Творча діяльність послідовників М. Лисенка

І Іаціонально-демократичні та му-ш'їно-естетичні принципи М. Лисенка іііаіііпли плідне продовження в діяль­ності його послідовників К. Стеценка, Я. Степового, М. Леонтовича, О. Ко­їм и ця, М. Аркаса та інших компози-іоріи Наддніпрянської України. Про-ііідмоіо цариною їхньої творчості за­читалася хорова музика, що охоплю-пл.иа обробки народних пісень, канта-пі, церковні жанри тощо. Саме у цій РІЛузі музичного мистецтва україн-п.к і композитори, передусім К. Сте-цсико і М. Леонтович, досягли найви­щого рівня професійної майстерності.

Кирило Стеценко (1882-1922) -му:іично-громадський діяч, компози-іор і диригент, священик, педагог, УК -Hi) і духовний спадкоємець М. Ли-і ічпса. В образній сфері його музики домінують ліричні та лірико-драматич­ні мотиви. В деяких музичних творах Відображено бурхливі події суспільно-ю життя, відчувається своєрідний іпульс» епохи. До самобутніх зразків української хорової класики належать іори «Сон» і «Прометей», кантати І Шевченкові», «Єднаймося», «У неді-'іічіьку святую», церковна музика (лі-іуріії, «Панахида», «Всенощна»), обробки українських народних пісень, зокрема для дитячих хорів (збірки «Луна», «Шкільні співаники»).

Кантату «Шевченкові» присвячено 100-річчю від дня народження Вели­кого Кобзаря. Вона складається з двох контрастних розділів: першого -лірико-епічного, розповідного харак­теру, і другого - драматичного з уро­чистою кодою.

У витончених і майстерних солоспі­вах К. Стеценка домінують пейзажні та світлі ліричні образи, як, наприк­лад, у «Вечірній пісні» на слова В. Са-мійленка, що стала народною, «Пла­вай, плавай, лебедонько» на вірші Т. Шевченка, «Стояла я і слухала вес­ну» на слова Лесі Українки.

Творчість К. Стеценка стала цін­ним доробком в українську музичну, передусім вокально-хорову культуру.

Яків Степовий (1883-1921) - ми­тець ліричного спрямування, самобут­нього композиторського стилю. Він писав камерну музику - вокальну та інструментальну. Відмітною рисою творчого почерку цього композитора було опосередковане відтворення на­ціонального колориту. В обробках на­родних пісень Я. Степового переважа­ють ліричні та жартівливо-сатиричні образи. І досі залишаються популяр­ними збірки його пісень для дітей («Проліски», «Кобзар» та ін.), во­кальні мініатюри («Пісні настрою»). Для вокальних творів композитора ха­рактерний органічний синтез поетич­ного тексту й музики, який відіграє значну роль у створенні образу.

Одним із вершинних творів Я. Сте­пового став відомий епіко-драматич-ний солоспів «Степ». Він навіть впли­нув на походження псевдоніма компо­зитора. Цей твір увійшов до циклу «Барвінки», до якого також слід від­нести баладу «Три шляхи» на вірші Т. Шевченка.

Фортепіанна спадщина Я. Степово­го охоплює твори великої форми (ср-мата, фантазія) і п'єси-мініатюри. Їй притаманні два струмені музичної об­разності: ніжна лірика («Елегія», «Прелюди») і сповнена радісного від­чуття танцювальність («Мазурка», «Танець»). Фортепіанний стиль ком­позитора вирізняється філігранною відточеністю деталей, лаконізмом музичного вираження, кришталевою прозорістю фактури. Серед драматич­них творів митця - відомий «Етюд пам'яті Шевченка», в якому домінує героїко-трагедійна образна тема.

Мистецька спадщина Я. Степового залишила помітний ислід в історії ук­раїнської музики. Його твори часто виконуються в концертному і педаго­гічному репертуарі.

Микола Леонтович (1877-1921) -видатний майстер хорової мініатюри, автор численних хорових обробок ук­раїнських народних пісень, що увій­шли до золотого фонду української культури: «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам'яної», «За городом качки пливуть» та ін. Хоровій обробці української народної пісні композитор присвятив майже все життя, досягнув­ши у цій царині творчості мистецьких вершин. Взірцем для нього був твор­чий досвід М. Лисенка, а також хоро­ві традиції Д. Бортнянського, музика якого була популярною наприкінці XIX - на початку XX ст. Зазвичай ме­лодію М. Леонтович залишав незмін­ною, зберігаючи інтонаційну чистоту першоджерела. У своїх обробках він використовував засоби гармонії, полі­фонії, фактурно-темброві нюанси.

Стиль композитора можна схарак­теризувати на прикладі пісні «Мала мати одну дочку». Цей твір містить два образи й відповідно складається з двох частин. Перша частина - лірич­на (образ жінки - дочки, яку мати «купала у медочку», сподіваючись на щасливу долю), друга - напружена (образ чоловіка-п'яниці). М. Леонто-вичу вдалося знайти найвлучніші ви­разові музичні засоби, які лаконічно і водночас переконливо відображують конфліктні персонажі цієї пісні-мініа-тюри. Плавна, дещо монотонна мело­дія сопрано з підголоском-відповіддю альтів першої частини налаштовує на спокійний настрій спогадів-жалів про минулу молодість. У другій половині різким контрастом звучить загострена мелодія тенорів на словах «П'є п'яни­ця, п'є, гуляє», що драматизує харак­тер викладу. Так композитор музич­ними засобами поглиблює соціальний зміст тексту: безвихідне становище жінки, долю якої занапастив пропа­щий чоловік, а вона не може його по­кинути, бо має малих діточок. Ця піс­ня, як і деякі інші («Чорнушко душ­ко»), має кілька редакцій-варіантів.

У доробку композитора є також чо­тири високохудожні акапельні хорові поеми: «Льодолом», «Літні тони», «Легенда» і «Моя пісня», опера «Ру­салчин Великдень».

Обробки народних пісень, оригі­нальні вокально-хорові твори та ду­ховна музика М. Леонтовича (літур­гія, серія «Херувимських», «Світе ти­хий», релігійні колядки тощо) нале­жать до кращих зразків української хорової класики.

Отже, XIX ст. увійшло в історію вітчизняної музичної культури як епо­ха національного відродження, ста­новлення професіоналізму в галузі творчості й виконавства, виходу укра­їнської музики на світовий рівень.

1. У чому полягають основні досягнення української музичної культури XIX ст. і які загальноєвропейські художні стилі позначили­ся на її розвитку?

2. Як розвивалась українська народна творчість? Чи вплинула вона на профе­сійну музику?

3. У чому полягає історико-культурне значення діяль­ності М. Лисенка?

4. На що була спрямована просвітницька діяльність західноукраїнських митців XIX ст.? Які основні сфери їхньої творчості?

5. Хто з українських компо­зиторів XIX ст. писав опе­ри, симфонії? Наведіть приклади творів і роз­крийте їх культурне зна­чення.

6. Хто з українських співаків виступав на оперних сце­нах світу?

7. У чому виявилися зв'язки української музики з музичною культурою інших народів, зокрема російського та польсько­го?

8. Прослухайте і порівняйте музику «Заповіту» М. Ли­сенка і М. Вербицького. Як у творах обох компо­зиторів втілено поезію Т. Шевченка?

9. Підготуйте в класі музич­но-літературну компози­цію про кобзарство в Україні «І прадіди в стру­нах бандури живуть».