шов в історію української музичної культури як багатогранна творча осо­бистість - видатний музично-громад­ський діяч, талановитий композитор, непересічний хоровий диригент і фольклорист, високопрофесійний піа­ніст і педагог. Він так пояснював своє життєве кредо.: «При своїй волі і лю­бові до праці я б домігся коли не блискучого, то доброго міцного ста­новища у виконавському світі. Од­нак знав і те, що моя рідна музична культура ~ ще не займане ніким по­ле, якому потрібен свій орач і сіяч.

Йому я й замислив присвятити свої скромні сили».

Різнобічна діяльність митця мала величезний вплив на сучасників, на­дихала учнів і послідовників. Проте його значення в розвитку українсько­го музичного мистецтва полягає на­самперед у створенні національної композиторської школи. Композитор спробував свої сили майже в усіх му­зичних жанрах, у багатьох з яких до-сяг вершин професіоналізму.

Упродовж усього життя М. Лисен­ко писав опери. Його оперна спадщи­на охоплює різні образні сфери, зок­рема історико-героїчну («Тарас Буль­ба»), лїрико-побутову («Наталка Пол­тавка»), комічну («Різдвяна ніч»),.лі-рико-фантастичну («Утоплена»), опе-ру-сатиру («Енеїда») та ін. Верши­ною оперної спадщини композитора є реалістична опера «Тарас Бульба» з її волелюбними мотивами й патріотич­ним пафосом, узагальнено втіленими в музиці. Драматургія твору побудо­вана на конфліктному зіставленні двох ворожих сил - українського на­роду і польської шляхти. Наскрізно

проходить через твір лінія особистої драми Андрія, меншого сина Тараса Бульби. В увертюрі до опери симфо­нічними засобами передано основний ідейно-образний зміст. Величним, муж­нім постає у ній народ, показаний в образах його найкращих представни­ків, тому значне місце відведено хоро­вим сценам.

Композитор також започаткував жанр дитячої опери. На лібрето Дніп­рової Чайки він написав одноактну музичну казку «Коза-дереза», сати­ричну оперу «Пан Коцький», фанта­стичну казку «Зима і весна» (відпо­відно для дошкільнят, молодших шко­лярів, старших учнів).

Одна із найкращих сторінок спад­щини М. Лисенка - хорова музика. У цьому жанрі композитор писав як твори великої форми (урочиста канта­та «Радуйся, ниво неполитая»), так і ліричні, майже акварельні мініатюри (наприклад, «Сон» на слова О. Мако-вея, баркарола «Пливе човен»).

Джерелом натхнення для компози­тора завжди була творчість Великого Кобзаря. Його поезія, близька за ду­хом, художнім мисленням, громадян­ським пафосом, надихнула митця на створення понад 80 вокальних і хоро­вих творів. Монументальною верши­ною музичної шевченкіани М. Лисен­ка став цикл «Музика до «Кобзаря», в якій представлено своєрідну пор­третну галерею образів із народу. Є у циклі композиції, наближені до фоль­клору («Ой стрічечка до стрічечки»), монолог соціально-філософського зву­чання («Мені однаково»), романс-дума («У неділю вранці рано»), романс-ба-лада («У тієї Катерини»), романс-арія («Гетьмани, гетьмани»), музич­ний пейзаж («Садок вишневий»). Ук­раїнський фольклорист Філарет Ко-лесса так оцінив цей цикл: «У «Музи­ці до «Кобзаря» кожна нота, кожна фраза, кожна пісня наскрізь оригі­нальна і водночас щиро народна. У своїх оригінальних композиціях

Лисенко є типовим представником українського народу і тлумачем йо­го найгнтимніших почуттів. Він на­стільки опанував народний стиль, що творив у народному дусі, не на­слідуючи народні мотиви: він сну­вав далі золоту нитку народної творчості».

У солоспівах М. Лисенко майстер­но поєднував прийоми народної та професійної музики, зокрема класич­ної й романтичної. Яскраві приклади цього жанру - романси «У мене був коханий рідний край», «Коли розлу­чаються двоє» на вірші Г. Гейне та ін.

Серед музики для фортепіано є п'єси-мініатюри, як наприклад, лі­рична «Елегія», та епічні твори вірту­озного плану, Друга рапсодія. Улю­блений романтиками жанр рапсодії композитор трактує оригінально. Твір побудовано на народно-національно­му ґрунті за принципом контрастного зіставлення двох розділів - речита­тивно-декламаційної думки і танцю­вальної шумки, що йде від практики народного інструментального музику­вання. Зразком лірики є «Елегія» для фортепіано.

Багатогранна творча діяльність М. Лисенка мала виняткове значення для розвитку української культури: у діалозі фольклорного і композитор­ського - типового для романтичного мистецтва - остаточно оформився стиль української професійної музи­ки в його загальнонаціональному мас­штабі.